Постанова

від 16.12.2024 по справі 902/521/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Справа № 902/521/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - Попатенко С.В. (в режимі відеоконференції);

відповідача - Павлічко О.О. (в режимі відеоконференції);

МОУ - Панасюк В.М. (в режимі відеоконференції);

органу прокуратури - Конончук В.В. (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця на рішення Господарського суду Вінницької області від 11 вересня 2024 року (повний текст складено 23.09.2024) у справі № 902/521/24 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця

за участю Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони південного регіону

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 5 територіальне управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оборони України

про стягнення 2 072 205,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 11 вересня 2024 року у справі №902/521/24 відмовлено в задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця, за участю Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони південного регіону до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 5 територіальне управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, Міністерство оборони України про стягнення 2 072 205,00 грн. Понесені судові витрати залишено за позивачем.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Вінниця звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця на рішення Господарського суду Вінницької області від 11 вересня 2024 року у справі № 902/521/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: доплатити судовий збір у встановленому порядку і розмірі, докази чого надати суду.

30.10.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця про усунення недоліків, до якого долучає копію платіжної інструкції №410 від 28.10.2024 про сплату судового збору в розмірі 7460,00 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця на рішення Господарського суду Вінницької області від 11 вересня 2024 року у справі №902/521/24. Призначено справу №902/521/24 до розгляду на 18 листопада 2024 року об 12:00 год.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 у справі №902/521/24 розгляд апеляційної скарги відкладено на 16 грудня 2024 року о 11:00 год.

Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї; прокурор та представник Міністерства оборони України підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, Міністерства оборони України та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 лютого 2021 року між КЕВ м. Вінниця (замовник/позивач)та товариством з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива" (постачальник/відповідач) був укладений договір №1619 про закупівлю теплової енергії (далі - договір №1619 від 15.02.2021), згідно умов якого постачальник зобов`язувався надавати вчасно та відповідної якості теплову енергію вироблену на власних альтернативних джерелах для постачання військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , а замовник приймати та оплачувати таку теплову енергію відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору №1619 від 15.02.2021, вартість договору, відповідно до умов пропозиції переговорної процедури з урахуванням наявних кошторисних призначень та фактичних потреб, становить 584 659,00 грн в т.ч. ПДВ 20% - 109,83 грн.

Згідно пункту 2.3. договору на момент укладання договору тариф за 1 Гкал теплової енергії складає 1 993,33 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 332,22 грн встановленим для ТОВ "Біоальтернатива" рішенням виконавчого комітету Гайсинської міської ради №119 від 21 жовтня 2020 року "Про встановлення тарифу на теплову енергію вироблену з альтернативних джерел енергії".

Порядок затвердження цін/тарифів на теплову енергію здійснюється на підставі Закону України "Про теплопостачання". У разі зміни зазначеного тарифу, протягом строку дії цього договору, новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію (п.2.4. договору).

Відповідно до п.2.5. договору №1619 від 15.02.2021, у випадку зміни цін/тарифів на теплову енергію, Виконавець зобов`язаний продовжувати надавати теплову енергію за наявними погодженими цінами/тарифами до встановлення органами місцевого самоврядування нових цін/тарифів. Після встановлення органами місцевого самоврядування нових цін/тарифів, сторони зобов`язуються діяти за новими цінами/ тарифами, з моменту їх введення в дію, про що укладають відповідну додаткову угоду до цього договору.

Відповідно до п.3.1. договору №1619 від 15.02.2021, при виконанні цього договору сторони керуються "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198 та вимогами Закону України "Про теплопостачання" від 02 червня 2005 року № 2633-ГУ.

Цей договір укладається строком до 31.12.2021, а частині зобов`язань до повного виконання. Сторони узгодили відповідно до ст.631 ЦК України, умови цього договору застосовуються до відносин сторін, що склались між сторонами до підписання цього договору.

За договором №1619 від 15.02.2021 споживання відбувалось у період лютий, березень, квітень, жовтень, листопад 2021 року.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 04.11.2021 до договору сторони відповідно до п.2.5. договору та рішення виконавчого комітету Гайсинської міської ради Вінницької області №210 від 12 жовтня 2021 року, збільшили з 12 жовтня 2021 року тариф за 1 Гкал теплової енергії, що складає 2 893,70 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 482,28 грн, у зв`язку з чим також було зменшено і обсяг теплової енергії.

Відповідно до додаткової угоди №3 від 28.12.2021 до договору сторони керуючись частиною 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" домовились продовжити дію договору на строк до 31.03.2022 р., який достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в основному договорі.

16 грудня 2021 року між КЕВ м. Вінниця (замовник/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива" (постачальник/відповідач) був укладений договір №1619/2 про закупівлю теплової енергії (далі - договір №1619/2 від 16.12.2021),згідно умов якого ТОВ "Біоальтернатива" зобов`язувалося надавати вчасно та відповідної якості теплову енергію вироблену на власних альтернативних джерелах для постачання військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 приймати та оплачувати таку теплову енергію відповідно до умов цього договору.

Вартість договору, відповідно до умов пропозиції переговорної процедури з урахуванням наявних кошторисних призначень та фактичних потреб, становить 1 277 742,17 грн. в т.ч. ПДВ 957,03 грн (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.3. договору №1619/2 від 16.12.2021, на момент укладання договору тариф за 1 Гкал теплової енергії складає 2 893,70 грн (дві тисячі вісімсот дев`яносто три гривні 70 копійок) в т.ч. ПДВ 482,28 грн (чотириста вісімдесят дві гривні 28 коп), встановленим для ТОВ "Біоальтернатива" рішенням виконавчого комітету Гайсинської міської ради №210 від 12 жовтня 2021 року "Про встановлення тарифу на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії".

Порядок затвердження цін/тарифів на теплову енергію здійснюється на підставі Закону України "Про теплопостачання". У разі зміни зазначеного тарифу, протягом строку дії цього договору, новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію (п.2.4. договору).

У випадку зміни цін/тарифів на теплову енергію, виконавець зобов`язаний продовжувати надавати теплову енергію за наявними погодженими цінами/тарифами до встановлення органами місцевого самоврядування нових цін/тарифів. Після встановлення органами місцевого самоврядування нових цін/тарифів, сторони зобов`язуються діяти за новими цінами/тарифами, з моменту їх введення в дію, про що укладають відповідну додаткову угоду до цього договору (п.2.5. договору).

Відповідно до п.3.1. договору, при виконанні цього договору сторони керуються "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198 та вимогами Закону України "Про теплопостачання" від 02 червня 2005 року № 2633-ІУ.

Цей договір укладається строком до 31.12.2021 року, а частині зобов`язань до повного виконання. Сторони узгодили відповідно до ст.631 ЦК України, умови цього договору застосовуються до відносин сторін, що склались між сторонами до підписання цього договору (п.10.1. договору).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 16.12.2021 до договору, сторони зменшили обсяги закупівлі теплової енергії на суму 603 950,20 грн; вартість договору відповідно до умов пропозиції переговорної процедури з урахуванням наявних кошторисних призначень та фактичних потреб, становить 673 791,97 грн.

За договором №1619/2 від 16.12.2021 споживання відбувалось у грудні 2021 року.

24 вересня 2020 рокуміж КЕВ м. Вінниця (замовник/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива" (постачальник/відповідач) був укладений договір №1548 про закупівлю теплової енергії (договір №1548 від 24.09.2020), згідно умов якого ТОВ "Біоальтернатива" зобов`язувалося надавати вчасно та відповідної якості теплову енергію вироблену на власних альтернативних джерелах для постачання військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 приймати та оплачувати таку теплову енергію відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору, вартість договору, відповідно до умов пропозиції переговорної процедури з урахуванням наявних кошторисних призначень та фактичних потреб, становить 277 742,17 грн. в т.ч. ПДВ 212 957,03 грн.

Ціна за 1 Гкал теплової енергії складає 1710,00 грн. в т.ч. ПДВ. 285,00 грн (п.2.3. договору).

Відповідно до п.3.1. договору, при виконанні цього договору сторони керуються "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198 та вимогами Закону України "Про теплопостачання" від 02 червня 2005 року № 2633-ГУ.

Відповідно до п.п. 10.1., 10.2. договору, останній укладається строком до 31.12.2020, а в частині зобов`язань - до повного виконання і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2020 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 25.11.2020 до договору, сторони відповідно до рішення виконавчого комітету Гайсинської міської ради Вінницької області №119 від 21.10.2020 року, збільшили з 01.11.2020 року тариф за 1 Гкал теплової енергії, що складає 1 993,33 грн в т.ч. ПДВ 20% - 332,22 грн, у зв`язку з чим також було зменшено і обсяг теплової енергії.

Пунктом 2 додаткової угоди №2 від 25.11.2020 до договору з метою приведення договору у відповідність до вимог ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", сторони дійшли згоди внести зміни до п.2.4. договору, виклавши його в наступній редакції: У разі зміни середньозваженого тарифу на теплову енергію, постачальник звертається до уповноваженого законом органу, у встановленому ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", Постановою КМ України від 01.06.2011р. №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", порядку із заявою щодо затвердження нового тарифу на теплову енергію, та розрахунком нового тарифу з урахуванням фактичних витрат постачальника.

Відповідно до додаткової угоди №4 від 29.12.2020 до договору, сторони керуючись частиною 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-УІІІ (зі змінами та доповненнями) домовились продовжити дію договору на строк до 31.03.2021 р., який достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в основному договорі.

Відповідно до додаткової угоди №5 від 20.01.2021 до договору сторони збільшили вартість договору на 203319,66 грн та відповідно і обсяг теплової енергії.

За договором №1548 від 24.09.2020 споживання відбувалось також у січні 2021 року.

Тобто, постачання теплової енергії виробленої з альтернативних джерел для військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 здійснювалось у період: січень 2021 року за договором №1548 від 24.09.2020; лютий, березень, квітень, жовтень, листопад 2021 року за договором №1619 від 15.02.2021; грудень 2021 року за договором №1619/2 від 16.12.2021.

Поряд з цим, у період з 17.07.2023 по 28.07.2023 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України за рішенням керівництва Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проведено повторно аудит діяльності КЕВ м. Вінниця за період з 01.05.2020 по 01.07.2023, за результатом чого складено аудиторський звіт №526/37 від 28.07.2023.

У вказаному аудиторському звіті 5 ТУВА надано висновки, зокрема, недотримання ТОВ "Біоальтернатива" вимог законодавства щодо застосування у своїй діяльності регульованих державою тарифів на теплову енергію (не застосуванням ТОВ "Біоальтернатива" середньозважених тарифів у разі їх зміни), що призвело до зайвих витрат бюджетних коштів на загальну суму 126 791,77 тис. грн.

Зі змісту викладеному у аудиторському звіті, "неподання ТОВ "Біоальтернатива" заяви до місцевих органів самоврядування про затвердження нових тарифів у зв`язку зі зміною розміру середньозваженого тарифу, не звільняє його від виконання вимог Закону щодо його використання для розрахунку своїх тарифів.

За доводами позивача у І кварталі 2021 року відбулося значне зниження середньозваженого тарифу, натомість ТОВ "Біоальтенатива" продовжувало надавати послуги за попередніми тарифами, а в деяких випадках тарифи навіть були безпідставно збільшені - постачання тепла до військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , (до 2893,70 грн з жовтня 2021 року), НОМЕР_3 , м. Калинівка, (до 2516,18 грн з листопада 2021 року).

Листом від 19.01.2021 №232 КЕВ м. Вінниця звернувся до директора ТОВ "Біоальтенатива" з пропозицією привести договірні відносини про закупівлю теплової енергії до вимог статті 41 Закону України" Про публічні закупівлі" з врахуванням засад, викладених в ст. 20 Закону України "Про теплопостачання".

У відповідь листом від 26.01.2021 №8 ТОВ "Біоальтернатива" повідомило, що підстави для перегляду тарифів у бік зменшення відсутні, посилаючись на ст.20 Закону "Про теплопостачання" в частині недопущення встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, та обґрунтовуючи це збільшенням вартості складових тарифів на теплову енергію протягом останніх шести місяців (електроенергії та її розподілу, природного газу та його розподілу, підвищення мінімальної заробітної плати та вартості твердого палива).

За доводами позивача при проведенні аудиту 5 ТУВА у своєму аудиторському звіті встановлено, що у дослідженому періоді Постачальником теплової енергії (ТОВ "Біоальтернатива") не проводилося коригування тарифів у разі їх зниження, що призвело до зайвих витрат бюджетних коштів на суму 126 791,77 тис. грн внаслідок придбання її (теплової енергії) за завищеними цінами.

Розрахунок зайво сплачених коштів у сумі 126 791,77 тис. грн проведений представником 5 ТУВА та передбачений у аудиторському звіті №526/37 від 28.07.2023.

У вказаному розрахунку є також об`єкт НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , де постачання теплової енергії у 2021 році здійснювалось за договорами №1548 від 24.09.2020, №1619 від 15.02.2021, №1619/2 від 16.12.2021 та встановлено завищення у сумі 2 072 205,12 грн.

З метою досудового врегулювання спору, КЕВ м. Вінниця звернувся до ТОВ "Біоальтернатива" з претензією №1 за вих. №573/782 від 29.03.2024 про повернення бюджетних коштів, зокрема, в сумі 2 072 205,12 грн внаслідок придбання теплової енергії за завищеними цінами.

ТОВ "Біоальтернатива", в свою чергу, надано відповідь на претензію №1 за вих. №74 від 12 квітня 2024 року про відсутність підстав для її задоволення.

Враховуючи викладене, КЕВ м. Вінниця звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Біоальтернатива" безпідставно отриманих коштів в розмірі 2 072 205,12 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ст.ст. 173 - 175 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, та їх істотні умови встановлені в ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України, відповідно до положень яких майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст.181 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.184 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається, позивач вважає, що кошти в сумі 2 072 205,12 грн підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуті.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Близьку за змістом позицію викладено у постановах Верховного Суду 14.01.2021 у справі № 922/2216/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Колегією суддів береться до уваги те, що договори №1619 від 15.02.2021, №1619/2 від 16.12.2021 та №1548 від 24.09.2020 розірвані не були, недійсними судом не визнавались, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані сторонами без будь-яких зауважень/заперечень щодо кількості/вартості теплової енергії та скріплені печатками обох сторін.

Отже, договори №1619 від 15.02.2021, №1619/2 від 16.12.2021 та №1548 від 24.09.2020 породжують юридично значущі наслідки, обумовлені ними, і в силу презумпції правомірності правочину за ст.204 ЦК України вважаються правомірними.

При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, оскільки правовою підставою для перерахунку коштів були договори №1619 від 15.02.2021, №1619/2 від 16.12.2021 та №1548 від 24.09.2020, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а тому, відповідач, як одна із сторін зобов`язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм статті 1212 ЦК України.

Отже, позивач помилково кваліфікував спірні правовідносини.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно із частиною першою статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Частиною 3 ст.46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні положення викладені у статтях 224, 225 Господарського кодексу України.

Для покладення на суб`єкта господарювання відповідальності у вигляді стягнення збитків необхідно встановити склад цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вину. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені, та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Посилання позивача на аудиторський звіт №526/37 від 28.07.2023, як на підставу для задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки виявлені 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аудиторський звіт (Акт перевірки) може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами, зокрема, для пред`явлення відповідного позову до суду, однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов`язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові КГС ВС від 07.12.2021 у справі № 22/3816/19, у якій зазначено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Сам по собі акт перевірки не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Обставини, вказані в такому акті в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Отже, аудиторський звіт має оцінюватися за правилами ст.ст. 73-80 ГПК України, а розмір збитків підлягає доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України, зокрема главою 5 Господарського процесуального кодексу України "Докази та доказування".

Таким чином, аудиторський звітне може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами. Цей акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Аудиторський звіт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 06.07.2018 у справі №904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 13.02.2018 у справі №910/12793/17).

Внутрішній аудит, як система контролю за діяльністю підконтрольних суб`єктів, створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками.

Отже, аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Тобто, укладання сторонами у справі договорів, дії сторін з виконання їх умов, постачання теплової енергії і її оплата, є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови постачання та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Аудиторський звіт не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором. Відтак, акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути належним та достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за договорами.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч.2ст.623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

У даному випадку позивачем не доведено як наявності збитків, так і наявності складу цивільного правопорушення, як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відстутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, доводи скаржника про недотримання ТОВ "Біоальтернатива" вимог Закону України "Про теплопостачання", колегією суддів до уваги не беруться з огляду на таке.

Встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок) віднесено ст.13 Закону України "Про теплопостачання" до повноважень органів місцевого самоврядування.

Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" передбачає, що тарифи на теплову енергію є регульованими та встановлюються органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Нормами законодавства не передбачено безпосереднє (без встановлення уповноваженим органом) використання у своїй діяльності суб`єктом господарювання, що здійснює діяльність з виробництва, постачання, транспортування теплової енергії середньозважених тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, що публікуються Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України.

Вказані середньозважені тарифи застосовуються лише для розрахунку тарифів на теплову енергію, що подаються разом із заявою до органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, відповідно до Закону України "Про теплопостачання". При цьому, подання заяви до уповноваженого органу є правом, а не обов`язком суб`єкта господарювання.

Разом з тим, ані скаржник, ані 5 ТУВА у своєму звіті не вказують на законодавчі норми, які передбачають можливість безпосереднього застосування ТОВ "Біоальтернатива" у своїй господарській діяльності опублікованих середньозважених тарифів чи обов`язку затверджувати такі тарифи.

При укладенні договорів на постачання теплової енергії сторони керувались чинним законодавством, зокрема, ст.627 ЦК України, якою передбачено свободу договору, а також Закону України "Про теплопостачання".

Так, умовами договорів про закупівлю теплової енергії №1619 від 15.02.2021 та №1619/2 від 16.12.2021 передбачено, що порядок затвердження цін/тарифів на теплову енергію здійснюється на підставі Закону України "Про теплопостачання". У разі зміни зазначеного тарифу, протягом строку дії цього договору, новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію (п.2.4.).

У випадку зміни цін/тарифів на теплову енергію, виконавець зобов`язаний продовжувати надавати теплову енергію за наявними погодженими цінами/тарифами до встановлення органами місцевого самоврядування нових цін/тарифів. Після встановлення органами місцевого самоврядування нових цін/тарифів, сторони зобов`язуються діяти за новими цінами тарифами, з моменту їх введення в дію, про що укладають відповідну додаткову угоду до цього договору. (п.2.5.).

Отже, умовами договорів про закупівлю теплової енергії, укладених між скаржником та відповідачем передбачено порядок зміни тарифів на теплову енергію після їх затвердження органами місцевого самоврядування, у відповідності з Законом України "Про теплопостачання".

Тарифи, що застосовувались при укладенні та виконанні договорів про закупівлю теплової енергії між ТОВ "Біоальтернатива" та КЕВ м.Вінниця у 2021 році, затверджені органами місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, у спосіб і порядку передбаченому нормами чинного законодавства України. Вказані рішення не оскаржувались і не визнавались протиправними та нечинними у судовому порядку, а також не скасовувались самими органами місцевого самоврядування.

Отже, твердження скаржника про недотримання ТОВ "Біоальтернатива" вимог законодавства щодо незастосування середньозважених тарифів у разі їх зміни є безпідставними, оскільки пряме застосування суб`єктом господарювання середньозважених тарифів без затвердження його уповноваженим на це органом на підставі заяви такого суб`єкта не передбачено чинним законодавством України.

Крім того, сам аудиторський орган у своєму звіті рекомендує при укладенні договорів передбачати обов`язковість перегляду постачальником тарифів на теплопостачання в межах середньозважених тарифів, що визначаються Регулятором. Таким чином, 5 ТУВА визнає той факт, що такий перегляд не є законодавчою вимогою, а лише може бути встановлений сторонами при погоджені умов договору.

Разом з тим, колегією суддів не надається оцінка долученим до відзиву на апеляційну скаргу листу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця за вих.№573/1625 від 01.07.2024 та додатковим угодам, оскільки дані докази не стосуються предмету спору у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 11 вересня 2024 року у справі №902/521/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "19" грудня 2024 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.