Ухвала

від 17.12.2024 по справі 128/133/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/133/24

Провадження №11-кп/801/1357/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

із секретарем ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника адвоката ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці матеріали кримінального провадження № 12023020000000583, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.07.2023, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 03.12.2024 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , -

встановив:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч.ч. 1, 3 ст. 357, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України ОСОБА_8 .

Своє рішення суд мотивував наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_8 може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також суд врахував, що обвинувачений ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні в тому числі, особливо тяжких злочинів, за які у разі визнання винним передбачено покарання у виді позбавлення волі на тривалий позбавлення волі.

Також суд врахував, що судовий розгляд лише розпочато та жоден з учасників судового розгляду та свідків ще не допитані, дослідження письмових доказів не завершено.

Суд не вбачає підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що є недостатніми для запобіганню ризикам та виконанню обвинуваченим процесуальних обов`язків, і вважає за необхідне продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 ставиться питання про скасування ухвали суду та ухваленні нового рішення, яким застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вимоги мотивує тим, що суд не врахував, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 . Цей факт дає можливість застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Також посилається на те, що при розгляді клопотання прокурора суд не взяв до уваги наявність необґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні особою кримінальних правопорушень. У справі відсутні прямі докази винуватості ОСОБА_8 .. Знаряддя вчинення кримінальних правопорушень досудовим розслідуванням не знайдено. Вину ОСОБА_8 поза розумним сумнівом, спираючись на докази отримані під час досудового розслідування довести неможливо.

Захисник - адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги адвоката.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового засідання; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга- задоволенню - не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.

Колегія суддів вважає, що продовження строку тримання під вартою виконано у відповідності до вимог ст.ст.184,199 КПК України та містить суть обвинувачення, обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України:

- наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч.ч. 1, 3 ст. 357, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України, за які у разі визнання винним передбачено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк;

- існують ризики, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, тому зміна запобіжного заходу на більш м`який не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Суд апеляційної інстанції вважає, що обставини, на які посилається сторона захисту, не є тими безумовними підставами, які слугують підставами для зміни запобіжного заходу, не спростовують ризиків, наведених прокурором у клопотанні, які вважав доведеними суд.

З висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки сукупність встановлених судом та перевірених під час апеляційного розгляду обставин вказує на доцільність продовження раніше застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не зможе запобігти існуючим ризикам.

За таких обставин, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 та запобігти ризикам, доведеним прокурором.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд апеляційної інстанції вважає, що, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Наявність постійного місця проживання колегія суддів враховує, проте не вважає цю обставину визначальною та переконливою, оскільки вона не свідчить про те, що для обвинуваченого буде стримуючим фактором та здатним вплинути на його процесуальну поведінку чи зменшити встановлені ризики.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги захисника самі по собі не можуть бути підставою для застосування обвинуваченому ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 03.12.2024, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 31.01.2025 включно, - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3