Постанова

від 05.12.2024 по справі 466/4143/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/4143/20 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.

Провадження № 22-ц/811/2205/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м.Львів

Справа №466/4143/20

Провадження № 22ц/811/2205/24

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1

розглянув апеляційнускаргуАкціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 10червня 2024року у складі судді Ковальчука О.І. усправі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , АТ КБ «Приват Банк» в особі філії «Західного Головного Регіонального Управління АТ КБ «Приват Банк», ПАТ «Акцент-Банк», приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тертичної Елеонори Віталіївни, з участю третьої особи: ТзОВ «СІНФОР», про визнання договору іпотеки, кредитного договору та зобов`язань припиненими,-

встановив:

11 червня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , АТ КБ «Приват Банк» в особі філії «Західного Головного Регіонального Управління АТ КБ «Приват Банк», ПАТ «Акцент-Банк», приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тертичної Е.В., про визнання договору іпотеки, кредитного договору та зобов`язань припиненими. Просить визнати припиненими його (позивача) зобов`язання за кредитним договором № Є/V 2867 від 10 травня 2007 року з наступними змінами та доповненнями, договори на видачу траншу № Є/V 2867/1 від 11 травня 2007 року, № Є/V 2867/2 від 1 червня 2007 року, № Є/V 2867/3 від 12 червня 2007 року, укладені між ним ( ОСОБА_2 ) та ПАТ КБ «Приват Банк», у зв`язку із виконанням; визнати таким, що припинився, договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , укладений між ним (позивачем) та ПАТ КБ «Приват Банк» в особі філії «Західного Головного Регіонального Управління» АТ КБ «Приват Банк» 10 травня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. та зареєстрований в реєстрі за №4480; зобов`язати приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тертичну Е.В. внести відповідні записи про припинення договору іпотеки в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр Іпотек, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо зазначеної квартири. В обґрунтування позову посилається на те, що між ним ( ОСОБА_2 ) та ЗАТ КБ «Приват Банк» 10 травня 2007 року укладено кредитний договір № Є/У 2867 з наступними змінами, за умовами якого йому (позивачу) надано кредит в розмірі 55 000 доларів США з терміном повернення до 10 травня 2012 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, 10 травня 2007 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. та зареєстрований в реєстрі за №4480. Згідно договору іпотеки він (позивач) передав банку в заставу (іпотеку) належне йому на праві власності нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 в якості забезпечення виконання в повному обсязі зобов`язань за кредитним договором. 28 лютого 2017 року з інформаційної довідки №81428047 йому (позивачу) стало відомо, що АТ КБ «Приват Банк» звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та зареєстрував за собою право власності на вказану квартиру. Оскільки АТ КБ «Приват Банк» зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки та на час звернення до суду був власником спірної квартири, то вказані обставини свідчать про завершення позасудового врегулювання спору. Вважає, що оскільки завершено позасудове врегулювання питання щодо погашення заборгованості, тому будь-які наступні вимоги банку до нього та чи будь-яких інших осіб щодо виконання зобов`язань є недійсними. Вказує, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2013 року у справі №202/22670/13-ц задоволено позов АТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто з нього ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № Є/V2867 від 10 травня 2007 року. Вказане рішення суду набрало законної сили та таке пред`явлено до виконання. Просить позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 10 червня 2024 року позов задоволено частково. Визнано припиненими зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором №Є/V 2867 від 10 травня 2007 року з наступними змінами та доповненнями; договір на видачу траншу № Є/V 2867/1 від 11 травня 2007 року, договір на видачу траншу № Є/V 2867/2 від 1 червня 2007 року, договір на видачу траншу № Є/V 2867/3 від 12 червня 2007 року, укладені між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приват Банк» в особі філії «Західне Головне Регіональне Управління» АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку із його виконанням. У задоволенні решти вимог відмовлено. Проведено розподіл судових витрат.

Рішення суду оскаржує АТ КБ «Приват Банк». Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує законні права та інтереси банку, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує, що як правову підставу вимог позивачем обрано ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» якою визначено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Аналіз даної норми свідчить про те, що її диспозиція не визначає підстав для припинення іпотечних зобов`язань сторін, а лише покликана вберегти іпотекодавця від можливих вимог іпотекодержателя за іпотечним договором після завершення позасудового врегулювання спору на підставі цього ж договору іпотеки. Вказує, що дана норма права не визначає умов для припинення основного зобов`язання (кредитного договору) в силу реалізації кредитором свого права на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки. Не визначає цього й будь-яка інша норма права. Зазначає, що іпотечне зобов`язання є похідним від основного, відтак, зобов`язання, що забезпечує виконання, не може припиняти забезпечувальне зобов`язання сторін. Кредитним договором та додатками до договору про видачу траншів сторони обумовили, що договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами. Вказує, що позивачем не надано суду доказів того, що мало місце виконання кредитного договору в повному обсязі, що свідчило би про припинення основного зобов`язання. Стверджує, що позивачем пропущено позовну давність. Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що 28 лютого 2017 року довідався про те, що АТ КБ «Приват Банк» 3 жовтня 2016 року зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки. Відтак, саме з 28 лютого 2017 року позивач був вправі реалізувати право на пред`явлення вимог в межах 3 річного строку, який сплив 28 лютого 2020 року. Позов подано 9 червня 2020 року, що свідчить про пропуск позивачем позовної давності та є підставою для відмови в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ч. 3 ст. 12, ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що 10 травня 2007 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «Приват Банк» укладено кредитний договір №Є/V 2867.

Згідно умов цього договору AT КБ «Приват Банк» зобов`язалося надати позивачу кредит у розмірі 55 000 доларів США, визначеному умовами договору та додатками до такого, на термін до 10 травня 2012 pоку, а позивач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позивач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору, у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, позивач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

АT КБ «Приват Банк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, видав позивачу кредит у розмірі, визначеному умовами договору та додатками до нього.

В порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, позивач свої зобов`язання не виконав, оскільки не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, та у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором допустив заборгованість.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №Є/V 2867, між AT КБ «Приват Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки.

Банком направлено на адресу позивача та поручителя письмову вимогу з повідомленням про невиконані зобов`язання за договором №Є/V 2867.

З метою забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору №Є/V 2867, 10 травня 2007 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «Приват Банк» укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4480.

Згідно умов договору іпотеки позивач передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .

Оскаржуване рішення мотивовано наступним.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч.1 ст. 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 1054 цього Кодексу цивільні правовідносини, що вникли між сторонами, пов`язані із укладенням договору кредиту, який розуміється як прийняття банком або іншої фінансовою установою (кредитодавецем) зобов`язання надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, із зустрічним зобов`язанням позичальника повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2013 року у справі №202/22670/13-ц частково задоволено позов АТ КБ «Приват Банк» та стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором №Є/V 2867 від 10 травня 2007 року в розмірі 386 185,84 грн. Рішення суду пред`явлено до виконання та постановою державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ відкрито ВП №40884133 на підставі виконавчого листа №202/22670/13-ц.

З інформаційної довідки №81428047 від 28 лютого 2017 року вбачається, що АТ КБ «Приват Банк» звернуло стягнення на передане в іпотеку майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 шляхом набуття права власності на вказане житло, яке зареєстровано.

Підставою для реєстрації за АТ КБ «Приват Банк» права власності на належне позивачу майно є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31671114 від 3 жовтня 2016 року 03:28:17, державного реєстратора Тузяка П.Т., Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львівська області, яке прийнято на підставі договору іпотеки, Серія та номер: 4480 від 10 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 2 грудня 2019 року у справі №461/833/16-ц відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення мотивовано тим, що банк позбавлений права на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості по кредитному договору, виконання якого було забезпечено договором іпотеки. Оскільки між банком та відповідачем було завершено позасудове врегулювання питання щодо погашення заборгованості, а тому, будь-які наступні вимоги банку до відповідачів є недійсними.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України суд не піддає сумніву та доказуванню обставинам, встановленим рішенням Галицького районного суду м.Львова від 2 грудня 2019 року, яке набрало законної сили, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 17 цього Закону іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Договором іпотеки від 10 травня 2007 року, укладеним між позивачем та АТ КБ «Приват Банк», забезпечувалось виконання зобов`язань ОСОБА_2 , які виникають з кредитного договору від 10 травня 2007 року №Є/V 2867.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 600 ЦК України зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Встановлено, що всі зобов`язання позивача, які виникли з укладеного кредитного договору №Є/V 2867 від 10 травня 2007 року з подальшими змінами та доповнення, припинились в момент реєстрації за АТ КБ «Приват Банк» права власності на предмет іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_1 , яке проведено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31671114 від 03.10.2016 03:28:17, державним реєстратором Тузяком П.Т., Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району, Львівська області на підставі договору іпотеки, Серія та номер: 4480 від 10 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У разі, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача, може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов`язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов`язків за цим договором.

Способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов`язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову про визнання припиненими зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором № Є/V 2867 від 10 травня 2007 року з наступними змінами та доповненнями, укладеними між ОСОБА_2 та АТ КБ «Приват Банк» у зв`язку із його виконанням.

В частині відмови у позові рішення не оскаржене і не переглядається.

В частині задоволених позовних вимог колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені.

Керуючисьст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 грудня 2024 року.

Головуючий_-

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р. В. Савуляк