Ухвала

від 17.12.2024 по справі 915/1440/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 915/1440/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.

та представників

позивача: Грумінська Д.О. (в режимі відеоконференції),

відповідача: Татарінов В.П. (в режимі відеоконференції),

представники третіх сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Миколаївської міської ради

на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2024

та рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2024

у справі № 915/1440/23

за позовом Миколаївської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОШ-ЛЕНД"

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Приватне підприємство "ТЕХБУДІНВЕСТ"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СТІВ"

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕЙТЕР"

про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ТОВ «РОШ-ЛЕНД» (за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «ТЕХБУДІНВЕСТ», ТОВ фірма «СТІВ», ТОВ «КРЕЙТЕР») у якій просила суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні Миколаївською міською радою земельною ділянкою площею 21 кв.м., кадастровий номер 4810137200:09:049:0001, шляхом знесення об`єкту нерухомого майна - нежитлове приміщення, магазин з навісом по просп. Центральному, 75/12, м. Миколаїв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1144087648101).

Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовано тим, що Миколаївська міська рада є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:09:049:0001 загального площею 0,0021 га по просп. Леніна поблизу будинку № 75, м. Миколаїв, яку у 2004 році було надано в оренду ТОВ фірмі «СТІВ» без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно зі строком дії до 20.01.2018. За доводами позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СТІВ», всупереч умовам укладеного вище договору оренди землі, побудувало на земельній ділянці комунальної власності нежитлове приміщення - магазин з навісом по просп. Центральному, 75/12, м. Миколаїв, зареєструвало на нього право власності та у частках відчужило Приватному підприємству «ТЕХБУДІНВЕСТ» та ТОВ «КРЕЙТЕР». В подальшому власником нежитлової будівлі стало ТОВ «РОШ ЛЕНД», незважаючи на те, що судами у справі №915/572/17 було встановлено, що нежитлове приміщення магазину з навісом, що знаходиться за адресою: просп. Центральний, 75/12, м. Миколаїв збудоване ТОВ фірма «СТІВ» самочинно на орендованій земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Миколаєва. Миколаївська міська рада вважає, що незаконне використання земельної ділянки комунальної власності, самочинне будівництво об`єкта нерухомості на ній та оформлення права власності на нього порушує інтереси територіальної громади м. Миколаєва та позбавляє її права вільно володіти, розпоряджатись та використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Зважаючи на те, що між Миколаївською міською радою та ТОВ «РОШ ЛЕНД» відсутні будь-які договірні відносини щодо оренди спірної земельної ділянки за вказаною адресою, належним та ефективним способом захисту порушених прав Миколаївської міської ради є звернення позивача до суду з негаторним позовом про зобов`язання відповідача усунути перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення побудованого на ній нежитлового приміщення.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2024 (суддя Семенчук Н.О.), залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 (колегія суддів у складі: Діброва Г.І. - головуючий, Ярош А.І., Савицький Я.Ф.), у задоволенні позову відмовлено, а також скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2023 у справі №915/1440/23.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що виходячи з положень ст. 376 ЦК України позов про знесення самочинного будівництва може бути пред`явлений до особи, яка здійснила це будівництво, однак ТОВ «РОШ-ЛЕНД» не є особою, яка здійснила самочинне будівництво, а стало власником нежитлового приміщення на підставі правочину, право власності якого було зареєстровано в установленому законом порядку. Відповідно, вимоги позивача до відповідача про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту нерухомого майна задоволення не потребують, оскільки такі вимоги пред`явлено до неналежного відповідача.

Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не доведено факту відмови саме відповідача на вимогу позивача (яка взагалі не була заявлена) про звільнення земельної ділянки та створення саме ним позивачу перешкод у користуванні належним йому майном. Крім цього, відповідач не був стороною орендних правовідносин між Миколаївською міською радою та ТОВ фірма «СТІВ» та питання щодо земельних ділянок, на яких розташовано спірний об`єкт нерухомості, при Державній реєстрації його права власності не вирішувалось, з огляду на що позивачем, задля відновлення його прав та інтересів як власника земельних ділянок комунальної власності, повинно бути обрано інший спосіб ефективного захисту порушених прав.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що правовим обґрунтуванням позовних вимог про зобов`язання усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні спірною земельною ділянкою, що власне і визначають обраний позивачем спосіб захисту, у першу чергу є ст. 391 ЦК України, ст. 152 ЗК України та ст. 212 ЗК України, а не як помилково вважають суд першої та апеляційної інстанції - ст. 376 ЦК України. В свою чергу, у співвідношенні із загальним законом (ч. 4 ст. 376 ЦК України) спеціальним законом є Земельний кодекс України, імперативна норма ч. 2 ст. 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов`язаних із встановленням суб`єктного складу осіб, зобов`язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельні ділянки, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій ЗК України, можуть застосовуватися норми ЦК України, зокрема ст. 376 цього Кодексу. Належними відповідачами за позовом власника землі про знесення самочинного будівництва є особи, які придбали об`єкт самочинного будівництва у забудовника та зареєстрували право власності на такий об`єкт. Також за доводами скаржника, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду наразі також дотримується усталеної правової позиції в питанні визначення належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва не забудовника, а саме останнього набувача такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судом апеляційної інстанції застосовано норми матеріального права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 19.03.2024 у справі № 915/1439/21 в частині того, що належними відповідачами за позовом власника землі про знесення самочинного будівництва є особи, які придбали об`єкт самочинного будівництва в забудовника та зареєстрували право власності на такий об`єкт (ст. 391 ЦК України, ст. 212 ЗК України); від 10.01.2024 у справі № 489/742/20, від 10.10.2023 у справі № 915/1416/21 в частині пріоритетного застосування до подібних правовідносин (в частині вирішення питання обрання ефективного способу захисту прав позивача) положень ч. 2 ст. 212 ЗК України як спеціальної норми права; від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20 щодо визначення належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва не забудовника, а саме останнього набувача такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво (ст. 391 ЦК України, ст. 212 ЗК України); від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 в частині того, що власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає користуванню та розпорядженню ним своїм майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод власникові в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном; від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17 в частині того, що відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов); від 16.05.2018 у справі № 918/633/16 в частині того, що за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому розміщення особою споруди за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності, право розпорядження якою належить до компетенції міської ради, не можна визнати законним.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.07.2024 (колегія суддів у складі: Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.) відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.07.2024 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 19.07.2024.

До Верховного Суду 03.07.2024 від відповідача надійшла заява про зупинення касаційного провадження у справі № 915/1440/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1785/22, у якій він зазначає, що у справі № 915/1440/23 суди відмовили у задоволенні позову з підстав, що виходячи з положень ст. 376 ЦК України позов про знесення самочинного будівництва може бути пред`явлений до особи, яка здійснила це будівництво, однак ТОВ «РОШ-ЛЕНД» не є особою, яка здійснила самочинне будівництво, а стало власником нежитлового приміщення на підставі правочину, право власності якого було зареєстровано в установленому законом порядку. В свою чергу Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу № 914/1785/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав відступу від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, які викладені у постановах від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20 та зазначив, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дотримується правової позиції, що у питанні визначення належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва не забудовника, а саме останнього набувача такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво. Поряд з цим, судова колегія звертає увагу, що згідно з вимогами цивільного законодавства України самочинно збудовані будівлі не є об`єктом цивільних прав, відповідно, не можуть вільно відчужуватися. До того ж, положення частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України обмежують коло осіб, зобов`язаних знести об`єкт самочинного будівництва, їх забудовником. Отже, застосування положень частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20, про те, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво, а не його забудовник.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 08.07.2024 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник вказує на помилковість доводів скаржника, та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Також до Верховного Суду 17.07.2024 від позивача надійшли заперечення на заяву про зупинення касаційного провадження у справі № 915/1440/23, у якій представник вказує на неподібність правовідносин у справах № 915/1440/23 та № 914/1785/22.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2024 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Миколаївської міської ради на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2024 у справі № 915/1440/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1785/22 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2024 поновлено провадження у справі № 915/1440/23 та призначено касаційну скаргу Миколаївської міської ради на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2024 до розгляду на 17.12.2024.

Під час підготовки справи до розгляду Верховним Судом встановлено, що 27.11.2024 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу № 908/2388/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважав за необхідне відступити від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, які викладені у постановах від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20 про те, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, а не його забудовник.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У такому випадку згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Оскільки правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/2388/21 може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, враховуючи що суди попередніх інстанцій у справі № 915/1440/23 застосували положення ст. 376 ЦК України та дійшли висновків, що позов про знесення самочинного будівництва може бути пред`явлений до особи, яка здійснила це будівництво, колегія суддів, з метою дотримання єдності судової практики Суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 915/1440/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Зупинити касаційне провадження за касаційною скаргою Миколаївської міської ради на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2024 у справі № 915/1440/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.