Постанова

від 19.12.2024 по справі 915/435/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/435/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Діброви Г.І.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від ДП «Миколаївський морський торговельний порт» - адвокат Мокан О.О.

Від ТОВ «Марконі» - адвокат Жук Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Марконі» про ухвалення додаткового рішення (вх. 4057/24 від 28.10.2024)

в межах розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2024, суддя суду першої інстанції Адаховська В.С., м. Миколаїв, повний текст рішення складено 31.07.2024

по справі №915/435/23

за позовом: Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Марконі»

про: стягнення 733 432,75 грн, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2023 Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марконі» заборгованість за договором стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» № 13-П від 07.06.2013 у сумі 733 432,75 грн, яка складається з: 585 143,06 грн основного боргу, 148 289,69 грн пені, а також 11 001,49 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2024 відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2024 по справі №915/435/23.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства Миколаївський морський торговельний порт на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2024 по справі №915/435/23 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2024 по справі №915/435/23 залишено без змін.

28.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Марконі» про ухвалення додаткового рішення (вх. 4057/24 від 28.10.2024). Відповідач у даній заяві просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 48 125,00 грн.

06.11.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Марконі» про ухвалення додаткового рішення (вх. 4057/24 від 28.10.2024).

Позивач зазначає, що сума витрат Замовника на професійну правничу допомогу у розмірі 48 125,00 грн. по справі №915/435/23 є необґрунтованою та неспівмірною, дана вартість робіт вказана у Детальному описі виконаних робіт по справі без врахування обґрунтованості, реальності, та співмірності щодо складності справи.

Позивач також зазначає, що Заявником не додані до заяви докази, які б свідчили про здійснення ТОВ «МАРКОНІ» передплати за послуги, визначені в пп.2.1-2.3 п.2 Додаткової угоди №6 до Договору у справі №915/435/23. Копія рахунку №39 від 26.09.2023 та повідомлення №967 від 03.10.2023 про зарахування коштів, які додані до матеріалів справи, не містить посилання на номер справи.

Також Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» звернуло увагу на те, що правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» не змінилася у порівнянні з правовою позицією, яку останнє відстоювало у суді першої інстанції.

Позивач також зауважив, що станом на сьогодні доходи ДП «ММТП» зменшились, що призвело до значного погіршення фінансового стану Підприємства, тому стягнення з Підприємства суми витрат на професійну правничу допомогу, заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІГАЛ ГРАНТ.ТТ» у сумі 48125,00 грн., стане надмірним тягарем для ДП «ММТП».

Позивач просить відмовити у задоволені заяви відповідача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Марконі» про ухвалення додаткового рішення (вх. 4057/24 від 28.10.2024) у справі №915/435/23 у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 07 листопада 2024 року о 12:30.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 відкладено розгляд справи №915/435/24 на 19 грудня 2024 року о 14:00.

19.12.2024 у судовому засіданні взяли участь представник ДП «Миколаївський морський торговельний порт» - адвокат Мокан О.О. та представник ТОВ «Марконі» - адвокат Жук Ю.В.

Мотивувальна частина.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№3262/24/Д2 від 03.10.2024) Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» заявлено, що орієнтовна сума судових витрат на правничу допомогу, які понесло і які очікує понести товариство, складає 48125,00 грн, а також зазначено, що остаточний розрахунок та докази понесення таких витрат будуть надані у строк, передбачений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України. До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем долучено копію додаткової угоди №6 від 25.09.2023 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023.

При цьому заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, з доказами понесення таких витрат, подана Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» 28.10.2024, тобто в межах п`ятиденного строку з дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції від 28.10.2024, якою залишено без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2024 у справі №915/435/23.

Отже, відповідач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Щодо обставин надання Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» послуг з професійної правничої допомоги.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 19.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» (замовником) та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» (адвокатським об`єднанням) укладено договір про надання правової допомоги (надалі також договір), за умовами пунктів 1.1., 1.2. якого замовник доручає та оплачує, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати замовнику правову допомогу, пов`язану із захистом прав та представництвом інтересів останнього при розгляді правових питань відповідно до умов зазначеного договору. Адвокатське об`єднання відповідно до узгоджених сторонами доручень, зокрема, представляє інтереси замовника з усіма необхідними повноваженнями в усіх судових органах, апеляційних та касаційних інстанціях, а також захищає інтереси замовника в господарських справах.

Для надання юридичної допомоги замовнику адвокатське об`єднання залучає своїх старших партнерів, партнерів та адвокатів (пункт 1.4. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє один рік (пункт 2.1. договору). Якщо жодна зі сторін за два календарних тижня до терміну, визначеного в пункті 2.1. договору, не повідомила іншу про намір завершити дію договору, то договір вважається укладеним на той самий період (пункт 2.2. договору).

Згідно із пунктами 4.1., 4.2. договору за правову допомогу, передбачену зазначеним договором, замовник сплачує адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар), розмір якого врегульований додатковою угодою до цього договору. Замовник здійснює оплату за цим договором, а також витрати адвокатів адвокатського об`єднання, понесені останніми, протягом 3 днів з моменту одержання звіту про виконання доручення та акту прийомки-передачі послуг (робіт).

У пункті 1 додаткової угоди №6 від 25.09.2023 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 сторони передбачили, що на виконання умов цього договору адвокатське об`єднання бере на себе обов`язки надати замовнику правову допомогу з представництва інтересів замовника у Південно-західному апеляційному господарському суді в рамках спору з Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» по справі №915/435/23.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди №6 від 25.09.2023 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 зміст правової допомоги, зазначеної в пункті 1 цієї додаткової угоди, включає в себе наступне:

-аналіз рішення суду першої інстанції, апеляційної скарги та документів, поданих Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» (підпункт 2.1.);

-підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу (підпункт 2.2.);

-супровід справи в суді апеляційної інстанції (підготовка та подача пояснень, заперечень, клопотань та інших процесуальних документів (за необхідності), участь у судових засіданнях).

Пунктом 3 додаткової угоди 6 від 25.09.2023 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 визначено, що за надання послуг, визначених у підпунктах 2.1. 2.3. пункту 2 цієї додаткової угоди, замовник зобов`язується сплатити адвокатському об`єднанню плату в еквіваленті 1250 (одна тисяча двісті п`ятдесят) доларів США у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату виставлення рахунку адвокатського об`єднання.

У пункті 4 додаткової угоди №6 від 25.09.2023 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 сторони погодили, що замовник зобов`язується здійснити передплату за послуги, визначені у підпунктах 2.1. 2.3. пункту 2 цієї додаткової угоди, в розмірі 100 % від суми, вказаної в пункті 3 цієї додаткової угоди, протягом трьох днів з моменту отримання рахунку.

За умовами пункту 7 додаткової угоди №6 від 25.09.2023 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 протягом 7 календарних днів з моменту надання правової допомоги адвокатське об`єднання складає та надсилає для підписання замовнику акт наданих послуг.

Замовник зобов`язується підписати вищезазначений акт наданих послуг, повернути один примірник адвокатському об`єднанню протягом 5 календарних днів з моменту його отримання від адвокатського об`єднання, або надати письмові аргументовані заперечення на акт наданих послуг у такий самий строк (пункт 8 додаткової угоди №6 від 25.09.2023 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023).

Ця додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання і є невід`ємною частиною договору (пункт 10 додаткової угоди №6 від 25.09.2023 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023).

Також з матеріалів справи вбачається, що Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» рахунок на оплату №35 від 26.09.2023 на суму 48125,00 грн (за юридичні послуги згідно пунктів 2.1. 2.3. додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги б/н від 19.01.2023).

На підставі рахунку на оплату №39 від 26.09.2024 відповідач сплатив на користь Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» грошові кошти у сумі 48125,00 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія інформаційного повідомлення про зарахування коштів №967 із системи «Клієнт-Банк» АТ «ПУМБ».

24.10.2024 сторонами складено акт №АО-03/10 про те, що на підставі договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 та додаткової угоди №6 адвокатським об`єднанням були виконані наступні роботи (надані такі послуги): представництво інтересів Замовника у Південно-західному апеляційному господарському суді в рамках спору з ДП «Миколаївський морський торговельний порт» по справі №915/435/23, аналіз рішення суду першої інстанції, апеляційної скарги та документів поданих ДП «Миколаївський морський торговельний порт», підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу, супровід справи в суді апеляційної інстанції (підготовка та подача пояснень, заперечень, клопотань та інших процесуальних документів (за необхідності), участь у судовому засіданні 24.10.2024.

Як вбачається із детального опису виконаних робіт (наданих послуг) Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» при розгляді Південно-західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги по справі №915/435/23 (далі детальний опис робіт (наданих послуг)), розмір гонорару згідно пункту 3 Додаткової угоди №6 від 25.09.2023 до Договору від 19.01.2023 по даній справі становить 48 125,00 грн і включає наступні роботи: аналіз та вивчення апеляційної скарги на рішення суду від 26.06.2024, аналіз рішення суду першої інстанції, підготовка відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду від 26.06.2024, дослідження судової практики в подібних правовідносинах, представництво інтересів в судовому засіданні 24.10.2024, канцелярські витрати, абонентські витрати на телекомунікаційні засоби, оплата послуг помічників адвоката.

При цьому у детальному описі робіт (наданих послуг) наведено розрахунок наступного змісту вартість: в еквіваленті 1250 доларів США у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату виставлення рахунку №39 від 26.09.2023; курс продажу долару США: 1 долар = 38,50 грн; сума: 48 125,00 грн.

Інтереси відповідача у межах справи №915/435/23 в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Жук Ю.В., на підтвердження повноважень якого надано копію ордеру серії ВТ №1040610, виданого 04.10.2023 Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ», який посвідчує повноваження адвоката Жука Ю.В. на надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 19.01.2023 у Південно-західному апеляційному господарському суді.

Щодо розміру понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» судових витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.

Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1)договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2)за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3)як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4)адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5)адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6)відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

У пункті 3 укладеної між сторонами додаткової угоди №6 від 25.09.2023 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 сторони погодили фіксовану вартість послуг за надання такої допомоги у розмірі 1250,00 доларів США у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату виставлення рахунку адвокатського об`єднання.

Таким чином, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

З огляду на викладене Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, що переглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між відповідачем та адвокатським об`єднанням у додатковій угоді №6 від 25.09.2023 до договору про надання правової допомоги означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між позивачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом позивача час на надання послуг правничої допомоги.

З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між відповідачем та адвокатським об`єднанням у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.

При цьому посилання позивача на те, що сума витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із апеляційним переглядом справи, є значно завищеною у порівнянні з ринковими цінами на аналогічні послуги, які надаються адвокатами і адвокатськими об`єднаннями у місті Одесі, судом апеляційної інстанції відхиляються з підстав їх необґрунтованості, оскільки на підтвердження вказаних доводів скаржником не надано належних у розумінні процесуального закону доказів, натомість зазначені твердження фактично ґрунтуються на припущеннях позивача, без урахування неможливості встановлення єдиних ставок на юридичні послуги з огляду на різноманітні чинники, що формують їх вартість.

Щодо критеріїв оцінки розміру витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» на надання адвокатським об`єднанням послуг правничої допомоги в суді апеляційної інстанції

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат зі складністю справи, зазначає, що справа не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій.

Південно-західний апеляційний господарський суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Як вбачається із рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і матеріалів справи, правова позиція відповідача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями, а адвокат Жук Ю.В. надавав правову допомогу відповідачу у цих інстанціях, тому, відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають.

Крім того, у Господарському суді Миколаївської області, Південно-західному апеляційному господарському суді та Верховному суді перебувають аналогічні справи за позовом Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марконі» про стягнення заборгованості за договором стандартного бербоутного чартеру. В даних справах була сформована правова позиція щодо аналогічних спорів, зокрема і позиція Верховного Суду. При підготовці відзиву на апеляційну скаргу, відповідач посилався на позицію Верховного Суду в аналогічному спорі між тими ж сторонами. Дані обставини свідчать про те, що при підготовці відзиву на апеляційну скаргу представнику відповідача було достатньо використати вже готову позицію суду касаційної інстанції щодо аналогічного спору. Що в свою чергу свідчить про те, що підготовка відзиву на апеляційну скаргу у даній справі не потребувало надмірного витрачання часу.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що Господарський суд Миколаївської області додатковим рішенням від 11.07.2024 по справі №915/435/23 стягнути з Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марконі» суму витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 15 000,00 грн. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що об`єм наданих відповідачу послуг з професійної правничої допомоги у суді першої інстанції був більшим за об`єм таких послуг в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, що стягується з позивача, не може перевищувати суму таких витрат у суді першої інстанції.

Отже, за встановлених обставин та норм права, враховуючи, що результат вирішення спору відбувся на користь відповідача, керуючись такими критеріями, як складність справи, а також розумну необхідність судових витрат для розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також з урахуванням наданих заявником доказів в обґрунтування судових витрат на правничу допомогу та за наявності клопотання позивача про зменшення таких витрат, судова колегія вважає, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн, що складає 25% від заявленого товариством розміру витрат на професійну правничу допомогу, є обґрунтованими, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, є співрозмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами), у зв`язку з чим підлягають відшкодуванню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» за рахунок Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» у наведеній сумі.

При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд також керувався тим, що стягнення витрат на правову допомогу у заявленому відповідачем розмірі 48125,00 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності, справедливості. В той же час, відмова у стягненні витрат на професійну правничу допомогу порушуватиме баланс інтересів сторін, а також не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право відповідача на правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на відсутність доказів реального понесення витрат на професійну правничу допомогу, адже дані обставини підтверджуються рахунком на оплату №39 від 26.09.2024 та інформаційне повідомлення про зарахування коштів №967 із системи «Клієнт-Банк» АТ «ПУМБ», з якого вбачається, що відповідач сплатив на користь Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» грошові кошти у сумі 48 125,00 грн.

Крім того, заперечення відповідача про відсутність доказів понесення позивачем витрат в сумі 48 125,00 грн є необґрунтованими, оскільки з положень пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України випливає, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

За таких обставин заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції слід задовольнити частково, стягнути з позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн, у задоволенні решти заяви відмовити.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Марконі» про ухвалення додаткового рішення (вх. 4057/24 від 28.10.2024) задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14, код ЄДРПОУ 01125608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марконі» (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1, код ЄДРПОУ 31883013) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 12 000,00 грн.

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Зобов`язати Господарський суд Миколаївської області видати наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст додаткової постанови складено та підписано 20.12.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

Г.І. Діброва