Постанова

від 21.11.2024 по справі 495/4117/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2724/24

Справа № 495/4117/22

Головуючий у першій інстанції Прийомова О.Ю.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 495/4117/22

Номер провадження: 22-ц/813/2724/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

- позивач - керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області,

- відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави, в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, припинення речового права на нерухоме майно, приведення земельної ділянки до попереднього стану та зобов`язання повернути земельну ділянку, за апеляційною скаргою Одеськоїобласної прокуратури на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Прийомової О.Ю. 13 вересня 2023 року, повний текст рішення складений 22 вересня 2023 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури (далі Прокурор) звернувся до суду з вищевказаним позовом в інтересах держави, в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому просить: 1) визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 46052174 від 20 березня 2019 року, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю, загальною площею - 4,2 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 30783347, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790603651103); 2) припинити речове право власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю за адресою - АДРЕСА_2 , шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 30783347 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790603651103; 3) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 5110300000:02:028:0256, за адресою - АДРЕСА_2 , серія та номер 1136 від 20.10.2020 року, укладений між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міськради та ОСОБА_1 ; 4) припинити за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею - 0,0044 га., за адресою - АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110300000:02:028:0256, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 38145961 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2012428251103; 5) зобов`язати ОСОБА_1 привести земельну ділянку, розташовану за адресою - АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110300000:02:028:0256, до попереднього стану шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої нежитлової будівлі, площею - 4,2 кв. м.; 6) зобов`язати ОСОБА_1 повернути до земель комунальної власності Кароліно-Бугазької сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:028:0256, площею - 0,0044 га., загальною вартістю - 188 804,00 грн., розташовану за адресою - АДРЕСА_2 .

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером рішення 46052174 від 20.03.2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю, загальною площею - 4,2 кв. м., за адресою - АДРЕСА_2 (номер запису про право власності 30783347, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790603651103).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації права власності на вищевказану нежитлову будівлю є: технічний паспорт серія та номер б/н, виданий 07.03.2019 року ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД»; акт готовності об`єкта до експлуатації №275, виданий 11.02.2010 року Інспекцією ДАБК в Одеській області.

Однак, вищевказана реєстрація права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, загальною площею - 4,2 кв. м., за адресою - АДРЕСА_2 є незаконною.

Обов`язковою умовою для реєстрації права власності на будинок, право на який реєструється вперше з відкриттям розділу у реєстрі, на час прийняття оскаржуваного рішення, була наявність у право набувача документа про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту та документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

На дату реєстрації права власності на нежитлову будівлю за адресою - АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 , у останньої не зареєстровано речове право власності чи користування земельною ділянкою під вказаною нежитловою будівлею, тобто право власності на об`єкт нерухомості зареєстровано за відсутності жодного правовстановлюючого документу на земельну ділянку.

Станом на лютий 2010 року (на дату видачі акту готовності об`єкта до експлуатації №275) прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту здійснювалось на підставі сертифікату відповідності, а не на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації, який є лише підставою для отримання сертифікату.

Технічний паспорт лише підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна та не являється правовстановлювальним документом.

Відповідно до листа КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» від 27.10.2021 року за №1353, вказане комунальне підприємство не проводило технічну інвентаризацію та державну реєстрацію права власності об`єкті нерухомого майна за адресами - АДРЕСА_2 .

Крім того, вбачається, що на дату проведення державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю за ОСОБА_1 земельна ділянка під цією нежитловою будівлею за адресою - АДРЕСА_2 , перебувала у комунальній власності територіальної громади селища міського типу Затока.

Прокурор вважає, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 березня 2019 року за ОСОБА_1 прийнято без документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію зазначеного будівництвом об`єкту (сертифікату відповідності), без присвоєної у встановленому порядку адреси та на земельній ділянці, яка на дату реєстрації права власності на розташовану на ній нежитлову будівлю, нікому не передавалась у власність /користування, у зв`язку з чим, таке рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню у судовому порядку.

Таким чином, прокурор вважає, що підлягає припиненню право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, загальною площею - 4,2 кв. м., розташовану в АДРЕСА_2 , шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 30783347 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1790603651103.

Реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 без введення в експлуатацію, за відсутності на дату такої реєстрації правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка є власністю територіальної громади, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, тягне за собою нераціональне використання земель, що порушує інтереси держави.

Ураховуючи відсутність дозвільних документів на проведення будівельних робіт з реконструкції/нового будівництва спірного об`єкту нерухомості та зайняття земельної ділянки за відсутності правоустановчих документів на неї, таке будівництво є самочинним.

Встановлено, що в порушення вимог ст. ст. 134 - 139 ЗК України на підставі незаконної державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю за адресою - АДРЕСА_2 , укладено договір оренди земельної ділянки під зазначеною будівлею від 31.01.2020 року №94 між Затоківською селищною радою та ОСОБА_1 , строком на 49 років, про що внесено відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.01.2020 року, індексний номер: 50917574).

Згідно з п. п. 3, 4 зазначеного договору оренди, на земельний ділянці, яка є предметом цього договору, розташована нежитлова будівля.

Вищезазначена земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

В подальшому, відповідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішенням реєстратора - приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір Ірини Валентинівни від 20.10.2020 року, індексний номер рішення 54669269, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.10.2020 року за №1136, укладеного між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та ОСОБА_1 .

З наявних електронних матеріалів реєстраційної справи №2012428251103 в Державному реєстрі речових прав та зі змісту зазначеного договору-купівлі продажу земельної ділянки вбачається, що купівля-продаж земельної ділянки комунальної власності відбулась без проведення земельних торгів.

Враховуючи, що державну реєстрацію права власності на зазначену нежитлову будівлю проведено незаконно, договір купівлі-продажу земельної ділянки під зазначеним об`єктом нерухомості укладено на незаконній підставі та поза процедурою проведення земельних торгів, всупереч вимог ст. ст. 134 - 132 ЗК України.

Таким чином, враховуючи, що реєстрація нежитлової будівлі за адресою - АДРЕСА_2 , є незаконною, вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено на незаконній підставі та поза процедурою проведення земельних торгів всупереч вимог ст. ст. 134-139 ЗК України, а тому підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

У зв`язку з тим, що земельна ділянка вибула з власності територіально громади незаконно, з допущенням порушень вимог чинного законодавства, договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає визнанню недійсними в судовому порядку, відповідно земельна ділянка, загальною площею - 0,0044 га., кадастровий номер 5110300000:02:028:0256, за адресою - АДРЕСА_2 , підлягає поверненню до земель комунальної власності (Т. 1, а. с. 1 23).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.09.2023 року відмовлено у задоволенні вищевказаного позову прокурора.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Прокурор, звертаючись з позовом в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, не довів порушене право Кароліно-Бугазької сільської ради, оскільки оскаржуване рішення вона не ухвалювала, так само і не укладала спірний договір оренди земельної ділянки. Суд вважав, що є неможливим повернення спірної земельної ділянки до земель комунальної власності Кароліно-Бугазької сільської ради, оскільки зазначена земельна ділянка знаходиться в межах іншого населеного пункту, який не входить до земель Кароліно-Бугазької територіальної громади (Т. 1, а. с. 168 -183).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Одеська обласна прокуратура в апеляційній скарзі просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.09.2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що рішення ухвалене при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванню норм матеріального права.

Апелянт посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що не доведеним є порушення прав Кароліно-Бугазької сільської ради (Т. 1, а. с. 185 190).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.10.2023 року апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.09.2023 року залишено без руху (Т. 1, а. с. 194 194 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.11.2023 року продовжено Одеській обласній прокуратурі строк для усунення недоліків (Т. 1, а. с. 201 201 зворотна сторона).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом було подано заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.11.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської обласноїпрокуратури назаочне рішенняБілгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 13.09.2023року (Т. 1, а. с. 207 207 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.11.2023 року призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 1, а. с. 208).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.03.2024 року витребувано з Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського районну Одеської області, з Білгород-Дністровської міської ради та Білгород-Дністровської районної ради відомості, з наданням доказів (рішень органів місцевого самоврядування, постанов, тощо) про наступне: - Коли набула повноважень Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області; - Чи була розформована та чи увійшла територія Затоківської селищної ради до території Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області після набуття повноважень останньою (Т. 1, а. с. 220 223).

У судовому засіданні прокурор Бондаревський О.М. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Заяв, клопотань, зокрема про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надали.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, заслухавши думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Одеської обласної прокуратури підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером рішення 46052174 від 20.03.2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю, загальною площею - 4,2 кв. м., за адресою - АДРЕСА_2 (номер запису про право власності 30783347, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790603651103).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації права власності на вищевказану нежитлову будівлю є: технічний паспорт серія та номер б/н, виданий 07.03.2019 року ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД»; акт готовності об`єкта до експлуатації №275, виданий 11.02.2010 року Інспекцією ДАБК в Одеській області (Т. 1, а. с. 24 30).

Білгород-Дністровська міська рада на запит окружної прокуратури листом № 02/15-21-5702/2442 від 01.11.2021 року повідомляє, що комплексна схема розміщення тимчасових споруд на території (в межах) Центрального району (Центральна алея) смт Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області була розроблена з порушенням вимог містобудівного законодавства, а оформлення права власності на деякі з цих по факту тимчасових споруд було оформлено право власності як на об`єкти нерухомості, що є грубим порушенням законодавства (Т. 1, а. с. 74 82).

Зі змісту листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеські області від 17.07.2020 року за №1015-05/1-3484, наданого на запит прокуратури, вбачається, що інформація в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, щодо реєстрації/видачі документів декларативного характеру на об`єкт нерухомості за адресою - АДРЕСА_2 , відсутня.

Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру, державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі здійснено - 24.09.2019 року з присвоєнням кадастрового номеру 5110300000:02:028:0256. Власник земельної ділянки - територіальна громада селища міського типу Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (Т. 1, а. с. 35 - 40).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішенням державного реєстратора Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської ради Одеської області Заболотного Олександра Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.01.2020 року, індексний номер 50752615, на земельну ділянку, площею - 0,0044 га., кадастровий номер 5110300000:02:028:0256, за адресою - АДРЕСА_2 зареєстровано право комунальної власності за територіальною громадою селища міського типу Затока ,в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

Крім того, встановлено, що наданий для державної реєстрації спірної нежитлової будівлі технічний паспорт від 07.03.2019 року, виданий ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД», замовником якого є - ОСОБА_1 , розроблено на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, він не містить інформацію про рік побудови вказаного об`єкту нерухомості (Т. 1, а. с. 66 70).

Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою 10.08.2020 року направлено запит до ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» про те, чи виготовлявся зазначений технічний паспорт та чи проводилась вказаним підприємством технічна інвентаризація за адресою - АДРЕСА_2 .

Відповідь на вказаний запит не надано.

Головне управління ДІС в Одеській області листом від 15.01.2021 року за №0251/5/15-32-18-08-10 повідомило, що згідно інформаційної бази даних ДІС України за 2019 - 2020 роки відносно вказаного підприємства будь-які перевірки не проводились, податкова звітність не надавалась, контакти представників даного підприємства відсутні.

Відповідно до листа КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» від 27.10.2021 року за №1353, вказане комунальне підприємство не проводило технічну інвентаризацію та державну реєстрацію права власності об`єктів нерухомого майна за адресами - АДРЕСА_2 (Т. 1, а. с. 85).

31.01.2020 року між Затоківською селищною радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки під зазначеною будівлею за №94, строком на 49 років, про що внесено відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.01.2020 року, індексний номер: 50917574).

Згідно з п. п. 3, 4 зазначеного договору оренди, на земельний ділянці, яка є предметом цього договору, розташована нежитлова будівля.

Вищезазначена земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (Т. 1 , а. с. 49 54).

У подальшому, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішенням реєстратора - приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір Ірини Валентинівни від 20.10.2020 року, індексний номер рішення 54669269, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.10.2020 року за №1136, укладеного між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та ОСОБА_1 .

З наявних електронних матеріалів реєстраційної справи №2012428251103 в Державному реєстрі речових прав та зі змісту зазначеного договору-купівлі продажу земельної ділянки вбачається, що купівля-продаж земельної ділянки комунальної власності відбулась без проведення земельних торгів.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно доположень ч.3ст.12,ч.1ст.81ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції про не доведеність порушення прав Кароліно-Бугазької сільської ради знайшли своє підтвердження.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад" № 157-УІІІ від 05.02.2015 року цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об`єднаних територіальних громад. Суб`єктами добровільного об`єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст. Об`єднана територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище- селищною, центром якої визначено село- сільською.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою. Після завершення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, їхні виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, персонального складі її виконавчого комітету. Протягом зазначеного строку сільський, селищний, міський голова, обраний об`єднаною територіальною громадою, очолює такі виконавчі комітети та входить до їх персонального складу. Після завершення повноважень сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу сільської ради у територіальній громаді, що увійшла до об`єднаної територіальної громади, відповідні функції одноособово виконує сільський, селищний, міський голова, вибраний об`єднаною територіальною громадою ,з дня набуття ним повноважень до затвердження відповідною сільською, селищною, міською радою персонального складі її виконавчого комітету.

Відповідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об`єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.

Кабінетом Міністрів України 12 червня 2020 року прийнято розпорядження «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» №720-р, з додатку до якого вбачається, що до складу Кароліно-Бугазької територіальної громади входять території Кароліно-Бугазької та Затоківської (Білгород-Дністровський район) територіальних громад.

Згідно п.п. 1, 4 п. 6-1 розділу V Прикінцевих та перехідних положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, як юридичних осіб, у зв`язку із змінами в адміністративно- територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: у день набуття повноважень сільською, селищною, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України, припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, територія якої включена до території сформованої територіальної громади: сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.

Відповідно до п.п. 6 п. 6-1 розділу V Прикінцевих та перехідних положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» майнові зобов`язання, майнові та немайнові права юридичних осіб-органів місцевого самоврядування розформованої територіальної громади, територія якої включена до територій кількох сформованих територіальних громад, розподіляються між правонаступниками таких юридичних осіб відповідно до передавальних актів.

Слід зазначити, що 19.01.2021 року комісією з реорганізації Затоківської селищної ради, створеною рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради було складено передавальний акт майна, активів та зобов`язань від Затоківської селищної ради до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області 31.03.2021 року на десятій сесії VІІІ скликання було прийнято рішення про затвердження передавального акту майна, активів та зобов`язань Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради №ІІІ-VІІІ, відповідно до якого радою було затверджено передавальний акт майна, активів та зобов`язань Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради.

Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області було прийнято рішення від 31.03.2021№ІІІ-VІІІ, із урахуванням рішення від 27.10.2020 року №1 «Про початок повноважень депутатів Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №2, «Про визнання ОСОБА_2 таким, що набув повноваження Кароліно-Бугазького сільського голови Білгород-Дністровського району Одеської області". Вказане рішення було предметом розгляду в Одеському окружному адміністративному суді (справа № 420/14705/20). За результатами судового розгляду рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 27.11.2020 року за №11 не скасовано.

Таким чином, відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про фактичне припинення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради як юридичної особи, не є визначальною підставою для заміни його правонаступником, оскільки згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» № 157-VІІІ об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав і обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільської, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи реорганізацію Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області колегія суддів приходить до висновку про правонаступництво Кароліно-Бугазькою сільською радою прав та обов`язків Затоківської селищної ради.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковими вищевказані висновки суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо суті спору

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером рішення 46052174 від 20.03.2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю, загальною площею - 4,2 кв. м., за адресою - АДРЕСА_2 (номер запису про право власності 30783347, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790603651103).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації права власності на вищевказану нежитлову будівлю є: технічний паспорт серія та номер б/н, виданий 07.03.2019 року ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД»; акт готовності об`єкта до експлуатації №275, виданий 11.02.2010 року Інспекцією ДАБК в Одеській області.

Колегія суддів погоджується з доводами позовної заяви про те, що вищевказана реєстрація права власності на нежитлову будівлю, загальною площею - 4,2 кв. м., за адресою - АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 є незаконною, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі Закон), який діяв на час прийняття даного рішення, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно ? це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 вищевказаного Закону встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державномуреєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Пунктом 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Згідно з ч. 1 ст. 22«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 (далі Порядок).

Відповідно до ст. 18 Закону, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до п. 40 Порядку Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбаченихЗаконом України«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Згідно із статтею 13 Законуу Державному реєстрі прав на кожний об`єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до п. 41 Порядку, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

- технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

- документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що, відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор, відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та перевіряє, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 10 Закону, державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Таким чином, обов`язковою умовою для реєстрації права власності на будинок, право на який реєструється вперше з відкриттям розділу у реєстрі, на час прийняття оскаржуваного рішення, було наявність у правонабувача документа про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту та документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані дотримуватися містобудівні умови і обмеження під час проектування і будівництва об`єктів.Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 Кодексу), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 102-1 Кодексу) або з інших передбачених законом підстав.

Білгород-Дністровська міська рада на запит окружної прокуратури листом № 02/15-21-5702/2442 від 01.11.2021 повідомляє, що комплексна схема розміщення тимчасових споруд на території (в межах) Центрального району (Центральна алея) смт Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області була розроблена з порушенням вимог містобудівного законодавства, а оформлення права власності на деякі з цих по факту тимчасових споруд було оформлено право власності як на об`єкти нерухомості, що є грубим порушенням законодавства.

Зі змісту листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 17.07.2020 за №1015-05/1-3484, наданого на запит прокуратури, вбачається, що інформація в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, щодо реєстрації/видачі документів декларативного характеру на об`єкт нерухомості за адресою - АДРЕСА_2 ,відсутня.

Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру, державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі здійснено 24.09.2019 року з присвоєнням кадастрового номеру 5110300000:02:028:0256, власник земельної ділянки - територіальна громада селища міського типу Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішенням державного реєстратора Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської ради Одеської області Заболотного Олександра Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.01.2020 року, індексний номер 50752615, на земельну ділянку, площею - 0,0044 га., кадастровий номер 5110300000:02:028:0256, за адресою - АДРЕСА_2 , зареєстровано право комунальної власності за територіальною громадою селища міського типу Затока, в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

На дату реєстрації права власності на нежитлову будівлю за адресою - АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 у останньої не зареєстровано речове права власності чи користування земельною ділянкою під вказаною нежитловою будівлею. Тобто право власності на об`єкт нерухомості зареєстровано за відсутності жодного правовстановлюючого документу на земельну ділянку.

Крім цього, відповідно до п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 (чинного на момент видачі акту готовності об`єкта до експлуатації №275 від 11.02.2010), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснювалось на підставі сертифіката відповідності, що видавався Держархбудінспекцією та її територіальними органами за формою, згідно з додатком 1. Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає письмову заяву, згідно з додатком 2 інспекції, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, або інспекції за місцем розташування закінченого будівництвом об`єкта, якщо проводилися будівельні роботи, на виконання яких не вимагається дозвіл. До заяви додаються: проектна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; акт готовності об`єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником, страховою компанією (у разі, коли об`єкт застрахований) за формою згідно з додатком 3. (п. 3 зазначеного Порядку).

Таким чином, станом на лютий 2010 року (дату видачі акту готовності об`єкта до експлуатації №275) прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту здійснювалось на підставі сертифікату відповідності, а не на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації, який є лише підставою для отримання сертифікату.

Крім того, встановлено, що наданий для державної реєстрації спірної нежитлової будівлі технічний паспорт від 07.03.2019, виданий ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД», замовником якого є ОСОБА_1 , розроблено на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами не містить інформацію про рік побудови вказаного об`єкту нерухомості.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001 за №127, технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику.

Колегія суддів зазначає, що технічний паспорт лише підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна та не являється правовстановлювальним документом.

Відповідно до листа КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» від 27.10.2021 за №1353, вказане комунальне підприємство не проводило технічну інвентаризацію та державну реєстрацію права власності об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України,право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», функції замовника комплексної забудови території може виконувати власник (користувач) відповідноїземельної ділянки в межах такоїземельної ділянки, переданої (наданої) йому в установленому законом порядку.

З вищенаведеного вбачається, що на дату оскаржуваної реєстрації права власності на нежитлову будівлю за адресою - АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 у останньої не було зареєстрованого речового права власності чи користування земельною ділянкою під вказаною нежитловою будівлею.

Таким чином, суд вважає, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 березня 2019 року за ОСОБА_1 прийнято без документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію зазначеного будівництвом об`єкту (сертифікату відповідності), без присвоєної у встановленому порядку адреси та на земельній ділянці, яка на дату реєстрації права власності на розташовану на ній нежитлову будівлю нікому не передавалась у власність /користування, у зв`язку з чим, таке рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до ст. 24 Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщоподані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Ураховуючи вищевикладене, за результатами розгляду поданих ОСОБА_1 документів, державний реєстратор повинен був відмовити у реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості.

Зазначене свідчить, що оспорюване рішення державного реєстратора Махортова І.О. було прийнято в порушення ст. 10 Закону (без документу, що засвідчував прийняття до експлуатації об`єкту на момент його зведення), у порушення ст. ст. 5, 18, 24, 27 Закону та п. п. 18, 40, 41 Порядку (без довідки про присвоєння адреси, без зареєстрованого права власності/користування в Державному реєстрі прав на земельну ділянку, на якій розташований спірний об`єкт нерухомості). Зворотного відповідачкою не було доведено.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченомупідпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що підлягає припиненню право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, загальною площею - 4.2 кв. м., розташовану в АДРЕСА_2 ,шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 30783347 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790603651103.

В результаті прийняття державним реєстратором вищезазначеного незаконного рішення, за яким ОСОБА_1 набула право власності на нежитлову будівлю, земельна ділянка, загальною площею 4,2 кв. м., на якій розташований спірний об`єкт нерухомості фактично вибула з комунальної власності.

Згідно зі ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до делегованих державою органам місцевого самоврядування повноважень належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом України від 17 липня 1997року № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 345 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, щосільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

На момент прийняття рішення державним реєстратором Махортовим І.О. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно останнє знаходилось на земельній ділянці, яка є власністю територіальної громади смт Затока. Таким чином, діями відповідачки порушено майнові права держави, в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Крім того, зазначена незаконна реєстрація нежитлової будівлі за ОСОБА_1 у подальшому надала можливість останній обійти вимоги ст. 134 ЗК України та набути право оренди земельної ділянки комунальної власності поза земельними торгами (аукціоном), що призвело до завдання шкоди економічним інтересам територіальної громади та неможливості визначення вищої орендної плати за земельну ділянку за наслідками проведення аукціону та залучення до бюджету територіальної громади додаткових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державні або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разірозташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Частиною 11 статті 128 ЗК України встановлено, щокошти, отримані від продажу земельних ділянок державної або комунальної власності, зараховуються органами державної влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування відповідно до державного та/або місцевих бюджетів у порядку, визначеному законом.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів про проведення продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах) спірної земельної ділянки.

Таким чином,апеляційний суд вважає щореєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за відповідачкою ОСОБА_1 без введення в експлуатацію, за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка є власністю територіальної громади, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, тягне за собою нераціональне використання земель, щопорушує інтереси територіальної громади.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Ураховуючи відсутність дозвільних документів на проведення будівельних робіт з реконструкції/нового будівництва спірного об`єкту нерухомості та зайняття земельної ділянки за відсутності правоустановчих документів на неї суд вважає що таке будівництво є самочинним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Отже, єдиною підставою для набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України.

Частиною 1 статті 375 ЦК України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Аналогічно визначено і в п. 4 постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», де при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.Не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови. Під належним дозволом слід розуміти передбаченийЗаконом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VIдозвільний документ (статті 35 - 37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об`єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Судом встановлено, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішенням реєстратора - приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір Ірини Валентинівни від 20.10.2020 року, індексний номер рішення 54669269, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.10.2020 року за №1136, укладеного між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та ОСОБА_1 .

Згідно з п. п. 3, 4 зазначеного договору оренди, на земельній ділянці, яка є предметом цього договору, розташована нежитлова будівля. Вищезазначена земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Враховуючи, що державну реєстрацію права власності на зазначену нежитлову будівлю за ОСОБА_1 проведено незаконно, договір оренди земельної ділянки під зазначеним об`єктом нерухомості укладено на незаконній підставі та поза процедурою проведення земельних торгів всупереч вимог ст. 134 ЗК України.

Таким чином, суд враховуючи, що реєстрація нежитлової будівлі за адресою - АДРЕСА_2 , є незаконною, вказаний договір оренди земельної ділянки укладено на незаконній підставі та поза процедурою проведення земельних торгів всупереч вимог ст.ст. 134-139 ЗК України, тому договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України,якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №922/2155/18, позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 16 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України,власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частини 3 статті 152 ЗК України).

Частиною 2 статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №642/1536/17-ц сформовано наступний правовий висновок: системний аналіз положеньстатей 376 ЦК України, 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави для висновку, щосамочинне будівництво підлягає безумовному знесенню,якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

З огляду на викладене, суд вважає що правомірною та виправданою є вимога щодо знесення ОСОБА_1 самочинно збудованого об`єкту нерухомості, загальною площею 4,2 кв. м., розташованого за адресою - АДРЕСА_2 , а земельна ділянка, на якій він збудований, приведенню до попереднього стану.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК Українине змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченомупідпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішенняпро скасування рішення державного реєстраторапродержавну реєстрацію прав,визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації правдопускається виключно з одночаснимвизнанням, зміною чиприпиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Верховний Суд у постанові від 04.11.2020 у справі №910/7648/19 зазначив, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення оскаржуваної постанови, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак апеляційний суд помилково зазначив про необхідність застосування позивачем способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а отже не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19 та від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19.

Відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 154/883/19, ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи, що договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, речове право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 0,0044 га, кадастровий номер 5110300000:02:028:0256, за адресою: АДРЕСА_2 , - підлягає припиненню шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 38745961 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2012428251103.

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з п.п. 5,10 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду

цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 за №9,вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення

майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №922/2155/18, позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

У зв`язку з тим, що земельна ділянка вибула з власності територіально громади незаконно, з допущенням порушень вимог чинного законодавства, договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає визнанню недійсними у судовому порядку, відповідно земельна ділянка, загальною площею - 0,0044 га, кадастровий номер 5110300000:02:028:0256, за адресою - АДРЕСА_2 , підлягає поверненню до земель комунальної власності.

Висновки зарезультатами розглядуапеляційної скарги,з посиланнямна нормипроцесуального права,якими керувавсясуд апеляційноїінстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Одеської обласної прокуратури є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пункту 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, за вищевказаного обґрунтування.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, необхідно змінити розподіл судових витрат.

Частиною 3ст. 6 Закону України «Про судовий збір»передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до чт. 4 ЗУ «Про судовий збір» визначено, подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою ставка судового збору складає - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем визначено ціну позову в розмірі 188 804 грн.

Отже, за вимоги майнового характеру, судовий збір при подачі позовної заяви складав 2 832,06 грн. (188804 х 1,5%).

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою підприємцем, ставка судового збору становить - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривень.

Отже, при подачі позовної заяви з вимогами немайнового характеру, ставка судового збору становила 12405 грн. (2481 грн. х 5).

Отже, при зверненні до суду з позовом, позивачем необхідно було сплатити 15 237,06 грн. = 12405 грн. + 2 832,06 грн..

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі - 18905 грн, що підтверджується платіжним дорученням №741 від 26.05.2022 року (Т. 1, а. с. 93).

Таким чином позивач не позбавлений права на звернення до суду першої інстанції із заявою про повернення надлишково сплаченого судового збору.

Відповідно до вимог п. п. 1.6.1 ч. 2, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI (у редакції на день подачі апеляційної скарги), розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки,що підлягаласплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, у даному випадку сума судового збору за подачу апеляційної скарги для сплати становить =22 855,59 грн. = 15 237,06 грн. х 150%.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою Прокуратурою було сплачено судовий збір у розмірі 28 357,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2443 від 01.11.2023 року (Т. 1, а. с. 204).

Таким чином позивач не позбавлений права на звернення до суду із заявою про повернення надлишково сплаченого судового збору.

На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі - 38092,65 грн..

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст.367,368, 374,376,381,382,383,384,389,390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 вересня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави, в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, припинення речового права на нерухоме майно, приведення земельної ділянки до попереднього стану та зобов`язання повернути земельну ділянку задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 46052174 від 20 березня 2019 року, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю, загальною площею - 4,2 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 30783347, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790603651103.

Припинити речове право власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю за адресою - АДРЕСА_2 , шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 30783347 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790603651103.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою - АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110300000:02:028:0256, серія та номер 1136 від 20.10.2020 року, укладений між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міськради та ОСОБА_1 .

Припинити за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею - 0,0044 га., за адресою - АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110300000:02:028:0256, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 38145961 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2012428251103.

Зобов`язати ОСОБА_1 привести земельну ділянку, розташовану за адресою - АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110300000:02:028:0256, до попереднього стану шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої нежитлової будівлі, площею - 4,2 кв. м..

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути до земель комунальної власності Кароліно-Бугазької сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:028:0256, площею - 0,0044 га., загальною вартістю - 188 804,00 грн., розташовану за адресою - АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеської обласної прокуратури (Код ЄДРПОУ 03528552) судовий збір у розмірі - 38 092 (тридцять вісім тисяч дев`яносто дві) грн. 65 коп..

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 23 грудня 2024 року.

Головуючий: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе