Рішення

від 09.12.2024 по справі 914/1326/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 Справа № 914/1326/24

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Полісся», село Людвище, Кременецький район, Тернопільська область

до відповідача Фермерського господарства «Боровиця», місто Львів, Львівська область

про стягнення заборгованості 3 198 254,89 грн.

За участю представників:

від позивача: Капустинська Н.П. адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВО №1076516 від 07.05.2024);

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Полісся» до Фермерського господарства «Боровиця» про стягнення заборгованості у розмірі 3 198 254,89 грн, з яких 2 354 619,60 грн основного боргу, 706 011,24 грн пені, 81 776,90 грн інфляційні нарахування, 55 847,15 грн три проценти річних.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Ухвалою від 20.11.2024 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.12.2024 о 10:30 год.

Ухвала суду від 20.11.2024 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.12.2024 надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві при поданні позову та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 72041, Львівська область, місто Львів, вулиця Героїв УПА, будинок 73, офіс 103, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції з Автоматизованої системи документообігу суду №693 від 26.11.2024 (№п/п 19).

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 28.11.2024 прийнято та 28.11.2024 виїхало з відділення до точки видачі/доставки - відповідачу (місце виконання операції - м.Львів, індекс - 79041). 02.12.2024 відбулась невдала спроба вручення поштового відправлення за номером 0600987615831.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 20.11.2024 явка представників сторін в судове засідання 09.12.2024 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою.

З метою належного повідомлення відповідача (Фермерського господарства «Боровиця») про розгляд справи №914/1326/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Полісся» до Фермерського господарства «Боровиця» про стягнення заборгованості у розмірі 3 198 254,89 грн, з яких 2 354 619,60 грн основного боргу, 706 011,24 грн пені, 81 776,90 грн інфляційні нарахування, 55 847,15 грн три проценти річних, на офіційному веб-порталі судової влади України 25.10.2024 та 26.11.2024 були розміщені оголошення.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про хід розгляду справи, шляхом направлення копії ухвал засобами поштового зв`язку на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 72041, Львівська область, місто Львів, вулиця Героїв УПА, будинок 73, офіс 103.

В матеріалах справи наявні поштові конверти з рекомендованими відправленнями відповідачу ухвали суду від 12.09.2024 про відкриття провадження у справі, протокольної ухвали суду від 30.09.2024 про відкладення підготовчого засідання на 23.10.2024, ухвали суду від 24.10.2024 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.12.2024. Всі наведені вище поштові конверти з рекомендованими поштовими відправленнями відповідачеві ухвал у справі №914/1326/24 були повернені підприємством поштового зв`язку із зазначенням того, що причиною повернення є: «за закінченням терміну зберігання».

забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.

Слід врахувати, що відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань у даній справі зі сторони відповідача з урахуванням направлення судом на адресу відповідача ухвал у справі, свідчить про його незацікавленість у її своєчасному розгляді.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 р. у справі №921/6/18 та від 23.04.2018 р. у справі №916/3188/16.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон ЕліментаріяСандерс проти Іспанії» від 07.07.1989).

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника не забезпечив, відзиву не подав.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представника відповідача в засідання обов`язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представника відповідача у судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 09.12.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що у червні та вересні 2021 року між сторонами укладено 130 договорів суборенди землі, що знаходяться на території Білогірської ОТГ Хмельницької області.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за користування земельними ділянками загальною площею 162,7868 га за цими договорами повністю не виконав, внаслідок чого у відповідача за 2022 та 2023 роки утворилась заборгованість зі сплати суборендних платежів на загальну суму 2 354 619,61 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати суборендних платежів, відповідачу нараховано пеню в сумі 706 011,24 грн, інфляційні втрати в сумі 81 776,90 грн, три проценти річних в сумі 55 847,15 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 3 198 254,89 грн заборгованості, з яких 2 354 619,60 грн основного боргу зі сплати суборендної плати за землю, 706 011,24 грн пені, 81 776,90 грн інфляційних втрат, 55 847,15 грн трьох процентів річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

У червні та вересні 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Полісся» (надалі по тексту рішення позивач, згідно з договорами - орендар) та Фермерським господарством «Боровиця» (надалі по тексту рішення відповідач, згідно з договорами - суборендар) укладено 130 договорів суборенди земельних ділянок, що знаходяться на території Білогірської ОТГ Хмельницької області, зокрема:

- 3 договори суборенди від 30.09.2021 року, щодо земельних ділянок загальною площею 6 га (СР Сивківська);

- 1 договір суборенди від 30.09.2021 року, щодо земельних ділянок загальною площею 2,1039 га (СР Залузька);

- 97 договорів суборенди від 08.09.2021 року, щодо земельних ділянок загальною площею 92,6537 га (СР Малоборовицька);

- 20 договорів суборенди від 30.09.2021 року щодо земельних ділянок загальною площею 45,2069 га (СР Ставищанська);

- 9 договорів суборенди від 30.09.2021 року щодо земельних ділянок загальною площею 16,8223 га (СР Білогірська).

Вищевказані договори суборенди мають аналогічний зміст, відрізняються місцем розташування земельних ділянок та сумою суборенди, залежно від місця їх знаходження.

Відповідно до п.1.1. договорів суборенди, орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Білогірської ОТГ Хмельницької області.

Відповідно до положень п. 4.1 та п. 4.2. договорів суборенди, суборендар зобов`язується сплачувати суборендну плату орендарю у наступному порядку: 6 114,55 грн, що еквівалентно 230 доларів США з розрахунку за один гектар за повний календарний рік використання земельної ділянки у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок Орендаря. На момент виплати коштів сума суборендної плати підлягає перерахунку у випадку зміни курсу долара США до гривні з моменту підписання договору та до моменту виплати орендної плати пропорційно такій зміні.

Суборендна плата за користування земельною ділянкою сплачується щорічно протягом строку дії договору в строк до 31 грудня року, за який здійснюється оплата.

Частина договорів суборенди (щодо земельних ділянок, що розташовані в селі Мала Боровиця) положення п. 4.1 та п. 4.2 визначають, що суборендар зобов`язується сплачувати суборендну плату орендарю у наступному порядку: 5 351,00 грн, що еквівалентно 200 доларів США з розрахунку за один гектар за повний календарний рік використання земельної ділянки у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок орендаря. На момент виплати коштів сума суборендної плати підлягає перерахунку у випадку зміни курсу долара США до гривні з моменту підписання договору та до моменту виплати орендної плати пропорційно такій зміні.

Суборендна плата за користування земельною ділянкою сплачується щорічно протягом строку дії договору в строк до 31 грудня року, за який здійснюється оплата.

Відповідно до п. 5.1 та п. 5.2 договорів земельні ділянки передаються в суборенду для ведення суборендарем товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування товарної сільськогосподарської продукції). Цільове призначення земельних ділянок: землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з п. 6.2 договорів земельні ділянки вважаються переданими орендарем суборендареві з моменту державної реєстрації права суборенди.

В матеріалах справи містяться копії Витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на вищенаведені договори суборенди.

Доказів розірвання, внесення змін чи визнання недійсним вказаних договорів суборенди сторонами суду не надано, також в матеріалах справи відсутні докази повернення вказаних земельних ділянок із суборенди.

Відповідач сплатив за суборенду земельних ділянок за 2022 рік лише 229 418,93 грн.

Відповідачем були порушені зобов`язання за 130 договорами суборенди земельних ділянок в частині повної та своєчасної сплати суборендної плати за 2022 та 2023 роки, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з суборендної плати за 2022 та 2023 роки на загальну суму 2 354 619,61 грн. Так, зокрема:

- заборгованість зі сплати суборенди за 2022 становить 1 038 098,23 грн (589 873,94 + 677 643,22 229 418,93 = 1 038 098,23);

- заборгованість зі сплати суборенди за 2023 становить 1 316 521,38 грн (612 679,40 + 703 841,98 = 1 316 521,38).

Позивач зазначає, що оскільки у 2021 році відповідач користувався спірними земельними ділянками неповний рік, відтак нарахування суборендної плати за 2021 рік не проводиться.

У зв`язку із порушенням строків оплати суборендних платежів, позивач 12.04.2024 надіслав відповідачу лист-вимогу за вих. №11-04/2024 від 11.04.2024 з проханням розглянути її та протягом 5-ти днів з моменту її отримання здійснити перерахування нарахованих сум в загальному розмірі 3 426 361,90 грн на рахунок позивача.

Факт надіслання вказаного листа-вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: опису вкладення у цінний лист штрихкодовий ідентифікатор 460150095286 від 12.04.2024, списку № 2236 від 12.04.2024 та платіжного доручення до списку №2236 від 12.04.2024.

Проте, відповідач даний лист-вимогу залишив без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням строків оплати суборендних платежів, відповідачу нараховано пеню в сумі 706 011,24 грн, інфляційні втрати в сумі 81 776,90 грн, три проценти річних в сумі 55 847,15 грн.

Зважаючи на те, що вимога позивача (вих. №11-04/2024 від 11.04.2024) добровільно відповідачем виконана не була, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 3 198 254,89 грн заборгованості, з яких 2 354 619,60 грн основного боргу зі сплати суборендної плати за землю, 706 011,24 грн пені, 81 776,90 грн інфляційних втрат, 55 847,15 грн трьох процентів річних.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є 130 договорів суборенди земельних ділянок, що знаходяться на території Білогірської ОТГ Хмельницької області, зокрема:

- 3 договори суборенди від 30.09.2021 року, щодо земельних ділянок загальною площею 6 га (СР Сивківська);

- 1 договір суборенди від 30.09.2021 року, щодо земельних ділянок загальною площею 2,1039 га (СР Залузька);

- 97 договорів суборенди від 08.09.2021 року, щодо земельних ділянок загальною площею 92,6537 га (СР Малоборовицька);

- 20 договорів суборенди від 30.09.2021 року щодо земельних ділянок загальною площею 45,2069 га (СР Ставищанська);

- 9 договорів суборенди від 30.09.2021 року щодо земельних ділянок загальною площею 16,8223 га (СР Білогірська).

Приписами статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з частиною 1 статті 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одним із основних обов`язків орендаря у зобов`язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати.

У відповідності до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до частини 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 6 статті 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно частини 1 статті 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2. договорів суборенди, суборендна плата за користування земельною ділянкою сплачується щорічно протягом строку дії договору в строк до 31 грудня року, за який здійснюється оплата.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 193 Господарським кодексом України.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач свої зобов`язання щодо передачі відповідачеві в суборенду земельних ділянок загальною площею 162,7868 га за вищенаведеними 130 договорами суборенди виконав повністю.

В матеріалах справи містяться копії Витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на вищенаведені 130 договори суборенди.

З долученої до матеріалів справи виписки сформованої 26.03.2024 по рахунку позивача вбачається, що 05.05.2023 Фермерським господарством «Боровиця» сплачено за суборенду вищезазначених земельних ділянок за 2022 рік лише 229 418,93 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договорів, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач свої зобов`язання належним чином та у повному обсязі не виконав, суборендну плату у встановлені договорами розмірі та строки не сплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за 130 договорами суборенди за користування земельними ділянками загальною площею 162,7868 га за 2022 та 2023 роки у загальній сумі 2 354 619,61 грн.

Доказів розірвання, внесення змін чи визнання недійсним вказаних договорів сторонами суду не надано, також в матеріалах справи відсутні докази повернення вказаних земельних ділянок із суборенди.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 2 354 619,60 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

Отже як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення у відповідача існує заборгованість за 130 договорами суборенди за користування земельними ділянками загальною площею 162,7868 га за 2022 та 2023 роки на загальну суму 2 354 619,61 грн.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 2 354 619,90 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 4.2. договорів суборенди, сторони погодили, що суборендна плата за користування земельною ділянкою сплачується щорічно протягом строку дії договору в строк до 31 грудня року, за який здійснюється оплата.

Доказів розірвання, внесення змін чи визнання недійсним вказаних договорів сторонами суду не надано, також в матеріалах справи відсутні докази повернення вказаних земельних ділянок із суборенди.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути:

- пеню на загальну суму 706 011,24 грн, а саме: 570 690,11 грн за 2022 рік (за період з 01.01.2023 по 07.05.2024) (493 дні); 135 321,13 грн за 2023 (за період з 01.01.2024 по 07.05.2024);

- інфляційні втрати на загальну суму 81 776,90 грн, а саме: 65 916,69 грн за 2022 рік (за період з січня 2023 по березень 2024) та 15 860,21 грн за 2023 (за період з січня 2024 по березень 2024);

- три проценти річних на загальну суму 55 847,15 грн, а саме: 42 034,47 грн за 2022 (за період з 01.01.2023 по 07.05.2024) та 13 812,68 грн за 2023 рік (за період з 01.01.2024 по 07.05.2024).

Судом перевірено розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, та встановлено, що позивач інфляційні втрати в сумі 706 011,24 грн, та три проценти річних в сумі 55 847,15 грн нарахував правильно, отже вони підлягають стягненню.

Однак, суд не може погодитись з розрахунком пені наданим позивачем з огляду на таке.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Так, умовами пункту 4.4. договорів сторони погодили, що у разі несвоєчасної сплати суборендної плати у термін, що передбачений цими договорами, суборендар сплачує на користь орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення платежу.

Умовами п. 4.2. договорів суборенди, сторони погодили, що суборендна плата за користування земельною ділянкою сплачується щорічно протягом строку дії договору в строк до 31 грудня року, за який здійснюється оплата.

Оскільки останнім днем виконання відповідачем свого зобов`язання зі сплати суборендної плати є 31.12.2022 та 31.12.2023 років, відтак нарахування пені на суму заборгованості здійснюється з 01.01.2023 та 01.01.2024 років відповідно.

Згідно пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.

Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування "за кожен день прострочення", тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Оскільки умови договорів не встановлюють періоду чи строку, за який нараховується пеня, а формулювання у пунктах 4.4 договорів щодо нарахування пені за кожен день прострочення лише визначає механізм її розрахунку (обчислення), пеня за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договорами суобренди має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові № 911/952/22 від 16.10.2024.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню на загальну суму 706 011,24 грн, а саме: 570 690,11 грн за 2022 рік (за період з 01.01.2023 по 07.05.2024) (493 дні); 135 321,13 грн за 2023 (за період з 01.01.2024 по 07.05.2024).

Суд перевірив розрахунок пені та встановив, що позивач при її розрахунку за 2022 рік не врахував положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо нарахування пені за шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов договору, сторони не погоджували стягнення пені у строк більший, ніж встановлений вищевказаною нормою.

Суд провів розрахунок пені враховуючи положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до проведеного судом розрахунку пені за 2022 рік період нарахування пені має бути з 01.01.2023 по 30.06.2023 з відповідача підлягає стягненню 257 391,47 грн пені. При нарахуванні пені за 2023 рік позивач не порушував положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відтак до стягнення підлягає нарахована позивачем пеня в сумі 135 321,13 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 392 712,60 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 47 973,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1 (безготівковий переказ в національній валюті) дата складання 14.05.2024.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2024 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 3 028,00 грн.

Враховуючи вищевказане, позивач при зверненні до суду з позовом в загальному порядку мав би сплатити 47 973,82 грн судового збору.

Водночас позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Полісся» подана до Господарського суду Львівської області через підсистему «Електронний суд» 22.05.2024 (документ сформований в системі 22.05.2024).

Так, згідно із Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до Закону України «Про судовий збір» було включено частину третю статті 4 та визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).

Враховуючи вищенаведене, позивач мав би сплатити судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8% для пониження ставки розміру судового збору, тобто 38 379,06 грн (47 973,82 х 0,8 %), переплата становить 9 594,76 грн.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, 9 594,76 грн судового збору підлягатимуть поверненню позивачу з підстави внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом у випадку подання позивачем до суду відповідного клопотання про повернення судового збору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 34 617,91 грн, пропорційний до задоволеної суми позову слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Боровиця» (72041, Львівська область, місто Львів, вулиця Героїв УПА, будинок 73, офіс 103; ідентифікаційний код юридичної особи 43614012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Полісся» (47130, Тернопільська область, Кременецький район, село Людвище, вулиця Хмельницького Б., будинок 19А; ідентифікаційний код юридичної особи 40088494) 2 354 619,60 грн основного боргу, 392 712,60 грн пені, 81 776,90 грн інфляційних втрат, 55 847,15 грн три проценти річних та 34 617,91 грн судового збору.

3.У задоволенні решти позову відмовити.

4.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст рішення складено 18.12.2024

СуддяСухович Ю.О.