Постанова

від 18.12.2024 по справі 7/191-04

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 7/191-04

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Корякіна Дмитра Вадимовича

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024

(головуючий - Тимошенко О.М., судді Миханюк М.В., Крейбух О.Г.)

та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 30.07.2024

(суддя - Яремчук Ю.О.)

у справі №7/191-04

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські національні напої» (правонаступник - фізична особа-підприємець Корякін Дмитро Вадимович)

до Державного підприємства «Чечельницький спиртовий завод»

про стягнення 90 938,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.08.2023 задоволено заяву фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича (далі - ФОП Корякін Д.В., стягувач) про заміну сторони виконавчого провадження та про поновлення строку пред`явлення до виконання наказу суду від 30.08.2004 у справі № 7/191-04. Замінено сторону у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 17.08.2004 у справі № 7/191-04 - ТОВ «Українські національні напої» на його правонаступника - ФОП Корякіна Д.В. Поновлено строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 30.08.2004 у справі № 7/191-04, виданого на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 17.08.2004 у справі № 7/191-04.

2. 20.06.2024 до Господарського суду Вінницької області надійшла скарга Корякіна Д.В. на дії заступника начальника Управління начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С.І. (далі - ДВС).

3. Скаргу обґрунтовано тим, що стягувач звернувся з клопотанням до ДВС про продовження примусового виконання рішення Господарського суду Вінницької області у справі №7/191-04. Державний виконавець зазначив, що боржник є державним підприємством, примусова реалізація майна ДП «Чечельницький спиртовий завод» підпадає під дію мораторію, визначеного Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», а отже, реалізація майна боржника на користь стягувача в рамках виконавчого провадження суперечить вимогам ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», а тому виконавчі дії було зупинено, на підставі п. 12 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з цим, у випадку закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або у випадку припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації, державним виконавцем буде вжито заходів, визначених ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 30.07.2024, залишеною без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, у задоволенні скарги стягувача відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні скарги суди зазначили про те, що приватизація єдиного майнового комплексу ДП «Чечельницький спиртовий завод» не завершена, а відтак у державного виконавця були відсутні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження». Відмова у поновленні виконавчого провадження не може вважатись бездіяльністю державного виконавця. Тривале невиконання судового рішення не може бути підставою для поновлення виконавчого провадження, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ФОП Корякін Д.В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про задоволення скарги.

7. Скаржник зазначає про те, що довготривале невиконання судового рішення у справі є несправедливим, незаконним та порушує право стягувача на володіння майном (грошовими коштами), яке належить йому на праві власності. Корякін Д.В. вважає невірними висновки суду першої інстанції про неможливість проведення виконавцем виконавчих дій у разі включення особи боржника - державного підприємства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, та необхідності зупинення виконання таких дій на період відповідного включення. Скаржник зазначає, що такі висновки судів не відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.06.2024 у справі № 335/1961/23. Крім того, скаржник вказує, що суди не врахували положень п. 74 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», в які внесено зміни Законом України від 28.07.2022 у № 2468-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам ревокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави», згідно яких тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану: не проводиться приватизація об`єктів, розташованих на територіях адміністративно-територіальних одиниць у зоні бойових дій або наближених до зони бойових дій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Позиція Верховного Суду

8. Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

9. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

10. Згідно із ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

11. Суд зазначає, що скаржник вважає неправомірними дії ВДВС щодо невиконання судового рішення у справі № 7/191-04, яким на користь ФОП Корякіна Д.В. стягнуто заборгованість.

12. Проаналізувавши судові рішення у справі, якими відмовлено ФОП Корякіну Д.В. у задоволенні скарги на бездіяльність ДВС, касаційний суд погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.

13. Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

14. Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

15. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

16. Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

17. Касаційний суд зазначає, що в силу приписів вищезазначених положень законодавства, що регулює порядок вчинення виконавчих дій державним виконавцем, останній повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

18. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується «правомірна поведінка» державного виконавця.

19. Розглядаючи скаргу стягувача на бездіяльність ДВС судами встановлено, що:

- рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.08.2004 у справі № 7/191-04 стягнуто з ДП «Чечельницький спиртовий завод» на користь ТОВ «Українські національні напої» 90 938,00 грн боргу; 909, 38 грн відшкодування витрат на держмито; 118,00 грн відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 30.08.2004 на виконання вищевказаного рішення Господарським судом Вінницької області було видано відповідний наказ;

- у зв`язку з невиконанням ДП «Чечельницький спиртовий завод», у тому числі і вищевказаного судового рішення, 29.03.2005 ТОВ «Українські національні напої» звернулося до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відносно ДП «Чечельницький спиртовий завод», визнано ТОВ «Українські національні напої» кредитором з грошовими вимогами у сумі 355 892, 97 грн. У вказаній заяві товариство вказало про те, що наказ Господарського суду Вінницької області від 30.08.2004 у справі № 7/191-04 направлено для примусового виконання у відділ ДВС Чечельницького районного управління юстиції. На підставі постанови державного виконавця від 02.03.2005 про закінчення виконавчого провадження у справі № 7/191-04, наказ повернуто кредитору без виконання;

- ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19.04.2005 у справі № 5/75-05 порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Чечельницький спиртовий завод», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника;

-ухвалою підготовчого засідання від 17.05.2005 у справі № 5/75-05 визнано вимоги кредитора ТОВ «Українські національні напої» до боржника в сумі 355 892, 97 грн, у зв`язку з невиконанням у тому числі і рішення Господарського суду Вінницької області від 23.09.2004 у справі № 7/193-04;

- ТОВ «Українські національні напої» звернулося до суду із заявою від 15.06.2005 про збільшення позовних вимог у справі про банкрутство та включенням до реєстру кредиторів суми основного боргу - 133 577, 54 грн, інформаційні послуги - 2 124,00 грн, державне мито - 5 026, 66 грн. У відповідній заяві товариство вказало про те, що на час подання заяви, боржник мав перед кредитором безспірні борги, які не були включені кредитором в позовну заяву про порушення провадження про банкрутство, а саме: у тому числі згідно рішення суду від 23.09.2004 у справі № 7/193-04, державне мито - 165, 25 грн, інформаційні послуги - 118 грн;

- ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.07.2005 у справі № 5/75-05 визнано вимоги та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, у тому числі ТОВ «Українські національні напої» з сумою вимог 489 470, 51 грн;

-ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.05.2022 у справі № 5/75-05 закрито провадження у справі про банкрутство ДП «Чечельницький спиртовий завод», зважаючи на те, що органом приватизації прийнято рішення (наказ) про приватизацію єдиного майнового комплексу, який повністю належить державі, ДП «Чечельницький спиртовий завод», шляхом продажу на аукціоні з умовами. Припинено дію мораторію, введеного ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19.04.2005 у справі № 5/75-05;

- ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.08.2023 у справі № 7/191-04, замінено сторону у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 17.08.2004 у справі № 7/191-04, на виконання якого було видано наказ Господарського суду Вінницької області від 30.08.2004 у справі № 7/191-04 - ТОВ «Українські національні напої» на його правонаступника - ФОП Корякіна Д.В.

- постановою ВДВС від 05.09.2023 відкрито виконавче провадження № 72682669 з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 30.08.2004 у справі № 7/191-04;

- постановою від 05.09.2023 у виконавчому провадженні № 72682669 зупинено вчинення виконавчих дій, оскільки Наказом Фонду державного майна України від 01.06.2021 № 943 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 № 5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році (із змінами)», єдиний майновий комплекс ДП «Чечельницький спиртовий завод», включено до переліку об`єктів малої приватизації, передано для проведення приватизації до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях;

- судами встановлено, що 22.05.2024 ФОП Корякін Д.В. звернувся з клопотанням до ДВС про продовження примусового виконання рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 7/191-04;

- у відповідь на вказане клопотання, листом від 17.06.2024 ДВС повідомив скаржника про відсутність підстав для застосування положень ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» та продовження вчинення виконавчих дій.

20. Положеннями ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

21. Згідно із частиною 1 п. 12 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

22. Положеннями ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

23. Встановивши, вищезазначені обставини суди зробили обґрунтовані висновки, що ДП «Чечельницький спиртовий завод» є державним підприємством, приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства не завершено, а відтак, у державного виконавця були відсутні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» та вчинення дій з виконання судового рішення у справі. Разом з цим, судами встановлено, що ФОП Корякіним Д.В. постанова державного виконавця про зупинення виконавчого провадження не оскаржувалась.

24. Таким чином, суди зробили правомірний висновок, що стягувачем не доведено порушення його прав ДВС та бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення у цій справі, а тому, відсутні підстави для задоволення скарги ФОП Корякіна Д.В. на бездіяльність ДВС у даній справі.

25. Касаційний суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки виконавчі дії держаним виконавцем вчинялись відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

26. До того ж, у питанні застосування положень пункту 12 ч. 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» колегія суддів враховує практику Верховного Суду, згідно з якою:

- на законодавчому рівні чітко обумовлено неможливість проведення виконавцем виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (постанови від 06.12.2023 у справі № 911/862/22, від 22.04.2024 у справі № 906/547/23);

- положеннями Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов`язок державного виконавця зупиняти вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (постанови від 22.03.2024 у cправі № 910/17385/19, від 06.12.2023 у справі № 911/862/22);

- зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника (постанови від 24.05.2023 у справі № 904/11045/15, від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 22.03.2024 у cправі № 910/17385/19, від 15.05.2024 у справ № 906/136/23);

- на законодавчому рівні чітко обумовлено неможливість проведення виконавцем виконавчих дій у разі включення особи боржника - державного підприємства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, та необхідність зупинення виконання таких дій на період відповідного включення, а пункт 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає загальне правило щодо зупинення усіх виконавчих дій без розмежування окремих видів стягнення (постанови від 11.09.2020 у справі № 905/183/18, від 23.02.2023 у справі № 924/705/20).

27. Відтак, п. 12 ч. 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» покладає на виконавця обов`язок зупинити вчинення виконавчих дій і при цьому названа норма не містить жодного розмежування виконавчих проваджень, які мають бути зупинені, як і не визначає суті виконавчих дій.

28. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 (пункт 38) зазначила про те, що приписи п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» є доступними, чіткими, однозначними, а дії держави з виконання цих приписів - передбачуваними і для позивача, і для відповідача.

29. Також у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 (пункт 83) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна у складі єдиного майнового комплексу суб`єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника.

30. Із зупиненням виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти будь-які виконавчі дії у такому виконавчому провадженні поки існують обставини, якими обумовлено зупинення виконавчого провадження, до того моменту, поки останнє не буде відновлено на підставі постанови виконавця (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 796/165/18, від 11.01.2023 у справі № 346/434/20).

31. Відповідно до статті 343 ГПК України суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги у разі якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за умови, що право заявника при цьому не було порушено. У разі ж якщо мало місце порушення прав заявника відсутні підстави постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

32. Зважаючи на вказані обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні скарги стягувача, оскільки судами не було встановлено порушень державним виконавцем законодавства у виконавчому провадження № 72682669 з виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 30.08.2004 у справі № 7/191-04.

33. Згідно зі статтею 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

34. Касаційний суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано положень п. 74 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», в які внесено зміни Законом України від 28.07.2022 у № 2468-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави», оскільки вказані положення стосуються майна, яке перебуває на територіях адміністративно-територіальних одиниць у зоні бойових дій або наближених до зони бойових дій, тоді як, в даному випадку місцем знаходження боржника є Вінницька обл. селище міського типу Чечельник, що не є зоною бойових дій.

35. Крім того, касаційний суд вважає хибними доводи касаційної скарги, щодо неврахування судами правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 335/1961/23, оскільки, правовідносини у справі, що розглядається Судом та у справі № 335/1961/23, є різними, з урахуванням всіх критеріїв подібності, тоді як, згідно п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, підставами для скасування судового рішення є неврахування правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

36. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування судових рішень, отже, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

38. У частині 1 статті 309 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

39. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів, наведених у касаційній скарзі, зазначає, що касаційну скаргу Корякіна Д.В. необхідно залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 30.07.2024 у справі №7/191-04 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Корякіна Дмитра Вадимовича залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 30.07.2024 у справі №7/191-04 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

О.О. Мамалуй