Постанова

від 11.12.2024 по справі 308/22432/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 308/22432/23

провадження № 61-13521св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

боржник - ОСОБА_1 ,

стягувач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій»,

приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Роман Михайлович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року в складі колегії суддів: Мацунича М. В., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,

Історія справи

Короткий зміст скарги

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Р. М. про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Скарга мотивована тим, що з повідомлення обслуговуючого банку ОСОБА_1 стало відомо про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 на накладення арешту на її особисті кошти. Постанови виконавця їй не надходили.

На території Закарпатської області ОСОБА_1 не зареєстрована та не проживає тривалий час. Виконавець, встановивши з демографічного реєстру в триденний термін з дня отримання заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, що адреса боржника у виконавчому документі не відповідає адресі, зазначеній в демографічному реєстрі, був зобов`язаний повернути виконавчий документ без виконання, оскільки приватний виконавець приймає тільки ті виконавчі документи до виконання та відкриває виконавчі провадження щодо боржників фізичних осіб, які зареєстровані та проживають на території виконавчого округу. Приватний виконавець не має повноважень відкривати виконавче провадження щодо неї, яка зареєстрована та проживає на території Львівської області.

Аналогічна справа вже перебувала на розгляді в суді, де судом було скасовано попередню постанову про приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження де було встановлено місце її проживання. Приватний виконавець не мав права повторно пред`являти виконавчий лист до виконання допоки триває оскарження попередньої постанови про відкриття виконавчого провадження.

ОСОБА_1 просила:

визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Р. М. від 15 грудня 2023 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2023 року у складі судді: Малюк В. М.:

скаргу ОСОБА_1 задоволено.

постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Р. М. від 15 грудня 2023 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 визнано неправомірною та скасовано.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Відсутність прямого обов`язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною першою статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». У іншому випадку, не з`ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що полягає у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Відсутність прямої вказівки в Законі України «Про виконавче провадження» на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень;

виходячи із системного аналізу пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» в сукупності з іншими положеннями Закону України «Про виконавче провадження», надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця. Отже, саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 червня 2022 року по справі №140/15804/20;

приватний виконавець Роман Р. М., винісши оспорювану постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника, яка не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, діяв протиправно.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року:

апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Романа Михайловича задоволено;

ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2023 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на постанову від 15 грудня 2023 року приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Р. М. про відкриття виконавчого провадження залишено без задоволення;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Р. М. судові витрати у розмірі 3 028 грн судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

лише після відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця виникло право на безпосередній доступ до інформації про боржника, його майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної. Та саме в такий спосіб і було встановлено приватним виконавцем, що у боржника на праві власності на території Закарпатської області зареєстровано нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 . Наведене узгоджується також з висновками наведеними в постанові Верховного Суду від 21 липня 2020 року у справі № 910/2542/19;

відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Оскільки, приватним виконавцем Роман Р. М. перевірено і встановлено, що у виконавчому листі зазначена адреса проживання боржника ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , а також те, що на території виконавчого округу Закарпатської області наявне належне боржнику нерухоме майно. Тому, приватний виконавець не мав підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання так-як виконавчий документ пред`явлено за місцем виконання і такий підвідомчий приватному виконавцю;

у частині четвертій статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає підстави для повернення виконавчого документа стягувачу у випадку не зазначення місця проживання, перебування боржника. Але і за наявності даної підстави, приватний виконавець не може повернути стягувачу поданий ним виконавчий документ у зв`язку із тим, що вправі прийняти до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням майна боржника. Оскільки на території виконавчого округу Закарпатської області знаходиться нерухоме майно яке на праві власності належить ОСОБА_1 , то зазначена обставина унеможливлює повернення виконавчого документу стягувачу;

у скарзі ОСОБА_1 посилається на висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року у справі № 140/15804/20. У цій справі ОСОБА_2 пред`явила у листопаді 2020 року позов до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, у якому просила суд визнати протиправною і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 20 жовтня 2020 року НОМЕР_2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 покликалась на те, що вона зареєстрована та проживає за адресою: Волинська область, Турійський район, село Миляновичі, і не має майна на території міста Києва, що виключає можливість відкриття виконавчого провадження в межах виконавчого округу міста Києва та свідчить про порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження». Проаналізувавши дану постанову ВС, колегія суддів дійшла до думки, що така не є релевантною до спірних правовідносин у справі за № 308/22432/23 бо у даній справі боржник ОСОБА_1 має на території виконавчого округу Закарпатської області нерухоме майно яке належить їй на праві власності на відміну від тих обставин, які наявні у справі № 140/15804/20. Тож дані обставини не є ідентичними, тому постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року у справі № 140/15804/20 не може бути застосована до правовідносин у цій справі;

судовий збір за подання апеляційної скарги у справі становить суму у розмірі 3 028 грн, яку слід стягнути із ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

09 жовтня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року, в якій просить:

скасувати оскаржену постанову апеляційного суду;

залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

виконавче провадження стосувалось виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2022 року у справі №308/11243/21, за позовом ОСОБА_1 про захист прав споживача комунальних послуг. Згідно статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільнені від сплати судового збору;

згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові у справі №753/12781/23 від 11 вересня 2024 року, системне тлумачення норм ст.5 Закону України «Про судовий збір» та статті 2 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу. Тому на стадії виконавчого провадження як споживач ОСОБА_1 також звільнена від сплати судового збору;

апеляційний суд скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції про задоволення скарги на постанову приватного виконавця Романа Р. М. про відкриття виконавчого провадження і повторно у справі про захист прав споживача комунальних послуг на стадії виконання судового рішення стягнув судовий збір;

апеляційній суд не врахував висновки Верховного суду, викладені у в постанові від 23 червня 2022 року у справі №140/15804/20, оскільки саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою.

У листопаді 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Р. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив:

відмовити в задоволенні касаційної скарги;

постанову апеляційного суду залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що:

у виконавчому листі зазначена адреса проживання боржника ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , а також те, що на території виконавчого округу Закарпатської області наявне належне боржнику нерухоме майно. Тому, приватний виконавець не мав підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання так-як виконавчий документ пред`явлено за місцем виконання і такий підвідомчий приватному виконавцю;

у частині четвертій статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено підстави для повернення виконавчого документа стягувачу у випадку не зазначення місця проживання, перебування боржника. Але і за наявності даної підстави, приватний виконавець не може повернути стягувачу поданий ним виконавчий документ у зв`язку із тим, що зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням майна боржника. Так як на території виконавчого округу Закарпатської області знаходиться нерухоме майно, яке на праві власності належить боржнику ОСОБА_1 , зазначена обставина унеможливлює повернення виконавчого документу стягувачу.

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 подала заяву, в якій звертає увагу, що суд двічі стягнув з неї судовий збір, хоча вона є споживачем, тобто, звільнена від сплати судового збору.

У грудні 2024 року ОСОБА_1 подала заяву, в якій просить врахувати правовстановлюючі документи на будинок в АДРЕСА_1 були викрадені ОСОБА_3 .

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року:

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження відмовлено;

відкрито касаційне провадження у справі;

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Закарпатського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Закарпатського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року відмовлено.

26 листопада 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2024 року справу призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Р. М. від 15 грудня 2023 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа №308/11243/21, виданого 29 березня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «По Кошицькій» 4 767 грн сплаченого судового збору, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження.

Адресою проживання боржника ОСОБА_1 у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено: АДРЕСА_2 .

У виконавчому листі № 308/11243/21 від 29 березня 2023 року адресою боржника ОСОБА_4 вказано АДРЕСА_2 , в той час як в заяві ОСББ «По Кошицькій» №12/12/2023 від 12 грудня 2023 року приватному виконавця Роман Р. М. про відкриття виконавчого провадження адресою реєстрації боржника ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_1 .

Як вбачається з супровідного листа приватного виконавця Роман Р.М. № 13335 від 15 грудня 2023 року, постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 була надіслана ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи, отриманої з Єдиного державного демографічного реєстру за № 376593, доступ до якого і має приватний виконавець, ОСОБА_1 зареєстрована в м. Львові з 2021 року, зокрема за адресою: АДРЕСА_3 .

Позиція Верховного Суду

Щодо скарги ОСОБА_1 .

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга-третя статті 451 ЦПК України).

У частині першій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 431 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема, місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи стягувана та боржника, а також резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Згідно з частиною 5 статті 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи. Так само відповідно до частини першої статті 168 ЦПК у судовому наказі зазначаються, зокрема, місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) стягувана і боржника.

У статті 175 ЦПК передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи. Аналогічна вимога висувається до змісту інших процесуальних документів, що подається учасниками справи: відзиву (стаття 178 ЦПК), відповіді на відзив (стаття 179 ЦПК), заперечення (стаття 180 ЦПК), пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (стаття 181 ЦПК), письмової заяви, клопотання, заперечення (стаття 183 ЦПК).

У статті 131 ЦПК міститься обов`язок учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження): учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2023 року у справі № 211/4347/15-ц (провадження № 61-4965св22) зроблено такі висновки:

«вимога про зазначення місцезнаходження (для юридичних осіб) або місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) проходить через цілу низку процесуальних документів - як тих, що надаються сторонами, так і тих, що ухвалюються судом. З огляду на обов`язок суду щодо належного повідомлення учасників справи про судові засідання та належне направлення процесуальних документів, можна стверджувати, що суд тримає під контролем відповідність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) учасників справи.

Отже, завдяки зазначеним вище вимогам процесуального закону та за умови належного виконання процесуальних обов`язків й незловживання учасниками судового процесу процесуальними правами презюмується правильність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувача, що зазначені у виконавчому документі, який видається судом. З урахуванням викладеного, немає підстав вимагати від виконавця здійснення додаткової перевірки інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувана під час відкриття виконавчого провадження.

Водночас перед прийняттям виконавчого документа, пред`явленого до виконання, виконавець має упевнитись, що адреса місцезнаходження, місця проживання (перебування) боржника належить до території виконавчого округу приватного виконавця.

Лише якщо виконавчий документ пред`явлено стягувачем не за місцем виконання (тобто місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, зазначене у виконавчому документі, є таким, що не може бути місцем виконання для виконавця, якому пред`явлено виконавчий документ) виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувану (пункт 10 частина четверта статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Закон не містить норми, що встановлює безпосередньо обов`язок виконавця перевірити інформацію про місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін виконавчого провадження.

Якщо інформація про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, що міститься у виконавчому документі не викликає сумнівів в її достовірності, виконавець не має підстав для перевірки цієї інформації».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 699/165/13-ц (провадження № 61-1293св20) зазначено, що:

«отримавши від стягувача документи, в яких міститься інформація щодо місця проживання боржника у м. Києві, приватний виконавець на законних підставах відкрив виконавче провадження в межах свого територіального округу. Оскільки ні виконавчий документ, ні заява стягувача не містила іншу інформацію щодо місця проживання боржника, виконавчий документ на момент його прийняття приватним виконавцем не підлягав поверненню, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д. В. щодо прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області 17 квітня 2014 року, визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д. В. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 24 червня 2019 року, про арешт майна та коштів боржника від 26 червня 2019 року та від 01 липня 2019 року.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо факту обізнаності стягувача про зміну місця реєстрації боржника ОСОБА_1 із міста Києва на Київську область є такими, що зроблені на припущеннях, проте вказані обставини не впливають на законність відкриття приватним виконавцем, на підставі наявних у нього відомостей про зареєстроване місце проживання боржника у м. Києві, виконавчого провадження та проведення ним подальших дій з виконання судового рішення в межах наданих йому повноважень, зокрема накладення арешту на майно боржника.

При цьому, чинним законодавством України не передбачений обов`язок приватного виконавця перевіряти зареєстроване місце проживання боржника на стадії відкриття виконавчого провадження».

У справі, що переглядається:

постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Р. М. від 15 грудня 2023 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа №308/11243/21, виданого 29 березня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «По Кошицькій» 4 767 грн сплаченого судового збору;

адресою проживання боржника ОСОБА_1 у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено: АДРЕСА_2 (а.с. 44, 45);

у виконавчому листі № 308/11243/21 від 29 березня 2023 року адресою боржника ОСОБА_4 вказано АДРЕСА_2 (а.с. 41);

апеляційний суд врахував, що приватний виконавець не зобов`язаний був перевіряти місце проживання боржника при вирішення питання про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні скарги.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

Щодо розподілу судових витрат

Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав (частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Системне тлумачення норм статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права. Аналогічний висновок зроблений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18). Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції при пред`явленні позову, але й на наступних стадіях цивільного процесу, зокрема, на стадії виконання рішення суду, яка є невід`ємною стадією цивільного процесу.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Апеляційний суд стягнув з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Р. М. судові витрати у розмірі 3 028 грн судового збору.

ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСББ «По Кошицькій» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди, який обґрунтовувала порушенням прав споживача комунальних послуг у зв`язку із відключенням водопостачання.

За таких обставин, апеляційним судом безпідставно покладено на ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги приватним виконавцем.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду частково прийнята з порушенням норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанова апеляційного суду скасувати у частині розподілу судових витрат та компенсувати приватному виконавцю виконавчого округу Закарпатської області Роман Р. М. 3 028,00 грн судового збору у порядку, встановленому КМ України. В іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року у частині розподілу судових витрат скасувати.

Компенсувати приватному виконавцю виконавчого округу Закарпатської області Роман Роману Михайловичу 3 028,00 грн судового збору у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Закарпатського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року у скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко