Ухвала

від 19.12.2024 по справі 910/7099/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7099/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери»

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Міщанин Анастасії Едуардівни

до Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери»

про визнання договору суборенди недійсним та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

10.12.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у справі № 910/7099/21.

Перевіривши доводи заявника касаційної скарги та дослідивши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 у справі № 910/7099/21, зокрема, апеляційні скарги Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/7099/21 залишено без задоволення; апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Міщанин Анастасії Едуардівни на ті ж судові рішення задоволено частково.

Вказаною постановою скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі № 910/7099/21 в частині відмови у стягненні з Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» на користь Фізичної особи-підприємця Міщанин Анастасії Едуардівни грошових коштів у сумі 182056,00 грн та ухвалено в цій частині нове рішення, яким:

- стягнуто з Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» на користь Фізичної особи-підприємця Міщанин Анастасії Едуардівни грошові кошти в розмірі 105 000,00 грн;

- в частині стягнення 54 556,00 грн у задоволенні позову відмовити;

- додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/7099/21 залишено без змін.

Постанова аргументована тим, що, укладаючи спірний договір суборенди від 05.11.2020 № 03-4, відповідач не мав необхідного обсягу повноважень та прав для передання в суборенду позивачу квартири загальною площею 183,7 кв. м, оскільки за договором найму (оренди) від 17.07.2020 № 03-3 відповідач прийняв в оренду майно та майнові права на 1/2 частину квартири площею 91,85 кв. м.

У частині стягнення грошових коштів суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з наявними у справі доказами та з огляду на презумпцію правомірності правочинів відповідач мав право передати в суборенду половину квартири, і в цій частині реституція неможлива, крім того, кошти, сплачені позивачем за комунальні послуги, спожиті позивачем, не можуть бути повернуті, натомість кошти, отримані відповідачем за другу половину квартири, та кошти за останній місяць, які по суті є гарантійним платежем за недійсним договором, підлягають поверненню позивачу як набуті відповідачем безпідставно. Загальна сума, сплачена позивачем за договором, становить 197 656,90 грн. З них безпідставно набутими є 60 000,00 грн орендної плати за останній місяць, та половина від сплаченої орендної плати 45 000,00 грн * 3 місяці * 50 %, а тому відповідач зобов`язаний повернути суму 127 500,00 грн і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відхиляючи доводи відповідача про те, що позивач не довів, що його права порушені, суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивача було виселено законними власниками майна.

Адвокатське об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 у справі № 910/7099/21 за нововиявленими обставинами, у якій заявник просить суд відкрити провадження за нововиявленими обставинами та задовольнити заяву, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 року у справі № 910/7099/21 та ухвалити нове рішення про задоволення апеляційної скарги Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери», яким відмовити у позові.

В обгрунтування заяви про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 за нововиявленими обставинами у справі № 910/7099/21 заявник посилається на постанову Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 757/18462/21-ц, в межах якої розглядався позов Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном.

За твердженням заявника, у межах вказаної справи було встановлено обставини щодо укладеності договору найму (оренди) № 03-3 та додаткової угоди № 1 від 30 липня 2020 року між Адвокатським об`єднанням «Гапоненко Роман і партнери» та ОСОБА_2 , а також невиконання обов`язків орендодавцем ОСОБА_2 по даному договору.

Заявник зазначив, що судом в оскаржуваній постанові зроблено висновок про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивача було виселено законними власниками майна.

Однак за доводами заявника, неправомірні дії були здійснені власником майна ОСОБА_2 , яка не бажала виконувати зобов`язання за вищезазначеними угодами, тому Адвокатське об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» є неналежним відповідачем у цій справі та не порушувало права позивача.

У поданих доповненнях до заяви про перегляд постанови у справі за нововиявленими обставинами відповідач додає адвокатський запит, адресований ОСОБА_3 , про надання відомостей щодо судових справ та правовідносин між сторонами, пов`язаних із квартирою, яка є предметом договору найму (оренди) № 03-3 та предметом договору суборенди, а в подальшому, 13.11.2024 заявником додано відповідь на вказаний адвокатський запит.

У поданих 29.09.2024 доповненнях до заяви про перегляд постанови у справі за нововиявленими обставинами відповідач додає додаткові докази, а також зазначає, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат відповідача, який поніс та змушений буде понести у зв`язку з розглядом даної заяви в суді становить 80 000,00 грн.

У поданому 06.11.2024 клопотанні про долучення ухвали суду заявник повідомляє, що ним подано позов про визнання акта від 12.02.2021 звільнення квартири особою, яка безпідставно нею користується, таким, що немає юридичної сили з 12.02.2021 та додає ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2024 № 761/4361/24-ц.

На переконання заявника, вказані обставини є нововиявленими та є підставою для перегляду постанови суду в даній справі.

Оскаржуваною ухвалою Північного апеляційного господарського у задоволенні заяви Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 за нововиявленими обставинами у справі № 910/7099/21 відмовлено; постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 залишено в силі.

Оскаржуване судове рішення з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 року у справі №910/17944/15, обґрунтоване тим, що вирішення питання, чи вірно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами (аналогічну правову позицію).

На переконання судової колегії, фактично, визначивши зазначені вище підстави для перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 за нововиявленими обставинами у справі № 910/7099/21, відповідач має на меті здійснити переоцінку доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, що в силу імперативних положень частини четвертої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів в ухвалі врахувала, що предметом даної справи є:

- визнання недійсним договору суборенди № 03-4, укладеного 05.11.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Міщанин Анастасією Едуардівною та Адвокатським об`єднанням «Гапоненко Роман і партнери» щодо передачі у тимчасове платне користування (суборенду) квартири;

- стягнення з Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» на користь Фізичної особи-підприємця Міщанин Анастасії Едуардівни грошові кошти у сумі 182 056,00 грн.

Підставою позову визначено відсутність у відповідача статусу наймача за договором найму (оренди) № 03-3 від 05.11.2020, оскільки відповідач не мав необхідного обсягу повноважень для передання такого майна в суборенду.

Нововиявленими обставинами позивач визначив постанову Верховного Суду у справі № 757/18462/21-ц, у якій зокрема досліджувалось питання стосовно укладеності договору найму (оренди) №03-3 та додаткової угоди №1 від 30.07.2020 року між АО «Гапоненко Роман і партнери» та ОСОБА_2 та невиконання обов`язків орендодавцем ОСОБА_2 по цьому договору.

Однак, договір оренди № 03-3 від 17.07.2020 року не є предметом розгляду у цій справі, оскільки правовідносини у справі виникли саме у зв`язку з укладенням договору суборенди від 05.11.2020 № 03-4 між Фізичною особою-підприємцем Міщанин Анастасією Едуардівною та Адвокатським об`єднанням «Гапоненко Роман і партнери».

В касаційній скарзі заявник не погоджується з ухваленим апеляційним судом рішенням з огляду на недослідження ним зібраних у справі доказів, чим порушено норми процесуального права, зокрема статті 2, 13, 236 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також наводить власне їх бачення та оцінку поданих доказів, й в цілому заперечення результату розгляду справи.

Скаржник посилається на те, що під час ухвалення постанови від 01.06.2022 апеляційним судом сторонами справи не були відомі істотні для справи обставини, викладені в постанові Верховного Суду у справі № 757/18462/21-ц щодо укладеності договору найму (оренди) № 03-3 та додаткової угоди № 1 від 30.07.2020.

Відповідно до частин першої та другої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частиною четвертою статті 320 ГПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.

Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених ГПК України та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлених ГПК України.

Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається.

Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.

Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 24.09.2020 у справі № 922/1141/19 та від 03.03.2021 у справі № 904/4470/16.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин у розумінні частини першої статті 320 цього Кодексу є одночасна наявність таких чотирьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, ці обставини не були встановлені судом, хоча повинні були бути встановлені; по-третє, ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-четверте, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.

Дослідження обставин і перевірка доказів наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи, або ті обставини, яких не існувало на момент вирішення спору.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 922/1026/19, від 14.01.2020 у справі № 909/1056/15).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 921/96/18, від 18.05.2020 у справі № 904/8052/16).

На підставі наданих до суду заявником доказів, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність необхідних умов існування нововиявлених обставин у розумінні пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до незгоди скаржника з оскаржуваним рішенням, а також до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин, тоді як судом попередньої інстанції вже були встановлені ці факти в судовому рішенні на підставі наявних доказів.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

За змістом частини другої статті 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у справі № 910/7099/21 на підставі частини другої статті 293 ГПК України, у зв`язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права, на які посилається скаржник, судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення (зокрема, статті 320 ГПК України), а доводи скаржника зводяться до незгоди скаржника не з оскаржуваною ухвалою, а з судовим рішенням, яке він просив переглянути за нововиявленими обставинами.

За таких обставин, керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у справі №910/7099/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

С. К. Могил