Постанова

від 18.12.2024 по справі 910/13410/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13410/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства юстиції України та Малого приватного підприємства «Мета»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 (головуюча - Демидова А. М., судді: Ходаківська І. П., Владимиренко С. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод Трансмаш»

до: (1) Міністерства юстиції України, (2) Малого приватного підприємства «Мета»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Північний лідер», (2) приватного нотаріуса Малинського районного нотаріального округу Тимошенко Надії Сергіївни

про визнання незаконним та скасування наказу

(за участю представників: відповідача-1 - Рєпкін Н.І., відповідача-2 - Сичов Д.В.)

Історія справи

Обставини справи, встановлені судом

1. На підставі рішення про державну реєстрацію прав від 15.01.2020 № 50661951 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Чуловський В. А. провів державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод Трансмаш» (далі - ТОВ «Коростенський завод Трансмаш», позивач) на нежитлове приміщення: частину будівлі головного корпусу площею 4 231,0 кв м та склади-гаражі площею 781,9 кв м, загальною площею 5 012,9 кв. м за адресою: м. Коростень, Білокоровицьке шосе, 8, з відкриттям у Державному реєстрі прав розділу № 1980435818107 на зазначений об`єкт нерухомості та внесенням запису про право власності № 35046012.

2. Унаслідок подальшого поділу об`єкта нерухомого майна на підставі рішень про державну реєстрацію прав від 18.02.2020 № 51194532 та № 51196016 (далі - рішення №51194532 та № 51196016), приватний нотаріус Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н. С. провів державну реєстрацію права власності за ТОВ «Коростенський завод Трансмаш» на нежитлове приміщення загальною площею 3 391,4 кв м та нежитлове приміщення загальною площею 6 299,1 кв м за адресою: м. Коростень, Білокоровицьке шосе, 8, з відкриттям у Державному реєстрі прав розділів на зазначені об`єкти нерухомості та внесенням відповідних записів про право власності за № 35544216 та № 35542820. При цьому запис про право власності за № 35046012 погашено, а розділ №1980435818107 закрито.

3. 02.03.2020 Мале приватне підприємство «Мета» (далі - МПП «Мета», відповідач-2) звернулось до Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) зі скаргою від 28.02.2020 на рішення державного реєстратора, в якій просило провести перевірку правомірності прийнятих державним реєстратором рішень № 35542820 та № 35544216 та скасувати ці рішення

4. Скаргу мотивувало тим, що МПП «Мета» є власником об`єктів нерухомого майна площею 8 420,4 кв м за адресою: м. Коростень Білокоровицьке шосе, 8 відповідно до договору купівлі-продажу від 20.05.1999, укладеного з Українсько-Естонським спільним підприємством "Анастасія". За даними інформаційної довідки від 17.01.2020 за № 196670686 на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2020 позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» частину предмета іпотеки - частину будівлі головного корпусу (літ. "А"), склади-гаражі (літ. "Г"), загальною площею 5 004,9 кв м адресою: м. Коростень, Білокоровицьке шосе, 8, без виділення під цими будівлями частини земельної ділянки з присвоєнням їй окремого кадастрового номера.

5. Натомість земельна ділянка площею 1,6031 га з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103 у м. Коростень по Білокоровицькому шосе, 8 придбало МПП «Мета» та 02.12.2013 зареєструвало своє право власності.

6. Таким чином, станом на 18.02.2020 у ТОВ «Коростенський завод Трансмаш» знаходилась у власності лише частина будівлі головного корпусу (літ. "А"), склади-гаражі (літ. "Г"), загальною площею 5 012,9 кв м за зазначеною адресою.

7. За результатами розгляду скарги Колегія 04.06.2020 склала висновок, відповідно до якого рекомендувала скаргу МПП «Мета» задовольнити та скасувати рішення № 51194532 та № 51196016.

8. Висновок обґрунтувала тим, що унаслідок поділу об`єкта нерухомого майна позивача площа цього майна збільшилася з 5 012,9 кв м до 9 690,5 кв м. Однак державний реєстратор здійснив державну реєстрацію прав № 35542820, № 35544216 без подання позивачем документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Отже, оскаржувані рішення державний реєстратор прийняв з порушенням приписів пунктів 1, 2 частини 3 статті 10 України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за наявності підстави для відмови в державній реєстрації прав, визначеної пунктом 5 частини 1 статті 24 зазначеного Закону.

9. На підставі висновку Колегії Міністерство юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач-1) наказом від 16.06.2020 № 2002/5 (далі - наказ № 2002/5) задовольнив скаргу МПП «Мета» від 28.02.2020 та скасував рішення № 51194532 та № 51196016.

10. Проте наказ № 2002/5 був визнаний протиправним та скасований за постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі № 906/344/21 з тих підстав, що за договором купівлі-продажу від 04.06.2020 ТОВ «Коростенський завод Трансмаш» відчужило спірне нерухоме майно на користь ТОВ «Каро «Фітнес центр», що відповідно до вимог пункту 2 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для відмови в задоволенні скарги МПП «Мета».

11. Після прийняття судового рішення у справі № 906/344/21 Мін`юст повторно розглянув скаргу МПП "Мета" від 28.02.2020 та 28.09.2022 Колегія знову склала висновок, відповідно до якого рекомендувала скаргу МПП "Мета" задовольнити та скасувати рішення № 51194532, 51196016 з тих самих підстав, що були наведені у висновку Колегії від 04.06.2020.

12. На підставі висновку Колегії від 28.09.2022 Мін`юст наказом від 01.12.2022 № 5363/5 (далі - наказ №5363/5) задовольнив скаргу МПП «Мета», скасував рішення № 51194532 та № 51196016.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

13. ТОВ «Коростенський завод Трансмаш» звернулось до суду з позовом до Мін`юсту та МПП «Мета» про визнання протиправним та скасування наказу № 5363/5.

14. Позов мотивований тим, що: спірний наказ прийнятий на підставі визнаної неконституційною норми пункту 1 частини 7 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент прийняття спірного наказу, далі - Закон №1952-IV); відповідач-1 розглянув скаргу особи, права якої не порушені, оскільки МПП «Мета» вже не було власником нерухомого майна станом на 01.12.2022; відповідач-1 порушив частину 5 статті 37 Закону №1952-IV, оскільки не дотримався 45-денного строку для розгляду скарги.

Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

15. Господарський суд міста Києва рішенням від 16.04.2024 в позові відмовив.

16. Суд першої інстанції встановив, що 13.04.2020 право власності на нежитлову будівлю площею 8 007,9 кв м, розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 1822384400:08:000:0140, було зареєстровано за ТОВ «Північний лідер», яке хоча і набуло право власності на раніше належний МПП «Мета» об`єкт нерухомості, однак у силу вимог Закону № 1952-IV не є тим суб`єктом, який наділений правом оскаржити спірний наказ Мін`юсту.

17. За висновками суду першої інстанції, приватний нотаріус Тимошенко Н.С. повинна була перед здійсненням державної реєстрації прав за позивачем здійснити перевірку документів на предмет відповідності їх вимогам законодавства в частині засвідчення прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Оскільки рішення державного реєстратора прийнято з порушеннями законодавства у сфері державної реєстрації, наказ № 5363/5 є правомірним.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

18. Північний апеляційний господарський суд постановою від 24.09.2024 рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про задоволення позову. Визнав незаконним та скасував наказ №5363/5.

19. Виходив з того, що Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 20.10.2021 у справі № 640/28969/20, яке набрало законної сили 12.07.2022, визнав нечинною постанову Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 15.04.2020 № 288 в частині викладення у новій редакції абзацу 2 пункту 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ № 1128 від 25.12.2015 (далі - Порядок № 1128).

20. При цьому суд у справі № 640/28969/20 зазначив, що приписи абзацу 2 пункту 17 Порядку № 1128 у редакції постанови від 15.04.2020 № 288 передбачають повноваження Мін`юсту, які не встановлені Законом № 1952-IV та які допускають повторний розгляд скарги у сфері державної реєстрації поза межами строків її розгляду, визначених цим Законом; надавши постановою від 15.04.2020 № 288 Мін`юсту право повторного розгляду скарг у сфері державної реєстрації, за якою ним прийнято рішення, яке скасовано судом, КМУ порушив принцип обов`язковості судового рішення.

21. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про принципову неможливість повторного розгляду Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації, за якою ним раніше прийнято рішення, яке вже було скасовано судом у справі № 906/344/21.

22. Суд також відхилив доводи відповідача-1 на наявність у нього повноважень з нового розгляду скарги МПП «Мета» з огляду на чинність постанови КМУ від 17.06.2022 № 696 та зазначив, що положення абзацу 2 пункту 17 Порядку № 1128 у редакції постанови КМУ від 15.04.2020 № 288, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2022 № 696, втратили чинність внаслідок набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 640/28969/20, тобто 12.07.2022.

Касаційні скарги

23. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач-1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

24. Також з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції звернувся відповідач-2, в якій просить її скасувати з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги відповідача-1

25. Не ґрунтується на законі висновок суду апеляційної інстанцій про те, що абзац 2 пункту 17 Порядку № 1128 в редакції постанови КМУ від 17.06.2022 № 696 втратив чинність з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 640/28969/20. На переконання скаржника, рішенням у справі № 640/28969/20 суд визнав нечинним пункт 17 Порядку № 1128 тільки в редакції постанови КМУ від 15.04.2020 № 288. Натомість зміни до Порядку № 1128, внесені постановою КМУ від 17.06.2022 № 696, не були предметом судового розгляду є чинними та дозволяють Мін`юсту здійснювати новий розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

26. З огляду на викладене при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції вийшов за межі предметної юрисдикції господарського судочинства, визнавши на власний розсуд нечинним пункт 17 Постанови № 1128 у редакції постанови КМУ від 17.06.2022 № 696, що у свою чергу призвело до неправильного застосування абзацу 2 пункту 17 Порядку № 1128 у редакції, яка була чинною станом на дату прийняття наказу №5363/5, висновок Верховного Суду про застосування якого у подібних правовідносинах відсутній.

Узагальнені доводи касаційної скарги відповідача-2

27. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права та не врахував висновки Верховного Суду про те, що:

- державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації; (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, від 22.12.2021 у справі №917/1970/20, від 10.11.2021 у справі №911/2216/19, від 10.11.2021 у справі №916/1988/20, від 04.11.2021 у справі №725/3303/16-ц, від 04.11.2021 у справі №927/934/20);

- застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 22.06.2021 у справах №334/3161/17 та №200/606/18, від 29.06.2021 у справі №916/964/19, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

28. На переконання скаржника, можливість захисту права власності позивача шляхом скасування наказу відповідача-1 залежіть від встановлення факту набуття позивачем права власності на нерухоме майно та характеристик такого майна. Натомість саме по собі право на проведення державної реєстрації права, як елемент права власності особи на нерухоме майно, не підлягає захисту за відсутності існування такого нерухомого майна, оскільки держава не може засвідчити належність позивачу нерухомого майна, якого не існує в природі.

29. Також суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду у постановах від 25.06.2024 у справі № 910/10417/22, від 17.05.2023 у справі № 910/12859/20 щодо застосування пункту 2 частини 8 статті 37 Закону № 1952-IV, Порядку № 1128 щодо законодавчо встановленого алгоритму розгляду скарг у сфері державної реєстрації. У спірних правовідносинах, перевіривши документи щодо державної реєстрації об`єктів нерухомості за позивачем, Мін`юст дійшов правомірного висновку щодо неможливості реєстрації нерухомого майна без належних документів всупереч Закону № 1952-IV.

Щодо відзиву на касаційну скаргу

30. Відзив позивача на касаційну скаргу відповідача-2, поданий до суду 17.12.2024, залишається судом без розгляду на підставі частини 2 статті 118 ГПК України, як такий, що поданий після закінчення строку, встановленого Верховним Судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження від 21.11.2024.

Позиція Верховного Суду

31. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо касаційної скарги МПП «Мета»

32. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

33. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

34. При цьому, на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

35. Слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

36. Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

37. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц та від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

38. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

39. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

40. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилається відповідач-2 у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

41. Так, зазначаючи у тексті касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, відповідач-2 наводить окремі абзаци тексту з постанов Верховного Суду у справах №911/3594/17, №925/1121/17, №916/675/15, №917/1970/20, №911/2216/19, №916/1988/20, №725/3303/16-ц, №927/934/20 щодо правових наслідків державної реєстрації речових прав, а також у справах № 338/180/17, №905/1926/16, №569/17272/15-ц, №487/10132/14-ц, №145/2047/16-ц, №469/1044/17, №522/1528/15-ц, №910/2861/18 №922/2416/17, №334/3161/17, №200/606/18, №916/964/19, №903/1030/19, №766/20797/18, №359/3373/16-ц, №643/21744/19, №143/591/20, №209/3085/20 щодо застосування належного та ефективного способу захисту прав.

42. При цьому відповідач-2, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у згаданих постановах, не зазначає конкретну норму (норми) права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку, на думку скаржника, неправильно застосував суд апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до цитування скаржником фрагментів тексту мотивувальних частин постанов суду касаційної інстанції та власних міркувань скаржника щодо необхідних передумов для державної реєстрації за позивачем речових прав на нерухоме майно. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу та встановлювати, які саме висновки Верховного Суду та щодо застосування якої саме норми права не було враховано судом під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

43. Колегія суддів зазначає, що зроблені Верховним Судом у відповідних справах висновки щодо застосування належного та ефективного способу захисту є універсальними і мають застосовуватись з урахуванням конкретних обставин справи та свідчать про наявність у цих справах різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення.

44. За вказаних обставин правовідносини, які були предметом розгляду у наведених скаржником справах, не є подібними до правовідносин, які виникли у справі, що розглядається, ні за предметом спору, ні за правовим регулюванням, ні за змістом спірних правовідносин.

45. Щодо справи № 910/10417/22 (вирішувався спір про скасування наказу Мін`юсту про скасування реєстраційних дій, які стосувались зміни керівника товариства та його учасників з підстав наявності судової заборони здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цього товариства), справи № 910/12859/20 (у якій задоволений позов про скасування наказу Мін`юсту з підстав неналежного повідомлення Мін`юстом особи, щодо якої вчинено реєстраційні дії, та державних реєстраторів про час і місце засідання Колегії), то скаржник лише формально посилається на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду у постановах у наведених справах щодо застосування пункту 2 частини 8 статті 37 Закону № 1952-IV, Порядку № 1128. У касаційній скарзі відсутні доводи, яким чином неврахування висновків касаційного господарського суду щодо загального алгоритму розгляду скарг у сфері державної реєстрації призвело до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі. У цій частині скарги відповідач-2 лише висловлює свої власні міркування стосовно висновків Мін`юсту в оскаржуваному наказі про неможливість державної реєстрації за позивачем прав на нерухоме майно, однак безвідносно до відповідних висновків суду касаційної інстанції у вказаних постановах.

46. Верховний Суд ще раз наголошує, що положення ГПК України покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень статті 290 ГПК України, зобов`язує останнього, а не суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане би призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальність та диспозитивність.

47. Таким чином визначений відповідачем-2 виключний випадок для касаційного перегляду судового рішення не підтвердився.

48. Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у наведених МПП «Мета» постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними.

49. За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-2 підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Щодо касаційної скарги Мін`юсту

50. Висновок суду апеляційної інстанції про незаконність наказу № 5363/5 мотивований відсутністю у Мін`юсту повноважень здійснювати повторний розгляд скарги МПП «Мета», по якій Мін`юстом раніше вже приймався наказ № 2002/5 про задоволення скарги, який був скасований у судовому порядку. При цьому суд послався на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 640/28969/20 визнано нечинним абзац 2 пункту 17 Порядку №1128, яким керувався Мін`юст при повторному розгляді скарги відповідача-2.

51. Заперечуючи вказані висновки суду, Мін`юст наполягає на наявності у нього повноважень з нового розгляду скарги МПП «Мета» з огляду на чинність пункту 17 Порядку №1128 в редакції постанови КМУ від 17.06.2022 № 696, яка не була предметом судового розгляду у справі № 640/28969/20.

52. Верховний Суд такі доводи відповідача-1 відхиляє та загалом погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

53. Частиною 6 статті 37 Закону № 1952-IV передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Мін`юст, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень: (1) про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); (2) про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); (3) про залишення скарги без розгляду по суті.

54. Частина 1 статті 37 Закону № 1952-IV передбачає, що рішення, дії або бездіяльність Мін`юсту можуть бути оскаржені до суду.

55. Згідно з частиною 10 статті 37 Закону № 1952-IV порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Мін`юсту визначається КМУ.

56. Процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту визначає затверджений КМУ Порядок №1128.

57. Згідно з пунктом 2 Порядку № 1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.

58. За встановленими апеляційним судом обставинами наказом № 2002/5 Мін`юст задовольнив скаргу МПП «Мета» від 28.02.2020 та скасував рішення державного реєстратора № 51194532 та № 51196016 як такі, що не відповідають вимогам Закону № 1952-IV.

59. Однак у подальшому наказ № 2002/5 був визнаний протиправним та скасований за постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі № 906/344/21 з підстави порушення Мін`юстом вимог закону при розгляді скарги МПП «Мета».

60. Не зважаючи на існування судового рішення у справі № 906/344/21, Мін`юст здійснив ще один розгляд цієї ж самої скарги МПП «Мета» по суті, за результатом якого 01.12.2022 прийняв наказ №5363/5 з того самого предмета, щодо якого було наявне чинне судове рішення.

61. За доводами Мін`юсту право на ще один розгляд скарги МПП «Мета» йому надає абзац 2 пункту 17 Порядку № 1128 у редакції постанови КМУ від 17.06.2022 № 696, який був чинним станом на 01.12.2022 та відповідно до якого у разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст забезпечує новий розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку.

62. Так, у період з 23.04.2020 по 22.06.2022 (дата набрання чинності постановою КМУ від 17.06.2022 № 696) абзац 2 пункту 17 Порядку № 1128 був викладений у редакції постанови КМУ від 15.04.2020 № 288 з наступним змістом: «У разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст забезпечує повторний розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку.».

63. Проте Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 20.10.2021 у справі № 640/28969/20, яке набрало законної сили 12.07.2022, визнав протиправною та нечинною постанову КМУ від 15.04.2020 № 288 у частині викладення в новій редакції абзацу 2 пункту 17 Порядку № 1128 (наведена вище). Постановою Верховного Суду від 18.05.2023 рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 640/28969/20 були залишені без змін.

64. Висновок суду у справі № 640/28969/20 (у розгляді якої Мін`юст брав участь в якості третьої особи) про протиправність абзацу 2 пункту 17 Порядку № 1128 мотивований, зокрема наступним.

65. Конституційний Суд України в рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

66. У рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя; невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

67. Надавши постановою від 15.04.2020 №288 Мін`юсту право повторного розгляду скарг у сфері державної реєстрації, за якою ним прийнято рішення, яке скасовано судом, КМУ порушив принцип обов`язковості судового рішення. Більше того, приписи згаданої постанови не визначають, яку кількість разів Мін`юст відповідно до Порядку № 1128 може розглядати одну і ту ж скаргу у сфері державної реєстрації.

68. Також Верховний Суд в постанові від 18.05.2023 у наведеній справі зауважив, що Указом Президента України від 08.11.2019 № 837/2019 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави» на КМУ, серед іншого, був покладений обов`язок вчинити дії щодо нормативного врегулювання повноважень Мін`юсту у сфері державної реєстрації, зокрема, у частині позбавлення його повноважень прийняття рішень про скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень та оскарження рішень, дій або бездіяльності державних реєстраторів виключно у судовому порядку.

69. Проте замість цього 15.04.2020 КМУ прийняв постанову № 288, якою не тільки розширив повноваження Мін`юсту у процедурі розгляду скарг у сфері державної реєстрації, надавши можливість повторного переглядати скарги, за якими вже прийняті рішення про задоволення скарги, які скасовані судом, а й яка не узгоджується з приписами Закону № 1952-IV і суперечить основним принципам верховенства права - обов`язковості судового рішення, правової та юридичної визначеності.

70. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

71. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

72. Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено обов`язковість судового рішення.

73. За приписами частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічні приписи містяться в частині частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

74. За статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Подібні за змістом приписи містить стаття 370 КАС України

75. Верховний Суд наголошує, що судовим рішенням у справі № 640/28969/20, яке з огляду на наведені вище законодавчі приписи є обов`язковим для Мін`юсту, суд констатував принципову неможливість повторного розгляду Мін`юстом скарг у сфері державної реєстрації, за якими ним вже прийняті рішення про задоволення скарги, які скасовані судом.

76. Проте саме такі завідомо неправомірні дії з повторного розгляду скарги МПП «Мета», не зважаючи на існування судового рішення у справі № 906/344/21 та після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/28969/20 і вчинив Мін`юст у спірних правовідносинах.

77. Фактично у такий спосіб відбувся перегляд Мін`юстом судового рішення, що призвело до порушення принципу правової визначеності (res judicata), оскільки дії державного реєстратора піддалися повторному оцінюванню Мін`юстом у рамках розгляду тієї ж самої скарги з можливістю повторного прийняття рішення про притягнення реєстратора до відповідальності за професійну діяльність з тих самих підстав.

78. Наведені обставини свідчать про те, що відповідач-1 під час розгляду скарги відповідача-2 діяв всупереч встановленої законодавством процедурі розгляду скарг у сфері державної реєстрації прав, зловживаючи своїми повноваженнями, що призвело до прийняття протиправного наказу і встановлені судом апеляційної інстанції порушення є безумовною підставою для його скасування.

79. У контексті наведеного Верховний Суд відхиляє посилання відповідача-1 на абзац 2 пункту 17 Порядку № 1128 у редакції постанови КМУ від 17.06.2022 № 696, оскільки зміна КМУ слова «повторний» на «новий» не змінює суті вказаної норми, правова оцінка якої в цілому була надана судом у справі № 640/28969/20.

80. Отже, наведена правова норма хоча і була чинною станом на дату прийняття Мін`юстом наказу №5363/5, проте у будь-якому випадку не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

81. У цій частині помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про втрату чинності абзацом 2 пункту 17 Порядку № 1128 у редакції постанови КМУ від 17.06.2022 № 696 з набранням законної сили судовим рішенням у справі № 640/28969/20. Проте допущена судом апеляційної інстанції помилка у даному випадку не призвела до прийняття незаконного судового рішення.

82. Висновки апеляційного господарського суду щодо чинності абзацу 2 пункту 17 Порядку № 1128 у редакції постанови КМУ від 17.06.2022 № 696 є лише наданою судом правовою оцінкою відповідної норми права. Тому Верховний Суд відхиляє безпідставні посилання відповідача-1 на порушення апеляційним судом предметної юрисдикції господарського судочинства з цих підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

83. З огляду на те, що наведена відповідачем-2 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача-2.

84. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

85. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи відповідача-1 не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Судові витрати

86. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача-2, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на цього скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» не підлягають.

87. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу відповідача-1 без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на цього скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Малого приватного підприємства «Мета» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 910/13410/22 закрити.

2. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 910/13410/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.