Ухвала

від 19.12.2024 по справі 640/11996/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УРАЇНИ

19 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 640/11996/13

провадження № 61-16645ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. 0. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2024 року у складі судді Бородіної Н. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, Акціонерне товариство «Укрсиббанк», ОСОБА_3 , про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (далі Дергачівський ВДВС), Акціонерне товариство «Укрсиббанк»(далі АТ «Укрсиббанк»), ОСОБА_3 , звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява мотивована тим, що на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2013 року по справі № 640/11996/13-ц було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, виконавчий лист виданий 02 квітня 2014 року та знаходиться на виконанні у Дергачівському ВДВС. Боржниками є він та ОСОБА_3

31 березня 2021 року стягувач Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - ПАТ «Укрсиббанк») надіслало йому повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором.

Просив замінити сторону виконавчого провадження № НОМЕР_1 відкритого на підставі виконавчого листа № 640/11996/13-ц, виданого 02 квітня 2014 року Київським районним судом м. Харкова, замінивши стягувача ПАТ «Укрсиббанк» на стягувача ОСОБА_3 .

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2024 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що згідно пунктів 2.1, 2.2 договору відступлення права вимоги № 30-03-1ФК-21, право вимоги за договором, вважається переданим з моменту сплати Цесіонарієм ценденту суми в розмірі 25383,20 грн. Проте доказів сплати вказаної суми суду не надано, тобто відсутні докази переходу права вимоги, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Укрфінстандарт» (далі - ТОВ «ФК «Укрфінстандарт») до ОСОБА_3 за кредитним договором № 11328069000 від 03 квітня 2008 року. Крім того, договір кредиту № 11328069000 від 03 квітня 2008 року, укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , а доказів передання права вимоги за вказаним договором від ПАТ «Укрсиббанк» до ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», суду не надано. Лист ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 не є належним доказом відступлення права вимоги. Таким чином, заявник не довів перехід права вимоги за кредитним договором № 11328069000 від 03 квітня 2008 року, від ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_3 , внаслідок чого відсутні підстави для заміни стягувача.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що не приймає до уваги як доказ копію квитанції № 31 від 30 березня 2021 року про сплату ОСОБА_3 на рахунок ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» 25 383,20 грн, призначення платежу оплата згідно договору відступлення права вимоги 30-03-1ФК-21 від 30 березня 2021 року, оскільки докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (статті 367 ЦПК України). Апелянтом таких доказів суду апеляційної інстанції надано не було.

Також колегія суддів звернула увагу на те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України.

Частиною п`ятою статті 442 ЦПК України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

З урахуванням наведеного, можна дійти висновку, що під час розгляду справи в суді до ухвалення судового рішення, а також після ухвалення судового рішення, набрання ним чинності, та до видачі виконавчого листа, можливо замінити сторону у справі її правонаступником з підстав, визначених статтею 55 ЦПК України.

Якщо виконавчий лист видано, але виконавче провадження не відкрито, то відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України здійснюється заміна боржника чи стягувача у виконавчому листі.

Якщо ж відкрито виконавче провадження, то, відповідно, здійснюється заміна сторони виконавчого провадження.

Тобто у випадку відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження її правонаступником є безпідставною, так само, як і заміна стягувача чи боржника у виконавчому листі, який судом не видавався.

Близьких за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/16/17 (провадження № 12-48гс20) та постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21).

Звертаючись до суду з даною заявою ОСОБА_1 просив замінити сторону виконавчого провадження, в свою чергу матеріали справи свідчать про те, що 27 травня 2020 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу ПАТ «Укрсиббанк», тобто наразі відкритого виконавчого провадження немає.

13 грудня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова та постанову Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, в якій просив судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким вимоги задовольнити - замінити сторону виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого на підставі виконавчого листа № 640/11996/13-ц, виданого 02 квітня 2014 року Київським районним судом м. Харкова, замінивши стягувача ПАТ «Укрсиббанк» на стягувача ОСОБА_3 .

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми процесуального права через те, що суд необгрунтовано відхилив клопотання про дослідження доказів, а саме квитанції про сплату ним на користь цедента суми в розмірі 25383,20 грн, що згідно пунктів 2.1, 2.2 договору відступлення права вимоги підтверджує момент передачі права вимоги за договором. Дане клопотання було обгрунтовано тим, що у разі виникнення сумнівів суд першої інстанції повинен був сам витребувати даний доказ. Крім того, в нього не було представника - спеціаліста в галузі права. Заінтересовані особи в ході розгляду справи не спростували факту відступлення права вимоги.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що:

рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2013 року за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, позовні вимоги - задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором 59 958,32 дол. США, що в еквіваленті становить 479 249,83 грн, що включає кредитну заборгованість 43 704,66 дол. США, проценти - 14 390,87 дол. США, пеня за прострочення сплати кредиту - 1578,14 дол. США; стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» судовий збір по 1720,50 грн з кожного;

на виконання вказаного рішення суду 02 квітня 2014 року Київським районним судом м. Харкова видано виконавчі листи;

з листа Дергачівського ВДВС № 41119 від 28 липня 2023 року вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 640/11996/13-ц виданого 02 квітня 2014 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості в сумі 479 246,83 грн;

за час перебування на примусовому виконанні виконавчого листа, а саме з 12 червня 2019 року по 27 травня 2020 року до відділу не надходила ухвала суду про заміну сторони виконавчого провадження з ПАТ «Укрсиббанк» на ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», а з ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» на ОСОБА_3 ;

