Постанова

від 11.12.2007 по справі 8/342/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/342/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.12.07                                                                                       Справа №8/342/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Хуторной В.М. судді  Хуторной В.М.    , Мірошниченко М.В.  , Кричмаржевський В.А.

при секретарі Соколові А.А.

          В присутності представника позивача – Данілов А.Г, довіреність № 147 від 03.12.2007 р.; Наумов Г.Б,, довіреність від 15.10.2007 р.; Скибенко Я.О., паспорт Са 286752 від 27.09.1996 р. – колишній директор; від відповідача – Педорич С.І., довіреність від 26.10.2007 р.;

Розглянув в судовому засіданні апеляційні скарги Приватного  підприємства «Петракомерц» на рішення та ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.10.2007 р. по справі № 8/342/07

                     за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова паливна компанія «Росток», м. Запоріжжя (далі ТОВ «НПК «Росток»);

          до відповідача – Приватного підприємства «Петракомерц», м. Запоріжжя (далі ПП «Петракомерц»);

         про стягнення  з відповідача 165,656 тон насіння соняшника за договором купівлі – продажу №8 від 26.04.2006 р. та 24848,4 грн. штрафу за невиконання зобов'язань

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3237 від 10.12.2007 р. справу № 8/342/07 передано для розгляду колегії у складі: Хуторной В.М. (доповідач), Мірошниченко М.В., Кричмаржевський В.А., якою справа прийнята до розгляду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.10.2007 р. по справі № 8/342/07 (суддя Попова І.А.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 165,656 тон насіння соняшника, 24848, 40 грн. штрафу та 1194, 76 грн. судових витрат.

Вказане рішення мотивовано тим, що відповідач не надав суду доказів передання оплаченого товару, а відтак вимоги щодо стягнення 186,656 тон насіння соняшника вартістю 82828 грн. (з урахуванням повернутих коштів) є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 24848,4 грн. підлягають задоволенню на підставі п. 6.1 договору №8 від 26.04.2006 р.

Ухвалою від 15.10.2007 р. по справі №8/342/07 накладено арешт на врожай соняшника, що належить ПП «Петракомерц» до набрання чинності рішення по даній справі.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ПП «Петракомерц» відповідач по справі, у поданій суду апеляційній скарзі вказує на порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що судом безпідставно розглянуто справу без участі відповідача, оскільки ними направлялися до суду заяви про неможливість бути в судовому засіданні з поважних причин, через що відповідач не зміг надати суду міркувань  та доказів в обґрунтування своїх заперечень щодо заявленого позову.  Крім того, звертає увагу суду на те, що 27.11.2006 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №8 від 26.04.2006 р., якою змінено п. 3.1 договору № 8 та викладено в редакції:«Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на склад Покупця до 30 листопада 2010 року. В разі не поставки товару у встановлений даним договором строк, Продавець зобов'язаний повернути суму передплати на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 30 – ти календарних днів після 30 листопада 2010 року», тобто зобов'язання відповідача по додатковій угоді до договору №8 повинно бути виконано до 30 листопада 2010 року. Зазначену додаткову угоду суду не було надано позивачем, через що судом першої інстанції вона не досліджувалась. Відповідач також не зміг її надати через хворобу директора підприємства. Просить суд рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2007 р. по справі № 8/342/07 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

З ухвалою господарського суду від 15.10.2007 р. по справі №8/342/076 про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на насіння соняшника також не погоджується та в апеляційній скарзі зазначає, що дану ухвалу господарським судом прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду, викладені в ухвалі не ґрунтуються на фактичних обставинах справи. Порушення судом норм процесуального права полягає в тому, що судом не направлено, а відповідачем не отримано копію оскаржуваної ухвали, про існування якої підприємство дізналося від Відділу державної виконавчої служби Оріхівського району 07.11.2007 р. На думку заявника апеляційної скарги судом порушено норми, які передбачені в роз'яснені Вищого господарського суду України №02-5/611 від 23.08.1994 р. зі змінами та доповненнями, а саме: «За позовами про визнання права власності або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуально визначене майно». Просить суд ухвалу господарського суду від 15.10.2007 р. по справі №8/3423/07 скасувати та прийняти нову ухвалу, якою відмовити позивачу в задоволені клопотання про забезпечення позову по даній справі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційних скаргах та заперечує проти доводів позивача.

