Постанова
від 18.12.2024 по справі 916/2900/23
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/2900/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників сторін:

від ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" - адвокат Хаджи І.Д.

від ТОВ "СХІД-А" - адвокат Тарановський Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-А"

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 (складено та підписано 30.04.2024, суддя Сулімовська М.Б.)

у справі №916/2900/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-А"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" (далі - позивач, ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП") звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-А" (далі - ТОВ "СХІД-А") про витребування майна з чужого незаконного володіння, відповідно до якого просило витребувати з чужого незаконного володіння відповідача на свою користь виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 66,5 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, буд.3Б, який складається з: будівлі ГНС "З", ємності для зберігання пального "І, І", мостіння "ІІІ", воріт "№1", огорожі "№2", залізничної колії "№3", залізничної естакади "№4", блискавковідводу "№5-9", трубопроводу "№10, 11", автоестакади "№12".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ "СХІД-А" зареєструвало за собою право власності на майно, що належить позивачу, без будь-якої правовстановлюючої документації, що перешкоджає ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" користуватись таким майном, як законному їх власнику.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 по цій справі позов задоволено повністю, витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "СХІД-А" на користь ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" - виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 66,5 кв.м., розташований за адресою: м.Одеса, вул.Хутірська, будинок 3Б, який складається з: будівлі ГНС "З", ємності для зберігання пального "І, ІІ", мостіння "ІІІ", воріт "№1", огорожі "№2", залізничної колії "№3", залізничної естакади "№4", блискавковідводу "№5-9", трубопроводу "№10, 11", автоестакади "№12".

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем доведено належними доказами наявність у нього права на спірне майно, що вказує на наявність правових підстав для захисту порушеного права позивача, як на момент здійснення відповідачем державної реєстрації права власності на спірне майно за ним, так і на момент звернення позивача до суду з даним позовом.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням всіх обставин справи та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Так, за твердженням апелянта, місцевим господарським судом залишено поза увагою наступне:

- судом прийнято рішення на підставі підробного документу, а саме договору про спільну діяльність, що може свідчити про завідомо неправосудне рішення;

- місцевий господарський суд протиправно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судово-технічної та почеркознавчої експертизи;

- відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, яке придбано ним за відплатним договором;

- судом першої інстанції необґрунтовано надано перевагу доказам, які були надані позивачем, натомість безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань, які були заявлені відповідачем та задоволення яких могло б спростувати доводи та вимоги позивача;

- апелянт вважає, що відсутність дозвільних документів та невірно складена проектна документація свідчать про те, що спірне майно має бути віднесено до об`єктів самочинного будівництва, однак судом першої інстанції проігноровано та не надано оцінку таким доводам відповідача;

- місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що зокрема у позивача відсутнє право власності або право користування земельною ділянкою на якій розташовано спірне майно;

- також поза увагою суду першої інстанції залишились доводи відповідача з приводу того, що об`єкти, які є предметом даного позову ніколи не були у власності ОСОБА_1 та у наступних власників, всупереч цьому судом взагалі не ставилось під сумнів правомочності даної особи на укладення договору про спільну діяльність;

- позивач у позовній заяві обґрунтовує наявність документів на будівництво стрілкового переводу, однак не надав жодних доказів на підтвердження будівництва інших складових об`єкту, в свою чергу оскаржуваним рішенням позов задоволено в повному обсязі і витребувано будівлю, яка була предметом договору купівлі-продажу;

- щодо посилання суду та позивача на утримання залізничної колії, то на переконання скаржника, зазначені дії у відповідності до вимог чинного законодавства не є підставою для визнання права власності на самочинне будівництво;

- судом безпідставно прийнято до уваги наданий позивачем висновок експерта, оскільки питання, які вирішив експерт взагалі не відносяться до компетенції судового експерта, а є суто правовими, а також не входять до переліку орієнтовних питань.

Також, разом з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про витребування доказів та про призначення комплексної судово-технічної та почеркознавчої експертизи.

Так апелянт просить:

1) Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" оригінал договору про спільну діяльність від 29.12.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 , та ТОВ «ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ»;

2) Витребувати у ТОВ «ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ» належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір оренди № 04/11/15 від 04.11.2015, Договір оренди № 1 від 01.01.2017, Договір оренди № 3 від 01.03.2017, Договір оренди № 4 від 01.04.2017, Рахунок № 5 від 01.05.2017, Рахунок №6 від 01.06.2017, Рахунок № 7 від 06.07.2017, Рахунок № 8 від 03.08.2017, Рахунок № 9 від 31.09.2017, Рахунок № 10 від 04.10.2017, Рахунок № 11 від 01.11.2017, Рахунок № 12 від 04.12.2017, Рахунок№2 від 03.01.2018, Рахунок № 4 від 31.01.2018, Рахунок №6 від 01.03.2018 та Рахунок № 11 від 02.05.2018;

3) Витребувати у ОСОБА_2 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) оригінал іпотечного договору №У-96 від 18.04.2007;

4) Витребувати у КП «БТІ» ОМР» інвентаризаційну справу на нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ;

5) Витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лебідь Оксани Вікторівни нотаріальну справу, щодо посвідчення договору дарування від 24.07.2020 № 700 на квартиру, загальною площею 42 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

6) Витребувати у Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради наступні документи: 1) Реєстраційну справі на об`єкт нерухомого майно (РНОНМ 2468894451100) на житловий будинок, загальною площею 114,6 кв. м., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Платанова, 84 , 2) Реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна (РНОНМ 1591225551101) на двоповерховий адміністративний будинок, загальною площею 2254,7 кв. м., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 134, 3) Реєстраційну справи на об`єкт нерухомого майна (РНОНМ 19878151237) на квартиру, загальною площею 42 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

7) Витребувати у Одеської філії ПрАТ Київ-Дніпровське мппзт наступні документи: 1) Акт по прийманню під`їзної колії, укладений 29.08.2012 р. між ТОВ «ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ» та директором Одеської філії ПрАТ Київ-Дніпровське мппзт ОСОБА_11. за адресою: АДРЕСА_3; 2) Акт по прийманню стрілочного переводу, укладений 29.08.2012 між ТОВ «ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ» та директором Одеської філії ПрАТ Київ-Дніпровське мппзт ОСОБА_11. за адресою: АДРЕСА_3; 3) Всі наявні документи, які стали підставою для підписання зазначених актів, в тому числі правові підстави знаходження ТОВ «ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ»;

У клопотанні про призначення комплексної судово-технічної та почеркознавчої експертизи скаржник просить:

- призначити у справі №916/2900/23 комплексну судово-технічну та почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз;

- на вирішення експертизи поставити наступні запитання:

1) Чи відповідає давність виконання всіх аркушів договору про спільну діяльність від 29.12.2011 вказаній на ній даті?

2) Чи в один період часу виконано підписи на примірнику договору про спільну діяльність від 29.12.2011?

3) Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_1 у договорі про спільну діяльність від 29.12.2011 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

4) Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_10 у договорі про спільну діяльність від 29.12.2011 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Також апелянтом заявлено клопотання про виклик експерта в якому він просить викликати у судове засідання по справі №916/2900/23 судового експерта Рапач К.В. для надання роз`яснень по висновкам від 09.12.2022 за № 40/22 та від 05.07.2023 за №35/23.

В обґрунтування названих клопотань скаржник зазначає, що такі мають важливе значення для вірного та обґрунтованого вирішення даної справи та були безпідставно відхилені судом першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 відкрито апеляційне провадження у цій справи та призначено її до розгляду на 18.09.2024.

Також даною ухвалою встановлено ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 01.08.2024 та запропоновано надати свої міркування або заперечення щодо клопотань апелянта про витребування доказів, призначення експертизи по справі та виклику експерта.

Протягом визначеного судом строку до суду апеляційної інстанції не надходили відзив на апеляційну скарга, а також заперечення позивача щодо заявлених апелянтом клопотань.

Однак 30.09.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу та заперечення на заявлені апелянтом клопотання.

Як вбачається до додатків до наданого позивачем відзиву на апеляційну скаргу, такий було направлено до суду апеляційної інстанції 31.07.2024 за допомогою кур`єрської служби доставки ТОВ «Двадцять п`ять годин» про що міститься відповідна відмітка на поштовій накладній.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського зазначає, що згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Як вже було вказано вище, ухвалою суду апеляційної інстанції позивачеві було встановлено строк для подання відзиву та апеляційну скаргу до 01.08.2024, однак такий відзив надійшов до суду лише 30.09.2024.

За твердженням позивача, його представником 31.07.2024 було направлено до суду апеляційної інстанції відзив та заперечення через кур`єрську службу доставки. Однак, під час підготовки до судового засідання, представником було виявлено, що такі документи не було доставлено до суду.

У зв`язку з цим, 18.09.2024 на адресу кур`єрської служби доставки направлено адвокатський запит №144-09/2024 у відповідь на який ТОВ «Двадцять п`ять годин» повідомило, що 31.07.2024 кур`єром даної кур`єрської служби доставки прийнято відправлення №6823, від представника позивача, отримувачем було зазначено - Південно-Західний апеляційний господарський суд. Після отримання кур`єром вказаного відправлення, воно було направлено до міста отримувача. Однак 03.08.2024 в наслідок масованого ворожого обстрілу на території України, в місті Одеса було пошкоджено склад ТОВ «Двадцять п`ять годин», в результаті якого частина відправлень була пошкоджена або втрачена, а частина відправлень доставлена із значним запізненням. Відправлення прийняті від представника ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" для передачі, зокрема, до Південно-західного апеляційного суду, знаходились у переліку відправлень, які перебували на складі під час обстрілу та на сьогоднішній день відомостей про його доставку адресату відсутні.

Наведене відповідно свідчить про те, що відзив на апеляційну скаргу та заперечення на заявлені апелянтом клопотання були надіслані ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" у встановлений судом строк, однак не були своєчасно доставлені з поважних на те причин.

Колегія суддів відхиляє твердження відповідача з приводу того, що ТОВ «Двадцять п`ять годин», яке здійснювало доставку поштової кореспонденції, не є оператором поштового зв`язку, а тому відзив направлено не належним чином, з огляду на таке.

Правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, а також відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв`язку і користувачами їх послуг регламентовані Законом України "Про поштовий зв`язок".

Згідно з статтею 1 Закону України "Про поштовий зв`язок" поштовий зв`язок - це приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій. Оператор поштового зв`язку (оператор) - це суб`єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про поштовий зв`язок" оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. У договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Відповідно до частини шостої статті 8 Закону України "Про поштовий зв`язок" на національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, покладається ведення Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку.

Так, перевіривши відомості Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, судова колегія встановила, що ТОВ «Двадцять п`ять годин» внесено до даного реєстру та здійснює послуги з приймання поштових відправлень, обробки поштових відправлень, перевезення поштових відправлень, доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів на підставі рішення НКЕК про внесення відомостей про оператора поштового зв`язку до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку № 460 від 01.12.2020.

З огляду на таке, колегія суддів приймає та врахує під час розгляду даної справи надані позивачем відзив на апеляційну скаргу та заперечення на клопотання надані апелянтом.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що не погоджується із доводами та вимогами за апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що твердження апелянта про підроблення документу, а саме договору про спільну діяльність є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема показами свідків, сторін даного договору, які підтвердили його укладення та виконання сторонами.

Позивач також зазначає, що відповідач у разі наявності будь-яких сумнівів щодо дійсності такого договору, не був позбавлений можливості оскаржити його у судовому порядку. Однак, наразі такий договір є чинним.

Наголошує позивач й на тому, що право власності на спірне майно виникло у нього не на підставі договору про спільну діяльність, а на підставі акту приймання-передачі майна, який відповідачем також не оспорюється.

На переконання позивача, місцевий господарський суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо наявності у позивача права власності на спірне майно та необхідності витребування такого майна у відповідача, який не є власником такого майна.

Також позивач посилається на наявність у матеріалах справи висновків судового експерта, якими встановлено, що всі складові елементи спірного об`єкту нерухомості не набувались відповідачем, зокрема за договором купівлі-продажу від 18.05.2016 та зареєстровані за відповідачем за відсутності правовстановлюючих документів, та що вказані елементи є тими елементами, які будувало ТОВ «ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ» і передало за актом приймання-передачі позивачеві.

Щодо посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, позивач зазначає, що Господарським судом Одеської області було розглянуто всі клопотання, які заявлялись відповідачем, надано їм належну оцінку та вирішено у відповідності до норм чинного законодавства.

З приводу посилання апелянта на те, що спірний об`єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом, позивач зазначає, що в обґрунтування такої позиції апелянт посилається на вимоги чинного законодавства, що стосуються порядку будівництва об`єктів нерухомого майна, однак залізнична колія та об`єкти, які побудовані з метою забезпечення її належного функціонування не є об`єктами нерухомого майна та реєструються, як єдиний майновий комплекс, а не як окремі елементи нерухомості.

Позивачем також було надано до суду заперечення на заявлені апелянтом клопотання про призначення судової експертизи, витребування доказів та виклик експерта, в яких позивач зазначив, що у наявних матеріалах справи наявні й інші докази, окрім договору про спільну діяльність, який відповідач ставить під сумнів, які свідчать про наявність у позивача права власності на спірне майно. До того ж, як стверджує позивач, право власності на спірне майно виникло у нього не на підставі договору про спільну діяльність, а на підставі акту приймання-передачі.

Також позивач вважає, що апелянт не був позбавлений можливості провести експертне дослідження самостійно та надати висновок експерта, здійснений на замовлення відповідача, до суду, однак своїм правом не скористався.

Щодо заявлених апелянтом клопотань про витребування доказів позивача зазначає, що відповідач не вживав жодних заходів щодо самостійного отримання запитуваних документів. До того ж, на думку позивача, апелянт належним чином не обґрунтував дійсну необхідність витребування наведених у клопотаннях доказів, а також їх значення (вплив) для вирішення даної справи по суті.

Заперечує позивач й проти задоволення клопотання апелянта про виклик експерта, оскільки вважає, що незгода відповідача з наданими позивачем висновками судового експерта не є підставою для його виклику у судове засідання.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського сулу від 18.09.2024 по цій справі було оголошено перерву до 07.10.2024.

Ухвалою суду від 07.10.2024, серед іншого, задоволено клопотання ТОВ "СХІД-А" про виклик експерта та викликано у судове засідання по справі №916/2900/23 судового експерта Рапач К.В. для надання роз`яснень по висновкам від 09.12.2022 за № 40/22 та від 05.07.2023 за №35/23. Розгляд справи відкладено на 23.10.2024.

У судове засідання призначене на 23.10.2024 по цій справі, судовий експерт Рапач К.В. не з`явився, з огляду на що ухвалою суду від 23.10.2024 повторно викликано у судове засідання по справі №916/2900/23 судового експерта Рапач К.В. для надання роз`яснень по висновкам від 09.12.2022 за № 40/22 та від 05.07.2023 за №35/23. Розгляд справи відкладено на 07.11.2024.

У судове засідання призначене на 07.11.2024 по цій справі, з`явився судовий експерт Рапач К.В., який надавав відповіді на запитання представників сторін.

Разом з цим, судовий експерт Рапач К.В. просив суд надати йому можливість скористатись своїм право на подання відповідей, на деякі з поставлених представником апелянта питань, у письмовому вигляді, що підтверджується аудіозаписом судового засідання.

У зв`язку з необхідність надання експерту можливості надання відповідей на питання апелянта у письмовому вигляді, судом апеляційної інстанції було оголошено перерву у судовому засіданні до 25.11.2024.

Однак, у судове засідання призначене на 25.11.2024 судовий експерт Рапач К.В. не з`явився, письмових пояснень, відповідей на поставлені представником апелянта питання до суду не надав.

З урахуванням наведеного, колегія суддів ухвалою від 25.11.2024 вирішила за необхідне відкласти розгляд справи та зобов`язати судового експерта Рапача К.В. надати у письмового вигляді відповіді на питання, які були поставлені представником апелянта під час судового засідання від 07.11.2024.

Також даною ухвалою було відкладено розгляд справи на 04.12.2024.

03.12.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення від судового експерта Рапача К.В. в яких останній зазначає наступне.

Так, судовий експерт Рапач К.В. зазначає, що під час судового засідання представником відповідача були поставлені такі питання: 1) Згідно Вашого висновку всі об`єкти, які збудовані ТОВ «МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП» є тотожними тим об`єктам, які знаходяться у власності ТОВ «Схід-А», в чому тотожність, якщо будівлі «З» в технічній документації, наданій експерту, немає?, 2) Чи входить до проектно-кошторисної документації, яка була надана експерту, будівля під літ «З» ГНС?, 3) Висновком експерта, на підставі проектно-кошторисної документації встановлено будівництво автоестакади (автонавантажувача), з чого це взяли, з яких документів?

Відповідаючи на поставлені питання судовий експерт Рапач К.В. зазначає, що під час проведення експертних досліджень ним було проведено співставлення відомостей зазначених саме в акті приймання-передачі від 20 квітня 2023 року укладеного між ТОВ «ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ» та ТОВ «МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП» і відомостей, щодо об`єктів, які на даний час належать ТОВ «Схід-А» та розташовані за адресою: АДРЕСА_3, при цьому було враховано відомості зазначені як в проектно-кошторисній документації так і робочому проекті.

Також, за твердженням судового експерта Рапач К.В. питання, щодо того чи входить до проектно-кошторисної документації, яка була надана експерту, будівля під літ «З» ГНС ним не досліджувалось при проведенні експертизи. Для відповіді на поставлене питання необхідно провести додаткове дослідження. Відомості, щодо автоестакади (автонавантажувача) зазначені в робочому проекті та акті приймання-передачі від 20 квітня 2023 року.

18.12.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання до залучення до матеріалів справи листа №4/1-31/1413 від 20.04.2024, Старшого слідчого Олександра Мінуса, в якому зазначено про те, що у кримінальному провадженні №12024160000000362 від 24.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 358 КК України, є необхідність у призначенні комплексної судової почеркознавчо-технічної експертизи та проведенні експертного дослідження Договору про спільну діяльність від 29.12.2011.

На переконання апелянта, зазначений лист є важливим доказом, оскільки підтверджує сумніви правохоронних органів в провадженні якого перебуває кримінальне провадження №12024160000000362 від 24.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 358 КК України, щодо дійсності Договору про спільну діяльність від 29.12.2011.

Розглянувши таке клопотання під час судового засідання від 18.12.2024 колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Згідно з частиною третьою статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частинами четвертою, п`ятою та восьмою цієї статті передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази повинні існувати на момент розгляду спору судом першої інстанції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.

Однак, така обставина (тобто відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.

Так, колегія суддів зазначає, що надані скаржником додаткові докази, а саме лист №4/1-31/1413 Старшого слідчого Олександра Мінуса від 20.04.2024, датований після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 21.03.2024, що свідчить про те, що такий доказ був відсутній станом на час прийняття оскаржуваного рішення, та відповідно, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції такого додаткового доказу у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання скаржником таких доказів.

На підставі вищенаведеного судова колегія зазначає, що наданий скаржником лист залучаються до матеріалів справи, але апеляційним судом не враховується під час розгляду справи по суті.

Також під час судового засідання від 18.12.2024 колегією суддів було розглянуто та відхилено заявлені ТОВ "СХІД-А" клопотання про призначення судової експертизи та витребування доказів, з огляду на таке.

За приписами ст.98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У відповідності до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так, судова колегія зазначає, що предметом спору у даній справі є вимога позивача до відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння.

При цьому, як було неодноразово зазначено позивачем у заявах по суті справи та підтверджено представником ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" під час судових засідань, товариство пов`язує набуття ним права власності не спірне нерухоме майно не з укладенням договору про спільну діяльність, який відповідач ставить під сумнів та щодо якого заявляє клопотання про проведення експертного дослідження, а з підписанням між ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" та ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" Акту приймання-передачі під`їзної колії та її елементів від 20.04.2023.

Тобто у даному випадку, договір про спільну діяльність, як стверджує позивач, не був підставою для набуття ним права власності на спірне нерухоме майно, яке він просить витребувати у відповідача.

З огляду на таке, колегія суддів вважає, що призначення судової експертизи по справі щодо договору про спільну діяльність не є доцільним, оскільки у матеріалах справи достатні докази, які у своїй сукупності та кожен окремо зможуть надати суду цілісне уявлення про обставини справи, а тому відсутня необхідність у спеціальних знаннях в сфері іншій ніж право, для вирішення спору.

Колегія суддів враховує, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення заявленого ТОВ "СХІД-А" клопотання про призначення експертизи.

Щодо клопотань про витребування доказів, а саме:

1) Витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" оригінал договору про спільну діяльність від 29.12.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 , та ТОВ «ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ»;

2) Витребування у ОСОБА_2 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) оригінал іпотечного договору №У-96 від 18.04.2007;

3) Витребування у КП «БТІ» ОМР» інвентаризаційну справу на нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3;

4) Витребування у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лебідь Оксани Вікторівни нотаріальну справу, щодо посвідчення договору дарування від 24.07.2020 № 700 на квартиру, загальною площею 42 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

5) Витребування у Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради наступні документи: 1) Реєстраційну справі на об`єкт нерухомого майно (РНОНМ 2468894451100) на житловий будинок, загальною площею 114,6 кв. м., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Платанова, 84 , 2) Реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна (РНОНМ 1591225551101) на двоповерховий адміністративний будинок, загальною площею 2254,7 кв. м., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 134, 3) Реєстраційну справи на об`єкт нерухомого майна (РНОНМ 19878151237) на квартиру, загальною площею 42 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

колегія суддів зазначає таке.

За приписами ст.81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Так колегія суддів зазначає, що означені клопотання обґрунтовані тим, що відповідачем заявлено клопотання про призначення комплексної судово-технічної та почеркознавчої експертизи, на вирішення якої заявник просить поставити питання щодо дійсності підписів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . В свою чергу, витребувані докази містять вільні зразки підписів вказаних осіб.

Водночас, як вже було зазначено вище, судом апеляційної інстанції прийнято рішення про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "СХІД-А" про призначення у справі судової експертизи, а тому, з огляду на те, що такі докази пов`язанні та були необхідні саме задля проведення експертного дослідження, а інших підстав необхідності витребування наведених у клопотаннях доказів останні не містять, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаних клопотань.

Щодо клопотання апелянта про витребування у Одеської філії ПрАТ Київ-Дніпровське мппзт наступних документів: 1) Акт по прийманню під`їзної колії, укладений 29.08.2012 р. між ТОВ «ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ» та директором Одеської філії ПрАТ Київ-Дніпровське мппзт ОСОБА_11. за адресою: АДРЕСА_3; 2) Акт по прийманню стрілочного переводу, укладений 29.08.2012 між ТОВ «ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ» та директором Одеської філії ПрАТ Київ-Дніпровське мппзт ОСОБА_11. за адресою: АДРЕСА_3; 3) Всі наявні документи, які стали підставою для підписання зазначених актів, в тому числі правові підстави знаходження ТОВ «ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ», колегія суддів зазначає таке.

Так у клопотанні відповідач зазначив, що вказані докази є важливими для вирішення справи, адже не зрозуміло, що стало підставою для підписання акту по прийманню під`їзної колії, укладеного 29.08.2012.

Водночас, судова колегія зазначає, що копії актів від 29.08.2012, які просить витребувати відповідач, були подані позивачем до позовної заяви (додатки до позову №№48, 49) та містяться в матеріалах даної справи, а тому їх повторне витребування не є доцільним.

Що стосується п.3 прохальної частини клопотання, а саме, про витребування всіх наявних документів, які стали підставою для підписання зазначених актів, в тому числі правові підстави знаходження ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ", судова колегія зазначає, що апелянтом не конкретизовано доказів, які останній просить витребувати, а також відповідачем не наведено обставини, які можуть підтвердити ці докази, або аргументи, які вони можуть спростувати.

За наведених обставин, судом ухвалено про відмову у задоволенні даного клопотання.

З приводу клопотання ТОВ "СХІД-А" про витребування у ТОВ «ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ» належним чином засвідчених копій наступних документів: Договору оренди № 04/11/15 від 04.11.2015, Договору оренди № 1 від 01.01.2017, Договору оренди № 3 від 01.03.2017, Договору оренди № 4 від 01.04.2017, Рахунку № 5 від 01.05.2017, Рахунку №6 від 01.06.2017, Рахунку № 7 від 06.07.2017, Рахунку № 8 від 03.08.2017, Рахунку № 9 від 31.09.2017, Рахунку № 10 від 04.10.2017, Рахунку № 11 від 01.11.2017, Рахунку № 12 від 04.12.2017, Рахунку №2 від 03.01.2018, Рахунку № 4 від 31.01.2018, Рахунку №6 від 01.03.2018 та Рахунку № 11 від 02.05.2018, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Обґрунтовуючи клопотання заявник зазначає, що відповідно до довідки з рахунку ТОВ "СХІД-А" від 18.08.2023 №60/2/10/22-153, ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" сплачувало за оренду згідно договорів оренди. У відповідача відсутні зазначені договори оренди у зв`язку з тим, що вони зберігались в офісі ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" (у ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" та ТОВ "СХІД-А" одні і ті самі засновники).

Відповідач також зазначив щодо неможливості самостійно надати вказані у клопотанні докази, з огляну на їх викрадення у останнього.

Як вже було вказано вище, за приписами ст.81 ГПК України, у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

В порушення наведеної норми процесуального закону клопотання не містить відомостей щодо обставин, які можуть підтвердити ці докази, або аргументи, які вони можуть спростувати; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Судова колегія зауважує, що ТОВ "СХІД-А" є стороною вказаних договорів, а тому об`єктивно не був позбавлений можливості надати такі докази самостійно, або шляхом звернення до ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" з приводу надання таких доказів, однак таких дій не вчинив.

Таким чином, оскільки клопотання про витребування доказів не відповідає приписам ст.81 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні.

Щодо клопотання апелянта про винесення окремої ухвали відносно судді Господарського суду Одеської області Сулімовської М.Б. та направлення її до Вищої ради правосуддя, колегія суддів зазначає таке.

Так в обґрунтування даного клопотання ТОВ "СХІД-А" зазначає, що суддя Господарського суду Одеської області Сулімовська М.Б. під час розгляду даної справи фактично позбавила відповідача можливості захисту в суді, не допустив можливості довести свою позицію, а тому у відповідача виникли сумніви щодо упередженості судді Сулімовської М.Б.

Такі сумніви, за твердженням апелянта, виникли не щодо правової позиції, а саме щодо відношення судді на захист своїх прав. У зв`язку із викладеним, відповідачем було подано заяву про відвід судді. Відмовляючи у задоволенні заяви про відвід, суддя Сулімовська М.Б. не заявила самовідвід, що може свідчити про її упередженість. Загалом суддя Сулімовська М.Б. відмовила у задоволенні 10 клопотань відповідача та задовольнила всі клопотання позивача, що саме по собі може бути підставою для висновків про упередженість судді.

Окрім того, як вважає апелянт, суддя Сулімовська М.Б. фактично захищала договір про спільну діяльність від 29.05.2011, а саме щодо викриття підробки та відмовляла у задоволенні всіх клопотань, які б могли це спростувати.

Апелянт вважає, що суддя Сулімовська М.Б., завідомо розуміючи, що у позивача немає жодних доказів на підтвердження права власності на спірне майно, задовольнила позов у повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

У розумінні положень статті 246 Господарського процесуального кодексу України окрема суду ухвала є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Так, зазначені апелянтом підстави для постановлення окремої ухвали фактично стосуються допущених, на думку апелянта, суддею Господарського суду Одеської області Сулімовською М.Б. порушень норм процесуального права при ухваленні рішення у цій справи по суті спору, про які позивач також зазначив і в апеляційній скарзі.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України зазначені позивачем допущені суддею місцевого господарського у цій справі при ухваленні судового рішення порушення можуть бути усунені у спосіб, передбачений цим кодексом: шляхом оскарження ухваленого зазначеною суддею судового рішення до суду вищої інстанції, що і було здійснено відповідачем. Тобто допущені суддею місцевого господарського суду порушення норм процесуального права при ухваленні рішення по суті спору можуть бути усунені судом вищої інстанції за результатом перегляду справи в апеляційному та / або касаційному порядку, і усунення таких порушень не потребує залучення інших органів та не потребує постановлення окремої ухвали.

Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 по справі №910/9924/19.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що підстави для постановлення окремої ухвали відповідно до частини десятої статті 246 Господарського процесуального кодексу України відсутні, з огляду на що клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали задоволенню не підлягає.

Під час судового засідання від 18.12.2024 представник апелянта підтримав вимоги та доводи за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апелянта, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, громадянка ОСОБА_1 була власником 808/100 частин нежитлових будівель, розташованих в АДРЕСА_3 і 169/1000 частин нежитлових будівель, розташованих в АДРЕСА_3 , які в цілому складають 977/1000 частин нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , що складаються із літери А - адміністративна будівля, загальною площею 86,9 кв.м., Б - виробнича будівля, загальною площею 1907,5 кв.м., Е - виробнича будівля, загальною площею 361,0 кв.м., Д - котельня, загальною площею 94,8 кв.м., Г - котельня, загальною площею 170,6 кв.м., Ж - вежа, загальною площею 7,6 кв.м., З - будівля АЗС, загальною площею 62,0 кв.м., в цілому загальною площею 2690,4 кв.м.; В - навіс, И - трансформаторна, розташовані на земельній ділянці площею 23756 кв.м. по фактичному користуванню, на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 21.12.2005 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстрованого в реєстрі за №18571 і на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 18.01.2006 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №У-2.

Вказані обставини також підтверджуються витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданими КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації об`єктів нерухомості" №9583022 від 16.01.2002 та №9609295 від 18.01.2006.

01.02.2006 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в простій письмовій формі укладено Договір купівлі-продажу 977/1000 частин нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_3 , що складаються в цілому із літери А - адміністративна будівля, загальною площею 86,9 кв.м., Б - виробнича будівля, загальною площею 1907,5 кв.м., Е - виробнича будівля, загальною площею 361,0 кв.м., Д - котельня, загальною площею 94,8 кв.м., Г - котельня, загальною площею 170,6 кв.м., Ж - вежа, загальною площею 7,6 кв.м., З - будівля АЗС, загальною площею 62,0 кв.м., в цілому загальною площею 2690,4 кв.м.; В - навіс, И - трансформаторна, розташовані на земельній ділянці площею 23756 кв.м. по фактичному користуванню.

Оскільки означений Договір купівлі-продажу не було посвідчено нотаріально, ОСОБА_4 звернувся до Постійно діючого третейського суду асоціації "МІАР-ТС" з позовом до ОСОБА_1 про визнання Договору купівлі-продажу від 01.02.2003 дійсним та визнання права власності.

Рішенням Постійно діючого третейського суду Асоціації "МІАР-ТС" від 10.03.2006 позов ОСОБА_4 по справі №ТС-5-В/2003 було задоволено, визнано дійсним Договір та визнано за ОСОБА_4 право власності на 977/1000 частин нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_3 .

Розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради №151р від 09.03.2006 затверджено проект розподілу нежитлових будівель по вул.Хутірська, 3 на два самостійні, а саме: нежитловим будівлям літ. А, Б, Е, В, Г, Д, Ж, И - загальною площею 2628,4 кв.м., розташованих на земельній ділянці площею 13958 кв.м., в цілому була присвоєна адреса - м.Одеса, вул.Хутірська, 3А за громадянкою ОСОБА_1 , а нежитловій будівлі літ З - загальною площею 62,0 кв.м., розташованій на земельній ділянці площею 9798 кв.м., в цілому присвоєна адреса - м.Одеса, вул.Хутірська, 3 за гр. ОСОБА_5 .

На підставі означеного розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, 15.06.2006 виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі літ. А, Б, Е, В, Г, Д, Ж, И загальною площею 2628,4 кв.м., навісу літ.В, трансформаторної літ. И, які знаходяться за адресою АДРЕСА_4 .

05.06.2006 ОСОБА_4 звернувся до Постійно діючого третейського суду Асоціації "МІАР-ТС" із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами справи №ТС-5-В/2006 у зв`язку із прийняттям Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради розпорядження №151р, відповідно до якого 977/1000 частин нежитлових будівель за адресою м.Одеса, вул.Хутірська, 3 виділені в окремий об`єкт з присвоєнням номеру 3-А по вул.Хутірська в м.Одеса .

Рішенням Постійно діючого третейського суду Асоціації "МІАР-ТС" від 27.06.2006 у справі №ТС-5-В/2003 позов ОСОБА_4 задоволено у повному обсязі, визнано дійсним укладений 01.02.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Договір купівлі-продажу 977/1000 частин нежитлових будівель, розташованих в АДРЕСА_3 , що складаються в цілому із літери А - адміністративна будівля, загальною площею 86,9 кв.м., Б - виробнича будівля, загальною площею 1907,5 кв.м., Е - виробнича будівля, загальною площею 361,0 кв.м., Д - котельня, загальною площею 94,8 кв.м., Г - котельня, загальною площею 170,6 кв.м., Ж - вежа, загальною площею 7,6 кв.м., З - будівля АЗС, загальною площею 62,0 кв.м., в цілому загальною площею 2690,4 кв.м.; В - навіс, И - трансформаторна, розташовані на земельній ділянці площею 23756 кв.м. по фактичному користуванню та визнано за ОСОБА_4 право власності на нежитлові будівлі під АДРЕСА_4 , розташовані на земельній ділянці площею 13958 кв.м. та складаються з нежитлових будівель і. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, И - загальною площею 2628,4 кв.м., навісу літ.В, трансформаторної літ. И, що становлять 977/1000 часток нежитлових будівель, розташованих АДРЕСА_3 .

В свою чергу, 24.01.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено Договір про розірвання договору купівлі-продажу від 01.02.2006, згідно якого було продано 977/1000 часток нежитлових будівель, розташованих по вул.Хутірська, 3 в м.Одеса .

Оскільки даний Договір не було посвідчено нотаріально, ОСОБА_1 звернулась до Постійно діючого третейського суду Асоціації "МІАР-ТС" з позовом про визнання вказаного договору дійсним та визнання за нею права власності на нежилі будівлі за адресою АДРЕСА_4 .

Рішенням Постійно діючого третейського суду Асоціації "МІАР-ТС" від 16.03.2007 у справі №ТС-5-А/2007 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , визнано дійсним Договір про розірвання договору купівлі-продажу від 24.01.2007, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 01.02.2006; визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові будівлі, розташовані в АДРЕСА_4 , на земельній ділянці площею 13958 кв.м., літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, И загальною площею 2628,4 кв.м., навісу літ. В, трансформаторної літ. И.

30.03.2007 Київським районним судом м.Одеса на підставі рішення Постійно діючого третейського суду Асоціації "МІАР-ТС" від 16.03.2007 у справі №ТС-5-А/2007 видано ОСОБА_1 виконавчий лист, згідно якого визнано дійсним Договір про розірвання договору купівлі-продажу від 24.01.2007, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 01.02.2006; визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові будівлі, розташовані в АДРЕСА_4 , на земельній ділянці площею 13958 кв.м., літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, И загальною площею 2628,4 кв.м., навісу літ. В, трансформаторної літ. И.

15.03.2007 між АКБ "Форум" та громадянкою ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В. за №У-96.

Предметом іпотеки за даним договором є нежитлові будівлі, загальною площею 2628,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_4, що в цілому складаються з літер А, Б, Г, Д, Е, Ж - нежитлові будівлі, літери В - навіс, літери И - трансформаторна, які розташовані на земельній ділянці площею 13958 кв.м., та належать Іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення Постійно діючого третейського суду Асоціації "МІАР-ТС" (цивільна справа №ТС-5-А/2007), виконавчого листа, ухвали Київського районного суду м.Одеси від 30.03.2007 (справа №2-3365, 2007 рік), зареєстрованих Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" в реєстровій книзі №63 під реєстровим №3396 на сторінці 105.

05.02.2018 відбулися електронні торги UA-ЕА-2018-01-22-000187-а з продажу активів ПАТ "Банк Форум", за результатами яких ТОВ "Одеса-Строй-Сіті" визнано переможцем, та 21.02.2018р. між ПАТ "Банк Форму" та ТОВ "Одеса-Строй-Сіті" був укладений договір №0005/18-ВБ про відступлення права вимоги, згідно якого останнє придбало права вимоги за кредитними та іпотечними договорами згідно переліку.

Серед іншого, згідно Додатку №1 до Договору №0005/18-ВБ про відступлення прав вимоги від 21.02.2018, до ТОВ "Одеса-Строй-Сіті" перейшло право вимоги за кредитним договором №0011/08/07 CL від 15.03.2007 та іпотечним договором від 18.04.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелевою І.В. 18.04.2007р. та зареєстрований у реєстрі за №У-96. Предметом іпотеки за цим договором є нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 2628,4 кв.м.

20.08.2018 за ТОВ "Одеса-Строй-Сіті" зареєстроване право власності на нежитлові будівлі загальною площею 2628,4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4, в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

19.06.2019 ТОВ "Одеса-Строй-Сіті" прийнято рішення про створення ТОВ "АТЛАНТ-КАРГО". Розмір статутного капіталу сформовано за рахунок передачі у власність зазначеного товариства нежитлових будівель загальною площею 2628,4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4.

26.06.2019 ТОВ "АТЛАНТ-КАРГО" набуло права власності на нежитлові будівлі загальною площею 2628,4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4, на підставі Акту прийому-передачі від 26.06.2019 та рішення засновника від 14.06.2019.

Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.07.2019 за №32268111.

08.04.2020 загальними зборами засновників ТОВ "Одеса-Строй-Сіті" прийнято рішення про продаж частки у статутному капіталі ТОВ "АТЛАНТ-КАРГО", у зв`язку із чим на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі виведено зі складу учасників ТОВ "АТЛАНТ-КАРГО" та прийнято нового учасника громадянку рф ОСОБА_6 , яка придбала частку у статутному капіталі ТОВ "АТЛАНТ-КАРГО" в розмірі 100% та згідно Акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "АТЛАНТ-КАРГО" прийняла частку статутного капіталу ТОВ "АТЛАНТ-КАРГО" у розмірі 100%.

Згідно протоколу №2/20 загальних зборів учасників ТОВ "АТЛАНТ-КАРГО" від 29.10.2020, вирішено прийняти нового учасника товариства - ОСОБА_2 та перерозподілити частки у статутному капіталі товариства, у зв`язку із придбанням ОСОБА_2 частки у розмірі 50%.

Частку у статутному капіталі товариства у розмірі 50% передано ОСОБА_2 згідно акту приймання-передачі від 28.10.2020.

12.11.2020 ОСОБА_2 прийнято рішення про вихід зі складу учасників ТОВ "АТЛАНТ-КАРГО", на що ОСОБА_6 надано згоду, та, відповідно до протоколу №3/20 загальних зборів учасників ТОВ "АТЛАНТ-КАРГО" від 12.11.2020, погоджено заяву ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників ТОВ "АТЛАНТ-КАРГО", передано у якості його частки у статутному капіталі нежитлові будівлі загальною площею 2628,4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , які прийнято ОСОБА_2 у власність згідно Акту приймання-передачі від 12.11.2020.

На підставі вказаних документів ОСОБА_2 зареєстровано право власності на зазначений об`єкт нерухомості.

06.04.2021 ОСОБА_2 прийнято рішення про створення ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП", статутний капітал якого сформовано у розмірі 1400000 грн., та який складається з нежитлових будівель загальною площею 2628,4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .

Майновий внесок учасника ОСОБА_2 передав за Актом приймання-передачі майнового внеску від 09.04.2021, та на підставі зазначених документів право власності на нежитлові будівлі загальною площею 2628,4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстроване за ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП".

13.03.2023 за місцезнаходженням ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" надійшов лист від ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ", адресований ОСОБА_1 .

З означеного листа вбачається, що 29.12.2011 між ОСОБА_1 та ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" було укладено Договір про спільну діяльність, за умовами якого ОСОБА_1 надала ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" згоду на будівництво під`їзного залізничного шляху, що примикає до залізничного шляху Одеської філії Київ-Дніпровського МППЗТ з облаштуванням стрілочного переїзду, двох технологічних переїздів, огорожі, воріт (надалі за текстом - під`їзна колія) та естакади на території земельної ділянки, яка використовується для обслуговування нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_1 , з подальшим переданням Лебедєвій Л.В. зазначеної колії і естакади, та наданням права безоплатного користування ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" колією та естакадою протягом 10 років з дати введення її в експлуатацію. Будівництво колії та її елементів завершено у серпні 2012 року, колія була введена в експлуатацію шляхом приймання її в експлуатацію на підставі акту з приймання новозбудованої колії, яка примикає до шляху №8 району №3 Одеськї філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".

Оскільки десятирічний строк, протягом якого ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" мало право безоплатно користуватися новозбудованими об`єктами завершився 29.08.2022, а ОСОБА_1 не було витребувано майно у ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" та товариство продовжувало користуватись новозбудованим об`єктом, з метою належного оформлення документації товариство просило погодити укладення договору оренди залізничної колії.

Листом від 16.03.2023 позивач повідомив ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" що ОСОБА_1 наразі не є власником майна за адресою АДРЕСА_4, і що власником даного майна є ТОВ"МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП".

Листом від 22.03.2023 ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" передав позивачу всі наявні документи щодо будівництва залізничної колії та просив розглянути питання щодо можливості укладення договору оренди колії.

30.03.2023 ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" направив на адресу ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" відповідь на лист від 22.03.2023, в якій зазначив про те, що оскільки власником об`єкта нерухомості, який слугував предметом договору про спільну діяльність від 29.12.2011, є ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП", останнє просило передати товариству збудовану під`їзну колію і естакаду та всі правовстановлюючі документи на зазначені об`єкти.

20.04.2023 між ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" та ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" було підписано Акт приймання-передачі під`їзної колії та її елементів, за яким ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" передало, а ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" прийняло новозбудовану під`їзну залізничну колію, яка примикає до колії №8 району №3 Одеської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", яка, в свою чергу, примикає до станцій Одеса-Застава І Одеської залізниці, довжиною 233,75 м., за адресою АДРЕСА_4 (під`їзна залізнична колія) та включає такі елементи: автонавантажувач (автоестакаду), огорожу, ворота 4,8 м., шлагбауми - 4 штуки, стрілочний перевід, два технологічні проїзди, естакаду, ємність для зберігання пального, блискавковідвід, трубопровід, навіс.

Також, в означеному акті зазначено, що право власності ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" на під`їзну залізничну колію та її елементи виникає з моменту підписання цього акту приймання-передачі сторонами.

Отже, позивач вважає, що є власником нерухомого майна, яке було передано йому від ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" за Актом приймання-передачі під`їзної колії та її елементів від 20.04.2023.

Разом з тим, як стверджує позивач, зареєструвати право власності на вказані складові об`єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_4 ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" не має можливості, оскільки вони вже зареєстровані за ТОВ "СХІД-А", як складові частини об`єкта за адресою м.Одеса, вул.Хутірська, 3-Б.

Щодо набуття ТОВ "СХІД-А" права власності на об`єкт нерухомості, розташований в м.Одеса, по вул.Хутірська, 3-Б, слід зазначити таке.

Так, 18.05.2016 між громадянкою ОСОБА_8 та ТОВ "СХІД-А" було укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель М.В., зареєстрований в реєстрі за №820, за умовами якого ОСОБА_8 (продавець) передала у власність, а ТОВ "СХІД-А" (покупець) прийняв належну продавцю частку розміром 23/1000 у праві власності на нежилі будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_3, та складаються в цілому з будівлі під літерами А - адміністративна будівля, загальною площею 86,9 кв.м., Б - виробнича будівля, загальною площею 1907,5 кв.м., Е - виробнича будівля, загальною площею 170,6 кв.м., Ж - вишка, загальною площею 7,6 кв.м., З - будівля АЗС, загальною площею 62,0 кв.м., в цілому загальною площею 2690,4 кв.м., В - навіс, И - трансформаторна.

В подальшому, ТОВ "СХІД-А" звернулося до ТОВ "АБТІ" з метою отримання висновку про можливість виділу об`єкта за адресою м.Одеса, вул.Хутірська, 3.

ТОВ "АБТІ" надано висновок б/н, на підставі якого було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_4, відповідно до якого 23/1000 частин нежитлових будівель за адресою м.Одеса, вул.Хутірська, 3, які належать ТОВ "СХІД-А" за договором купівлі-продажу від 18.05.2016 за №820, складаються з будівлі ГНС літера З, ємності для зберігання пального І, ІІ, мостіння ІІІ, воріт №1, огорожі №2, залізничної колії №3, залізничної естакади №4, блискавковідводу №5-9, трубопроводу №10, 11, автоестакади №12.

Також, у висновку зазначено, що у користуванні ТОВ "СХІД-А" залишається будівля ГНС літера З, ємність для зберігання пального І, ІІ, мостіння ІІІ, ворота №1, огорожа №2, залізнична колія №3, залізнична естакада №4, блискавковідвід №5-9, трубопровід №10, 11, автоестакада №12.

Крім того, ТОВ "АБТІ" було видано новий технічний паспорт на новостворений об`єкт нерухомого майна.

На підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2016 №820, висновку ТОВ "АБТІ" та технічного паспорта, ТОВ "СХІД-А" зареєструвало право власності на виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який складається з будівлі ГНС літера З, ємності для зберігання пального І, ІІ, мостіння ІІІ, воріт №1, огорожі №2, залізничної колії №3, залізничної естакади №4, блискавковідводу №5-9, трубопроводу №10, 11, автоестакади №12.

В свою чергу, позивач вважає, що ТОВ "СХІД-А" не є власником вказаних об`єктів, адже вони належать ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП", оскільки були побудовані ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" на підставі Договору про спільну діяльність та передані позивачеві за Актом приймання-передачі під`їзної колії та її елементів від 20.04.2023.

Позивач наполягає, що ТОВ "СХІД-А" зареєструвало за собою право власності на майно, що належить позивачу, без будь-якої правовстановлюючої документації, що перешкоджає ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" користуватись майном, як його законному власнику, що і зумовило звернення до суду із даним позовом.

В свою чергу, відповідач ставить під сумнів існування Договору про спільну діяльність від 29.12.2011, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ", та підписи ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на вказаному договорі.

Щодо поданих позивачем доказів на підтвердження здійснення ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" будівництва спірного майна відповідач зауважує, що відсутність дозвільних документів та невірно складена проектна документація є підставою для віднесення спірних об`єктів до об`єктів самочинного будівництва. Звертає увагу, що кошторисна документація не містить договірної ціни, актів КБ-2 та КБ-3, що не відповідає ДБН.Д.1.1-1-200.

Зазначає, що об`єкти, які є предметом позову про витребування майна, ніколи не були у власності ОСОБА_1 та у наступних власників, зокрема й ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП".

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріли справи, заслухавши пояснення та доводи обох сторін по справі, дійшла наступних висновків.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

В силу приписів статті 41 Конституції України держава гарантує належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно.

Згідно з приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За умовами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 318 Цивільного кодексу України закріплено, що суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Право власності як і будь-яке інше суб`єктивне право виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів (частина перша статті 328 Цивільного кодексу України).

У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у поверненні об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Стаття 387 Цивільного кодексу України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша, третя статті 388 Цивільного кодексу України).

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник. Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13.

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто в особи, яка не мала права ним розпоряджатися. Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то:

- факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно;

- факт вибуття майна з володіння позивача;

- наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача;

- відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 05.06.2019 № 926/1288/18, для правильного застосування положень статті 387 та пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, суду необхідно встановити: хто саме є власником чи володільцем спірного майна на момент звернення з позовом до суду; хто саме був власником майна на момент такого вибуття вказаного майна поза волею наведеної особи; яким саме шляхом вибуло спірне майно з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, і що це вибуття вказаним шляхом сталося саме не з волі зазначених осіб.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Отже, в ході розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном тощо.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що у першу чергу, на підтвердження наявності у позивача у цій справі суб`єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач має надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право власності на витребуване майно.

Доведення у першу чергу саме цієї обставини обумовлене специфікою віндикаційного позову, який, як уже зазначалося, є основним речово-правовим способом захисту цивільних прав та інтересів саме власника майна.

Відтак, в межах даного спору, предметом якого є вимога позивача про витребування майна з незаконного володіння відповідача, ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" має довести правомірність набуття ним права власності на спірне майно, та відповідно те, що він дійсно є власником такого майна.

Відповідно до статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому законом.

Так, судова колегія зазначає, що виходячи із доводів позивача по справі, які викладені у заявах по суті справи та підтримані під час судового засідання, ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" пов`язує виникнення у нього права власності на спірне майно з двома фактами, а саме:

- укладенням 29.12.2011 між ОСОБА_1 та ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" Договору про спільну діяльність;

- підписання між ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" та ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" Акту приймання-передачі під`їзної колії та її елементів від та 20.04.2023 за яким ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" передало, а ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" прийняло новозбудовану під`їзну залізничну колію, яка примикає до колії №8 району №3 Одеської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", яка, в свою чергу, примикає до станцій Одеса-Застава І Одеської залізниці, довжиною 233,75 м., за адресою АДРЕСА_4 (під`їзна залізнична колія) та включає такі елементи: автонавантажувач (автоестакаду), огорожу, ворота 4,8 м., шлагбауми - 4 штуки, стрілочний перевід, два технологічні проїзди, естакаду, ємність для зберігання пального, блискавковідвід, трубопровід, навіс.

Однак, колегія суддів вважає, що вчинення таких дій (укладення договору та підписання Акту) не може свідчити про виникнення у ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" права власності на спірне майно, з огляду на таке.

Як вже було зазначено вище та вбачається з наявних матеріалів справи, 29.12.2011 між ОСОБА_1 та ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" було укладено Договір про спільну діяльність, за умовами якого ОСОБА_1 надала ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" згоду на будівництво під`їзного залізничного шляху, що примикає до залізничного шляху Одеської філії Київ-Дніпровського МППЗТ з облаштуванням стрілочного переїзду, двох технологічних переїздів, огорожі, воріт (надалі за текстом - під`їзна колія) та естакади на території земельної ділянки, яка використовується для обслуговування нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_1 , з подальшим переданням у власність ОСОБА_1 зазначеної колії і естакади, та наданням права безоплатного користування ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" колією та естакадою протягом 10 років з дати введення її в експлуатацію (т.1, а.с. 106-108).

За умовами п. 2.2.3. даного договору ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" зобов`язалось, зокрема передати у власність ОСОБА_1 збудовану під`їзду колію і естакаду та всі необхідні правовстановлюючі документи, після спливу строку безоплатного користування під`їзною колією і естакадою, вказаного в п. 2.4.1.

Згідно з п. 2.4.1. договору про сумісну діяльність ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" має право протягом десяти років з дати введення в експлуатацію під`їзної колії і естакади безоплатно використовувати їх для ведення господарської діяльності.

Будівництво колії та її елементів завершено у серпні 2012 року, колія була введена в експлуатацію шляхом приймання її в експлуатацію на підставі Акту з приймання новозбудованої колії, яка примикає до шляху №8 району №3 Одеської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 29.08.2012 (т.1, а.с. 168).

Виходячи з умов даного договору, ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" фактично взяло на себе зобов`язання з будівництва нового майна, з подальшим правом його використання та передачі, зі спливом певного строку, у власність ОСОБА_1 .

Тобто, у даному випадку, ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" не набуло права власності на спірне новозбудоване майно, а мало право, за договором про спільну діяльність, лише користуватись таким майном протягом строку визначеного договором.

Вподальшому, таке майно за умовами укладеного між сторонами договору мало б бути передано саме ОСОБА_1 .

Втім, доказів того, що ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" на виконання умов договору передало таке майно на корить ОСОБА_1 наявні матеріли справи не містять, а сторонами надано не було.

Судова колегія зауважує, що за умовами п.п. 4.1., 4.2. договору про спільну діяльність, зміна, доповнення і розірвання даного договору допускається за взаємною згодою сторін. Зміна і доповнення до даного договору оформлюються окремою письмовою угодою та підписуються сторонами, і є невід`ємною чистиною даного договору.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ст.510 ЦК України).

Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, приписами чинного законодавства України та умовами укладеного між ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" та ОСОБА_1 договору про спільну діяльність передбачено право сторін на зміну сторони (кредитора) у зобов`язанні, зокрема шляхом укладення правочину у письмовій формі.

Втім, у наявних матеріалах справи відсутній будь-який правочин, які би свідчив про зміну кредитора у зобов`язанні за договором про спільну діяльність, зокрема зміну ОСОБА_1 на нового кредитора - ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП", та відповідно, виникнення у ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ", як боржника, зобов`язання щодо передачі новозбудованого майна саме ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП".

При цьому, судова колегія відхиляє твердження позивача про те, що ОСОБА_1 наразі не є власником майна за адресою АДРЕСА_4, а власником даного майна є ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП", а тому відповідно й новозбудоване за договором про спільну діяльність майно, також мало б бути передано саме позивачеві, з огляду на таке.

Дійсно, як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується сторонами, за результатами укладення низки правочинів, ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" набуло право власності на нежитлові будівлі літ. А, Б, Г, Д, Е, Ж, навісу літ.В, трансформаторної літ. И, загальною площею 2628,4 кв.м., які знаходяться за адресою АДРЕСА_4 та наразі є власником такого майна.

В той же час, за Актом приймання-передачі під`їзної колії та її елементів від 20.04.2023 ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" передало, а ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" прийняло новозбудовану під`їзну залізничну колію, яка примикає до колії №8 району №3 Одеської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", яка, в свою чергу, примикає до станцій Одеса-Застава І Одеської залізниці, довжиною 233,75 м., за адресою АДРЕСА_4 (під`їзна залізнична колія) та включає такі елементи: автонавантажувач (автоестакаду), огорожу, ворота 4,8 м., шлагбауми - 4 штуки, стрілочний перевід, два технологічні проїзди, естакаду, ємність для зберігання пального, блискавковідвід, трубопровід, навіс.

Відтак, майно, яке було передано ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" за вищевказаним Актом приймання-передачі фактично є новоствореним майном, яке не є тотожним та не входить до переліку майна, право власності на яке зареєстровано за позивачем.

За приписами ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У даному випадку, як вбачається з умов укладеного між ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" та ОСОБА_1 договору про спільну діяльність, сторонами погоджено обов`язок ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" здійснити будівництво, з подальшим переданням новозбудованого майна у власність ОСОБА_1 .

При цьому, умовами договору про спільну діяльність не передбачено набуття ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" права власності на новозбудоване майно.

Натомість, за умовами договору, ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" набуло лише право користування новозбудованим майно протягом 10 років з дати введення її в експлуатацію, з подальшим переданням такого майна у власність іншої особи, а саме ОСОБА_1 .

Судова колегія зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.11.2024 по справі №918/1158/23 зазначив, що підстави виникнення права власності поділяються на первісні (тобто такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно) та похідні (за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва). Практичне значення такого поділу полягає в тому, що при похідних підставах виникнення права власності на річ завжди необхідно враховувати можливість існування прав на дану річ у її відчужувача. У цьому відношенні діє принцип права: "Ніхто не може передати іншому більше прав, ніж сам має".

З огляду на таке, колегія суддів вважає, що ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" не будучи власником новозбудованого майна, а маючи лише право користування таким майно протягом обмеженого часу, з подальшою передачею такого майна на користь ОСОБА_1 , не міг передати новозбудоване майно у власність позивача, оскільки відсутні права не можуть бути передані іншій особі, тобто «ніхто не може передати іншому більше прав, ніж сам має».

А тому, колегія суддів вважає, що Акт приймання-передачі під`їзної колії та її елементів від 20.04.2023 не є та, у даному випадку, не може бути підставою для набуття ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" право власності на новозбудоване майно.

Слід також наголосити на тому, що позивачем не надано, а наявні матеріали справи не містять інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" набуло право власності на спірне майно у інший передбачений чинним законодавством спосіб.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявність у нього права власності на спірне майно, а тому останній не наділений правом на подання віндикаційного позову, оскільки таким правом наділений (може скористатись) лише власник такого майна, яким у даному випадку позивач не є.

Суд апеляційної інстанції також вважає, що у даному випадку наявні матеріли справи свідчать про те, що спірне майно має ознаки самочинного будівництва, з огляду на таке.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

Так, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 Цивільного кодексу України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва, тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності документів про виділення земельної ділянки, дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів та відповідність побудованого об`єкта будівельним нормам і правилам.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Колегія суддів констатує, що у залишку вказаною нормою матеріального права імперативно, чітко і недвозначно визначено, що:

1) самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони, зокрема, збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

2) особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього;

3) якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

При цьому варто враховувати, що відповідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тобто реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

У даному випадку спірне майно, яке позивач просить витребувати у відповідача на свою користь знаходиться на землі комунальної власності.

Однак, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про надання земельної ділянки, на якій збудовано спірне майно, в користування ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП".

Також, відсутні й докази, які б свідчили про те, що власник земельної ділянки надав дозвіл позивачу (або іншим особам) на будівництво спірного об`єкта нерухомого майна на своїй земельній ділянці.

Відтак, з огляду на вищенаведені законодавчі приписи, відсутність рішення про надання земельної ділянки для розміщення спірного нерухомого майна, будь-яких дозвільних документів на його будівництво від компетентних органів, свідчить про те, що спірне майно є самочинним будівництвом.

При цьому, як вже було вказано вище, в силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Доказів того, що власником земельної ділянки було надано її у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, наявні матеріли справи не містять, а сторонами надано не було.

Вищенаведене також, на переконання колегії суддів, свідчить про те, що як ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ", як особа яка здійснила будівництво спірного майна, так й ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП", якому було передано таке майно, не набули та не могли набути право власності на спірне нерухоме майно, оскільки воно підпадає під ознаки самочинного будівництва. А тому, за відсутності права власності на спірне майно, ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" не наділено й правом на витребування такого майна від відповідача.

Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити на тому, що майно, яке було передано позивачеві за Актом приймання-передачі від 20.04.2023 та майно, яке належить на праві власності відповідачеві, та яке позивач просить витребувати на свою користь, не є тотожними та містять суттєві відмінності.

Так, за Актом приймання-передачі від 20.04.2023 ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" передало, а ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" прийняло новозбудовану під`їзну залізничну колію, яка примикає до колії №8 району №3 Одеської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", яка, в свою чергу, примикає до станцій Одеса-Застава І Одеської залізниці, довжиною 233,75 м., за адресою АДРЕСА_4 (під`їзна залізнична колія) та включає такі елементи:

- автонавантажувач (автоестакаду),

- огорожу,

- ворота 4,8 м.,

- шлагбауми - 4 штуки,

- стрілочний перевід,

- два технологічні проїзди,

- естакаду,

- ємність для зберігання пального,

- блискавковідвід,

- трубопровід,

- навіс.

В той же час, ТОВ "СХІД-А" є власником виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 66,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Хутірська, 3-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1903529151101). Складовими частинами зареєстрованого за ТОВ "СХІД-А" об`єкту нерухомості є:

- будівля ГНС «З»,

- ємність для зберігання пального «І,ІІ»,

- мостіння «ІІІ»,

- ворота №1,

- огорожа «№2»,

- залізнична колія «№3»,

- залізнична естакада «№4»,

- блискавковідвід «№5-9»,

- трубопровід «№10-11»,

- автоестакада «№12».

Наведене на переконання колегії суддів свідчить про те, майно передане позивачеві за Актом приймання-передачі та майно, яке належить відповідачем на праві власності, не є тотожними, оскільки знаходиться за різними адресами, мають відмінні ідентифікуючі ознаки та складові.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що позивачем за актом прийнято новозбудовану під`їзну залізничну колію, в той час як ТОВ "СХІД-А" є власником виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що не є, та не може вважатись тотожним майном, оскільки є різними за ознаками та властивостями об`єктами нерухомості.

Також, складовими частинами зареєстрованого за ТОВ "СХІД-А" об`єкту нерухомості є, зокрема, будівля ГНС «З» та мостіння «ІІІ», однак такі складові частини об`єкти нерухомого майна, відсутні у наданому позивачем на підтвердження набуття право власності на спірне майно Акті приймання-передачі від 20.04.2023. Відповідно, такі складові об`єкту нерухомого майна позивачеві у власність не передавались.

Доказів того, що будівля ГНС «З» та мостіння «ІІІ», які входять до складу належного відповідачеві нерухомого майна були збудовані позивачем та/або іншою особою та вподальшому були передані ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" наявні матеріали справи не містять, а сторонами не надано.

До того ж, як вже було вказано вище, ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" є власником нежитлових приміщень загальною площею 2628,4 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Хутірска,3-А та складаються з будівель з літ.: "А", "Б", "Г", "Д", "Е", "Ж", навісу "В", трансформаторної підстанції "И", що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №252354269 від 13.04.2021.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Технічного паспорту на нежитлові приміщення що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Хутірска, 3-А від 04.04.2007, дані нежитлові приміщення складаються з будівель з літ.: "А", "Б", "Г", "Д", "Е", "Ж", навісу "В", трансформаторної підстанції "И".

З даних техпаспорту вбачається, що:

- будівля з літ. "А" складається з: 1) кабінет - 17,2 кв.м., 2) диспетчер - 17,4 кв.м.; 3) прийомна - 35,1 кв.м.; 4) диспетчер - 17,2 кв.м. Разом по літ. "А" - 86,9 кв.м.

- будівля з літ. "Б" складається з: 1) цех - 1 233,4 кв.м., 2) склад - 141,0 кв.м., 3) підсобка - 6,5 кв.м, 4) цех - 69,0 кв.м, 5) цех - 33,2 кв.м, 6) цех - 34,9 кв.м, 7) цех - 33,1 кв.м, 8) вулканіз - 33,3 кв.м, 9) коридор - 34,1 кв.м, 10) цех - 72,8 кв.м, 11) цех - 70,3 кв.м, 12) вмивальна - 3,1 кв.м, 13) туалет - 1,5 кв.м, 14) туалет - 3,7 кв.м, 15) вмивальна - 1,1 кв.м, 16) склад - 60,4 кв.м, 17) кабінет - 29,8 кв.м, 18) склад - 29,9 кв.м, 1) компрес. - 2,8 кв.м, 2) компрес - 13,6 кв.м. Всього по літ "Б" - 1 907 кв.м.

- будівля з літ. "Г" складається з: 1) підсобка - 10,3 кв.м; 2) лаборат. - 5,7 кв.м, 3) котельна - 154,6 кв.м. Всього по літ "Г" - 170,6 кв.м.

- будівля з літ. "Д" складається з: 1) котельна - 70,5 кв.м, 1) коридор - 3.0 кв.м, 2) роздягал. - 12,1 кв.м, 3) душова - 9,2 кв.м. Всього по літ "Д" - 94,8 кв.м.

- будівля з літ. "Е" складається з: 1.1) цех - 44,5 кв.м, 1.2) цех - 25,9 кв.м, 2.1) цех - 143,8 кв.м, 3.1) балонна - 146,8 кв.м. Всього по літ "Е" - 361,0 кв.м.

- будівля з літ. "Ж" складається з 1) склад - 4,0 кв.м, 2) охрана - 3,6 кв.м. Всього по лі. "Ж" - 7,6 кв.м.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, належне відповідачеві на праві власності нерухоме майно та його складові частини не відносяться до складу нежитлових приміщень та його складових, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Хутірська, 3-А, власником яких є позивач.

Щодо наявних у матеріалах справи та наданих позивачем висновків судового експерта Рапач К.В. від 09.12.2022 за № 40/22 та від 05.07.2023 за №35/23, колегія суддів зазначає таке.

Так, за результатами проведення експертного дослідження, судовий експерт Рапач К.В. дійшов висновку, що передане ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" від ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" за Актом приймання-передачі від 20.04.2023 майно є тими самими об`єктами, які на даний час належать ТОВ "СХІД-А".

Як зазначено самим судовим експертом у поясненнях наданих до суду апеляційної інстанції, ним було проведено співставлення відомостей зазначених саме в акті приймання-передачі від 20 квітня 2023 року укладеного між ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" та ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" і відомостей, щодо об`єктів, які на даний час належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Схід-А» та розташовані за адресою: АДРЕСА_3, при цьому було враховано відомості зазначені як в проектно-кошторисній документації так і робочому проекті.

Судовий експерт також зазначив, що питання, щодо того чи входить до проектно-кошторисної документації, яка була надана експерту, будівля під літ «З» ГНС ним не досліджувалось при проведенні експертизи, а для відповіді на поставлене питання необхідно провести додаткове дослідження.

Отже, з пояснень наданих судовим експертом вбачається, що співставлення спірного майна здійснювалось між переліком наведеним у Акті приймання-передачі від 20.04.2023 укладеного між ТОВ "ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ" та ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" та відомостями щодо складових частин належного на праві власності майна відповідачеві.

Однак, як вже було вказано вище, за Актом приймання-передачі від 20.04.2023 позивачеві не передавалась будівля ГНС "З", яка є складовою частиною належному відповідачеві виробничого будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 66,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, буд.3Б.

В свою чергу, як вбачається з наданих позивачем висновків експерта та пояснень самого судового експерта, ним взагалі не вирішувалось питання, щодо того чи входить до проектно-кошторисної документації, яка була надана експерту, будівля ГНС "З".

Наведене, на переконання колегії суддів також свідчить про відсутність доказів на підтвердження того, що позивачем набуло право власності, зокрема на будівлю ГНС "З", яка є складовою частиною належному відповідачеві виробничого будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 66,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, буд.3Б.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до приписів статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Колегія суддів відзначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема, змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи те, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження набуття ним права власності на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 66,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Хутірська 3Б чи на його окремі частини, зокрема, будівля ГНС «З», ємність для зберігання пального «І,ІІ», мостіння «ІІІ», ворота №1, огорожа «№2»», залізнична колія «№3», залізнична естакада «№4», блискавковідвід «№5-9», трубопровід «№10-11», автоестакада «№12», відповідно не довів, що саме він є власником спірного майна.

А тому, з огляду на особливості розгляду та предмет доказування під час розгляду віндикаційного позову, зокрема те, що позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, чого позивачем у даній справі не здійснено, суд апеляційної інстанції вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, у даному випадку знайшли своє підтвердження доводи апелянта з приводу помилковості висновків місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій покладаються на позивача.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 по справі №916/2900/23 скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-А" 11600,20 грн судового збору судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.12.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.


Суд	Південно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	18.12.2024
Оприлюднено	26.12.2024
Номер документу	123962854
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність щодо витребування майна із чужого незаконного володіння

Сулімовська М.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 18.12.2024 по справі 916/2900/23ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —916/2900/23

Постанова від 18.12.2024

Постанова
від 18.12.2024 по справі 916/2900/23
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД