Ухвала

від 18.12.2024 по справі 910/10211/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.12.2024Справа № 910/10211/21Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши скаргу Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» на дії бездіяльність та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича у справі

За позовом Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат-Онікс»

про стягнення 200000,00 грн.

Представники учасників справи:

від скаржника (стягувача): Астапова Ю.Є.;

від боржника: не з`явився;

приватний виконавець: Миронов Д.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2021 у справі №910/10211/21 позов Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат-Онікс» заборгованість в сумі 100000 грн, пеню в сумі 26154 грн 16 коп., штраф в сумі 5000,00 грн, 15% річних в сумі 35178 грн 86 коп., інфляційні втрати в сумі 10998 грн 92 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2659 грн 98 коп.

21.09.2021 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

20.05.2024 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» надійшла скарга на бездіяльність та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича, в якій скаржник (стягувач) просив суд:

1) визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича (посвідчення №0176, видане 13.03.2018 р.) із незабезпечення здійснення всіх можливих та достатніх дій для виконання рішення суду у виконавчому провадженні №67129654 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат-Онікс» заборгованості в сумі 100000 грн, пені в сумі 26154 грн 16 коп., штрафу в сумі 5000,00 грн, 15% річних в сумі 35178 грн 86 коп., інфляційних втрат в сумі 10998 грн 92 коп. та витрат по сплаті судового збору в сумі 2659 грн 98 коп.;

2) визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 17.04.2024 у виконавчому провадженні №67129654, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменком Вадимом Валерійовичем (посвідчення №0176 видане 13.03.2018 р.);

3) зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича (посвідчення №0176 видане 13.03.2018 р.) поновити виконавче провадження №67129654 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/10211/21 та забезпечити здійснення у виконавчому провадженні №67129654 комплексу дій, спрямованих на належне та в повному обсязі виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 (суддя Привалов А.І.) відмовлено у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест»; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

18.07.2024 Господарським судом міста Києва видано наказ про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі №910/10211/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05.11.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі №910/10211/21 скасовано; справу передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

11.11.2024 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» надійшла заява про поворот виконання судового рішення - ухвали Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі №910/10211/21.

19.11.2024 матеріали справи №910/10211/21 повернулись до Господарського суду міста Києва.

04.12.2024 ухвалою Господарського суду міста Києва було задоволено самовідвід судді Привалова А.І. від розгляду скарги Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест», а матеріали справи №910/10211/21 передано уповноваженій особі для повторного автоматизованого розподілу справи.

Крім того, вказаною ухвалою суду уповноваженій особі було доручено вирішити питання щодо передачі заяви про поворот виконання рішення (вх. № 07-10/10946/24) раніше визначеному судді.

05.12.2024 відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями скаргу було передано на розгляд судді Спичаку О.М., а також відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.12.2024 було передано заяву про поворот виконання рішення у справі №910/10211/21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2024 суддею Спичаком О.М. прийнято до розгляду скаргу та заяву Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест», їх розгляд призначено на 18.12.2024.

18.12.2024 від приватного виконавця надійшли заперечення на скаргу, які суд долучив до матеріали справи.

У судове засідання 18.12.2024 з`явились представники скаржника (стягувача) та приватного виконавця, надали усні пояснення по скарзі.

Представник боржника у судове засідання 18.12.2024 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Розглянувши у судовому засіданні 18.12.2024 скаргу Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест», суд дійшов висновку про її часткове задоволення, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2021 у справі №910/10211/21 позов Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат-Онікс» заборгованість в сумі 100000 грн, пеню в сумі 26154 грн 16 коп., штраф в сумі 5000,00 грн, 15% річних в сумі 35178 грн 86 коп., інфляційні втрати в сумі 10998 грн 92 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2659 грн 98 коп.

21.09.2021 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Коновалов О. С. 12.10.2021 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №67129654 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 №910/10211/21, а 13.10.2021 - постанову про арешт коштів боржника, яка направлена боржнику та до установ банків.

На підставі наказу Міністерства юстиції України від 30.05.2022 діяльність приватного виконавця Коновалова О. С. припинено у зв`язку з його смертю.

Рада приватних виконавців України рішенням від 14.06.2022 №44 приватного виконавця Хоменка В. В. призначила тимчасово приватним виконавцем для здійснення заходів щодо припинення діяльності приватного виконавця Коновалова О. С.

На адресу приватного виконавця Хоменка В.В. від Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» надійшла заява б/н від 19.08.2022 про прийняття до виконання виконавчого провадження №67129654.

Приватний виконавець Хоменко В. В. 22.08.2022 виніс постанову про передачу виконавчого провадження та постанову про прийняття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 №910/10211/21.

29.06.2023 приватний виконавець Хоменко В. В. виніс постанову про арешт коштів боржника та направив її до АТ «ПУМБ», а також постанову про арешт майна боржника.

Крім того, 12.07.2023 та 11.03.2024 приватний виконавець Хоменко В. В. здійснив вихід за місцем реєстрації боржника: м. Київ, проспект Оболонський, 31, але провести виконавчі дії виявилося неможливим, оскільки боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат-Онікс» та його майна за вказаною адресою не розшукано, про що приватний виконавець склав відповідні акти.

Згідно з відповіддю Міністерства внутрішніх справ України за боржником автотранспортні засоби на праві власності не зареєстровано.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником майно не зареєстровано.

Згідно з довідки Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку боржник не володіє цінними паперами.

За результатом вчинених виконавчих дій приватний виконавець Хоменко В. В. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Приватне акціонерне товариство «АПК-Інвест», не погодившись з цією постановою, звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність та рішення органу виконавчої служби у цій справі.

Обґрунтовуючи наявність порушень у діях виконавця при постановленні означеної постанови, скаржник зазначив, що виконавець не вчинив усіх можливих передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі №910/10211/21.

Зокрема, як вказує скаржник, згідно з відомостями, розміщеними в Автоматизованій системі виконавчого провадження, у виконавчому провадженні №67129654 приватним виконавцем Хоменком В.В. не було оформлено жодного виклику керівника боржника, зокрема, з метою з`ясування причин невиконання наказу №910/10211/21 від 21.09.2021 боржником та з метою отримання інформації від представника боржника, яка б сприяла виконанню зазначеного наказу.

У зв`язку з чим, жодних заходів щодо притягнення керівника боржника до адміністративної відповідальності у порядку ст. 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення приватним виконавцем вчинено не було.

Як зазначає скаржник, вказане свідчить про формальний підхід приватного виконавця Хоменка В.В. до вчинення заходів щодо примусового виконання наказу №910/10211/21 від 21.09.2021, що суперечить вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, за приписами п. 19 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження поміж іншого має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Також, як вказує скаржник, суб`єктом оскарження в порушення вимог ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», не було дотримано періодичності (системності) перевірки майнового стану боржника.

За таких обставин скаржник (стягувач) просив суд:

1) визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича (посвідчення №0176, видане 13.03.2018 р.) із незабезпечення здійснення всіх можливих та достатніх дій для виконання рішення суду у виконавчому провадженні №67129654 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат-Онікс» заборгованості в сумі 100000 грн, пені в сумі 26154 грн 16 коп., штрафу в сумі 5000,00 грн, 15% річних в сумі 35178 грн 86 коп., інфляційних втрат в сумі 10998 грн 92 коп. та витрат по сплаті судового збору в сумі 2659 грн 98 коп.;

2) визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 17.04.2024 у виконавчому провадженні №67129654, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменком Вадимом Валерійовичем (посвідчення №0176 видане 13.03.2018 р.);

3) зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича (посвідчення №0176 видане 13.03.2018 р.) поновити виконавче провадження №67129654 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/10211/21 та забезпечити здійснення у виконавчому провадженні №67129654 комплексу дій, спрямованих на належне та в повному обсязі виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 (суддя Привалов А.І.) відмовлено у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест»; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

18.07.2024 Господарським судом міста Києва видано наказ про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі №910/10211/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05.11.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі №910/10211/21 скасовано; справу передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 05.11.2024 у справі №910/10211/21 зазначив, що з оскаржуваних судових рішень не вбачається встановлення судами попередніх інстанцій тієї обставини, що приватний виконавець Хоменко В. В., починаючи з 22.08.2022 (постанова про прийняття виконавчого провадження), в силу приписів частини 8 статті 48 Закону проводив не менше одного разу на два тижні перевірку щодо виявлення рахунків боржника та не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника і його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Отже, суди попередніх інстанцій належним чином не спростували доводів скаржника про невчинення приватним виконавцем упродовж тривалого часу повних і своєчасних виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу у цій справі.

Крім того, суди попередніх інстанцій не перевірили, чи встановив виконавець відсутність об`єктивних обставин ухилення керівником ТОВ «Формат-Онікс» від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, які б зумовлювали відсутність у виконавця підстав для застосування повноважень, передбачених пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, як вказано у постанові Верховного Суду від 05.11.2024 у справі №910/10211/21, суди не з`ясували належним чином дотримання приватним виконавцем вимог, зокрема, статей 18, 48 Закону України «Про виконавче провадження» щодо неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій та дійшли передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення скарги стягувача на бездіяльність приватного виконавця.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00), від 27.07.2004р. по справі «Ромашов проти України» (заява №67534/01), від 19.03.1997р. «Горнсбі проти Греції» зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії ст.6 Конвенції.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Також, у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав/ людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

З вище викладеного вбачається, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних («Артіко проти Італії», рішення від 13.05.1980 року). Особливо це стосується права на доступ до правосуддя в світлі того демократичному суспільстві право на справедливий суд, а саме: не сподівання, що справа не лише буде розглянута, але й державна влада буде дотримуватися прийнятого судом у відповідній справі остаточного рішення, буде діяти з урахуванням встановлених в ньому юридичних фактів і прав осіб та забезпечуватиме таким чином виконання рішення суду.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини поняття «майна» охоплює цілу низку інтересів економічного характеру: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема, акції, патенти, відшкодування шкоди згідно з рішеннями арбітражу, право на пенсію, право на орендну плату, економічні права, пов`язані з веденням підприємницької діяльності, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому (Постанова Європейського Суду у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції».

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

У ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна (ч. 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

У ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (ч. 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Отже, як вбачається з Закону України «Про виконавче провадження», державному виконавцю надано широке коло повноважень з метою виконання рішення суду.

При цьому, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.

Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Однак, матеріали даної справи не містять доказів, що приватний виконавець Хоменко В. В., починаючи з 22.08.2022 (постанова про прийняття виконавчого провадження), в силу приписів частини 8 статті 48 Закону проводив не менше одного разу на два тижні перевірку щодо виявлення рахунків боржника та не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника і його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Крім того, приватним виконавцем не надано суду доказів існування об`єктивних обставин ухилення керівником ТОВ «Формат-Онікс» від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, які б зумовлювали відсутність у виконавця підстав для застосування повноважень, передбачених пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем не надано доказів дотримання належним чином вимог, зокрема, статей 18, 48 Закону України «Про виконавче провадження» щодо неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Більш того, упостанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №619/562/18 викладено правовий висновок про те, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку задовольнити скаргу Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» в частині:

1) визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича (посвідчення №0176, видане 13.03.2018 р.) із незабезпечення здійснення всіх можливих та достатніх дій для виконання рішення суду у виконавчому провадженні №67129654 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат-Онікс» заборгованості в сумі 100000 грн, пені в сумі 26154 грн 16 коп., штрафу в сумі 5000,00 грн, 15% річних в сумі 35178 грн 86 коп., інфляційних втрат в сумі 10998 грн 92 коп. та витрат по сплаті судового збору в сумі 2659 грн 98 коп.;

2) визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 17.04.2024 у виконавчому провадженні №67129654, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменком Вадимом Валерійовичем (посвідчення №0176 видане 13.03.2018 р.).

Що стосується вимог про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича (посвідчення №0176 видане 13.03.2018 р.) поновити виконавче провадження №67129654 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/10211/21 та забезпечити здійснення у виконавчому провадженні №67129654 комплексу дій, спрямованих на належне та в повному обсязі виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Отже, виконавець відновлює виконавче провадження за відповідною його постановою не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення, а отже заявлені скаржником вимоги (зобов`язати поновити виконавче провадження) є передчасними.

Більш того, суд зазначає, що скарга в частині щодо зобов`язання державного виконавця поновити виконавче провадження задоволенню не підлягає, так як суд дійшов висновку, що дії по відновленню виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця та належать виключно до його компетенції.

При цьому, з приписів норм законодавства вбачається неприпустимість підміни судом суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта.

Висновок суду в цій частині відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду №826/14580/16 від 18 червня 2019 року.

Таким чином, вказані вимоги скаржника задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

18.12.2024 приватним виконавцем подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 25000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі №916/101/23 зазначила, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини четверта-шоста, сьома, дев`ята статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

15.12.2024 між адвокатом Мироновим Д.А. (адвокат) та приватним виконавцем Хоменком В.В. (клієнт) укладено Договір №10/151224 про надання професійної правничої (правової) допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу (правовову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

У відповідності з умовами даного договору адвокат бере на себе зобов`язання по наданню клієнту наступних послуг: - надання професійної правничої допомоги у повторному розгляді Господарським судом міста Києва справи №910/10211/21; - представляти інтереси клієнта у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, у тому числі у органах внутрішніх справ, у всіх судових установах України з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій та зацікавленій особі; представляти інтереси клієнта у питаннях захисту його прав та інтересів (розділ 2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору за повний супровід справи №910/10211/21 у Господарському суді міста Києва, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного Договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 25000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 коп. у строк до 17.12.2024.

Відповідно до платіжної інструкції №14700 від 17.12.2024 приватний виконавець сплатив адвокату гонорар у розмірі 25000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно змісту пункту 4 частини другої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а саме диспозицією вказаної норми визначено, що адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.

Оскільки договором визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб - 25000,00 грн, заявник не зобов`язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №924/447/18.

Крім того, суд зазначає, що так як сторони дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката, то надання детального опису робіт не є обов`язковим, оскільки фіксований розмір адвокатських витрат не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого адвокатом.

Однак, при цьому, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За висновком суду, враховуючи предмет та підстави скарги у даній справі, заявлена приватним виконавцем до стягнення з позивача (скаржника) сума витрат на правову допомогу адвоката не є обґрунтованою, пропорційною до предмета спору.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду приватним виконавцем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, зважаючи на часткове задоволення скарги, суд дійшов висновку стягнути з Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 1500,00 грн.

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 (суддя Привалов А.І.) відмовлено у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест»; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

18.07.2024 Господарським судом міста Києва видано наказ про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

18.09.2024 Приватне акціонерне товариство «АПК-Інвест» сплатило на користь приватного виконавця грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №7243 від 18.09.2024.

Однак, постановою Верховного Суду від 05.11.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі №910/10211/21 скасовано; справу передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (ч. 5 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Згідно з ч. 9 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Рішенням Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011 у справі № 1-25/2011 зазначено, що поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав, у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Оскільки під час нового розгляду скарги Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» суд дійшов висновку щодо часткового її задоволення, в поворот виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі №910/10211/21 підлягають стягненню з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича на користь Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» грошові кошти у розмірі 3333 грн 34 коп.

Керуючись ст.ст. 234, 333, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича (посвідчення №0176, видане 13.03.2018 р.) із незабезпечення здійснення всіх можливих та достатніх дій для виконання рішення суду у виконавчому провадженні №67129654 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат-Онікс» заборгованості в сумі 100000 грн, пені в сумі 26154 грн 16 коп., штрафу в сумі 5000,00 грн, 15% річних в сумі 35178 грн 86 коп., інфляційних втрат в сумі 10998 грн 92 коп. та витрат по сплаті судового збору в сумі 2659 грн 98 коп.

3. Визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 17.04.2024 у виконавчому провадженні №67129654, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменком Вадимом Валерійовичем (посвідчення №0176 видане 13.03.2018 р.).

4. В іншій частині скарги відмовити.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» (85325, Донецька обл., Покровський р-н, село Рівне, вул. Шопена, будинок 1 А; ідентифікаційний код 34626750) на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича (03022, м. Київ, вул. Жуковського Василя, 22-А, офіс 20; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

6. Заяву Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» про поворот виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі №910/10211/21 задовольнити частково.

7. В поворот виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі №910/10211/21 стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича (03022, м. Київ, вул. Жуковського Василя, 22-А, офіс 20; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» (85325, Донецька обл., Покровський р-н, село Рівне, вул. Шопена, будинок 1 А; ідентифікаційний код 34626750) грошові кошти у розмірі 3333 (три тисячі триста тридцять три) грн 34 коп.

8. В іншій частині заяви відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текс складено та підписано 23.12.2024.

Суддя О.М. Спичак