Постанова

від 17.12.2024 по справі 291/926/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №291/926/24 Головуючий у 1-й інст. Гарбарук І. М.

Категорія 63 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Смоляра А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 291/926/24 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Шипілов Олександр Вікторович до Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області, третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення,

за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 адвокатаШипілова ОлександраВікторовича на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гарбарук І.М. у селищі Ружин,

в с т а н о в и в :

У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шипілов О.В. звернувся до суду з позовом до Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області та ОСОБА_2 , і після його уточнення ( а.с. 109-113), просив визнати незаконним та скасувати рішення селищної ради від 13 жовтня 2023 року про зняття з реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . А також стягнути судові витрати із відповідача на користь позивача.

В обґрунтування позову зазначав, що позивач був знятий з місця реєстрації на підставі заяви власника майна ОСОБА_2 від 13 жовтня 2023 року. Але це відбулося із порушенням п.п. 37, 40, 61, 69 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад». Зокрема, у заяві, яка заповнювалася ОСОБА_2 , відсутні дата та її підпис, не зазначено співвласника. Також остання, не проінформувала позивача про зняття його з реєстрації. Крім того, держреєстратор відповідача не перевірив правильність заповнення заяви. Такі дії відповідача порушують його права, положення ЖК України, ЦК України та вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача - адвокат Шипілов О.В. подав апеляційну скаргу, де просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалене рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що позивач був знятий з місця реєстрації на підставі заяви власника майна ОСОБА_2 від 13 жовтня 2023 року. У заяві, яка заповнювалася останньою відсутні дата та її підпис, не зазначено співвласника, а відповідач не проінформувала позивача про зняття його з реєстрації. Відповідач не перевірив правильність заповнення заяви, погодився з тим, що підпис заявника відсутній.

03 вересня 2024 року в судовому засіданні представник відповідача визнала, що бланк заяви, форма якого встановлена Додатком 6 Порядку роздрукований не повністю та з помилками, що відноситься начебто до технічних проблем, тоді як доказів цього надано не було. Звертає також увагу на те, що у порушення п.69 Порядку посадова особа відповідача не перевірила правильність заповнення заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), проте зазначена посадова особа зробила відповідний запис у заяві про їх відповідність.

28 жовтня 2024 року надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області, в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Шипілов О.В. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити і надав пояснення, які відповідають доводам скарги.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається із копії Витягу з реєстру територіальної громади за період з 01 .01.1900 р. по 10.07.2024 р. ОСОБА_1 з 01 січня 1900 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Знятий з реєстрації 13 жовтня 2023 року (а.с.14).

ОСОБА_2 є одноосібним власником будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 червня 1997 року, зареєстроване в реєстрі №722, свідоцтва про право власності від 19 червня 1997 року, зареєстроване в реєстрі №721, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав (а.с.53-56).

Судом встановлено, що 13 жовтня 2023 року ОСОБА_2 , як власник житла, звернулась до відповідача із заявою про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: будинок АДРЕСА_2 сторонньої особи - ОСОБА_1 . До заяви було долучено необхідний пакет документів, відповідно до вимог законодавства (а.с.13-16).

Згідно копіївитягу №258від 13жовтня 2023року прозареєстрованих ужитловому приміщенні/будинкуосіб слідує,що заадресою АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.52).

Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявними доказами по справі не встановлено вчинення порушень чинного законодавства Ружинською селищною радою при прийнятті рішення про зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, мотивуючи таким.

Відповідно до статті 317 частини 1 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 319 частини 1 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (статті 319 частини 2 ЦК України).

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 року), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За приписами частини 2 статті 4 цього Закону порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 18 частини 1 пункту 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (надалі Закону), який прийнято 05 листопада 2021 року, зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Відповідно до статті 18 частини 4 Закону разом із заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), що подається у паперовій формі, така особа подає паспортний документ особи, а також у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, - військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Стосовно дитини віком до 14 років подається також свідоцтво про народження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 256 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (надалі Порядку).

Пунктом 50 п.п.5 цього Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265, передбачено, що зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання(перебування) здійснюється на підставі заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.

Відповідно до п. 57 Порядку передбачено перелік документів, які подає особа у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зокрема: 1) паспортний документ (у разі особистого звернення); 2) свідоцтво про народження (у разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання дітей віком до 14 років); 3) документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору; 4) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); 5) рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання, прийняте відповідним територіальним органом ДМС, або рішення про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном, прийняте відповідною закордонною дипломатичною установою України, у разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи у зв`язку з оформленням їй документів для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном.З

Згідно пункту 69 Порядку посадова особа органу реєстрації або адміністратор центру надання адміністративних послуг перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), про що зазначена посадова особа робить відповідний запис у заяві. Посадова особа органу реєстрації у день звернення особи, її законного представника (представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту: приймає рішення про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання або про відмову у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи.

Датою зняття з реєстрації місця проживання осіб, які подавали документи через центр надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, є дата отримання органом реєстрації відповідних документів; формує і вносить дані про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи до реєстру територіальної громади; формує інформацію про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру; за зверненням особи або її законного представника (представника) формує і видає витяг з реєстру територіальної громади; інформує особу або її законного представника (представника) про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) або про відмову у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) засобами поштового, телефонного або електронного зв`язку, у тому числі засобами Порталу Дія; інформує особу (осіб), місце проживання якої (яких) зняте за заявою власника житла, засобами поштового, телефонного або електронного зв`язку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла без згоди на те зареєстрованої особи.

Наведене відповідає також правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 26 січня 2024 року у справі № 161/5576/23 та від 08 травня 2024 року у справі № 127/21333/22.

А, згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановлено, що ОСОБА_2 , як власник житла звернулась до Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області із заявою про зняття гр. ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Із урахуванням подання ОСОБА_2 документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання позивача, судом першої інстанції не встановлено порушень з боку Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області при вчиненні вказаних дій. З таким висновком і погоджується колегія суддів.

Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у поданій ОСОБА_2 заяві недоліків її підписання та оформлення, не спростовує право і волю власника нерухомого майна на зняття ОСОБА_1 з реєстрації у ньому, і не можуть слугувати підставою для задоволення позову.

Також колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази щодо перебування позивача у родинних відносинах із ОСОБА_2 , наявність у нього статусу - члена сім`ї власника будинку та інші правові підстави для користування зазначеним нерухомим майном.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шипілова Олександра Вікторовича залишити без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 18 грудня 2024 року.