ТОВ «Нафтова паливна компанія «Росток», позивач по справі, відзиву на апеляційну скаргу не надало, але представники в судовому засіданні заперечують проти доводів, викладених в апеляційних скаргах та зазначають, що ніякої додаткової угоди до договору №8 від 26.04.2006 р. між сторонами не укладалося, що підтверджується журналом реєстрації договорів. Просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а скарги відповідача – без задоволення.

За клопотанням представників позивача та відповідача судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за їх згодою в судовому засіданні 09.10.2007 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.  

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сутність спору: 26.04.2006 року між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) укладено договір купівлі – продажу № 8 за умовами якого позивач зобов'язався продати та передати у власність Покупця насіння соняшника в кількості 200 тон по ціні 500 грн. за 1 тону на загальну суму 100000 грн., а Покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору №8 від 26.04.2006 р. оплата за товар здійснюється шляхом перерахування 100% передоплати згідно виставлених рахунків в національній валюті на розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктом 3.1 договору передбачено, поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на склад Покупця до 30 листопада 2006 р.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2006 р. (п. 8.7 договору №8).

На виконання умов договору №8 від 26.04.2006 р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача суму в розмірі 107828 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 108 від 27.04.2006 р. на суму 55000 грн.; № 123 від 15.05.2006 р. на суму 30000 грн.; №124 від 15.05.2006 р.  на суму 2828 грн.; № 127 від 19.05.2006 р.  на суму 20000 грн.

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо поставки насіння соняшника позивачу не виконав та платіжним дорученням № 586 від 06.10.2006 р. частково повернув позивачу попередню передоплату за договором №8 в розмірі 25000 грн.

Доказів повернення решти суми передоплати, яка складає 82828 грн. або передання оплаченого товару на момент звернення з позовом до суду відповідачем не надано.

Предметом позовних вимог в суді першої інстанції було стягнення з відповідача насіння соняшника  в кількості 165,656 тон та штраф за невиконання взятого на себе зобов'язання, передбаченого п. 6.1 договору №8  в розмірі 24848,4 грн.

Рішенням господарського суду від 15.10.2007 р. по справі №8/342/07 позовні вимоги задоволено, з чим не погодився відповідач.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, знаходить апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку за договором купівлі продажу № 8 від 26.04.2006 р. відповідач зобов'язався передати у власність позивача до 30 листопада 2006 р. насіння соняшника в кількості 200 тон по ціні 500 грн. за тону на суму 100000 грн., а позивач здійснити 100% передоплату на розрахунковий рахунок відповідача та прийняти товар.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору (п. 4.1 договору) виконав взяті на себе зобов'язання по 100% передоплаті за насіння соняшника, що підтверджується копіями платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи в сумі 107828 грн.

Проте, відповідач платіжним дорученням № 586 від 06.10.2006 р. повернув позивачеві грошові кошти в сумі 25000 грн. без будь – яких пояснень.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Взяті на себе зобов'язання по поставці позивачу товару в строк до 30.11. 2006 р. відповідач не виконав, кошти отримані в якості передоплати (з урахуванням повернутих коштів) за  насіння соняшника в сумі 82828,4 грн. не повернув. Будь яких пояснень з цього приводу позивачу не надсилав.

Проте, відповідач заперечує проти порушення ним вимог договору з посиланням на те, що 27.11.2006 р. між сторонами було укладено додаткова угода до договору №8 (надано як доказ до апеляційної скарги), відповідно до якої сторонами змінено п. 3.1, 6.1 та 8.7 договору №8 та яка господарським судом не досліджувалась.

Відповідно до п. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В даному випадку колегія суддів не приймає до уваги додаткову угоду від 27.11.2006 р. до договору №8 від 26.04.2006 р. як доказ, оскільки відповідач не навів обґрунтованість ненадання її суду першої інстанції. Посилання відповідача  на відрядження та на хворобу директора  не є обґрунтованими з тих підстав, що відповідач не був позбавлений права після того як отримав копію ухвали про порушення провадження по даній справі від 05.09.2007 р. направити суду заперечення на позов з усіма процесуальними документами, які на його думку є безперечним доказом по цій справі та направити свого представника у судове засідання, чого ним не було зроблено.

Крім того, колегія суддів враховує наступні обставини. Позивач у судовому засіданні заперечує про укладання такої додаткової угоди від 27.11.2006 р. до договору №8 від 26.04.2006 р. В журналі реєстрації договорів такої додаткової угоди не зазначено. Відповідно до протоколу №6 від 01.02.2006 р. обмежено директора товариства в частині укладання угод, а саме: дозволено директору товариства укладати угоди терміном на один рік без затвердження зборами учасників, а усі угоди з укладанням терміну більше року – по узгодженню з засновником підприємства. Що не було дотримано. Опитаний у судовому засіданні в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України колишній директор позивача гр. Скибенко Я.О. на поставлені судом запитання щодо укладання спірної додаткової угоди від 27.11.2006 р. до договору№8 від 26.04.2006 р. не зміг надати однозначної відповіді з цього приводу, повідомив, що не пам'ятає чи підписував він вказану угоду чи ні. До того ж додаткова угода суперечить комерційним інтересам позивача, бо вона економічно не вигідна для нього через значну тривалість поставки товару.

За таких обставин, надана відповідачем додаткова угода від 27.11.2006 р. до договору купівлі – продажу №8 від 26.04.2006 р. колегією суддів як доказ до уваги не приймається.

Відповідно до ст. 693 УЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи викладене господарським судом правомірно стягнуто з відповідача насіння соняшника в кількості 165,656 тон.

Крім того, статтею 611 ЦК України передбачено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, п. 6.1 договору передбачено, що в разі затримки Продавцем поставки товару у строки зазначені  в цьому договорі, останній виплачує Покупцю штраф в розмірі 30% від суми не поставного в строк товару.

Доказів виконання п. 6.1 договору відповідачем суду не надано, а відтак стягнення з відповідача штрафу за порушення вимог договору  в сумі 24848,4 грн. є правомірним та обґрунтованим.

Стосовно апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 15.10.2007 р. по справі №8/342/07 щодо накладання арешту на насіння соняшника врожаю 2007 року, як засіб забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення господарським судом клопотання позивача про забезпечення позову в силу наступного.

Відповідно до приписів статей 66, 67 Господарського процесуального Кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Забезпечення позову допускається в будь якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позов забезпечується, в тому числі, шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належить відповідачеві.

Отже, аналіз приписів закону, який регулює порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом мір щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суддя оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, керуючись законом.

Згідно з пунктами 6.1 та 6.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” при накладенні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту грошові кошти розміром суми позову та можливих судових витрат, а також необхідно враховувати, що арешт може бути лише накладений на індивідуально визначене майно.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення з відповідача насіння соняшника в кількості 165,656 тон, що складає в грошовому виразі 82828 грн. та штрафу в розмірі 24848,4 грн.

Отже, враховуючи те, що предметом позову є майнові вимоги, господарським судом обрано адекватний спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача (вражай соняшника 2007 року) з метою виконання відповідачем договору №8 від 26.04.2006 р.

Колегія суддів вважає, що при винесенні ухвали про забезпечення позову суд першої інстанції не порушив жодної норми законодавства, що регулює дані правовідносини.

З урахуванням усіх обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість застосування господарським судом Запорізької області заходів по забезпеченню позову.

Доводи апеляційної скарги в частині неправомірності застосування судом забезпечення позову спростовуються вищевикладеним.

Посилання відповідача на не отримання останнім копії ухвали від 15.10.2007 р. та порушення господарським судом норм процесуального права в даному випадку є безпідставним, оскільки згідно штемпелю вихідної кореспонденції № 0212а/24741, що міститься на оригіналі спірної ухвали судом 17.10.2007  р. направлено три примірники копії ухвали від 15.10.2007 р. Доказів повернення зазначеної ухвали до господарського суду в матеріалах справи не має.

За таких обставин та враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення та ухвали господарського суду Запорізької області від 15.10.2006 р. по справі №8/342/07.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного підприємства «Петракомерц» залишити без задоволення, а рішення та ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.10.2007 р. по справі № 8/342/07 - без змін.

Головуючий суддя Хуторной В.М.

 судді  Хуторной В.М.  

 Мірошниченко М.В.  Кричмаржевський В.А.