Постанова

від 20.12.2024 по справі 120/11425/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 120/11425/23

адміністративне провадження № К/990/28793/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., cудді Коваленко Н.В. та судді Стародуба О.П.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду у складі судді Віятик Н.В. від 12 січня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сторчака В.Ю., Полотнянка Ю.П., Граб Л.С., від 26 червня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - НАЗЯВО, Національне агентство, відповідач), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо перевірки скарги ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) від 19 червня 2023 року, реєстраційний № 16-АД, про наявність фактів академічного плагіату в її науковій статті «Активність панкреатичних ферментів в умовах раннього експериментального панкреатиту», опублікованій у журналі «Вісник наукових досліджень» (2008, № 2, с. 50-52) та докторській дисертації «Інтенсивна терапія та хірургічна корекція асептичного та інфікованого панкреонекрозу» на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук, захист якої відбувся 24 червня 2008 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО від 30 червня 2023 року № 26 (39) про прийняття скарги ОСОБА_2 до розгляду;

- зобов`язати НАЗЯВО утриматися від подальшого розгляду скарги ОСОБА_2 від 19 червня 2023 року, реєстраційний № 16-АД, і прийняття рішення на підставі зазначеної скарги щодо наявності або відсутності академічного плагіату в її дисертації.

2. ОСОБА_1 обґрунтовувала позовні вимоги тим, що відповідач без належних повноважень незаконно прийняв до розгляду скаргу ОСОБА_2 . Це поставило під сумнів її академічну доброчесність та порушило принцип правової визначеності.

Позивачка має сумніви щодо відповідності скарги ОСОБА_2 вимогам пункту 7 Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації затвердженого на засіданні НАЗЯВО 21 червня 2022 року, протокол № 10 (15) (далі - Порядок розгляду скарг/повідомлень) у частині надіслання зазначеної скарги в електронній формі з накладенням електронного підпису на офіційну адресу електронної пошти Національного агентства.

Комітет з питань етики НАЗЯВО прийняв рішення від 30 червня 2023 року № 26 (39) із порушенням строку, встановленого пунктом 10 Порядку розгляду скарг/повідомлень, а також без належного підписання в порядку та у спосіб, визначених законодавством - оскаржуване рішення створено в електронній формі 06 липня 2023 року та підписано кваліфікованим електронним підписом ОСОБА_3 як фізичної особи, а не Голови Комітету з питань етики НАЗЯВО.

На момент підготовки та захисту нею у 2008 році дисертації правові поняття «академічна доброчесність» та «академічний плагіат» не існували; відповідні норми набули чинності 06 вересня 2014 року з прийняттям нової редакції Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII); зазначені положення не застосовуються до дисертацій, захищених до 2014 року.

Заявляючи вимогу про скасування рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО, позивачка зазначала, що без цього рішення Національне агентство не розпочало б процедуру розгляду скарги ОСОБА_2 .

3. НАЗЯВО позов не визнало, а у відзиві зазначило, що вимоги ОСОБА_1 є надуманими; відповідач не є органом державної влади, не діє як суб`єкт владних повноважень та не приймає індивідуальні акти на виконання публічно-владних управлінських функцій, остаточне рішення про позбавлення особи наукового ступеня приймає не Національне агентство, а Міністерство освіти і науки України (далі - МОН). Спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки має приватно-правовий характер.

Підписання рішення особистим кваліфікованим сертифікатом відкритих ключів є правом ОСОБА_3 як члена Національного агентства відповідно до пункту 4 Порядку використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності, затвердженого постановою від 19 вересня 2018 року № 749 (втратила чинність 31 грудня 2023 року); останній діє на підставі цивільно-правового договору та не є представником державної установи.

На момент захисту позивачкою дисертації пункт «в» частини першої статті 50 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» передбачав поняття «плагіат». Виявлення текстових запозичень у дисертації ОСОБА_1 відповідає статті 42 Закону № 1556-VII, що встановлює відповідальність за порушення академічної доброчесності.

Законодавство не встановлює часових обмежень для подання скарг на захищені дисертації і Національне агентство зобов`язане перевіряти факти академічного плагіату. Приймаючи до розгляду скаргу ОСОБА_2 , Комітет з питань етики НАЗЯВО не допустив процедурних порушень.

4. ОСОБА_1 у відповіді на відзив зазначила, що укладення цивільно-правового договору між ОСОБА_3 та НАЗЯВО лише оформлює правовідносини між ними й не змінює їх статус чи повноваження, встановлені нормативно.

Голова Комітету з питань етики, член НАЗЯВО ОСОБА_3 у межах своїх повноважень реалізує державну політику щодо якості вищої освіти, зокрема в питаннях академічного плагіату, повинен підписувати електронні документи виключно кваліфікованим сертифікатом державної установи.

Встановлення академічного плагіату в дисертаціях і наукових працях належить до компетенції НАЗЯВО, яке здійснює ці процедури, зокрема через Комітет з питань етики. Встановлення плагіату законом як повноваження відповідача впливають на права позивачки, тому НАЗЯВО виконує публічно-владні функції як суб`єкт владних повноважень, а спір є публічно-правовим.

5. НАЗЯВО подало заяву з проханням закрити провадження, зазначивши, що не виконує публічно-владні управлінські функції, а спір має приватноправовий характер для позивачки. На думку Національного агентства, його дії щодо перевірки дисертації на наявність академічного плагіату впливають лише на академічну репутацію позивачки і не мають публічного характеру, що виправдовувало б розгляд цього питання як публічного спору. Закон дозволяє перевірку дисертації на академічний плагіат незалежно від дати її захисту.

6. Позивачка у відповіді на таку заяву вказувала, що Національне агентство є юридичною особою публічного права, створеною за рішенням Кабінету Міністрів України та заснованою на державній власності, тому вона належить до державних установ для застосування Порядку використання електронних довірчих послуг у державних органах, затвердженого постановою КМ України від 19 вересня 2018 року № 749, у питаннях використання виключно кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів підписувачів - представників державної установи та захисту носіїв особистих ключів.

Інформацію щодо академічного плагіату Національне агентство може перевіряти лише з часу, коли це поняття з`явилось у законодавстві - тобто з 2014 року; у правовідносинах із позивачкою Національне агентство реалізовує надані йому владні функції, а розглядаючи справи про академічний плагіат та приймаючи рішення, які безумовно стають підставою для їх розгляду МОН, впливає на стан правовідносин у сфері освіти та науки. Тобто спір між сторонами виник у зв`язку з реалізацією відповідачем своїх публічно-владних управлінських функцій, що свідчить про наявність ознак публічно-правового спору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 12 січня 2024 року позов частково задовольнив:

- визнав протиправним та скасував рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО про прийняття скарги ОСОБА_2 від 30 червня 2023 року № 26 (39) на порушення академічної доброчесності у дисертаційній роботі ОСОБА_1 ;

- відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог;

- стягнув на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань НАЗЯВО.

8. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Національне агентство не перевірило електронний підпис, що було накладено на скаргу ОСОБА_2 , та склало Звіт від 20 червня 2023 року № 47/С3-23 про її перевірку без відповідної перевірки підпису, чим порушило пункт 8 Порядку розгляду скарг/повідомлень.

Рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО від 30 червня 2023 року № 26 (39) було створено як електронний документ 06 липня 2023 року з порушенням строку, встановленого пунктом 10 Порядку розгляду скарг/повідомлень, і підписане незахищеним електронним підписом Голови комісії, який виступав як фізична особа, і такі порушення не можна визнавати формальними.

При цьому Комітет з питань етики НАЗЯВО не ухвалював рішення щодо наявності чи відсутності академічного плагіату в дисертації позивачки, а лише перевірив відповідність скарги ОСОБА_2 вимогам пунктів 5- 7 Порядку розгляду скарг/повідомлень. Проведення заходів для встановлення фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації є наступним етапом процедури розгляду скарги, який стосовно позивачки не здійснювався.

Суд відмовив у задоволенні вимоги щодо визнання протиправними дій НАЗЯВО, вказавши, що дії останнього відображені у рішенні Комітету з питань етики НАЗЯВО від 30 червня 2023 року № 26 (39), яке підлягає скасуванню, та щодо зобов`язання відповідача утриматися від подальшого розгляду скарги/повідомлення як вимоги, заявленої на майбутнє.

9. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 червня 2024 року скасував рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено; ухвалив у цій частині нове рішення про задоволення позову:

- визнав протиправними дії НАЗЯВО щодо перевірки скарги/повідомлення ОСОБА_2 від 30 червня 2023 року № 26 (39) про наявність фактів академічного плагіату в докторській дисертації та науковій статті ОСОБА_1 ;

- зобов`язав НАЗЯВО утриматися від подальшого розгляду скарги/повідомлення ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату в докторській дисертації та науковій статті ОСОБА_1 і не прийняти на її підставі рішення про встановлення наявності чи відсутності академічного плагіату в дисертації;

- в іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року залишив без змін;

- стягнув на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат в розмірі 2 576,64 грн за рахунок бюджетних асигнувань НАЗЯВО.

10. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, виходив з того, що станом на 2008 рік законодавство не передбачало відповідальності за плагіат у науковій роботі; застосування стосовно позивачки норм, чинних із 06 вересня 2014 року, є порушенням принципу дії закону в часі, регламентованого статтею 58 Конституції України.

Будь-які дії відповідача у контексті академічного плагіату щодо ОСОБА_1 , як і рішення, також протиправні.

Розпочата процедура реалізації НАЗЯВО повноважень щодо встановлення академічного плагіату є публічно-владною управлінською функцією. Оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень вчиняє протиправні дії щодо перевірки дисертації на наявність академічного плагіату, то позивач має право вимагати від НАЗЯВО утриматись від вчинення таких дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. НАЗЯВО подало до Верховного Суду касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у нескасованій частині та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

12. Адвокат Шкелебей Олександр Васильович (далі - Шкелебей О.В.), який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав відзив, у якому просить: закрити касаційне провадження; у випадку відхилення такого клопотання - залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

13. НАЗЯВО у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини сьомої статті 28-1 Закону України від 26 листопада 2015 року № 848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - Закон № 848-VIII), частини дев`ятої статті 19 Закону № 1556-VII, пункту 4 статті 42 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII), абзаців 2, 3 пункту 16 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2007 року № 423 (далі - Порядок № 423), пункту 14 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567 (далі - Порядок № 567), пунктів 38, 40, 41 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2021 року № 1197 (далі - Порядок № 1197), пункту 10 Порядку розгляду скарг/повідомлень, а також порушили положення пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо повноважень НАЗЯВО здійснювати перевірку дисертації на наявність фактів академічного плагіату незалежно від часу її захисту.

Рішення № 26(39) прийнято колегіально на засіданні Комітету з питань етики НАЗЯВО 30 червня 2023 року в межах строку, передбаченого Порядком розгляду скарг/повідомлень, а не одноособово Головою Комітету. Також суди попередніх інстанцій не врахували, що перевірка наявності електронного підпису на скарзі ОСОБА_2 здійснювалася на етапі реєстрації вхідної кореспонденції в модулі «Інструменти» системи електронного документообігу АСКОД.

Рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО є внутрішнім документом, що відображає результати розгляду відповідних питань; підписання такого рішення як документа, що використовується для роботи між структурними підрозділами відповідача, кваліфікованим електронним підписом ОСОБА_3 відповідає вимогам законодавства. Комітет з питань етики НАЗЯВО не є окремою юридичною особою, тому отримання ОСОБА_3. кваліфікованого сертифіката електронного підпису Національного агентства неможливе.

НАЗЯВО не приймає нормативно-правові акти, які є обов`язковими для виконання необмеженим колом осіб, тому жодне з його повноважень не можна віднести до публічно-владних управлінських функцій. Комітет з питань етики НАЗЯВО не діє як суб`єкт владних повноважень, спірні правовідносини не є публічно-правовими, що виключає вирішення спору в порядку адміністративного судочинства.

14. Адвокат Шкелебей О.В. у відзиві на касаційну скаргу покликається на те, що Верховний Суд у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 826/12868/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 826/2966/16, від 26 лютого 2020 у справі № 826/7866/17, від 03 вересня 2020 року у справі № 826/11304/16, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20 та від 04 липня 2024 року у справі № 460/13958/23 вже викладав висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Закони № 2145-VIII, № 1556-VII і Порядок № 1197 не надають повноважень Національному агентству здійснювати ретроспективно перевірку дисертацій, захищених до 2014 року. У такому випадку відповідач порушує статтю 58 Конституції України.

Голова Комітету з питань етики НАЗЯВО та члени Комітету не перевірили електронний підпис скаржника та апріорі не мали повноважень розглядати скаргу. Електронний підпис ОСОБА_3 не є засобом кваліфікованого електронного підпису.

Рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО впливає на права та обов`язки ОСОБА_4 як науково-педагогічного працівника, зокрема, на проведення конкурсу на заміщення посади керівника Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова та її участь в управлінні навчальним закладом.

Скаржник не навів переконливих доказів щодо непідсудності цього спору адміністративним судам та не спростував висновків суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

15. 24 липня 2024 року НАЗЯВО подало до Суду касаційну скаргу, в якій заявило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

16. Верховний Суд ухвалою від 05 серпня 2024 року відкрив касаційне провадження.

17. 19 серпня 2024 року до Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів від розгляду цієї справи.

18. 27 серпня 2024 року адвокат Шкелебей О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав відзив на касаційну скаргу, в якій заявив клопотання про розгляд справи у судовому засіданні та про закриття касаційного провадження.

19. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., cудді Коваленко Н.В. та судді Стародуба О.П. ухвалою від 29 серпня 2024 року визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів; передав заяву до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому статтею 31 КАС України, для розгляду вказаної заяви про відвід суддів.

20. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Стрелець Т.Г. ухвалою від 02 вересня 2024 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід колегії суддів.

21. Вінницький окружний адміністративний суд листами від 03 вересня 2024 року № 120/11425/23/4650/24 та від 04 жовтня 2024 року № 120/11425/23/5271/24 повідомив, що справа буде надіслана до Верховного Суду після повернення з Сьомого апеляційного адміністративного суду.

22. 15 листопада 2024 року до Верховного Суду надійшла справа.

23. 18 листопада 2024 року адвокат Шкелебей О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав додаткові пояснення.

24. Верховний Суд ухвалою від 19 грудня 2024 року відмовив НАЗЯВО та адвокату Шкелебею О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , у задоволенні клопотань про розгляд справи у касаційному порядку в судовому засіданні; призначив розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 грудня 2024 року в приміщенні Касаційного адміністративного суду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що 24 червня 2008 року ОСОБА_1 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 05.600.01 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова МОЗ України захистила дисертацію на тему «Інтенсивна терапія та хірургічна корекція асептичного та інфікованого панкреонекрозу» і здобула науковий ступінь доктора медичних наук.

26. 19 червня 2023 року до НАЗЯВО надійшло електронне повідомлення від ОСОБА_2 (№ 16-АД), в якому йдеться про наявність фактів академічного плагіату в докторській дисертації та науковій статті ОСОБА_1 .

27. 20 червня 2023 року за результатом перевірки зазначеної скарги Секретаріат НАЗЯВО підготував Звіт № 47/СЗ-23, в якому зазначив, що подана ОСОБА_2 скарга відповідає вимогам пунктів 5-7 Порядку розгляду скарг/повідомлень. У рядку 1.11-Е Звіту вказано, що перевірку електронного підпису ОСОБА_2. на скарзі проведено (позначено «+»), а графа «Коментар щодо наданих відомостей» інформації не містить.

28. 30 червня 2023 року Комітет з питань етики НАЗЯВО ухвалив рішення № 26 (39) про прийняття скарги до розгляду; Татарчук Т.Ф. було призначено доповідачкою стосовно скарги, а секретаріату Національного агентства доручено здійснити перевірку інформації, викладеної у скарзі, щодо наявності фактів академічного плагіату в дисертації ОСОБА_1 «Інтенсивна терапія та хірургічна корекція асептичного та інфікованого панкреонекрозу», поданої на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук. Також було доручено передати доповідачці зазначений звіт про перевірку дисертації за допомогою програмних засобів визначення унікальності тексту та інші відомості по суті скарги.

29. 18 липня 2023 року представник позивача звернувся до Національного агентства із адвокатським запитом.

30. 25 липня 2023 року Національне агентство листом № 975 надіслало представнику копії: скарги/повідомлення про наявність фактів академічного плагіату; додатки до скарги; Звіт про перевірку скарги від 20 червня 2023 року № 47/СЗ-23; рішення Комітету з питань етики від 30 червня 2023 року № 26 (39); протокол засідання Комітету; листи до закладів вищої освіти з інформацією про надходження скарги.

31. Позивачка звернулася до суду з цим позовом, не погоджуючись з розпочатою перевіркою НАЗЯВО скарги ОСОБА_2 про наявність академічного плагіату у її науковій статті та докторській дисертації, з рішенням Комітету з питань етики НАЗЯВО про прийняття такої скаргу до розгляду та продовженням процедури розгляду НАЗЯВО скарги, яка завершується прийняттям рішення щодо наявності або відсутності плагіату в її статті та докторській дисертації.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

33. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

34. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

35. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

36. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у нескасованій частині та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.

37. Конституція України у частині другій статті 55 гарантує право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

38. Зазначене право реалізується шляхом розгляду у порядку КАС України переданого на вирішення адміністративного суду публічно-правового спору (адміністративної справи).

39. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

40. Суб`єктом владних повноважень, згідно з пунктом 7 частини першої статтею 4 КАС України, є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

41. Таким чином, для визначення суб`єкта владних повноважень враховуються:

- суб`єктивний критерій - це має бути орган державної влади, місцевого самоврядування або інший суб`єкт владних повноважень;

- функціональна ознака - здійснення управлінських функцій публічно-владного характеру на підставі повноважень, визначених законодавством.

42. Управління у сфері вищої освіти здійснюється, зокрема, НАЗЯВО, яке, відповідно до частини другої статті 17 Закону № 1556-VII, є юридичною особою публічного права, що діє згідно з цим Законом і статутом, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та наділене повноваженнями, визначеними статтею 18 цього Закону, зокрема,

- розробляє та подає на затвердження положення про акредитацію освітніх програм, інституційну акредитацію, діяльність незалежних установ оцінювання якості (пункт 1);

- аналізує якість освітніх послуг закладів вищої освіти та здійснює постакредитаційний моніторинг (пункти 2, 5);

- проводить інституційну акредитацію закладів вищої освіти та акредитацію освітніх програм (пункти 3, 6);

- встановлює критерії оцінки якості освітньої та наукової діяльності закладів вищої освіти, за якими можуть формуватися рейтинги (пункт 7);

- акредитує незалежні установи оцінювання якості, веде їх реєстр та виконує інші повноваження, визначені законодавством (пункти 10 та 11).

43. НАЗЯВО здійснює контроль за дотриманням вимог щодо забезпечення якості вищої освіти, включаючи перевірку дотримання сукупності етичних принципів та встановлених законом правил здійснення наукової (творчої) діяльності, що спрямовані на забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень (академічної доброчесності).

