ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2024 року
м. Київ
справа № П/811/399/16
адміністративне провадження № К/9901/5155/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кропивницької ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агата-Україна» до Кропивницької ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року ТОВ «Агата-Україна» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення №0000041402 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 155 737 грн та застосування штрафних санкцій у сумі 38 935 грн; №0000031402 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 276 381 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 69 095 грн, винесені Кропивницькою ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області 19 лютого 2016 року; №0000172201 в частині зменшення від`ємного значення суми ПДВ на 51 457 грн, винесене Кропивницькою ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області 18 грудня 2015 року.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, позов задоволено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Кропивницька ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів скасувати, а в задоволенні позову відмовити.
В надісланому на адресу суду відзиві на касаційну скаргу, позивач просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент відкриття касаційного провадження у справі), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права..
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кропивницькою ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну ТОВ «Агата-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.02.2012 по 31.12.2014 та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 06.02.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт №163/11-23-22-04/38094975 від 04.12.2015.
На підставі висновків акту відповідачем 18.12.2015 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000152201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 304 503 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 76 126 грн; №0000162201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 162 851 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 40 713 грн; №0000172201, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 53 138 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Кіровоградській області прийнято рішення, який залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000172201 від 18.12.2015 та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000152201 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 12 158 грн і штрафні санкції у розмірі 3039 грн та №0000162201 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 4933 грн і штрафні санкції у розмірі 1233 грн, у зв`язку з чим 05.10.2015 винесено податкове повідомлення-рішення №0000281501.
На підставі акту та з урахуванням вказаного рішення, відповідачем 19.02.2016 винесено податкові повідомлення-рішення: №0000031402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 292 345 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 73 087 грн та №0000041402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 157 918 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 39 480 грн.
Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Агата-Україна» з ТОВ «СІ Гейт Ейдженсі», ТОВ «СІ Гейт ЛТД», ПП «Укртрансгруп», ПП «Автодім-БЦ» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
В основу таких висновків покладено акт перевірки ТОВ «СІ Гейт Ейдженсі», згідно з яким останнім не підтверджено наявність об`єкту оподаткування, а також встановлення податковим органом відсутності ПП «Укртрансгруп» за місцезнаходженням та складання первинних документів по господарським операціям вказаним підприємством з порушенням правил бухгалтерського обліку.
Крім того, податковий орган дійшов висновку, що сплачений позивачем ТОВ «СІ Гейт Ейдженсі» демередж у сумі 57 141,19 грн є штрафною санкцією, а тому не може бути включений до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток.
Також на думку відповідача, Товариство безпідставно включено до складу витрат орендну плату, оскільки орендоване нежитлове приміщення не використовувалось у господарській діяльності.
Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суду апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно із пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Агата-Україна» з ТОВ «СІ Гейт Ейдженсі», ТОВ «СІ Гейт ЛТД», ПП «Укртрансгруп» було укладено договори на транспортно-експедиторське обслуговування №01/02-2013 від 01.02.2013 та №00126 від 01.08.2012 відповідно, за умовами яких перевізниками надавалися послуги по організації міжнародного перевезення, транспортно-експедиторські послуги на території України.
На виконання вказаних договорів були виписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), міжнародні товарно-транспортні накладні, документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.
Зазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.
Судами також встановлено, що єдиною підставою для висновку податкового органу щодо неправомірного віднесення позивачем вартості послуг по вказаним угодам до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування та завищення позивачем податкового кредиту стала наявність: Акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «СІ Гейт Ейдженсі» щодо підтвердження сум податкового зобов`язання та податкового кредиту задекларованих у деклараціях ПДВ за липень 2012 року - лютий 2013 року» №55/15-54-22-03 від 28.08.2013, яким встановлено відсутність підприємства за податковою адресою та відсутність об`єктів оподаткування; Акту «Про документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СІ Гейт ЛТД» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс» №312/15-54-22-01/38227373 від 12.08.2013, за висновками якого у ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс» має ознаки фіктивності, а тому відсутня реальність вчинення господарських операцій по ланцюгу постачання.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.
Окрім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, під час проведення вказаних зустрічних звірок жодні первинні документи не досліджувалися, при цьому перевірку ТОВ «СІ Гейт ЛТД» було проведено по взаємовідносинам з підприємством, яке не є контрагентом позивача.
Також судами встановлено, що сам факт переміщення товару через митний кордон України не заперечується відповідачем та підтверджується вантажно-митними деклараціями.
Крім того, в матеріалах справи міститься Акт про проведення планової виїзної перевірки стану дотримання ТОВ «Агата-Україна» законодавства України з питань державної митної справи, складений ГУ ДФС у Кіровоградській області 22.12.2015, відповідно до якого встановлено, що у період з 06.02.2012 по 31.12.2014 транспортно-експедиційні послуги з транспортування товарів, імпортованих позивачем надавалися та жодних порушень митного законодавства не виявлено.
Спростовуючи доводи податкового органу, що перевіркою встановлено невідповідність дати в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписаних ПП «Укртрансгруп» на виконання договору перевезення, з датами виписаних міжнародних автотранспортних накладних та коносаментів, суди попередніх інстанцій встановили, що з метою визначення митної вартості товару та підтвердження такої числової складової як витрати на транспортування, митним органом витребовувались відповідні документи, а тому акти здачі-прийняття наданих послуг було підписано раніше, аніж здійснено перевезення товару по території України.