27 травня 2020 року, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу ПАТ «Укрсиббанк»;

повторно виконавчий документ № 640/11996/13-ц про стягнення боргу від правонаступників ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», ОСОБА_3 до відділу не надходив;

листом № 25-1/03/22999 від 31 березня 2021 року АТ «Укрсиббанк» повідомило ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги кредитної заборгованості за договором про надання кредиту У 11328069000 від 03 квітня 2008 року. Права вимоги за договором відступлені кредитором до ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» на підставі договору факторингу № 30/03/3/2021 від 30 березня 2021 року;

відповідно до договору відступлення права вимоги № 30-03-1ФК-21 від 30 березня 2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» (цедент) та ОСОБА_3 (цесіонарій), за умовами якого цедент передає, а цесіонарій приймає права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11328069000 від 03 квітня 2008 року, укладеного між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , кредитором за яким є цедент на підставі договору факторингу № 30/03/3/2021 від 30 березня 2021 року в розмірі 105 048,42 дол. США, за пунктом 2.1 цього договору права вимоги за договором вважаються переданими з моменту сплати цесіонарієм цеденту суми, визначеної в пункті 2.2 цього договору, згідно з пунктом 2.2 цього договору вартість права вимоги, що відступається, становить 25 383,20 грн, без ПДВ;

30 березня 2021 року ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ОСОБА_3 складений акт приймання-передачі прав вимоги.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).

По своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах. У частині першій статті 514 ЦК України регулюються відносини між первісним кредитором і новим кредитором, та визначається який саме обсяг прав та на яких умовах переходить до нового кредитора. Тобто частина перша статті 514 ЦК України присвячена саме матеріальному правонаступництву, а не процесуальному (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 1522/12471/12 (провадження № 61-6708св21)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 вказано, що «вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Такий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2019 у цій справі. Судами не встановлено, що Договір відступлення оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним і на відповідні обставини не посилаються учасники справи та заявник, у зв`язку з чим відмова судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони (кредитора) правонаступником з підстав того, що фізична особа не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах і укладений договір не може змінити імперативні приписи законодавства, Суд вважає помилковими. З огляду на наведене Суд вважає слушним посилання Скаржника (пункт 6.1) на відсутність в матеріалах справи документів, які б свідчили про визнання Договору відступлення недійсним, заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього Договору … Як встановлено судами, пунктом 2.2 Договору відступлення передбачено, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за даним договором відповідно до розділу 4 цього Договору, пунктом 4.1.1 якого визначено, що ціна договору в повному обсязі сплачена на момент укладення договору. В той же час, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за Договором. Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 910/16109/14. З огляду на викладене, за відсутності відповідних доказів здійснення оплати за відступлене право вимоги, посилання Скаржника (підпункт 6.2) на те, що ціна Договору відступлення оплачена до моменту укладення цього Договору і цей пункт має обов`язкову силу для учасників відповідних цивільних правовідносин, Суд вважає необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції критично оцінив пункт 4.1.1 Договору відступлення, згідно з яким ціна договору в повному обсязі сплачена Новим кредитором на час укладення Договору відступлення, тобто не визнав це положення достатнім доказом на підтвердження зазначеної обставини. Верховний Суд, розглядаючи справу в межах, визначених статтею 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Враховуючи викладене, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони її правонаступником».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11 (провадження № 61-1648св17) зазначено, що «скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 4.1. укладеного між ними договору визначено, що право власності на права вимоги, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від клієнта (ПАТ «УкрСиббанк») до фактора (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») в день підписання акта приймання-передачі права вимоги, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Право вимагати від боржника виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав у фактора наступає після виконання ним зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Як встановлено судами та свідчать матеріали справи, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження виконання умов пунктом 3.1. договору, відповідно до якого фінансування за відступлені права вимоги надається фактором клієнту шляхом перерахування суми фінансування на рахунок клієнта двома платежами, суди зробили правильний висновок, що заявником не було належним чином доведено факт виникнення права вимоги, що відступається за укладеним договором. Сторони договору поставили три умови щодо настання моменту виникнення права вимоги за договором факторингу, що мають одночасно настати: укладення договору факторингу, підписання акта приймання-передачі права вимоги та сплата суми фінансування на рахунок клієнта. Враховуючи недоведеність заявником перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій були позбавленні правової можливості зробити висновок щодо переходу права вимоги до заінтересованої особи. Тягар доведення цих обставин у цьому провадженні покладається на заінтересовану особу, яка саме й звернулася із згаданими вимогами до суду, оскільки частиною третьою статті 10 ЦПК України та частиною першою статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом».

Встановивши відсутність доказів переходу права вимоги від ПАТ «Укрсиббанк» до ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та від ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» до ОСОБА_3 , суди зробили обгрунтований висновок про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Посилання в касаційній скарзі на безпідставне неприйняття судом апеляційної інстанції нових доказів необгрунтоване.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша-третя статті 367 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 11 грудня 2024 року у справі № 185/9701/23 (провадження № 61-14153св24) зроблено висновок, що «Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами. Таким чином, тлумачення положень частини четвертої статті 365, 367 ЦПК України дає можливість виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу».

Отже, з`ясувавши, що ОСОБА_1 не обґрунтував неможливість подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, суд апеляційної інстанції вірно не прийняв їх до уваги.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, Акціонерне товариство «Укрсиббанк», ОСОБА_3 , про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат