Ухвала

від 05.12.2024 по справі 585/3455/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №585/3455/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/549/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

Іменем України

05 грудня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 585/3455/24 за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.09.2024 про арешт майна,

установила:

В поданій апеляційній скарзі представник власника майна ДП «Попівський експериментальний завод» адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому в задоволенні клопотання про арешт майна, оскільки висновки слідчого судді про відповідність арештованого майна ознакам речових доказів не містить під собою належного правового підґрунтя, арештоване майно не набуте кримінально-протиправним шляхом, не є знаряддям злочину, не зберегло на собі його сліди, не є об`єктом кримінально-протиправних дій. Слідчий суддя послався на нечитабельну постанову слідчого, а до клопотання про арешт майна не додано протоколу огляду речових доказів та їх фотографій. З клопотанням слідчий звернувся з пропуском передбаченого законом строку 15.08.2024, тоді як повинен був звернутись 08.08.2024, так як рідина була вилучена 07.08.2024. Просить поновити пропущений з поважних причин строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.

19.08.2024 до Роменського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням про арешт майна, погодженим із прокурором Недригайлівського відділу Роменської окружної прокуратури, звернувся ст. слідчий СВ Роменського РВП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтовував тим, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024200470000704 від 07.08.2024 за ч. 1 ст. 204 КК за фактом того, що 07.08.2024 до ЧЧ Роменського РВП ГУНП в Сумській області надійшло повідомлення про те, що 07.08.2024 близько 17:50 за адресою: Сумська область, Роменський район, с. Недригайлів зупинений т/з «SCANIA», д. н. з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_8 , який незаконно транспортував близько 20 тон підакцизного товару «спирту» без відповідних документів. Надані водієм документи на вантаж викликають сумніви у своїй дійсності, оскільки є два комплекти документів з однаковими реквізитами, але з різними кількісними показниками товарно-транспортна накладна, якісне посвідчення.

Тимчасовим місцем зберігання т/з разом з напівпричепом цистерною та рідиною, що знаходиться всередині, було визначено територія філії «Сумської дорожньо-експлуатаційна дільниці» ДРП-1 за адресою: Роменський район, сел. Недригайлів, вул. Незалежності, 85, а документи були долучені до матеріалів кримінального провадження.

Згідно наданих документів рідина, що знаходиться в ємності, відпущена ДП «Попівський експериментальний завод» в с. Попівка Конотопського району Сумської області, до ТОВ «Трейдресурс ЛТД» Дніпропетровська область м. Дніпро, однак до видів діяльності ТОВ «Трейдресурс-ЛТД» не відноситься такий вид діяльності як торгівля спиртом. ДП «Попівський експериментальний завод» має основний вид діяльності 20.41 «Виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування», виробничі потужності заводу пристосовані для виготовлення спирту та інших спиртових дистилятів, що відповідно ст. 215 ПКУ належать до підакцизних товарів, але ліцензії на виготовлення, зберігання і реалізацію спирту етилового ДП не має.

14.08.2024 на підставі ухвали слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області був проведений примусовий огляд цистерни-напівпричепу VANHOOL, н. з. НОМЕР_2 , в ході якого були відібрані зразки прозорої речовини, що має характерний запах спирту, яку було поміщено до 6-ти скляних тар, які було запаковано до спеціальних пакетів.

14.08.2024 постановою слідчого зразки речовини було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.09.2024 клопотання слідчого задоволене і накладений арешт на тимчасово вилучене майно (6 скляних тар зі зразками прозорої речовини з характерним запахом спирту) шляхом заборони користуватися та розпоряджатися майном, а також заборони його відчужувати.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явились, від прокурора ОСОБА_9 та представника власника майна ОСОБА_10 надійшли письмові заяви про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Відповідно абз. 3 ч. 2 ст. 395 КПК, апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскільки ухвала слідчим суддею була постановлена 06.09.2024 за відсутності учасників кримінального провадження, представник власника майна ОСОБА_10 з ухвалою ознайомився 27.09.2024, а 02.10.2024 засобами поштового зв`язку звернувся з апеляційною скаргою, то строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, так як цей процесуальний термін пропущений з поважних і об`єктивних причин.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1-2 ч. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, а завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 1 ст. 170 КПК).

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а згідно ч. 3-4 цієї статті у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу; у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК. При цьому заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК).

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 1-2, 4 ст. 173 КПК).

Здійснивши розгляд клопотання слідчого про арешт майна та задовольнивши його, слідчий суддя суду першої інстанції дійшла цілком обґрунтованого висновку про необхідність арешту вилученого в ході обшуку майна, оскільки останнє відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, внаслідок чого існує необхідність його збереження як речового доказу.

Так, при вирішенні зазначеного вище питання слідчим суддею суду першої інстанції були дотримані вимоги ст. 170-173 КПК, з`ясовані і досліджені всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість накладення арешту на майно осіб (учасників кримінального провадження), а саме наявність правової підстави для арешту майна, можливість використання арештованого майна як доказу у кримінальному провадженні.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ст. слідчим СВ Роменського РВП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024200470000704 від 07.08.2024 за ч. 1 ст. 204 КК за фактом незаконного виготовлення і збуту спирту етилового службовими особами ДП «Попівський експериментальний завод», а службовими особами ТОВ «Трейдресурс-ЛТД» незаконного придбання і транспортування спирту етилового.

14.08.2024 у даному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області було проведено примусовий огляд цистерни-напівпричепу VANHOOL, н. з. НОМЕР_2 , в ході якого спеціалістом було відібрано зразки прозорої речовини, що має характерний запах спирту, яку було поміщено до 6-ти скляних тар 0,5 л кожна, які було запаковано до спеціальних пакетів НПУ та вилучено.

14.08.2024 постановою слідчого дані зразки речовини було визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженню.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що арештоване майно не відповідає критеріям речового доказу, то колегія суддів не може прийняти їх до уваги, оскільки згідно приписів ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення; документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 цієї статті.

Тобто, речові докази це приєднані до кримінального провадження предмети, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або були об`єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, тобто всі предмети, які можуть бути засобами для розкриття кримінального правопорушення і виявлення винних або для спростування підозри (обвинувачення) чи пом`якшення відповідальності підозрюваного (обвинуваченого). Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. Серед цих предметів можна виділити продукти злочинної діяльності (фальшиві гроші, продукти харчування тощо).

Предмети, що можуть бути речовими доказами, виявляються при огляді місця події, обшуку, виїмці та провадженні деяких інших слідчих дій. Їх можуть також принести до слідчих органів чи суду підозрюваний, обвинувачений, потерпілий та інші учасники процесу, будь-які громадяни. Речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до кримінального провадження, зберігаються при кримінальному провадженні, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, слідства і суду або передаються для зберігання відповідному підприємству, організації чи установі.

Зокрема, установлені слідством фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, які розслідуються кримінальному провадженні № 12024200470000704 від 07.08.2024, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказане майно безпосередньо стосується предмета розслідування кримінального провадження, може бути знаряддям кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК, що дає законні підстави для його арешту як речового доказу з метою його збереження.

На думку колегії суддів, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування всупереч доводів апеляційної скарги виправдовують втручання у права осіб, які володіють арештованим майном, та у їх інтереси з метою забезпечення кримінального провадження.

Крім того, аналізуючи доводи апеляційної скарги представника власника майна колегія суддів вважає, що ним не наведено обґрунтувань яким саме чином накладення арешту на майно, а саме, 6 зразків прозорої речовини з характерним запахом спирту, обсягом в кожній тарі 0,5 л кожна, може суттєво порушити права чи інтереси власника майна.

Необхідно зауважити, що безакцизний етиловий спирт загальним обсягом 20 тон свідчить про те, що виявлене майно є предметами, вилученими законом з обігу, а тому втручання держави в право володіння майном є цілком виправданим, законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного кримінального процесуального закону, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції, а також здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» і за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави та громади, втручання було здійснено з дотриманням принципу «пропорційності», тобто «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Втручання держави у право володіння майном у даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.

Таким чином, будь-яких доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, власником/володільцем майна чи його представником до суду апеляційної інстанції не надано.

Не обґрунтованими є й доводи апеляційної скарги представника власника майна про те, що з клопотанням про накладення арешту на майно слідчий звернувся з пропуском строку, оскільки матеріалами справи підтверджується, що 14.08.2024 на підставі ухвали суду спеціалістом було відібрано зразки прозорої речовини, що має характерний запах спирту, їх було запаковано та вилучено і того ж дня дані зразки речовини було визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, а з клопотанням про накладення арешту на майно він звернувся 15.08.2024 засобами поштового зв`язку, що підтверджується датою на штампі поштового конверту і повністю відповідає вимогам кримінального процесуального закону (ч. 5 ст. 171 КПК).

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи, на майно якої накладено арешт, переваги одних доказів над іншими тощо, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення ймовірною, вірогідною та достатньою певною мірою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,

постановила:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_11 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.09.2024.

Ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.09.2024 про арешт майна ДП «Попівський експериментальний завод» у кримінальному провадженні № 12024200470000704 від 07.08.2024 за ч. 1 ст. 204 КК залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4