Постанова

від 25.02.2025 по справі 925/686/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"25" лютого 2025 р. Справа№ 925/686/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 25.02.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Чирви Надії Віталіївни

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024

у справі №925/686/24 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос АПК»

до Селянського (фермерського) господарства «Чирви Надії Віталіївни»

про стягнення 809 532,39 грн заборгованості та санкцій за договором

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос АПК» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Чирви Надії Віталіївни» (далі-відповідач) про стягнення 809 532,39 грн заборгованості за договором поставки від 02.05.2023 №02-02/05, зокрема: 623 410,77 грн основної заборгованості, 106 035,27 грн пені за період з 01.11.2023 до 27.05.2024, 53 017,64 грн процентів за користування чужими коштами за період з 01.11.2023 до 27.05.2024, 16 380,43 грн інфляційних втрат за період з 01.11.2023 до 27.05.2024, 10 688,28 грн - 3% річних за період з 01.11.2023 до 27.05.2024, а також відшкодування судових витрат в сумі 112 142,99 грн (зокрема: 12 142,99 грн судового збору та 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу).

Господарський суд Черкаської області рішенням від 11.09.2024 у справі №925/686/24 позов задовольнив частково. Стягнув з Селянського (фермерського) господарства «Чирви Надії Віталіївни» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос АПК» 589 869,01 грн основного боргу, 10 000 грн пені, 10 688, 28 грн - 3% річних, 16 380, 43 грн інфляційних втрат, 9 854,07 грн судового збору. Провадження в частині стягнення 30 000 грн закрив. В решті вимог відмовив.

Господарський суд Черкаської області додатковим рішенням від 26.09.2024 у справі №925/686/24 вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос АПК" від 16.09.2024 про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково. Стягнув з Селянського (фермерського) господарства «Чирви Надії Віталіївни» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос АПК" 20 000 грн витрат на правову допомогу (послуги адвоката).

Селянським (фермерським) господарством «Чирви Надії Віталіївни» 16.11.2024 до суду першої інстанції продано заяву про відстрочення виконання судового рішення до 01.09.2025, обґрунтовану винятковими обставинами для відстрочення виконання судового рішення: небувалу спеку літа 2024 року, яка призвела до зниження врожайності кукурудзи більш ніж у 2 рази у порівнянні з минулими періодами (51,00 ц/га 2023 році : 22,57 ц/га у 2024 році = коеф.2,25), в той час як за даними Держкомстату станом на 26.09.2024 середня врожайність кукурудзи в Україні становила 5,13 т/га); погіршення фінансового стану господарства, зокрема стану підготовки посівної кампанії у 2025 році, що може мати наслідком банкрутство фермерського господарства; погашення в ході виконавчих проваджень НОМЕР_1 та НОМЕР_2, відкритих приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д.М. з примусового виконання наказів від 23.10.2024, виданих на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2024 у справі №925/686/24, присудженого до стягнення боргу в розмірі 40,79% (263 921,21 грн з 649 937,72 грн, залишок становить 383 016,51 грн).

Господарський суд Черкаської області ухвалою від 16.12.2024 у справі №925/686/24 у задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства «Чирви Надії Віталіївни» від 16.11.2024 (вх.суду №17593/24 від 18.11.2024) про відстрочення виконання судового рішення відмовив.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції аналізуючи викладені обставини, а також той факт, що заявник просив не розстрочити виконання рішення суду (поділивши суму боргу на можливі і доступні для нього платежі), а відстрочити його на максимально допустимий законодавством строк один рік з моменту винесення рішення суду, дійшов висновку, що відповідач намагається затягнути строки оплати наявного боргу. Судом першої інстанції встановлено, що заявником не надано жодного доказу на підтвердження можливості виконання рішення суду на запропонованих ним умовах відстрочки. Оскільки суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, та не допускати їх настання (презумпція рівноваги господарського інтересу сторін), суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не доведено належними доказами, що відстрочення виконання рішення суду зробить реальним виконання рішення суду, можливість отримання боргу стягувачем і не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.

Також Господарський суд Черкаської області критично розцінив посилання заявника на його незадовільний фінансовий стан з огляду на те, що фінансової звітності на підтвердження збитковості чи перебування господарства у фінансовій кризі останнім до суду не подано.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, Селянське (фермерське) господарство «Чирви Надії Віталіївни» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі №925/686/24 скасувати; прийняти нове рішення; заяву Селянського (фермерського) господарства «Чирви Надії Віталіївни» про відстрочення виконання судового рішення задовольнити. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 11.09.2024 у справі №925/686/24 до 01.09.2025.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не були розглянуті посилання заявника на обставини, які, на його думку, істотно ускладнили виконання рішення, зокрема низька врожайність кукурудзи поставила Селянське (фермерське) господарство «Чирви Надії Віталіївни» у дуже скрутне фінансове становище.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 06.01.2025 апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Чирви Надії Віталіївни» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі №925/686/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.01.2025 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №925/686/24. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Чирви Надії Віталіївни» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі №925/686/24.

Матеріали справи №925/686/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 03.02.2025.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.02.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Чирви Надії Віталіївни» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі №925/686/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 25.02.2025 о 13 год 45 хв. Учасникам справи надав право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 21.02.2025.

20.02.2025 через систему «Електронний суд» позивачем сформовано та направлено до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній вказав на те, що суд першої інстанції правомірно відмовив у відстроченні виконання рішення, оскільки суд першої інстанції цілком законно відхилив доводи заявника щодо кліматичного впливу (аномальної посухи) на господарську діяльність підприємства, оскільки законом не передбачено будь-яких особливих умов у питанні надання відстрочки виконання рішення суду з огляду на віднесення боржника до "підприємств із сезонним характером діяльності" чи будь-яких інших підприємств, з урахуванням ризикованості сільськогосподарського виробництва в даній широті, тому що сільгоспвиробник розуміє всі виклики і ризики своєї господарської діяльності, направленої на отримання прибутку. Суд враховує, що режим "стихійного лиха" у зв`язку з аномальною посухою в Черкаській області не оголошувався. Окремо суд звернув увагу на те, що заявником не надано жодного доказу можливості реального виконання рішення суду на умовах відстрочення, з цим погоджується позивач у даній справі.

Позивач своїх представників, у судове засідання, призначене на 25.02.2025, не направив, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 до його електронного кабінету в системі «Електронний суд».

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі №925/686/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про відстрочення виконання судового рішення задовольнити.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У статті 331 ГПК України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з частиною третьою статті 331 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, ураховуючи положення частин четвертої та п`ятої статті 331 ГПК України, суд, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Ураховуючи викладене, вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, вказана норма не вимагає, а господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього кодексу.

Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.

Оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012.

Право людини на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»;

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Ураховуючи викладене, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов`язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Отже, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції»).

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що заявником до заяви про відстрочку виконання судового рішення не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк та наявності виняткового випадку, а саме доказів наявності тяжкого фінансового стану боржника, загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а також не надано доказів, які б підтверджували фактичну можливість виконання рішення у строки, зазначені заявником, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість такої заяви та відповідно відсутність підстав для її задоволення.

Судом апеляційної інстанції враховано, що Господарський суд Черкаської області в оскаржуваній ухвалі надав оцінку доводам скаржника щодо його посилань на фінансову звітність Селянського (фермерського) господарства «Чирви Надії Вікторівни» за 2023 рік та встановив, що до заяви про відстрочення виконання судового рішення не додано фінансової звітності на яку посилається скаржник.

Відтак суд апеляційної інстанції вважає недоведеними підстави зазначені скаржником для відстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо доводів апеляційної скарги скаржника, що судом першої інстанції не надано оцінку доводам заявника, що низька врожайність кукурудзи поставила Селянське (фермерське) господарство «Чирви Надії Віталіївни» у дуже скрутне фінансове становище, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки заявником не доведено ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів його скрутного фінансового становища відповідними доказами у розумінні статей 73, 76, 77 ГПК України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не доведено наявності конкретних чи виключних обставин, які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду в цій справі, беручи до уваги взаємну рівновагу господарського інтересу кредитора та боржника, балансу інтересів сторін, не виконання відповідачем в повному обсязі заборгованості перед позивачем з оплати за поставку 15.05.2023 товару, наявність заборгованості відповідача з 01.11.2023 за поставлений товар, відсутність згоди стягувача для відстрочення виконання судового рішення та така відмова у відстроченні виконання рішення суду першої інстанції узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини та відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі №925/686/24 прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі №925/686/24 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для розгляду заяви, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до приписів статті 129 ГПК України покладаються на апелянта (відповідача).

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Чирви Надії Віталіївни» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі №925/686/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі №925/686/24 залишити без змін.

3. Судові витрати покласти на Селянське (фермерське) господарство «Чирви Надії Віталіївни».

4. Матеріали справи №925/686/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повна постанова складена та підписана суддями 25.02.2025.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська