Ухвала

від 16.12.2024 по справі 925/686/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

16 грудня 2024 року справа №925/686/24

м. Черкаси

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув заяву Селянського (фермерського) господарства Чирви Надії Віталіївни від 16.11.2024 (вх.суду №17593/24 від 18.11.2024) про відстрочення виконання судового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос АПК", м.Харків, вул.Двадцять Третього Серпня,20-А, оф.307

до Селянського (фермерського) господарства Чирви Надії Віталіївни, Черкаська область, Черкаський район, с.Телепине, вул.Шевченка,129

про стягнення 809532,39 грн заборгованості та санкцій за договором,

без участі повноважних представників сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос АПК" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Селянського (фермерського) господарства Чирви Надії Віталіївни із вимогами про стягнення 809532,39 грн заборгованості за договором поставки від 02.05.2023 №02-02/05, зокрема: 623410,77 грн основної заборгованості, 106035,27 грн пені за період з 01.11.2023 до 27.05.2024, 53017,64 грн процентів за користування чужими коштами за період з 01.11.2023 до 27.05.2024, 16380,43 грн інфляційних втрат, 10688,28 грн 3% річних за період з 01.11.2023 до 27.05.2024, а також відшкодування судових витрат в сумі 112142,99 грн (зокрема: 12142,99 грн судового збору та 100000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу).

Рішенням суду від 11.09.2024 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Селянського (фермерського) господарства Чирви Надії Віталіївни (Черкаська область, Черкаський район, с.Телепине, вул.Шевченка,129, код ЄДРПОУ 25658806, номер рахунку в банку невідомий) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос АПК" (м.Харків, вул.Двадцять Третього Серпня,20-А, оф.307; код ЄДРПОУ 41350556; номер рахунок в банку невідомий) 589869,01 грн основного боргу, 10000 грн пені, 10688,28 грн 3% річних, 16380,43 грн інфляційних втрат, 9854,07 грн судового збору; провадження в частині стягнення 30000 грн закрито; в решті вимог відмовлено.

18.11.2024 за вх.№17593/24 до суду надійшла заява боржника, Селянського (фермерського) господарства Чирви Надії Віталіївни від 16.11.2024 про відстрочення виконання судового рішення до 01.09.2025.

Ухвалою суду від 09.12.2024 розгляд заяви Селянського (фермерського) господарства Чирви Надії Віталіївни від 16.11.2024 про відстрочення виконання судового рішення призначено у судове засідання 16.12.2024; зобов`язано заявника подати суду докази виключності обставин для відстрочення виконання судового рішення.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення цього засідання, однак участі повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про причини їх неявки до суду не повідомили.

До дня судового засідання від учасників справи надійшли такі документи:

від заявника заява від 12.12.2024 (вх.суду №19147/24 від 12.12.2024) із зазначенням про те, що винятковими обставинами для відстрочення виконання судового рішення заявник вказує: небувалу спеку літа 2024 року, яка призвела до зниження врожайності кукурудзи більш ніж у 2 рази у порівнянні з минулими періодами (51,00 ц/га 2023 році : 22,57 ц/га у 2024 році = коеф.2,25), в той час як за Даними Держкомстату станом на 26.09.2024 середня врожайність кукурудзи в Україні становила 5,13 т/га); погіршення фінансового стану господарства, зокрема стану підготовки посівної кампанії у 2025 році, що може мати наслідком банкрутство фермерського господарства; погашення в ході виконавчих проваджень №76554730 та №76554871, відкритих приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д.М. з примусового виконання наказів від 23.10.2024, виданих на виконання рішення суду Черкаської області від 26.09.2024 у справі №925/686/24, присудженого до стягнення боргу в розмірі 40,79% (263921,21 грн з 649937,72 грн, залишок становить 383016,51 грн);

від стягувача заперечення від 20.11.2024 (вх.суду №17340/24 від 21.11.2024), мотивоване тим, що: відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається заявник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання; обставини щодо недостатньої врожайності та малоприбутковості, на які посилається боржник, з урахуванням положень ст.331 Господарського процесуального кодексу України, не являються виключними обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, адже наявність таких обставин прямо залежить від власної діяльності самого відповідача; матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили та не є обставиною, що ускладнює його виконання чи й достатньою підставою для відстрочення виконання.

Явка учасників справи обов`язковою не визнавалась.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з`явились.

Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення без їх проголошення.

Дослідивши наявні у справі докази суд вважає, що заява Селянського (фермерського) господарства Чирви Надії Віталіївни від 16.11.2024 (вх.суду №17593/24 від 18.11.2024) про відстрочення виконання судового рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України:

ч.1 ст.18. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України;

ч.1 ст.326. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення п.1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За приписами ч.3-5 ст.331 цього Кодексу, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд наголошує, що відстрочення за своєю суттю є способом виконання зобов`язання, при якому виконання рішення відкладається (переноситься) на новий строк, який визначається судом, та не є підставою для звільнення від його виконання (від відповідальності за його невиконання).

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює в сукупності докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, ставить в завідомо нерівне становище кредитора перед боржником, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Для належного вирішення питання щодо надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення, суду необхідно з`ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.

Відповідно до норм Господарського процесуального кодексу:

ч.1-4 ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;

ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

ст.74. Обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;

ст.86. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, саме на відповідача (заявник/боржник) в контексті наведених приписів покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду. Заявник має також враховувати, що певні обставини доводяться тільки певними доказами.

До заяви про відстрочення виконання рішення суду у даній справі заявником додано:

результати пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчого провадження від 16.11.2024 з відомостями про завершення виконавчого провадження №76554871;

звіт Селянського (фермерського) господарства Чирви Надії Віталіївни про збирання врожаю сільськогосподарських культур станом на 01.11.2024, згідно з яким обсяг виробництва (валовий збір) кукурудзи з площі 105,00 га становить 2370,00 ц (код рядка 0110); сої з площі 15,00 га 152,00 ц (код рядка 0410);

скріншоти інтернет-сторінок: SuperAgronom.com з даними Держкомстату станом на 26.09.2024 про середню врожайність кукурудзи в Україні 5,16 т/га; Latifundist.com про врожайність сільськогосподарських культур (без прив`язки до дати); Укрінформ стаття "Літо 2024 року стало найспекотнішим в історії"; Суспільне Новини стаття "Літо 2024 року стало найспекотнішим за всю історію спостережень у північній кулі".

Заява містить посилання на виключні обставини, які унеможливлюють виконання рішення суду від 11.09.2024 у даній справі одним платежем:

небувалу спеку літа 2024 року, яка призвела до зниження врожайності кукурудзи більш ніж у 2 рази у порівнянні з минулими періодами (51,00 ц/га 2023 році : 22,57 ц/га у 2024 році = коеф.2,25), в той час як за Даними Держкомстату станом на 26.09.2024 середня врожайність кукурудзи в Україні становила 5,13 т/га);

погіршення фінансового стану господарства, зокрема стану підготовки посівної кампанії у 2025 році, що може мати наслідком банкрутство фермерського господарства. Так, заявник вказує, що відповідно до фінансової звітності Селянського (фермерського) господарства Чирви Надії Вікторівни за 2023 рік вбачається, що на кінець звітного періоду запаси підприємства (готова продукція) складали 7378,1 тис.грн (рядок 11036), грошові кошти відсутні (рядок 1165), поточні зобов`язання на кінець звітного періоду 7847,8 тис.грн (рядок 1695), в тому числі за товарами, роботами, послугами 4171,2 тис.грн (рядок 1615), чистий прибуток підприємства 33,5 тис.грн (рядок 2350). Фінансової звітності до заяви не додано;

погашення в ході виконавчих проваджень №76554730 та №76554871, відкритих приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д.М. з примусового виконання наказів від 23.10.2024, виданих на виконання рішення суду Черкаської області від 26.09.2024 у справі №925/686/24, присудженого до стягнення боргу в розмірі 40,79% (263921,21 грн з 649937,72 грн, залишок становить 383016,51 грн).

Інших істотних причин та доказів неможливості або ускладнення процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути розцінені як підстава для відстрочення виконання рішення суду - заявником не надано.

Стягувач (позивач) у письмовій заяві від 20.11.2024 (вх.суду №17340/24 від 21.11.2024) проти задоволення заяви заперечив, посилаючись на відсутність виняткових обставин, які можуть слугувати підставою для надання відстрочення виконання рішення.

Аналізуючи викладені обставини, а також той факт, що заявник просить не розстрочити виконання рішення суду (поділивши суму боргу на можливі і доступні для нього платежі), а відстрочити його на максимально допустимий законодавством строк один рік з моменту винесення рішення суду, вбачається спроба останнього затягнути строки оплати наявного боргу. Більше того, заявником не надано жодного доказу на підтвердження можливості виконання рішення суду на запропонованих ним умовах відстрочки.

Оскільки суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, та не допускати їх настання (презумпція рівноваги господарського інтересу сторін), суд дійшов висновку, що заявником не доведено належними доказами, що відстрочення виконання рішення суду зробить реальною виконання рішення суду, можливість отримання боргу стягувачем і не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.

Суд критично розцінює посилання заявника на його незадовільний фінансовий стан з огляду на те, що фінансової звітності на підтвердження збитковості чи перебування господарства у фінансовій кризі останнім до суду не подано.

Більш того, суд наголошує, що відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, суд критично розцінює посилання заявника на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан заявника є наслідком його самостійної господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.

Суд також відхиляє доводи заявника щодо кліматичного впливу (аномальної посухи) на господарську діяльність підприємства, оскільки законом не передбачено будь-яких особливих умов у питанні надання відстрочки виконання рішення суду з огляду на віднесення боржника до "підприємств із сезонним характером діяльності" чи будь яких інших підприємств, з урахуванням ризикованості сільськогосподарського виробництва в даній широті, тому що сільгоспвиробник розуміє всі виклики і ризики своєї господарської діяльності, направленої на отримання прибутку. Суд враховує, що режим "стихійного лиха" у зв`язку з аномальною посухою в Черкаській області не оголошувався.

Окремо суд звертає увагу на те, що заявником не надано жодного доказу можливості реального виконання рішення суду на умовах відстрочення.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарсько-процесуальне законодавство не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

Беручи до уваги викладене, суд вказує, що аналіз у сукупності представлених заявником доказів та враховуючи майнове право і інтерес позивача/стягувача, рівновагу господарського інтересу сторін, не дає підстав вважати наявними обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.

Виходячи з викладеного вище, приймаючи до уваги недоведеність заявником наявності конкретних чи виключних обставин, які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду в цій справі, беручи до уваги взаємну рівновагу господарського інтересу кредитора та боржника, тривалість невиконання рішення суду, відсутність згоди стягувача для відстрочення виконання судового рішення, - у суду відсутні правові підстави для задоволення відповідної заяви боржника про відстрочення виконання рішення суду.

Тому за результатами судового розгляду суд дійшов висновку, що заява Селянського (фермерського) господарства Чирви Надії Віталіївни від 16.11.2024 (вх.суду №17593/24 від 18.11.2024) про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства Чирви Надії Віталіївни від 16.11.2024 (вх.суду №17593/24 від 18.11.2024) про відстрочення виконання судового рішення відмовити.

Ухвала суду набрала законної сили 23.12.2024. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Направити цю ухвалу сторонам.

Повне рішення складено та підписано 23.12.2024

Суддя Г.М. Скиба