Постанова

від 04.12.2024 по справі 569/4498/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 569/4498/20

провадження № 61-12551св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ніла Хасевича-26»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу

ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 25 липня 2023 року у складі колегії суддів Хилевича С. В., Гордійчук С. О.,

Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

«Ніла Хасевича-26» (далі - ОСББ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання недійсними договорів та зобов`язання знести самочинне будівництво.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСББ на праві приватної власності належить земельна ділянка, розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5610100000:01:014:0105, площею 0,312 га, яка призначена для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

У 2015 році відповідачі розпочали будівництво прибудови до кімнат № № 8, 9 секції ІІ у гуртожитку на АДРЕСА_1 . Вказані прибудови позивач вважав об`єктом самочинного будівництва, а тому відповідачі не могли

набути право власності на них.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2017 року у справі № 659/12566/17 позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 про визнання майна спільною частковою власністю задоволено. Визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 право спільної часткової власності на кімнати № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , секція ІІ у гуртожитку АДРЕСА_1 , у складі приміщень 1 поверху: «1» - коридор площею 14,9 кв. м., «2» -кімната житлова площею 16,5 кв. м, «3» - вітальня площею 12,3 кв. м; приміщень цокольного поверху: «4» - кухні площею 12,6 кв. м, «5» -ванни площею 2,4 кв. м, «6» туалету площею 1,5 кв. м, загальною площею 57,1 кв. м, з яких житлова площа 28,8 кв. м та допоміжна площа 28,3 кв. м, по 1/5 частині за кожним.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у справі

№ 569/12566/17 рішення суду першої інстанції від 15 вересня 2017 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 про визнання майна спільною частковою власністю відмовлено.

Позивач зазначав, що рішення Рівненського міського суду Рівненської області

від 15 вересня 2017 року у справі № 659/12566/17, на підставі якого

за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проведено державну реєстрацію спільної часткової власності кімнат

№ № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , не створює жодних правових наслідків з моменту прийняття, а тому не могло бути підставою для реєстрації права власності за відповідачами, а також

не надавало їм права укладати будь-які договори щодо самочинно збудованого майна.

Звертав увагу, що самочинна добудова до кімнат гуртожитку здійснена відповідачами на земельній ділянці, яка їм не належить на праві власності,

і створює перешкоди ОСББ та іншим співвласникам гуртожитку використовувати її за цільовим призначенням.

Враховуючи викладене, ОСББ просило суд:

? визнати недійсним договір дарування 2/5 часток кімнат (8, 9) у секції ІІ гуртожитку АДРЕСА_1 , що укладений 17 жовтня

2019 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В. М., зареєстрований у реєстрі за № 3855;

? визнати недійсним договір дарування 1/5 частки кімнат (8, 9) у секції ІІ гуртожитку АДРЕСА_1 , що укладений 17 жовтня

2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В. М., зареєстрований у реєстрі за № 3862;

? визнати недійсним договір про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно -1/5 частку кімнат (8, 9) у секції ІІ гуртожитку АДРЕСА_1 , що укладений 10 січня

2018 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , від імені якого діяла ОСОБА_3 , та посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сивоглаз С. С., зареєстрований у реєстрі за № 96;

? зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5610100000:01:014:0105, що належить ОСББ на праві власності, шляхом знесення (демонтажу) за їх рахунок добудови до 46/100 частин секції гуртожитку (секція ІІ) на АДРЕСА_1 у складі приміщень першого поверху: «1» - коридор площею 14,9 кв. м; приміщень цокольного поверху: «4» - кухня площею 12,6 кв. м, «5» - ванна площею 2,4 кв. м, «6» - туалет площею 1,5 кв. м, із приведенням до попереднього стану відповідно до технічного паспорта, виданого Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» № 61782.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСББ «Ніла Хасевича-26».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався відсутністю правових і фактичних підстав для задоволення позову. Місцевий суд зазначив, що позивач не заявляв вимог про проведення перебудови об`єкта самочинного будівництва у спосіб, не пов`язаний із його знесенням, що є обов`язковою передумовою для подальшого безпосереднього знесення самочинного будівництва.

З`ясувавши умови, необхідні для встановлення підстав захисту прав власника земельної ділянки у спосіб знесення самочинної забудови, суд першої інстанції встановив, що таке втручання позивача з приводу захисту своїх прав не містить легітимної мети, втручання у право відповідачів не є пропорційним визначеній меті, а задоволення вимоги про знесення самочинно побудованої споруди на чужій земельній ділянці завдасть відповідачам надмірного індивідуального тягаря.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів того, що здійснена відповідачами добудова та виникнення права власності на підставі оспорюваних договорів будь-яким чином порушує права ОСББ, створює перешкоди у користуванні майном мешканцям гуртожитку та спричинила збитки. Оскільки ОСББ не надало належних та допустимих доказів,

які доводили б реальний інтерес суспільства, а саме співвласників гуртожитку

у визнанні недійсними оспорюваних правочинів, суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

Також суд першої інстанції, відхиляючи аргументи позивача щодо порушення відповідачами вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час здійснення добудови та підроблення підпису голови правління ОСББ «Ніла Хасевича-26» у декларації про початок будівельних робіт, зазначив, що вказані порушення у сфері містобудівної діяльності відбувалися у 2015 році, після приписів контролюючих органів у 2016 році відповідачем ОСОБА_1 виготовлено робочий проект «Реконструкції приміщень гуртожитку на АДРЕСА_1 » згідно з яким проведено добудову; кримінальне провадження, на яке посилається позивач, за фактом підроблення підпису голови правління ОСББ «Ніла Хасевича-26» закрито.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСББ оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 липня 2023 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСББ «Ніла Хасевича-26» задоволено.

Визнано недійсним договір дарування 2/5 часток кімнат (8, 9) у секції ІІ гуртожитку АДРЕСА_1 , що укладений 17 жовтня 2019 року

між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В. М., зареєстрований у реєстрі за № 3855.

Визнано недійсним договір дарування 1/5 частки кімнат (8, 9) у секції ІІ гуртожитку АДРЕСА_1 , що укладений 17 жовтня 2019 року

між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В. М., зареєстрований у реєстрі за № 3862.

Визнано недійсним договір про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку

з передачею права власності на нерухоме майно -1/5 частку кімнат (8, 9) секції ІІ гуртожитку АДРЕСА_1 , що укладений 10 січня

2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , від імені якого діяла ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сивоглаз С. С., зареєстрований у реєстрі за № 96.

Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5610100000:01:014:0105, що належить ОСББ «Ніла Хасевича-26» на праві власності, шляхом знесення (демонтажу) за їх рахунок добудови до 46/100 частин секції гуртожитку (секція ІІ) на АДРЕСА_1 у складі приміщень першого поверху: «1» - коридор площею 14,9 кв. м; приміщень цокольного поверху:

«4» - кухня площею 12,6 кв. м, «5» - ванна площею 2,4 кв. м, «6» - туалет площею 1,5 кв. м, із приведенням до попереднього стану відповідно до технічного паспорту, виданого Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» № 61782.

Задовольняючи позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) за рахунок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 добудови до 46/100 частин секції гуртожитку (сек. ІІ) на АДРЕСА_1 у складі приміщень першого поверху: «1» - коридор площею 14,9 кв. м; приміщень цокольного поверху: «4» - кухня площею 12,6 кв. м, «5» - ванна площею 2,4 кв. м, «6» - туалет площею 1,5 кв. м, із приведенням до попереднього стану відповідно до технічного паспорту, виданого Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» № 61782, суд апеляційної інстанції керувався тим, що вказані об`єкти є самочинним будівництвом внаслідок їх монтажу на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, і належно затвердженого проекту.

Апеляційний суд взяв до уваги, що рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2017 року № 569/12566/17, яке скасоване постановою Рівненського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, не створювало жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, не могло бути підставою для реєстрації права власності за відповідачами, а тому оспорювані правочини щодо самочинного будівництва укладено всупереч вимогам закону.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача

в частині визнання недійсними:

- договору дарування 2/5 часток кімнат (8, 9) у секції ІІ гуртожитку АДРЕСА_1 , укладеного 17 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В. М., зареєстрованого у реєстрі за № 3855;

- договору дарування 1/5 частки кімнат (8, 9) в секції ІІ гуртожитку АДРЕСА_1 , укладеного 17 жовтня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В. М., зареєстрованого у реєстрі за № 3862;

- договору про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно -1/5 частку кімнат (8, 9) секції ІІ гуртожитку АДРЕСА_1 , укладеного 10 січня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , від імені якого діяла ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сивоглаз С. С., зареєстрованого в реєстрі за № 96, - підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком органу опіки та піклування, зазначивши, що Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради, яка надавала висновок від 31 серпня 2022 року № 01-16/226, не є органом опіки і піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради, а тому не може перебирати на себе його функціональні права і обов`язки та підміняти цей орган. Отже, такий висновок не ґрунтується на вимогах закону і свідчить лише про особисті переконання третьої особи щодо вирішення справи.

Також апеляційний суд не взяв до уваги висновок експерта від 06 лютого 2023 року № СЕ-19/118-22/11194-БТ у будівельно-технічній експертизі, в якому зазначено, що проведення реконструкції приміщень гуртожитку на АДРЕСА_1 , а саме добудова приміщень № № 1, 4, 5, 6 кімнат № № 8, НОМЕР_2 , секції ІІ гуртожитку АДРЕСА_1 , не призвело до аварійного стану будівлі та спричинило часткові пошкодження, оздоблення гуртожитку, які можливо усунути без знесення усієї добудови; добудова приміщень № № 1, 4, 5, 6 кімнат № № 8, 9, секції ІІ гуртожитку не створює перешкоди у доступі до водо-, газо-, електро-, каналізаційних комунікацій, підвального приміщення цього гуртожитку, оскільки висновок експерта не спростовує факт порушення суб`єктивних цивільних прав співвласників гуртожитку, в інтересах яких діє ОСББ, наявності об`єкта самочинного будівництва та не свідчить про законність будівництва.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2023 року ОСОБА_6 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 25 липня 2023 року та залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2023 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, та постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17, від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц.

Звертає увагу, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, не з`ясував умов, необхідних для встановлення підстав захисту прав власника земельної ділянки у спосіб знесення самочинної забудови, зокрема: чи переслідує таке втручання власника земельної ділянки легітимну мету; чи є захід із втручання у право відповідача пропорційним визначеній меті; чи не становитиме для відповідача задоволення вимоги про знесення самочинно збудованої на чужій земельній ділянці споруди такого індивідуального тягаря, який є надмірним з урахуванням конкретних обставин справи.

Зазначає, що задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів дарування, суд апеляційної інстанції не врахував, що особа, яка вважає, що її право порушено, може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідками, оскільки вирішення вимоги про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника земельною ділянкою.

Провадження у суді касаційної інстанції

11 вересня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

27 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСББ «Ніла Хасевича-26» вказує на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та відсутність порушення норм процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного суду від 25 липня 2023 року без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване ОСББ, яке діє на підставі Статуту, затвердженого протокольним рішенням № 2 від 22 лютого 2018 року загальних зборів об`єднання співвласників гуртожитку на АДРЕСА_1 .

Зі свідоцтва про право власності від 25 травня 2010 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Рівненської міської ради, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26314953, виданого 04 червня 2010 року Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», відомо, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належать кімнати № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 секції ІІ у гуртожитку на АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 18 березня 2013 року, серія НОМЕР_3 , земельна ділянка, кадастровий номер 5610100000:01:014:0105, номер відомостей про речове право: 373972, на АДРЕСА_1 площею 0,312 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, належить на праві власності ОСББ.

Наказом голови правління ОСББ від 18 травня 2013 року дозволено ОСОБА_1 зайняти частину приватизованої земельної ділянки навпроти її вікон для здійснення добудови.

Рішенням позачергових зборів членів правління ОСББ від 18 червня 2013 року (протокол № 3), погоджено дозвіл на зайняття ОСОБА_1 частини приватизованої земельної ділянки навпроти її вікон з метою здійснення добудови.

Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Рівненській області за наслідками проведення перевірки додержання вимог закону під час реконструкції приміщень гуртожитку АДРЕСА_2 протягом

2015 року виявлено порушення законодавства, зокрема виконання будівельних робіт із реконструкції 46/100 частин секції гуртожитку (секція ІІ) без реєстрації декларації про початок виконання зазначених робіт (пункт 2 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). За наслідками виявлених порушень Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Рівненській області винесено приписи № 314 від 01 жовтня 2015 року і № 370 від 30 листопада 2015 року, а на ОСОБА_1 накладено адміністративні стягнення у виді штрафу.

У 2016 році на замовлення ОСОБА_1 Комунальним підприємством «Рівненський архітектурно-будівельний нагляд» Рівненської міської ради виготовлено робочий проект «Реконструкції приміщень гуртожитку на АДРЕСА_1 », яким передбачено добудову до кімнат № № НОМЕР_1 , 9 секції ІІ гуртожитку відповідно до чинних на час проектування і видачі документів нормам і правил, інструкцій і державних стандартів.

12 вересня 2016 року Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Рівненській області зареєструвало декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції приміщень гуртожитку АДРЕСА_2 за підписом голови ОСББ.

02 лютого 2017 року слідчим СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області відкрито кримінальне провадження за фактом підроблення зазначеного підпису голови ОСББ і проводилося досудове розслідування за частиною першою статті 358 КК України, про що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 4217181010000021.

Згідно з рішенням головного інспектора будівельного нагляду від 14 липня 2017 року № 42-гбн реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт

від 12 вересня 2016 року № РВ83162562770 відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» скасовано.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2017 року у справі № 569/12566/17 визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право приватної спільної часткової власності на кімнати № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , секція ІІ у гуртожитку

АДРЕСА_1 , у складі приміщень 1 поверху: «1» - коридор площею 14,9 кв. м, «2» - кімната, житловою площею 16,5 кв. м, «3» - вітальня, площею 12,3 кв. м; та приміщень цокольного поверху: «4» - кухня, площею 12,6 кв. м, «5» - ванна, площею 2,4 кв. м, «6» - туалет, площею 1,5 кв. м, загальною площею 57,1 кв. м, з яких житлова площа - 28,8 кв. м та допоміжна площа - 28,3 кв. м, по 1/5 частині за кожним.

З інвентаризаційної справи № 12577 відомо, що станом на 12 липня 2017 року

на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2017 року у справі № 569/12566/17 за ОСОБА_2 (номер запису про право власності 22831033), ОСОБА_1 (номер запису про право власності 22831063), ОСОБА_3 (номер запису про право власності 22831049), ОСОБА_4 (номер запису про право власності 228331044), ОСОБА_5 (номер запису про право власності 22831076) здійснено державну реєстрацію приватної спільної часткової власності у розмірі частки 1/5 за кожним кімнати № № 8,

АДРЕСА_3 та виготовлено технічний паспорт.

10 січня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , від імені якого діяла ОСОБА_3 , укладено договір, зареєстрований у реєстрі за № 96, номер запису про право власності 24335036, про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з передачею права власності на нерухове майно - 1/5 частки кімнат № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що знаходяться у АДРЕСА_1 , замість припинення права на аліменти, які стягувалися на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2011 року у справі № 2-246/11.

17 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір дарування, зареєстрований у реєстрі за № 3855, номер запису про право власності 33710814, за умовами якого ОСОБА_3 набула право власності на 2/5 ідеальної частки кімнат № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що знаходяться в

АДРЕСА_1 .

17 жовтня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, зареєстрований у реєстрі за № 3862, номер запису про право власності 33716271, за яким ОСОБА_1 набула право власності на 1/5 ідеальну частку кімнат № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що знаходяться в АДРЕСА_1 .

Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у справі

№ 569/12566/17 рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 яка діяла у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 про визнання майна спільною частковою власністю відмовлено.

У справі № 569/12566/17 Рівненський апеляційний суд встановив, що відповідачі користуються частиною земельної ділянки, кадастровий номер 5610100000:01:014:0105, на АДРЕСА_1 , на якій розташоване самочинне будівництво, без жодних правових підстав, тоді як право власності на неї належить ОСББ.

З листа-відповіді на адвокатський запит від 12 січня 2022 року № 02/2021 відомо, що у період із 01 січня 2018 року до 16 березня 2020 року, тобто до дня звернення позивача до суду, до правління ОСББ члени ОСББ із заявами щодо порушення їхніх прав реконструкцією приміщень гуртожитку, а саме добудовою до кімнат № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 секції ІІ гуртожитку, не зверталися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване ОСББ «Ніла Хасевича-26», яке діє на підставі Статуту, затвердженого протокольним рішенням № 2 від 22 лютого 2018 року загальних зборів об`єднання співвласників гуртожитку на АДРЕСА_1 (далі - Статут).

ОСББ на праві приватної власності належить земельна ділянка, розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5610100000:01:014:0105, площею 0,312 га, яка призначена для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Наказом голови правління ОСББ від 18 травня 2013 року дозволено ОСОБА_1 зайняти частину приватизованої земельної ділянки навпроти її вікон для

здійснення добудови.

Рішенням позачергових зборів членів правління ОСББ від 18 червня 2013 року (протокол № 3) погоджено дозвіл на зайняття ОСОБА_1 частини приватизованої земельної ділянки навпроти її вікон з метою здійснення добудови.

У 2016 році на замовлення ОСОБА_1 . Комунальним підприємством «Рівненський архітектурно-будівельний нагляд» Рівненської міської ради виготовлено робочий проект «Реконструкції приміщень гуртожитку на АДРЕСА_1 », яким передбачено добудову до кімнат № № НОМЕР_1 , 9 секції ІІ гуртожитку відповідно до чинних на час проектування і видачі документів нормами і правилами, інструкціями і державними стандартами.

12 вересня 2016 року Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції

в Рівненській області зареєструвало декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції приміщень гуртожитку АДРЕСА_2 за підписом голови ОСББ.

02 лютого 2017 року слідчим СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області відкрито кримінальне провадження за фактом підроблення зазначеного підпису голови ОСББ і проводилося досудове розслідування за частиною першою статті 358 КК України, про що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 4217181010000021.

З листа-відповіді на адвокатський запит від 12 січня 2022 року № 02/2021 відомо, що у період з 01 січня 2018 року до 16 березня 2020 року, тобто до дня звернення позивача до суду, до правління ОСББ члени ОСББ із заявами щодо порушення їхніх прав реконструкцією приміщень гуртожитку вчиненою відповідачем ОСОБА_1 , а саме добудовою до кімнат № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 секції ІІ гуртожитку, не зверталися.

Апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів дарування та договору про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно - 1/5 частку кімнат (8, 9) секції ІІ гуртожитку АДРЕСА_1 , керувався тим, що рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2017 року у справі № 569/12566/17, яке скасоване постановою Рівненського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, не створювало жодних правових наслідків з моменту

його ухвалення, не могло бути підставою для реєстрації права власності

за відповідачами, а тому оспорювані правочини щодо самочинного будівництва укладено всупереч вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) за рахунок відповідачів добудови до 46/100 частин секції гуртожитку (секція ІІ) із приведенням до попереднього стану відповідно до технічного паспорту, виданого Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» № 61782, суд апеляційної інстанції такий висновок мотивував тим, що вказані об`єкти є самочинним будівництвом внаслідок їх монтажу на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети, та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, і належно затвердженого проекту.

Колегія суддів не погоджується з висновками апеляційного суду з огляду

на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII «Про основи містобудування» (далі - Закон № 2780-ХІІ) (тут і далі - в редакції Закону станом на 01 вересня 2015 року, діючого на час проведення будівельних робіт з реконструкції) містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання

територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

У статті 5 Закону № 2780-ХІІ визначені основні вимоги до містобудівної діяльності. Зокрема, при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил. Згідно із частиною цієї статті вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

За приписами статті 16 Закону № 2780-ХІІ планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін

до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.

Порядок обміну інформацією між містобудівним кадастром та Державним земельним кадастром встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження у використанні земель (територій), визначені комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також Державного земельного кадастру в порядку, встановленому Законом України «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон № 3038-VI (частина п`ята статті 16 Закону № 3038-VI).

Стаття 17 Закону № 3038-VI визначає, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Згідно із частинами першою, другою статті 18 Закону № 3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги

до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту,

їх ландшафтної організації.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (частина перша статті 25 Закону № 3038-VI).

Частиною четвертою статті 26 Закону № 3038-VI передбачено, що право

на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем

за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що реалізація права

на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем

за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог, зокрема, містобудівної документації на місцевому рівні. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної

для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. План зонування території належить до одного із визначених законом видів містобудівної документації і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон. Відповідно вирішення уповноваженим органом питання щодо видачі будівельного паспорта повинно здійснюватися з врахуванням встановлених на місцевому рівні умов

та обмежень використання території для містобудівних потреб.

Положення Закону № 3038-VI, ЦК України, відповідно до яких забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, мають переважне значення над містобудівною документацією місцевого рівня (постанова Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 1540/3905/18 (адміністративне провадження № К/9901/16842/19).

Відповідно до статті 376 ЦК України знесення самочинного об`єкта нерухомості є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінена на предмет пропорційності такого втручання.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 947/38994/20 (провадження № 61-5435св24) вказано, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21) викладено висновок про те, що за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України. Позов може бути пред`явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов`язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення (див. постанову Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 459/2076/21, провадження № 61-8047св23).

У постанові Верховного Суду від 18 червня 2024 року у справі № 204/8412/23 (провадження № 61-3803св24) зазначено, що з урахуванням змісту статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в поєднанні з приписами

статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за вимогами про знесення самочинного будівництва можуть бути відповідний орган державної влади або орган

місцевого самоврядування, а також інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За загальним правилом у справах про знесення самочинного будівництва позивач зобов`язаний довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення його прав як власника (співвласника) чи користувача земельної ділянки таким самочинним будівництвом. Лише у випадку доведеності порушення самочинним будівництвом прав позивача, знесення самочинного будівництва можливо оцінювати на предмет можливості його застосування як крайнього заходу впливу на забудовника (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 947/38994/20, провадження № 61-5435св24).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19).

У статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У мотивувальній частині рішення необхідно наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався під час вирішення позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України під час вибору

і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) вказано, що:

«99. У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

100. Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна […].

109. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею […].

138. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ) […].

139. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що у випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Натомість заявлена позивачем у цій справі вимога зазначеного не забезпечує […].

150. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 263/18985/19, зокрема, зазначив, що «установивши відсутність доказів надання земельної ділянки відповідачу для будівництва спірного магазину, відсутність формування земельної ділянки та присвоєння їй указаної відповідачем поштової адреси, а також доказів реєстрації декларації та готовність спірного об`єкта - нежитлової будівлі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для набуття фізичною особою права власності не нерухоме майно та незаконність здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності за відповідачем, що має наслідком її скасування».

151. При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, пославшись на положення статті 376 ЦК України, кваліфікував спірну нежитлову будівлю як самочинно побудовану.

152. Натомість у пунктах 112, 113, 125 постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

153. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що визначальними обставинами для встановлення подібності справ № 263/18985/19 та № 916/1174/22 є (1) наявність самочинного будівництва, на яке (2) неправомірно зареєстровано право власності. Спір щодо подальшої юридичної долі самочинно побудованого майна вирішується виключно відповідно до статті 376 ЦК України, тобто за вимогами про знесення такого майна або про визнання права власності на таке майно.

154. У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.

155. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначеного у пункті 150 цієї постанови».

Цивільному праву притаманні такі засади як розумність, добросовісність та справедливість (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в позові, виходив з того, що ОСББ надало дозвіл на зайняття ОСОБА_1 частини приватизованої ділянки навпроти її вікон з метою здійснення добудови, а рішенням позачергових зборів членів правління ОСББ від 18 червня 2013 року погоджено дозвіл на зайняття ОСОБА_1 частини приватизованої земельної ділянки,

при цьому вказане рішення не оскаржувалося в судовому порядку, а члени ОСББ

не зверталися із заявами щодо порушень їхніх прав, спричинених реконструкцією (добудовою) приміщень гуртожитку.

Однак місцевий суд не звернув уваги на те, що реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 12 вересня 2016 року № РВ83162562770 скасовано на підставі рішення головного інспектора будівельного нагляду від 14 липня 2017 року № 42-гбн.

Крім того, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції послався на висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 17 січня 2022 року (справа № 442/4338/17, провадження № 61-1460св21), однак не встановив чи має місце істотне відхилення від проекту спірна добудова, а у разі виявлення відхилення мав з`ясувати чи впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. Вказані факти можливо встановити на підставі проведення відповідної експертизи.

Відповідно до частин першої?третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктами 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України визначено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що суд першої інстанції під час розгляду справи не роз`яснив право позивача на проведення відповідної експертизи, що давало б змогу визначити, чи має місце істотне відхилення від проекту

спірна добудова, та у разі виявлення відхилення з`ясувати чи впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. Встановлення зазначених обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки від їх встановлення чи порушуються права позивача в цьому випадку.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, на наведене належної уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

Також суд першої інстанції не надав оцінки, а апеляційний суд належно

не обґрунтував підстави, з яких не взяв до уваги висновок експерта від 06 лютого 2023 року № СЕ-19/118-22/11194-БТ у будівельно-технічній експертизі, в якому зазначено, що проведення реконструкції приміщень гуртожитку на АДРЕСА_1 , а саме добудова приміщень № № 1, 4, 5, 6 кімнат № № 8, 9, секції ІІ, не призвело до аварійного стану будівлі та спричинило часткові пошкодження, оздоблення гуртожитку, які можливо усунути без знесення усієї добудови; добудова приміщень № № 1, 4, 5, 6 кімнат № № 8, 9, секції ІІ гуртожитку не створює перешкоди у доступі до водо-, газо-, електро-, каналізаційних комунікацій, підвального приміщення цього гуртожитку.

Отже, висновок апеляційного суду про те, що зазначений висновок експерта не спростовує факту порушення суб`єктивних цивільних прав співвласників гуртожитку, в інтересах яких діє ОСББ, наявності об`єкта самочинного будівництва та не свідчить про законність будівництва є передчасним.

Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсними договорів дарування, а апеляційний суд, ухвалюючи протилежне за змістом рішення в цій частині позовних вимог, не з`ясували чи буде ефективним спосіб захисту права, обраний позивачем.

У порушення вимог статей 89, 263, 264 ЦПК України суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки зібраним у справі доказам, на які посилалися відповідачі як на підтвердження відсутності порушення прав позивача, так і на підтвердження того, що спірна земельна ділянка належить ОСББ «Ніла Хасевича-26», призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, з правом добудови.

На підставі положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, та давати оцінку доказам, які суди не дослідили, а отже, не має можливості вирішити спір по суті та ухвалити нове рішення за результатами касаційного перегляду цієї справи.

За таких обставин оскаржені судові рішення не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, а тому рішення Рівненського міськрайонного суду Рівненської області від 28 березня 2023 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 25 липня 2023 року підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з вимогами пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Рівненського міськрайонного суду Рівненської області від 28 березня

2023 року тапостанова Рівненського апеляційного суду від 25 липня 2023 року підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, надати належну оцінку обставинам справи, з`ясувати чи порушуються права позивача та учасників ОСББ «Ніла Хасевича-26»; встановити, чи має місце істотне відхилення від проекту спірна добудова та чи впливає допущене порушення на планування, забудову, благоустрій вулиці, утримання суміжних ділянок тощо; роз`яснити право позивача на проведення експертизи; надати оцінку тому, чи обраний позивачем спосіб захисту призведе до відновлення його порушеного права; розглянути справу у передбачені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міськрайонного суду Рівненської області від 28 березня

2023 року тапостанову Рівненського апеляційного суду від 25 липня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік