Ухвала

від 16.12.2024 по справі 465/8267/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/8267/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1219/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючої судді ОСОБА_2 ,

Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

з участю захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

встановила:

цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .

Продовжено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 - ч.4 ст.186 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 25.01.2025 включно з можливістю внесення застави в розмірі, визначеному ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м.Львова від 19.10.2023 року.

В задоволенні клопотання ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовлено.

Мотивуючи своє рішення суд, зокрема, вказав, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 - ч.4 ст.186 КК України, санкція статті якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. З огляду на встановлені обставини при розгляді клопотання, суд зазначив, що вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, щодо можливості ухилення обвинуваченого від суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження та вчинення іншого кримінального правопорушення. Зазначені ризики не зменшилися. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Тому з урахуванням цих обставин, в сукупності із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , суд зазначив, що вважає доведеною прокурором наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Щодо клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, суд вказав, що висока імовірність переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження та вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, не дозволяє суду зробити висновок про можливість запобігти зазначеним ризикам тане здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченогошляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту або особистого зобов`язання, про що заявив клопотання обвинувачений. Стороною захисту не надано суду доказів, які б доводили наявність обставин, що свідчать про істотне зменшення ризиків, які стали підставою для застосування та продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім цього, суд зазначив, що підстава, наведена обвинуваченим ОСОБА_6 у поданому ним клопотанні, а саме грубі обмеження стороною обвинувачення, судом його прав, передбачених Конституцією України та КПК України, не є самостійною підставою для зміни йому запобіжного заходу, а зводяться до незгоди обвинуваченого з процесуальними рішеннями. Крім цього, суд першої інстанції вказав, що не заслуговують на увагу покликання обвинуваченого щодо відсутності доказів вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 - ч.4 ст.186 КК України, оскільки оцінка доказам, отриманим стороною обвинувачення під час досудового розслідування буде надаватись у нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення у справі.

На дану ухвалу обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просить оскаржувану ухвалу скасувати у зв`язку з істотними порушеннями прав людини, змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що його, як підозрюваного, не було ознайомлено з матеріалами справи на досудовому розслідуванні, відповідно до вимог ст.290 КПК України, суддею суду першої інстанції не взято до уваги порушення прав людини, вважає, що його незаконно утримують під вартою, розгляд справи триває надмірно.

Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Прокурор будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з`явився, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги без участі останнього.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 дотримався в повному обсязі вимог чинного законодавства.

Встановлено, що на розгляді Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадженняпро обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч.4 ст. 186 КК України.

Продовжуючи стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходив з тих обставин, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, також суд оцінив сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у злочині, у вчиненні якого обвинувачується. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за час тримання обвинуваченого під вартою зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності.

З висновками суду першої інстанції щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 колегія суддів погоджується та вважає, що мотиви прийнятого судом рішення повно та обґрунтовано викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам статті 196 КПК України.

Доводи сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та які не зменшилися та продовжують існувати, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки продовжуючи строк дії запобіжного заходу суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначивши при цьому підстави, за яких застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу є неможливим, з яким цілком погоджується суд апеляційної інстанції.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєнні кримінальних правопорушень, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст.404,405,407,419,422-1 КПК України, колегія суддів

постановила:

ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 залишити без змін, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4