Доводи контролюючого органу про відсутність в актах здачі-приймання обов`язкових реквізитів для підтвердження реального характеру проведення операцій, також спростовані судами попередніх інстанцій, оскільки досліджені судами документи в повній мірі дають можливість встановити щодо яких саме господарських відносин складені. Так само необґрунтованими є й посилання на складення ПП «Укртрансгруп» податкових накладних з певними порушенням, адже особа не має нести відповідальність за порушення контрагентом правил бухгалтерського обліку.
Доводи контролюючого органу, що ТОВ «Агата-Україна» завищено склад витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за операціями з оренди на загальну суму 241 617 грн, оскільки послуги оренди офісного приміщення за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4, за договором укладеним з ПрАТ «Прага Авто» №15-03/12 від 15.03.2012, не пов`язані з веденням господарської діяльності, також є помилковими.
Так, відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із статтею 44 ГК України підприємництво здійснюється, зокрема, на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач, як суб`єкт господарювання, наділений правом самостійного визначення напрямків власної господарської діяльності, її доцільності, прибутковості та можливих комерційних ризиків.
Крім того, згідно з Положенням про структурний підрозділ (місцезнаходження м. Київ) та штатним розписом представництва в м. Києві, введеного в дію 01.04.2012, на Товаристві обліковується 8 працівників.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано відповідачем, Товариством було укладено з рядом підприємств договори щодо продажу меблів та меблевої фурнітури, угоди про участь у спеціалізованих виставках тощо, що додатково підтверджує факт використання офісного приміщення з метою здійснення власної господарської діяльності.
Перевіркою також встановлено, що Товариством завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування на суму 12 333 грн по операціях з оприбуткування ТМЦ по взаємовідносинам з ПП «Автотім БЦ» щодо придбання автошин.
До таких висновків податковий орган дійшов на підставі проведення Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області перевірки ПП «Автотім БЦ», якою встановлено придбання вказаним підприємством товарів у ТОВ «Живий Хліб» та ТОВ «Тайм Сервіс», щодо яких отримана інформація про наявність кримінального провадження та здійснення безтоварних операцій.
Проте судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Агата-Україна» у ПП «Автотім БЦ» придбано автошини на суму 12 333,33 грн, що підтверджується видатковою накладною, яка міститься в матеріалах справи. Товар було оприбутковано та використано у власній господарській діяльності, що не заперечується відповідачем.
Як обґрунтовано зазначалося, наявність певних порушень податкового законодавства контрагентом-постачальником не може тягнути відповідальність для позивача.
Щодо наявності кримінального провадження щодо постачальників контрагента, то колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідачем не надано доказів наявності вироку або ухвали про закриття у вказаному кримінальному провадженні.
Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за липень 2013 року на суму 14 858 грн, оскільки відповідно до даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, між сумами податкових зобов`язань, задекларованих Товариством та сумами податкового кредиту, задекларованих ПП «Ярес» рахуються розбіжності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Агата-Україна» передано ПП «Ярес» за договором комісії товар, проте нереалізований товар 31.07.2013 було повернуто, у зв`язку з чим підприємством зменшено податкові зобов`язання з ПДВ в силу приписів пункту 192.1 статті 192 ПК України.
За вказаних обставин, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що відсутність коригування ПП «Ярес» певних показників податкового обліку не може бути підставою для відповідальності Товариства та позбавлення його права на податковий кредит.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій і вважає їх обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не спростовують їх в цій частинні.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що підприємством завищено склад витрат, оскільки до них було включено сплачений демередж у сумі 57 141 грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що демередж за своєю правовою суттю є платою перевізнику за простій судна протягом певного часу додатково обумовленого сторонами в угоді, розмір плати обумовлюється також сторонами в угоді, а тому такий платіж не може вважатися штрафною санкцією і може включатися до складу витрат.
Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до статті 149 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України) угодою сторін може бути встановлений додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач).
Штраф за контрсталійний час суден стягується в безспірному (безакцептному) порядку після подання відправнику або одержувачу вантажу розрахунку сталійного часу і суми штрафу (стаття 183 КТМ України).
Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 ГК України).
Відповідно до пункту 139.1.11 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку.
Таким чином кошти, які сплачує судновласнику фрахтівник як суму штрафу за простій судна під вантажними операціями понад час (демередж), не включаються до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.
За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, про те, що демередж може включатися до складу витрат, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Враховуючи, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 19 лютого 2016 року №0000031402, яким ТОВ «Агата-Україна» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 292 345 грн та накладено штрафну санкцію - 73 087 грн, не виокремлюється суми зобов`язань, які виникли в результаті взаємовідносин Товариства із ТОВ «Сі Гейт ЛТД» щодо сплати демереджу в сумі 57 141,19 грн, а суд касаційної інстанції, в силу вимог КАС України, позбавлений можливості встановити суми зобов`язань з податку на прибуток, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.
За приписами частини другої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент відкриття касаційного провадження у справі), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази..
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою), підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2016 року №0000031402 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Кропивницької ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області задовольнити частково.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 19 лютого 2016 року №0000031402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агата-Україна» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 292 345 грн та накладено штрафну санкцію - 73 087 грн, а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді В.П. Юрченко
Л.І. Бившева
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 17.12.2024 |
Оприлюднено | 23.12.2024 |
Номер документу | 123916548 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Васильєва І.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні