Постанова

від 16.12.2024 по справі 908/3827/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/3827/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2024 (колегія суддів: Іванов О.Г., Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.)

у справі за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санталекс Грін Пауер" (далі - ТОВ "Санталекс Грін Пауер"),

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП),

2) Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго"),

3) Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - ПАТ "Запоріжжяобленерго"),

про стягнення коштів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. 26.12.2023 ДП "Гарантований покупець" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Санталекс Грін Пауер" про стягнення заборгованості за договором від 10.02.2017 №13106/01 в розмірі 702 638,85 грн.

2. Позов обґрунтовано наявністю у позивача переплати за куплену ним (як гарантованим покупцем) у квітні 2023 року електричну енергію в розмірі 702 638,85 грн, яка виникла після корегування (оновлення) сертифікованих даних комерційного обліку за квітень 2023 року та неповернення відповідачем надлишково сплачених коштів. Нормативно-правовим обґрунтуванням позову визначені статті 20, 174, 265 Господарського кодексу України, статті 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статті 4, 65 Закону "Про ринок електричної енергії", положення "Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії", затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок №641), умови договору від 10.02.2017 №13106/01, укладеного між сторонами.

3. Господарський суд Запорізької області рішенням від 25.04.2024 у справі №908/3827/23 позов задовольнив; стягнув з ТОВ "Санталекс Грін Пауер" на користь ДП "Гарантований покупець" заборгованість в розмірі 702 638,85 грн та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 539,58 грн.

4. ТОВ "Санталекс Грін Пауер" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024.

5. Апеляційну скаргу мотивував таким:

- суд першої інстанції вказує лише на той факт, що НЕК "Укренерго" здійснило корегування в своїй системі Market Management System (MMS) даних комерційного обліку відповідача до рівня 0, а тому кошти підлягають поверненню; разом із тим, суд першої інстанції належним чином не дослідив сам факт здійснення поставки електричної енергії;

- в ланцюгу поставки електричної енергії задіяні наступні учасники ринку електричної енергії: 1) адміністратор комерційного обліку (АКО) - НЕК "Укренерго"; 2) постачальник послуг комерційного обліку електричної енергії (ППКО) - ПАТ "Запоріжжяобленерго"; 3) оператор системи (ОС) - АТ "Херсонобленерго"; при цьому продаж (поставка) відповідачем виробленої електричної енергії відбувається в момент переходу її з електричних мереж відповідача до мереж оператора системи (ПАТ "Запоріжжяобленерго") на межі балансової належності, що визначена в додатку №6 Договору №9-Б від 01.07.2019;

- згідно відповіді №01/2808 від 15.01.2024, НЕК "Укренерго" надало на адвокатський запит дані комерційного обліку надані до ДП "Гарантований покупець", відповідно до якої обсяги становлять за 10 днів квітня 52724 кВтг - відпуск, 79 кВтг - споживання (додано до відзиву); тобто НЕК "Укренерго" (незважаючи, що безпосередньо ними здійснено обнулення даних) також вважає, що їх маніпуляції з системою MMS не впливають на стан розрахунків; вказане підтверджується листом НЕК "Укренерго" (№01/30720 від 23.06.2023) щодо надання інформації, відповідно до якого АКО продовжує прийом та передачу до ДП "Гарантований покупець" ДКО, які ППКО завантажують до ПК Датахаб; також, направлено адвокатський запит (б/н від 13.02.2024) до АТ "Запоріжжяобленерго" з аналогічним питанням і проханням надати дані комерційного обліку щодо обсягу товарної продукції виробленої СЕС; згідно відповіді №007-33/1106 від 15.03.2024 обсяги виробленої енергії становлять за 10 днів квітня 70513 кВтг - відпуск, 128 кВтг - споживання; тобто відповідач надав докази, якими ППКО та АКО підтверджують дані щодо виробітку відповідачем електричної енергії та відпуску її в мережу ПАТ "Запоріжжяобленерго";

- після придбання позивачем прогнозної/виробленої електричної енергії він здійснив її реалізацію за двосторонніми договорами або на аукціонах (для прикладу на офіційному сайті позивача в розділі новин від 03.05.2023 міститься інформація про продаж 10.04.2023 100% заявленої електроенергії на аукціоні https://www.gpee.com.ua/news_item/1190); тобто враховуючи ствердження позивача, що обсяги виробленої відповідачем електроенергії за 10 днів квітня дорівнюють 0 кВт (загалом таких виробників більше 80), мають виникнути наслідки і в подальших господарських операціях позивача; суд першої інстанції не надав належної уваги, що жодних документів підтверджуючих скасування результатів аукціонів та/або корегування договорів укладених за результатами проведених аукціонів енергії за спірний період з підстав відсутності заявленої до продажу електроенергії; додаткових угод та/або уточнені акти купівлі-продажу електричної енергії за спірний період з підстав відсутності заявленої до продажу електроенергії;

- згідно Закону "Про альтернативні джерела енергії" Держава гарантує закріплення на законодавчому рівні на весь строк застосування "зеленого" тарифу вимог щодо закупівлі у кожному розрахунковому періоді електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), що використовують альтернативні джерела енергії і не проданої за договорами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, за встановленим "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього, встановленої відповідно до ст.9 цього Закону, в обсягах та порядку, визначених ст.15 Закону "Про електроенергетику", а з дати початку дії нового ринку електричної енергії в обсягах та порядку, визначених ст.65 Закону "Про ринок електричної енергії", а також щодо розрахунків за таку електричну енергію у повному обсязі, у встановлені строки та грошовими коштами;

- свавільне невизнання обсягів виробленої електричної енергії відповідача та вимоги про повернення коштів є прямим порушенням гарантій, наданих державою та норм міжнародного законодавства обов`язок дотримання яких взяла на себе Україна.

6. ДП "Гарантований покупець" та НЕК "Укренерго" у відзивах на апеляційну скаргу заперечили проти її задоволення.

7. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.07.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Санталекс Грін Пауер" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024, розгляд апеляційної скарги призначив на 09.10.2024.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

8. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.10.2024 провадження у справі №908/3827/23 зупинив до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту відповідної постанови. Представники позивача та НЕК "Укренерго" у судовому засіданні заперечували проти зупинення провадження у справі.

9. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована таким:

- ухвалою Верховного Суду від 27.03.2024 справу №908/1162/23 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; підставою для передачі справи №908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду стало питання необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, щодо того, що достатнім для застосування ч.2 ст.13 та ч.2 ст.13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи ст.2 Закону; колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахуванням ч.1 цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України;

- відмовляючи у задоволенні позову у справі №910/9680/23, суди попередніх інстанцій виходили з такого: 1) місцем провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії позивача є сонячна електростанція (дахова) будинків 15/6 та 15/7 на вулиці Дмитра Донцова у місті Мелітополі Запорізької області; 2) загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування, є факт окупації міста Мелітополя з 26.02.2022; 3) позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу; 4) всі підписані представниками сторін у справі акти купівлі-продажу електроенергії в період часу з лютого по серпень 2022 є нікчемними правочинами, що не мають жодних правових наслідків; 5) подальша перереєстрація у 2023 році місцезнаходження відповідача не може змінити його правовий статус за період часу з лютого по серпень 2022 року;

- правовідносини, з яких виник спір є подібними правовідносинам у справі №908/1162/23, зокрема, предметом спору є повернення коштів за куплену електричну енергію, яка вироблялась і поставлялась відповідачем з сонячних електростанцій, розташованих на окупованій території України у Запорізькій області, після коригування адміністратором комерційного обліку даних по ТОВ "Санталекс Грін Пауер" у спірний період (квітень 2023 року); предмет розгляду та підстави апеляційного оскарження у справі №908/3827/23 є тотожними предмету розгляду та підставам касаційного оскарження у справі №908/1162/23;

- з метою дотримання єдності судової практики, наявні підстави для зупинення апеляційного провадження з розгляду апеляційної скарги у справі №908/3827/23 до вирішення Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи №908/1162/23.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

10. 24.10.2024 ДП "Гарантований покупець" через систему Електронний Суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2024, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

11. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) ДП "Гарантований покупець" посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статей 227, 228, частин 1-5 ст.236 ГПК) та зазначає, зокрема, таке:

- постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався положеннями п.7 ч.1 ст.228 ГПК;

- метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинене; аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 04.12.2020 у справі №917/514/19, від 17.04.2019 у справі №924/645/18, від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 20.12.2019 у справі №910/13234/18, від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 у справі №905/1728/14;

- предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом за період квітень 2023 року; позовні вимоги обґрунтовані оновленням даних комерційного обліку з посиланням на ч.5 ст.65 Закону "Про ринок електричної енергії" та пункти 10.1, 10.2 "Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії", а також на загальні положення зобов`язального права (статті 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 174, 265 Господарського кодексу України);

- зважаючи на заявлені предмет та підстави позову, для ухвалення в цій справі законного і обґрунтованого рішення доказуванню підлягають такі обставини: 1) існування договірних правовідносин між позивачем та відповідачем; 2) існування даних комерційного обліку на підставі яких ДП "Гарантований покупець" сплачувало кошти за період квітень 2023 року; 3) факт сплати позивачем коштів в межах зазначеного розрахункового періоду; 4) коригування (оновлення) відповідних даних комерційного обліку; 5) отримання відповідачем акта купівлі-продажу (акта-коригування) за вказаний розрахунковий період; 6) неповернення на рахунок ДП "Гарантований покупець" надлишково сплачених ним коштів у визначений договором строк; всі вищенаведені обставини підтверджуються матеріалами справи;

- позивач, ані в позовній заяві, ані в інших заявах по суті не посилався на необхідність застосування статей 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правової режим на тимчасово окупованій території України"; зважаючи на зібрані у справі докази суд, в межах вирішення спору в цій справі, не лише міг, але й був зобов`язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у ст.2 ГПК, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності до статей 2 та 11 ГПК;

- застосування статей 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правової режим на тимчасово окупованій території України" до спірних правовідносин в жодній мірі не впливає на вирішення судом питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості (суми переплати) за договором;

- суд апеляційної інстанції не навів достатніх мотивів та доводів, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №908/1162/23, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, а також вплив правових норм вищезазначених правових норм на вирішення спору у цій справі; суд не зазначив, як висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23 вплинуть на вирішення цього спору, якщо ДП "Гарантований покупець" не просив застосувати норми цих статей, а лише зазначав, що є висновки Верховного Суду у справі №910/9680/23.

12. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

13. Верховний Суд ухвалою від 19.11.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною ДП "Гарантований покупець", розгляд справи призначив у порядку письмового провадження та витребував її матеріали.

14. 29.11.2024 матеріали справи №908/3827/23 надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Підстави зупинення провадження у справі наведені у статтях 227, 228 ГПК. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі посилався на п.7 ч.1 ст.228 ГПК.

16. Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

17. За змістом вказаної норми зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов`язком. Таке право може бути реалізовано за наявності двох умов: 1) правовідносини є подібними, 2) палата/об`єднана палата/Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд справи (постанови Верховного Суду від 31.01.2022 у справі №910/22748/16, від 05.07.2022 у справі №910/6807/21, від 05.09.2022 у справі №904/5835/19).

18. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 зазначала, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їх оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (п.31).

19. Враховуючи різноманіття можливих правовідносин, в межах яких відбувається застосування відповідної норми права, для забезпечення однакового застосування такої норми основними при визначенні подібних правовідносин мають бути ті ознаки, які впливають на їх правове регулювання (тобто можливість застосування відповідної норми).

20. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт (п.97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

21. Справа, що переглядається, стосується стягнення ДП "Гарантований покупець" з ТОВ "Санталекс Грін Пауер" переплати за куплену гарантованим покупцем у квітні 2023 року електричну енергію в розмірі 702 638,85 грн, яка виникла після корегування (оновлення) сертифікованих даних комерційного обліку за квітень 2023 року та неповернення відповідачем надлишково сплачених коштів.

22. Нормативно-правовим обґрунтуванням позову визначені статті 20, 174, 265 Господарського кодексу України, статті 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статті 4, 65 Закону "Про ринок електричної енергії", положення Порядку №641, умови договору від 10.02.2017 №13106/01, укладеного між сторонами.

23. Задовольняючи позов суд першої інстанції, зокрема, зазначив:

- гарантований покупець зобов`язаний здійснювати розрахунки із суб`єктами ВДЕ лише на підставі сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії по кожній генеруючій одиниці виробника за "зеленим" тарифом, що включені до балансуючої групи гарантованого покупця, наданих АКО; на виконання умов договору гарантований покупець, з урахуванням наданих АКО сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії щодо фактичного відпуску та споживання електричної енергії за квітень 2023 року, здійснював перерахування коштів ТОВ "Санталекс Грін Пауер" за електричну енергію, що підтверджується платіжними інструкціями від 14.04.2023 №288 395 на суму 149 807,38 грн, від 17.04.2023 №288 994 на суму 305 303,18 грн із призначенням платежу "за е/е відпущену "04.2023" згідно із договором 13106/01";

- у відповідь на запит НЕК "Укренерго" від 25.05.2023 №01/25819 ПАТ "Запоріжжяобленерго" листом від 30.05.2023 №007-63/3069 надало перелік ресурсних об`єктів генерації (31 об`єкт), які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України, серед яких зазначено об`єкти ТОВ "Санталекс Грін Пауер" із зазначенням, що втрата контролю по об`єктах ТОВ "Санталекс Грін Пауер" відбулася у липні 2022 року; відповідно до оновлених сертифікованих даних комерційного обліку за квітень 2023 року (за версією ММS 2) у вказаний розрахунковий місяць відповідач не здійснював фактичний відпуск електричної енергії (відповідні показники встановлені на рівні "0"); зазначена інформація підтверджується листом НЕК "Укренерго" від 22.11.2023 №01/63189; відповідач не спростував встановлені обставини справи, зокрема, не довів помилковість скоригованих адміністратором комерційного обліку даних або наявність у системі управління ринком інших відомостей;

- пунктом 3.4 договору від 10.02.2017 №13106/01 встановлено, що надлишково сплачені кошти, сума яких встановлюється на підставі акту коригування купівлі-продажу, мають бути повернуті протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем відповідного акту; позивач склав та направив на електронну адресу відповідача акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за квітень 2023 року від 11.07.2023.

24. Отже, спірні правовідносини виникли, зокрема, з умов договору від 10.02.2017 №13106/01 та загальних положень зобов`язального права.

25. Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

26. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).

27. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу (частини 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України).

28. Згідно зі ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

29. Разом з тим, Закон "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст.2 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України") .

30. Частина 2 ст.13 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачає, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абз.2 ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України.

31. Також, згідно з ч.2 ст.13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 4 цієї статті.

32. Верховний Суд ухвалою від 27.03.2024 справу №908/1162/23 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; підставою для передачі справи №908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду стало питання необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, щодо того, що достатнім для застосування ч.2 ст.13 та ч.2 ст.13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи ст.2 Закону; колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахуванням ч.1 цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

33. Так, у справі №908/1162/23, яка перебуває на розгляді об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМК" звернулося з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об`єднання "Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги" Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення боргу по оплаті за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на підставі договору від 31.12.2021 №2273/1 про постачання електричної енергії.

34. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін отриманих від позивача рахунків та актів є доведеним.

35. Суд апеляційної інстанції це рішення скасував і ухвалив нове - про відмову у позові. Суд, зокрема, зазначив, що на даний час неможливо відслідкувати, яка саме електрична енергія поставлялась на тимчасово окуповану територію а також, враховуючи лист НКРЕКП від 21.04.2023 №4316/20.5/7-23 позивач не надав достатніх доказів поставки ним електричної енергії на тимчасово окуповану територію, де зараз свою діяльність здійснюють представники окупаційної влади за підтримки військових формувань російської федерації; враховуючи докази здійснення відповідачем з 01.08.2022 своєї діяльності на території міста Запоріжжя, захоплення у спірний період (листопад - грудень 2022 року) представниками окупаційної влади будівлі відповідача у місті Мелітополі, про що позивач достеменно був обізнаний, позивач не довів постачання електричної енергії саме відповідачу.

36. У справі №910/9680/23, питання щодо відступу від висновків із якої розглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Індіан Ісатекс Солар" звернулося з позовом до ДП "Гарантований покупець" про стягнення боргу за поставлену електричну енергію за жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року.

37. Господарський суд міста Києва рішенням від 26.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023, в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

38. Верховний Суд постановою від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 залишив без змін рішення та постанову в частині відмови у стягненні заборгованості за відпущену позивачем електричну енергію за такі періоди: кінець лютого 2022 року (починаючи з 25.02.2022 - офіційної дати тимчасової окупації міста Мелітополь) - серпень 2022 року, посилаючись на те, що з моменту тимчасової окупації міста Мелітополь (попереднє зареєстроване місцезнаходження позивача) позивач не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу; скасував рішення та постанову в частині розгляду позовних вимог про стягнення заборгованості за жовтень 2021 року та частину лютого 2022 року, в скасованій частині передав справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

39. Верховний Суд у справі №910/9680/23 виходив з такого:

- місцем провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії позивача у справі є сонячна електростанція (дахова) будинків 15/6 та 15/7 на вулиці Дмитра Донцова у місті Мелітополі Запорізької області;

- загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є факт окупації міста Мелітополя з 26.02.2022;

- відповідно до ч.2 ст.13 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абз.2 ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України;

- частиною 2 ст.13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено;

- позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу;

- всі підписані представниками сторін у справі акти купівлі-продажу електроенергії в період часу з лютого по серпень 2022 року є нікчемними правочинами, що не мають жодних правових наслідків (крім пов`язаних з їх недійсністю);

- подальша перереєстрація у 2023 році місцезнаходження відповідача не може змінити його правовий статус за період часу з лютого по серпень 2022 року.

40. Передаючи справу №908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Верховний Суд зазначив, що у цій справі, як і у справі №910/9680/23, йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у ч.2 ст.131 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; окрім того, в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24.02.2022; тобто правовідносини у цих справах є подібними і доводи касаційної скарги ґрунтуються на застосуванні тих самих приписів Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

41. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 19.04.2024 прийняла до розгляду справу №908/1162/23.

42. Однак, Верховний Суд у справі №910/9680/23 дійшов висновку про застосування положень ч.2 ст.13 та ч.2 ст.13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин за період з 26.02.2022 (початок окупації міста Мелітополя), а не з 06.12.2022 - дати прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" (далі - Постанова №1364) чи з 22.12.2022 - дати прийняття Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" (далі - Перелік №309).

43. Тобто предметом розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є питання застосування ч.2 ст.13 та ч.2 ст.13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1364 та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Переліку №309, та до зміни юридичною особою, місцем знаходження якої є тимчасово окупована територія, її податкової адреси на іншу територію України.

44. Натомість як зазначалося, предметом розгляду у цій справі (№908/3827/23) є позовні вимоги про стягнення переплати за куплену електричну енергію за договором за період квітень 2023 року (після прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1364 та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Переліку №309), тобто за період, який не є предметом розгляду у справі №908/1162/23, що розглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

45. Отже, правовідносини у справі №908/3827/23 та у справі №908/1162/23, що розглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не є подібними.

46. Враховуючи зазначене, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження у справі №908/3827/23 на підставі п.7 ч.1 ст.228 ГПК до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23, є необґрунтованим.

47. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.11.2024 у справі №907/1115/23, які підлягають врахуванню в силу положень ч.4 ст.300 ГПК.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

49. Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

50. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (ч.6 ст.310 ГПК).

51. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат

52. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, то розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" задовольнити.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі №908/3827/23 скасувати.

3. Справу №908/3827/23 направити до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

О. Баранець