Ухвала

від 18.12.2024 по справі 369/8607/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 369/8607/22

провадження № 61-16674ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради», яка підписана адвокатом Яковенко Ольгою Миколаївною, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: директор комунального некомерційного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» ОСОБА_2, про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Директор КНП «ЛІЛ Боярської міської ради» ОСОБА_2, про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, в сумі 116 373,93 грн.

Рішенням Києво-Святошинського суду Київської області від 07 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» на користь ОСОБА_1 116 373,93 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу без урахування податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року змінено, шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

10 грудня 2024 року Комунальне некомерційне підприємство «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Яковенко О. М., на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Таким чином, ціна позову у цій справі становить 116 373,93 грн і не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У касаційній скарзі вказується, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме чи можливе накладення матеріальної відповідальності на роботодавця за порушення права працівника на працю, в якому немає прямої вини роботодавця. Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує чому справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 рокупро можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити комунальному некомерційному підприємству «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка підписана адвокатом Яковенко Ольгою Миколаївною, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: директор комунального некомерційного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» ОСОБА_2, про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков