Рішення

від 05.12.2024 по справі 914/3799/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024 Справа № 914/3799/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан"

про скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.11.2024 у справі №914/3799/23 у задоволенні позову відмовлено.

Відповідач до закінчення судових дебатів заявив клопотання про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу та витрат понесених на проведення судової почеркознавчої та судово-технічної експертизи, зазначивши при цьому, що докази на підтвердження їх розміру будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи зазначене рішенням суду від 21.11.2024 також було призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 05.12.2024 та зобов`язано до 26.11.2024 включно надати докази понесених судових витрат.

25.11.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фонтан" через електронний суд подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути:

- витрати на професійну правову допомогу адвоката в сумі 55000,00 грн;

- витрати на оплату вартості судової почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів згідно з рахунком від 24.06.2024 №2809 в сумі 13631,04 грн.

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає таке.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з орієнтовним (попереднім) розрахунком судових витрат відповідача, сума судових витрат (витрат на професійну правову допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді) становитиме 30000,00 грн.

При цьому відповідач зазначив, що остаточний розрахунок судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу адвоката (договори, рахунки, довідки, квитанції, акти тощо) буде подано до закінчення судових дебатів.

Належить зазначити, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із поданих матеріалів, 05.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фонтан» (клієнт) та Дуда Іриною Петрівною (адвокат) укладено договір №16 про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1. клієнт доручає, а адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін, а саме:

- складати процесуальні документи (позовні заяви, відзиви на позовні заяви, заперечення, клопотання, заяви, претензії, відповіді на претензії, апеляційні та касаційні скарг, заяви про вжиття заходів забезпечення позову та інші документи відповідно до вимог процесуального законодавства) з правом підпису;

- представляти та захищати інтереси клієнта у всіх справах у судах усіх інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пунктів 4.1.-4.3. договору розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої пунктами 2.1.1.- 2.1.4., 2.1.7.-2.1.9. цього договору встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін. Розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої пунктами 2.1.5. та 2.1.6. цього договору у справах (спорах), що мають майновий характер, встановлюються в розмірі 5% (п`ять відсотків) від суми позову, повідомлення-рішення (іншого акту суб`єкта владних повноважень), рішення за якими прийнято уповноваженим органом на користь Клієнта. Суми гонорару зазначаються адвокатом в актах про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту (уповноваженій особі клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням. Моментом отримання акту клієнтом є дата, зазначена в розписці уповноваженої особи клієнта, повідомленні про вручення рекомендованого або цінного з описом поштового відправлення, підтвердженні надіслання засобами комунікаційного зв`язку (факсом, електронною поштою, тощо).

25.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фонтан» (клієнт) та Дуда Іриною Петрівною (адвокат) підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) із зазначенням у ньому назв виконаних робіт (послуг) та їх вартості, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв (отримав) наступні юридичні послуги (правову допомогу) у справі №914/3799/23 на загальну суму 55000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом з тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що позивачем не подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Однак, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додаткова ухвала ВС від 21.07.2020 справі №915/1654/19, постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, постанова ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Пунктом 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Проте, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі N 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, як вказано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Поряд з цим не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Як встановлено судом, 25.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фонтан» (клієнт) та Дуда Іриною Петрівною (адвокат) підписано акт відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв (отримав) такі юридичні послуги (правову допомогу) у справі №914/3799/23 на загальну суму 55000,00 грн:

1) Попередня консультація, ознайомлення з матеріалами справи (з позовною заявою та долученими додатками) та формування правової позиції - 4000,00 грн;

2) Підготовка відзиву на позовну заяву у справі №914/3799/23 - 10000,00 грн;

3) Оформлення заперечення на клопотання про витребування доказів від 26.02.2024 №66 - 2000,00 грн;

4) Оформлення клопотання про долучення доказів від 04.07.2022 №91 - 2000,00 грн;

5) Оформлення письмових пояснень щодо неможливості (безпідставності) вступу спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону у справу від 14.03.2024 №95 - 2000,00 грн;

6) Підготовка та оформлення заперечення на письмові пояснення позивача від 01.05.2024 №154 - 2000,00 грн;

7) Підготовка додаткових пояснень від 27.05.2024 №178 - 2000,00 грн;

8) Підготовка та оформлення заперечення на додаткові пояснення Львівської міської ради від 07.06.2024 №198 - 2000,00 грн;

9) Підготовка та оформлення додаткових пояснень від 14.06.2024 №209 - 2000,00 грн;

10) Підготовка та оформлення клопотання від 06.07.2024 №238 про долучення до матеріалів справи Висновку експерта від 04.07.2024 №546/547/24-22 - 2000,00 грн;

11) Підготовка, оформлення та скерування на адресу Господарського суду Львівської області заперечення па заяву про залучення третіх осіб від 05.08.2024 №275 - 3000,00 грн;

12) Підготовка, оформлення та скерування на адресу Господарського суду Львівської області клопотання про долучення доказів від 21.08.2024 №295 - 2000,00 грн;

13) Участь в судових засідання під час слухання справи Господарським судом Львівської області 27.02.2024, 19.03.2024, 07.05.2024, 28.05.2024, 11.06.2024, 09.07.2024, 06.08.2024, 05.09.2024, 07.11.2024, 21.11.2024 - 20000,00 грн (10 засідань по 2000,00 грн).

Кількість часу витраченого на складання кожного з документів, відповідачем в акті виконаних робіт (наданих послуг) не зазначено, втім в акті міститься примітка, що витрати на правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги № 16 від 05.10.2021 року в розмірі, що не перевищує 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 1 годину участі адвоката, який надав правову допомогу. Втім за такими критеріями неможливо чітко визначити час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), зокрема на складання кожного з документів.

Таким чином, оцінюючи заявлені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу в контексті розумності їхнього розміру з урахування складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що достатньо обгрунтованим розміром наданих послуг є 40000,00 грн.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, зважаючи на вказане, беручи до уваги те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення, враховуючи при цьому критерії реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку задовольнити частково заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути на його користь з позивача 40000,00 грн. Зважаючи на категорію та складність справи, характер спірних правовідносин та вид наданих адвокатом послуг, суд вважає, що саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є достатньо обґрунтованим в даному випадку.

Щодо вимоги про стягнення витрат на оплату вартості судової почеркознавчої та судово-технічної експертизи в розмірі 13631,04 грн суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин 4-7 статті 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення розміру витрат на оплату послуг експерта від позивача не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надано експертний висновок від 04.07.2024 №546/547/24-22 на замовлення ТзОВ "Фонтан" для його подання у господарській справі №914/3799/23.

До матеріалів справи долучено договір №1657/06-24 від 18.06.2024 на проведення експертизи та Акт здачі приймання висновку експерта від 04.07.2024.

При цьому як вбачається із поданих відповідачем матеріалів, згідно із платіжною інструкцією від 28.06.2024 №18 ТзОВ "Фонтан" сплатив Київському НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України 13631,04 грн (призначення платежу: експертиза №546/547/24-22).

Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:

(1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;

(2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;

(3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;

(4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов`язків цивільного характеру» пов`язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі «Редька проти України» (Redka v. Ukraine), заява № 17788/02, від 10 грудня 2009 року у справі «Васильчук проти України» (Vasilchuk v. Ukraine), заява № 31387/05).

Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі «Літвінюк проти України» (Litvinyk v. Ukraine), заява № 55109/08).

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22.

Слід зазначити, що експертний висновок від 04.07.2024 №546/547/24-22 підготовлено для подання до суду у господарській справі № 914/3799/23, у висновку зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, судом враховано відповідний висновок експерта як доказ, а відтак витрати на виготовлення експертного висновку від 04.07.2024 №546/547/24-22 пов`язані з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Таким чином суд дійшов висновку стягнути з позивача на користь відповідача 13631,04 грн понесених витрат на проведення судової експертизи у даній справі.

Керуючись статтями 74, 123, 126, 127, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" про стягнення судових витрат у справі №914/3799/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Львівської міської ради (79008, місто Львів, площа Ринок, будинок 1, ідентифікаційний код 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" (79015, місто Львів, вулиця Героїв УПА, будинок 80, ідентифікаційний код 23881664) 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 13631,04 грн понесених витрат на проведення судової експертизи.

3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено 18.12.2024.

Суддя Петрашко М.М.