Ухвала

від 20.12.2024 по справі 917/2076/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/2076/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління державної податкової служби України у Харківській області

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Трофименко Т. Ю.

від 01.05.2024 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коробенко Г. П., Станік С. Р., Тищенко А. І.

від 20.11.2024

за позовом ОСОБА_1

до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Головного управління державної податкової служби України у Харківській області, Основ`янсько-Слобідського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державної казначейської служби України

про стягнення 190 724,27 грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Головного управління державної податкової служби України у Харківській області, Основ`янсько-Слобідського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України 96 000,00 грн сплаченого штрафу, 29 673,57 грн інфляційного збільшення, 5 450,70 грн 3% річних, 9 600,00 грн виконавчого збору та солідарного стягнення з відповідачів 50 000,00 грн моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі № 917/2076/23 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 96 000,00 грн сплаченого штрафу, 3% річних у розмірі 4 963,07 грн та інфляційних втрат у сумі 26 975,98 грн. Присуджено до стягнення з Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 919,07 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 917/2076/23 присуджено до стягнення з Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 8 050,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою від 20.11.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 917/2076/23.

09 грудня 2024 року Головне управління державної податкової служби України у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зокрема, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 у справі № 917/2076/23 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 96 000,00 грн сплаченого штрафу, 3% річних у розмірі 4 963,07 грн та інфляційних втрат у сумі 26 975,98 грн; ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 у справі № 917/2076/23 залишити без змін.

Перевіривши касаційну скаргу Головного управління державної податкової служби України у Харківській області, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

Отже відповідно до пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справа № 917/2076/23 є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2 684,00 грн = 268 400,00 грн).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

В своїй касаційні скарзі Головне управління державної податкової служби України у Харківській області зазначає, що підставою для подання касаційної скарги є пункт 1 частини 2 та підпункт "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 у сукупності з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21, а справа становить значний суспільний інтерес в період дії воєнного стану в Україні. Головне управління державної податкової служби України у Харківській області наголошує, що при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження слід враховувати, що з 24.02.2022 на території України діє правовий режим воєнного стану, у зв`язку з повномасштабною агресією російської федерації проти України і справи щодо стягнення грошових коштів з Державного бюджету України становлять значний суспільний інтерес; державною податковою службою України в межах повноважень вживаються заходи щодо забезпечення видатків на оборону та соціальний захист населення, забезпечення формування фонду грошового забезпечення для військовослужбовців Збройних Сил України, фонду заробітної плати для працівників бюджетних установ, в тому числі судів в складних економічних умовах фактичної військової агресії російської федерації проти України та необхідності відновлення зруйнованої інфраструктури. Головне управління державної податкової служби України у Харківській області зауважує, що суспільний інтерес - це інтерес суспільства або усередненого представника цього суспільства, пов`язаного із забезпеченням його добробуту, стабільності, безпеки та сталого розвитку. Суспільний інтерес можна визначити як те, що дає користь суспільству. Високий ступінь суспільного інтересу мають господарські справи, що витікають з діяльності державних органів у процесі виконання ними публічно-владних управлінських функцій. Суспільний інтерес виявляється також у владно-організаційній ролі держави та органів місцевого самоврядування у процесі реалізації наданих їм чинним законодавством України владних повноважень у відповідних сферах суспільного життя. Саме у відносинах з реалізації владних повноважень держава та органи місцевого самоврядування можуть також виражати суспільний інтерес, задовольняючи певні потреби держави, окремих адміністративно-територіальних одиниць та одночасно всіх громадян. Суспільний інтерес нерозривно пов`язаний з громадянським суспільством, основним показником дієвості якого є гарантоване ним забезпечення реалізації прав і свобод людини й громадянина, які визнані у світовій спільноті загальнолюдськими цінностями. Від господарсько-правового змісту та гарантованості реалізації суспільного інтересу залежить не лише реалізація всіх інших (менш значущих інтересів), але й загалом суспільні відносини в господарському праві, порушення яких може бути предметом розгляду судами господарської юрисдикції.

Розглянувши викладені Головним управлінням державної податкової служби України у Харківській області доводи, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник у касаційній скарзі не навів вагомих аргументів, які б свідчили про те, що саме ця справа становить значний суспільний інтерес, оскільки Головним управлінням державної податкової служби України у Харківській області викладено лише тлумачення терміну "суспільний інтерес" проте не наведено належного обґрунтування вказаного у взаємозв`язку зі справою № 917/2076/23. Суд зауважує, що в даному випадку вказана справа має юридичне значення лише для її учасників та не стосується важливості наслідків вирішення справи для значної кількості суб`єктів права або суспільних цінностей, що панують у державі, тощо.

Доводи скаржника про те, що справа № 917/2076/23 стосується повернення бюджетних коштів під час дії режиму воєнного стану в Україні, за оцінкою Суду, на теперішній час має загальний характер, позаяк будь-яким чином ніж посиланням на обставини справи, доводами про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не обґрунтоване.

Водночас інші доводи Головного управління державної податкової служби України у Харківській області зводяться до висловлення незгоди з ухваленими судовими рішеннями та переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

У пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, фундаментальних обґрунтувань наявності випадків, передбачених вказаною нормою права, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

За змістом статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини 1 статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі та відсутність обставин, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 917/2076/23 за касаційною скаргою Головного управління державної податкової служби України у Харківській області на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 917/2076/23 за касаційною скаргою Головного управління державної податкової служби України у Харківській області на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

О. А. Кролевець