Ухвала

від 24.01.2025 по справі 910/14481/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/14481/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кролевець О.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД"

на постанову Північного апеляційного господарського суду (Сулім В.В., Коротун О.М., Майданевич А.Г.)

від 18.12.2024 (повний текст складений 19.12.2024)

у справі за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Державна податкова служба України,

2) Державна казначейська служба України

про визнання правочинів недійсними у частині та стягнення 282 548 199,58 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" (далі - Відповідач, Скаржник) про визнання правочинів недійсними у частині п.п.1.1 та 3.1. та стягнення 262 212 654,73 грн безпідставно сплачених коштів, 14 864 133, 51 грн інфляційних втрат, 5 471 411, 34 грн трьох процентів річних.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/14481/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі №910/14481/23 рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги Позивача задоволено повністю та:

1) визнано недійсними:

- підпункти 1.1, 3.1 договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 07.07.2022 №286/1/22/26, від 12.07.2022 №286/1/22/32, укладених між Міністерством оборони України та Відповідачем, у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- підпункти 1.1, 3.1 договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення від 15.07.2022 №286/1/22/35, від 15.07.2022 №286/1/22/36, від 12.09.2022 №286/1/22/52, від 21.11.2022 №286/1/22/90, від 21.11.2022 №286/1/22/91, від 21.11.2022 №286/1/22/92, від 23.11.2022 №286/1/22/94 укладених між Міністерством оборони України та Відповідачем, у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

2) стягнуто з Відповідача на користь Міністерства оборони України 262 212 654,73 грн безпідставно сплачених коштів, 14 864 133, 51 грн інфляційних втрат, 5 471 411, 34 грн трьох процентів річних;

3) стягнуто з Відповідача на користь Офісу Генерального прокурора 963 556 грн судового збору;

4) судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладено на Відповідача;

5) стягнуто з Відповідача на користь Офісу Генерального прокурора у сумі 1 445 334 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. 06 січня 2025 року Відповідач (Скаржник) із використанням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі №910/14481/23, у якій просить:

- прийняти касаційну скаргу до розгляду та відкрити касаційне провадження;

- зупинити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі №910/14481/23 до закінчення її перегляду у касаційному порядку;

- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024;

- залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі.

5. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

6. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, та зазначає:

- щодо пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції:

1) застосував норми статті 625, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, якою суд вирішив виключну правову проблему, пов`язану із початком нарахування трьох процентів річних та інфляційного збільшення боргу у випадку застосування статті 1212 ЦК України;

2) застосував норми статті 1212 ЦК України без урахування правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі №3-34гс11, від 29.11.2010 у справі №19/18, у яких суд виснував, що стягнути із відповідача суми коштів, віднесені відповідачем у якості податку на додану вартість, відповідно до статті 1212 ЦК України неможливо, оскільки набувачем цих сум є Державний бюджет України;

3) застосував норми постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" від 02.03.2022 №178 (далі - Постанова №178) без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18, в якій зазначено, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи;

4) застосував усталене правило тлумачення юридичних текстів "casus omissus pro omisso habendus est" ("пропущений випадок має вважатися таким, що пропущений навмисно"), не врахувавши висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, де суд виснував, що при правотлумаченні необхідно чітко дотримуватися балансу між істинним змістом норми та її текстуальним викладенням, у жодному разі не допускаючи при цьому свавільної добудови норми через "судову правотворчість";

5) застосував норми Постанови №178 без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, щодо дотримання принципу "належного урядування";

- щодо пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції застосував норми Постанови №178 за відсутності правового висновку Верховного Суду про обов`язковість включення ПДВ до ціни товару, коли постачальником такого товару є прямий (безпосередній) імпортер.

7. Водночас Верховний Суд звертає увагу Скаржника на те, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі зазначають постанови саме Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, що не буде врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Таким чином, посилання Скаржника на постанови Вищого господарського суду України (від 20.07.2011 у справі №14/209 (02-4/4-14), від 08.09.2010 у справі №26/2, від 18.07.2017 у справі №916/1413/16, від 16.02.2011 у справі №19/18, від 06.06.2013 у справі 5015/564/12 (5015/4500/11) не беруться до уваги, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, які викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї норми.

8. З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга відповідає вимогам статті 290 ГПК України, отже відповідно до правил статті 294 ГПК України необхідно відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі №910/14481/23 на підставі пунктів 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

9. Також касаційна скарга містить заяву Скаржника про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі №910/14481/23. Разом з касаційною скаргою, на підтвердження інформації, зазначеної у заяві, Скаржник надає:

- витяг з наказу Міністерства енергетики України "Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 12)" від 05.02.2024 №50;

- копію наказу Міністерства енергетики України "Про внесення зміни до наказу Міністерства енергетики України від 05.02.2024 №50" від 10.09.2024 №340;

- витяг із акта податкової перевірки від 20.12.2024 №779/33-00-07-01/38489035.

10. Відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

11. Аналіз наведеної статті свідчить, що клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами.

12. Скаржник, обґрунтовуючи необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення зазначає, що:

- Скаржник відповідає критеріям визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76;

- Скаржник є одним із найбільших постачальників нафтопродуктів на ринку України;

- виконання оскаржуваної постанови про стягнення зі Скаржника 282 548 199,58 грн суттєво вплине на господарську діяльність товариства;

- за твердженням Скаржника, у разі примусового стягнення на користь органу державної влади суми в розмірі 282 548 199,58 грн, Міністерство оборони України надалі має право на вільне розпорядження цими коштами, що унеможливлює забезпечення повороту виконання рішення суду;

- стягнення коштів при повороті виконання рішення з органу державної влади може взагалі бути неможливим через те, що для цілей гарантування державою виконання судових рішень на 2025 рік закладено недостатньо коштів. Скаржник повідомляє, що у 2024 році ця сума складала лише 100 000 000 грн.

13. Розглянувши заяву та надані Скаржником матеріали, Верховний Суд дійшов таких висновків.

14. Суд зауважує, що відповідно до усталеної судової практики Верховний Суд при вирішенні питання про зупинення виконання (дії) рішення враховує такі обставини: ймовірність утруднення повторного розгляду справи або неможливість здійснення повороту виконання рішення внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки, негайне виконання може завдати значної шкоди (призвести до знищення майна, втрати репутації) або призвести до інших негативних наслідків, які не можна буде виправити. Таке питання вирішується за заявою учасника справи або за ініціативою суду з урахуванням конкретних обставин справи.

15. З огляду на те, що зупинення виконання (дії) рішення є винятковим заходом, застосування судом відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави зупинення - достатньо вагомими та доведеними, позаяк інша сторона у справі (учасники справи), на користь якої ухвалено рішення, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.

16. Європейський суд з прав людини у пункті 43 рішення в справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 (заява № 60750/00) зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - Конвенція), для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

17. Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

18. Набрання судовим рішенням законної сили та, як наслідок, його виконання (дія), є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу, а тому таке виконання (дія) судового рішення саме собою (per ipsum) не є безумовною та самостійною підставою, з якою закон пов`язує можливість (необхідність) зупинення виконання або зупинення дії судового рішення.

19. Суд звертає увагу Скаржника, що сама лише незгода з мотивами ухваленого рішення не є достатньою підставою для зупинення його виконання (дії), оскільки правильність застосування норм права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи судові рішення по суті, а не на стадії відкриття касаційного провадження. Скаржник має обґрунтувати та довести, що незупинення виконання рішення або його дії може мати незворотні наслідки.

20. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 28.10.2019 у справі №904/94/19 зазначила, що заява про зупинення виконання судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів на підтвердження таких обставин.

21. Метою зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії є запобігання невідворотним негативним наслідкам, які можуть виникнути з огляду на виконання судового рішення, що набрало законної сили у випадку його скасування судом касаційної інстанції. Набуття судовими рішеннями чинності і, як наслідок, їх виконання чи дія, є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу, а тому таке виконання та дія судового рішення саме по собі не є безумовною підставою, з якою закон пов`язує можливість (необхідність) зупинення виконання або зупинення дії судового рішення.

22. Однак Скаржник, обґрунтовуючи необхідність зупинення виконання судового рішення у справі №910/14481/23, не надав доказів на підтвердження того, що без вжиття заходів зупинення виконання судового рішення у цій справі буде неможливо вчасно повернути стягнуті грошові кошти та/або доказів, що засвідчують неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування. Лише посилання на потенційну можливість настання негативних наслідків, однак без подання достатніх доказів, не є безумовною підставою для зупинення виконання (дії) судового рішення.

23. Скаржник висловив припущення про те, що у разі виконання оскарженої постанови та прийняття Верховним Судом рішення на користь Скаржника, йому буде необхідно докласти значних зусиль для відновлення як своїх порушених прав, так і відновлення свого фінансового становища. Разом із тим Скаржник не надав доказів на підтвердження вказаних обставин.

24. Статтею 7 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

25.Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

26. Верховний Суд зазначає, що надання стороні будь-яких переваг призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

27. Оскільки заява Скаржника про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі №910/14481/23 не містить належних доказів та не є обґрунтованою, Верховний Суд відмовляє у її задоволенні.

28. Правом подати заперечення проти відкриття касаційного провадження відповідно до частини другої статті 294 ГПК України Позивач не скористався.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 290, 294, 295, частиною третьою статті 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі №910/14481/23.

2. Призначити касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 лютого 2025 року о 14:00 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, у залі судових засідань №2 (кабінет №209).

3. Встановити Позивачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих документів учасникам справи до 07 лютого 2025 року. У разі закінчення п`ятнадцятиденного строку з дня вручення цієї ухвали вже після встановленої судом дати, останнім днем строку для подання відзиву на касаційну скаргу є день, в який спливає п`ятнадцятиденний строк. У разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами.

4. Явка представників учасників справи не є обов`язковою.

5. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" у задоволені заяви про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі №910/14481/23.

6. Роз`яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.

7. Витребувати з Господарського суду міста Києва та / або Північного апеляційного господарського суду справу №910/14481/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

О. Кролевець