44. У випадках, передбачених Порядком присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 44, НАЗЯВО скасовує рішення разових спеціалізованих вчених рад.

45. У частині сьомій статті 28-1 Закону № 848-VIII вказано, що «у разі встановлення відповідно до законодавства фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти» можливе скасування наукових ступенів (кандидата/доктора наук) у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, що може бути оскаржено відповідно до законодавства.

46. В абзацах першому та другому пункту 41 Порядок № 1197 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Національне агентство розглядає відповідно до законодавства звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації та надсилає до Міністерства освіти і науки разом із супровідним листом копію прийнятого рішення щодо виявлення в дисертації, наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації.

47. Відповідно до пункту 43 Порядку № 1197 у МОН готується узагальнений висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН

48. Атестаційна колегія МОН розглядає узагальнений висновок і приймає рішення щодо позбавлення особи наукового ступеня.

МОН на підставі рішення атестаційної колегії позбавляє особу наукового ступеня, скасовує своє рішення про видачу особі відповідного диплома та визнає диплом недійсним (скасовує своє рішення про затвердження рішення ради про присудження ступеня доктора філософії) або залишає в силі рішення, обґрунтованість прийняття якого переглядалося.

49. Тобто НАЗЯВО є органом, що має дискреційне повноваження встановлювати відповідно до законодавства факти академічного плагіату, фабрикації та/чи фальсифікації.

50. Встановлення Національним агентством такого факту за результатами здійснення контролю за дотриманням вимог щодо забезпечення якості вищої освіти є підставою для розгляду атестаційною колегією МОН питання позбавлення особи наукового ступеня та прийняття відповідного рішення.

51. Отже, НАЗЯВО виступає як суб`єкт владних повноважень у процедурі виявлення порушень академічної доброчесності і подання результатів на розгляд МОН. Поряд з функціями акредитації освітніх програм, права встановлювати критерії оцінювання якості освітньої діяльності, Національне агентство має повноваження виявляти академічний плагіат, фабрикацію та фальсифікацію у наукових роботах і подавати рішення щодо цих порушень до МОН, а також скасовувати рішення разової спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня.

52. Це також підтверджується пунктом 9 першої частини статті 19 КАС України, який встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

53. З огляду на зазначене, Суд відхиляє доводи скаржника, що жодне з повноважень Національного агентства не можна віднести до публічно-владних управлінських функцій.

54. Таким чином, Національне агентство є суб`єктом владних повноважень, який здійснює публічно-владні управлінські функції на підставі законодавства та має правосуб`єктність учасника публічно-правового спору у розумінні КАС України.

55. Подібних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постанові від 17 березня 2023 року у справі № 640/835/20.

щодо визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО

56. Відповідно до частини дев`ятої статті 19 Закону № 1556-VII у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Апеляційний комітет розглядає звернення, заяви і скарги щодо діяльності та рішень спеціалізованих вчених рад і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

57. У пунктах 20, 21 Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 244 «Про утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти» (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 23 січня 2024 року № 71) передбачено, що у складі Національного агентства утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства.

Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства, а також здійснює інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.

58. У пункті 5 Положення про Комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого 25 лютого 2019 року резолюцією Голови НАЗЯВО (чинного на момент виникнення спірних правовідносин; 16 січня 2024 року Національне агентство затвердило нове «Положення про комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти»), визначено, що комітети Національного агентства:

1) виконують функції, покладені на них рішенням Національного агентства і цим Положенням;

2) сприяють Національному агентству у виконанні завдань, що покладаються на нього законодавством України;

3) готують та доопрацьовують за дорученням проекти рішень Національного агентства;

4) збирають та аналізують інформацію з питань, що належать до повноважень комітетів;

5) виконують доручення Національного агентства та надають пропозиції до формування порядку денного засідань Національного агентства;

6) забезпечують розгляд звернень, що надійшли до Національного агентства в установленому порядку відповідно до Закону України «Про звернення громадян»;

7) забезпечують підготовку письмових звітів про підсумки своєї діяльності.

59. Отже, Комітет з питань етики є структурним підрозділом Національного агентства, який відповідальний за розгляд питань, пов`язаних з академічною доброчесністю, функції якого в межах загальної діяльності НАЗЯВО зводяться до прийняття та аналізу скарги/повідомлення щодо виявлення академічного плагіату (фабрикації та/чи фальсифікації) і внесення відповідного подання до Національного агентства.

60. Допоміжний характер функцій Комітету з питань етики НАЗЯВО лише сприяє здійсненню Національним агентством контролюючих функцій у сфері академічної доброчесності відповідно до законодавства, а вже саме НАЗЯВО приймає рішення про виявлення в дисертації, наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації.

61. Рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО щодо прийняття до розгляду скарги про наявність фактів академічного плагіату науковій роботі позивачки є лише однією з умов для розгляду цих питань компетентним органом - Національним агентством, тобто не зумовлює самостійних правових наслідків, а отже не може бути предметом судового розгляду.

62. Порушення Комітетом з питань етики НАЗЯВО процедури прийняття та аналізу скарги/повідомлення щодо виявлення академічного плагіату (фабрикації та/чи фальсифікації) може бути оцінено судом лише за умови та після прийняття Національним агентством відповідного рішення, у межах оскарження такого рішення особою, чиїх прав воно стосується.

63. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у пунктах 42- 44 постанови від 24 липня 2024 року у справі № 640/23574/20 та Суд у справі, що розглядається, не вбачає підстав для відступу від такої правової позиції.

64. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що рішення (дії) Комітету з питань етики НАЗЯВО можуть бути самостійним предметом судового розгляду і визнаватися протиправними, ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права та порушують норми процесуального права.

65. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформулювала правову позицію, відповідно до якої неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків відповідного органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

66. Така правова позиція застосована у постановах Верховного Суду, зокрема: від 29 листопада 2021 року у справі № 280/1367/20; від 01 грудня 2021 року у справі № 400/1646/20; від 06 липня 2022 року у справі № 815/5551/14, від 24 квітня 2023 року у справі № 560/2210/19, від 22 лютого 2022 року у справі № 420/12859/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21, від 28 жовтня 2022 року у справі № 600/1741/21-а, від 28 грудня 2022 року у справі № 160/14248/21, від 28 грудня 2022 року у справі № 420/22374/21, від 23 лютого 2023 року у справі № 160/20112/21, від 23 лютого 2023 року у справі № 600/1402/22-а та від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23.

67. Обраний ОСОБА_1 у цій справі спосіб захисту шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, передбачений частиною третьої статті 5 КАС України, не може бути застосований стосовно оскарження дій НАЗЯВО щодо здійснення контролю за дотриманням академічної доброчесності.

68. Контроль у сфері забезпечення якості вищої освіти, здійснюваний НАЗЯВО, є однією з форм реалізації державної влади, що спрямована на забезпечення дотримання вимог законодавства, стандартів і нормативних документів у галузі вищої освіти.

69. Охоронюваний законом інтерес особи, який підлягає захисту судом, не охоплюється лише самим фактом призначення перевірки на виконання уповноваженим контролюючим органом визначених законом повноважень, оскільки держава має право здійснювати контроль в межах визначеної нею ж процедури.

70. Суд захищає право або інтерес особи в конкретному спорі, але не може заздалегідь заборонити проведення перевірок у цілому, якщо такі перевірки здійснюється у межах повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень (адміністративного органу).

71. Таким чином, вимога до НАЗЯВО утриматися від проведення перевірки є втручанням у виконання органом його публічно-владної управлінської функції з встановлення фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації. Відповідно, така вимога не може слугувати підставою для судового оскарження дій НАЗЯВО у порядку, передбаченому частиною третьою статті 5 КАС України.

72. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22 березня 2018 у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 11-883апп19 та від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформулювала правову позицію про те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» необхідно тлумачити з огляду на положення частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, Суд не роз`яснює позивачеві до юрисдикції якого суду мав би належати розгляд даної справи.

73. З огляду на зазначене, ініційований ОСОБА_1 судовий спір до прийняття НАЗЯВО будь-якого рішення за результатами перевірки не підлягає судовому розгляду.

74. У рішеннях Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово підкреслювалося, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) не є абсолютним і може підлягати обмеженням за певних умов.

75. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі «Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. The United Kingdom) від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія A, № 93, заява № 8225/78).

76. Суд звертає увагу, що неправомірність дій НАЗЯВО при призначенні і проведенні перевірки академічної доброчесності не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки (за їх наявності), зокрема, щодо можливих порушень процедури її проведення. У такому разі суть права, гарантованого статтею 6 Конвенції, не порушується.

77. Щодо клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження з підстав, передбачених пунктами 2, 4 частини першої статті 339 КАС України.

78. Відповідно до частини третьої статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

79. Велика Палата Верховного Суду в пунктах 24, 25 ухвали від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 у питанні представництва інтересів юридичної особи (суб`єкта владних повноважень) зазначила, що згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту № 2261 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді» від 15 жовтня 2019 року, який 18 грудня 2019 року ухвалили як Закон № 390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України). Тому, ухвалюючи Закон № 390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15 грудня 2017 року, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

У зв`язку з цим, для підтвердження повноважень самопредставництва юридична особа має надати статут, положення чи трудовий договір (контракт), у яких чітко визначене право відповідної особи діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

80. Верховний Суд в ухвалі від 05 серпня 2024 року про відкриття у цій справі касаційного провадження дійшов висновку, що Вишнівський Вадим Вікторович має право підписувати касаційну скаргу в інтересах Національного агентства в порядку самопредставництва на підставі Посадової інструкції провідного юрисконсульта відділу правового забезпечення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженої 05 квітня 2022 року т.в.о. керівника секретаріату НАЗЯВО Крамаренко К.Б.

81. Також Суд відхиляє покликання ОСОБА_1 на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 826/12868/17 (щодо перевірки дій державного реєстратора), від 14 листопада 2019 року у справі № 826/2966/16 (стосовно припису та штрафу за порушення у сфері містобудування), від 26 лютого 2020 року у справі № 826/7866/17 (щодо анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), від 03 вересня 2020 року у справі № 826/11304/16 (стосовно дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20 (щодо затвердження проєкту змін до Генерального плану міста), від 04 липня 2022 року у справі № 460/13958/23 (стосовно перерахунку пенсії), оскільки ці правові позиції стосуються принципу незворотності дії закону в часі в правовідносинах, які за предметом та підставами позовів не є подібними справі, що розглядається.

82. Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 354 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

83. Тому Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження.

84. Щодо законопроєкту «Про академічну доброчесність» (від 08 січня 2024 року, реєстр. № 10392) та підпункт 4 пункту 2 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» законопроєкту, на який покликається адвокат Шкелебей О.В. у додаткових поясненнях на касаційну скаргу, слід зазначити, що суди, за загальним правилом, застосовують норми матеріального права, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, що відповідає загальному принципу незворотності дії закону в часі, закріпленому в статті 58 Конституції України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

85. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

86. На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

87. За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

88. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули спір, який не підлягає судовому розгляду, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року із закриттям провадження у справі.

89. Закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України не надає позивачці права звернутися до Суду із заявою про передачу справи на розгляд іншого суду.

90. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

91. Оскільки Верховний Суд не змінює судових рішень та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 345, 349, 354, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження.

2. Касаційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти задовольнити частково.

3. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року скасувати, а провадження у справі № 120/11425/23 закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

О.П. Стародуб