Постанова

від 23.12.2024 по справі 752/24927/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024року м. Київ

Справа №752/24927/23

Провадження: № 22-ц/824/13548/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Нежури В.А., Соколової В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Машкевич К. В.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 року ТОВ «Дом Сервіс» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що товариство є організацією, яка надає послуги з обслуговування житлового будинку на прибудинкової території на адресою: АДРЕСА_1 на підставі Акту приймання-передачі житлового комплексу з балансу ТОВ`УМК» на баланс ТОВ «Дом Сервіс» від 19 серпня 2017 року.Відповідач на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № 300 від 19 листопада 2013 року є власником квартири АДРЕСА_2 . Станом на 01 листопада 2023 року заборгованість відповідача за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 грудня 2021 року по 01 листопада 2023 року становить 17 673, 79 грн. З урахуванням вимог ст.625 ЦК України, крім основної заборгованості, позивач просив суд стягнути з відповідача також 3 % річних в сумі 233, 85 грн. та інфляційні втрати в сумі 403, 49 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року позов ТОВ «Дом Сервіс» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дом Сервіс» 17673, 79 грн. заборгованості, 403, 49 грн. інфляційних втрат, 233, 85 грн. - 3 % річних та 2684 грн. судового збору.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що ТОВ «Дом Сервіс» не є суб`єктом (учасником) правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг та не може бути позивачем у даній справі. Зазначає, що ТОВ «Дом Сервіс» не надало жодних доказів того, що воно є виконавцем комунальних послуг, не надало відповідних дозвільних документів на здійснення такої діяльності та не може бути виконавцем таких послуг. Він, ОСОБА_1 , не укладав договору із ТОВ «Дом Сервіс», більш того, у листі від 09.09.2021 року він відмовився отримувати від позивача будь-які послуги. Позивач не довів належними та допустимими доказами того, що він є постачальником житлово-комунальних послуг та обґрунтування тарифу на такі послуги. Також зазначив, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, які б підтверджували умови надання житлово-комунальних послуг.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Жекова Г.І. в інтересах ТОВ «Дом Сервіс» заперечила проти апеляційної скарги та зазначила, що ТОВ «Дом Сервіс» надає послуги з обслуговування житлового будинку та прилеглої прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом приймання-передачі житлового комплексу з балансу ТОВ «УМК» на баланс ТОВ «Дом Сервіс» від 19 серпня 2017 року. ОСОБА_1 як споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, оскільки фактично користувався ними. Тобто, у даному випадку між сторонами склалися фактичні договірні відносини, за якими у належне відповідачу житло надавалися житлово-комунальні послуги. Вказала, що нарахування на підставі затверджених позивачем тарифів за послуги з обслуговування житлового будинку та прилеглої території були предметом судового дослідження у справах № 752/13161/19 і 752/655/22 за аналогічними позовами ТОВ «Дом Сервіс» до ОСОБА_1 . Просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Дом Севіс» зареєстроване в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19 серпня 2017 року з основним видом економічної діяльності - комплексне обслуговування об`єктів.

19 серпня 2017 року Актом приймання-передачі житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 житловий комплекс за вказаною адресою був переданий з балансу ТОВ «УМК» на баланс ТОВ «Дом Сервіс».

На підставі даного Акту ТОВ «Дом Сервіс» надає послуги з обслуговування житлового будинку та прибудинкової території.

Рішенням загальних зборів учасників від 18 серпня 2017 року затверджено Статут ТОВ «Дом Сервіс».

Мета та предмет діяльності товариства визначено в розділі 3 Статуту, якими є, в тому числі: здійснення функцій утримання на балансі, переданих йому за договором з власником житлових будинків, споруд та іншого майна; виконання функцій замовника та виконавця житлово-комунальних послуг; забезпечення експлуатації житлових будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами.

Відповідач на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 19 листопада 2013 року є власником квартири АДРЕСА_2 .

З розрахунку заблоргованості вбачається, що заборгованість за надані відповідачу послуги становить 17 673, 79 грн. за період з грудня 2021 року по листопад 2023 року, інфляційні втрати в розмірі 403,49 грн, та 3 % річних в сумі 233,35 грн розраховані за період з травня по жовтень 2023 року.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.В порушення вимог закону відповідач плату за надані послуги не вносить. Крім того, відповідач не заперечував, що в порядку, визначеному законом, від наданих позивачем послуг він не відмовлявся, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості в вигляді актів, які б давали підстави для звільнення від їх сплати, не надав, як і не надав доказів виклику представників позивача для перевірки якості та повноти наданих послуг.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів ураховує наступне.

Як визначено у ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: - утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; - купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; - поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За правилом ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Тобто, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

Отже,під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

За змістом ст. ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що відповідач не вносить оплату за житлово-комунальні послуги, але фактично ними користуються.

Як встановлено судом першої інстанції, станом на 01 листопада 2023 року заборгованість відповідача перед ТОВ «Дом Сервіс» за житлово-комунальні послуги, надані за період з 01 грудня 2021 року по 01 листопада 2023 року, становить 17 673, 79 грн.

Відповідач вказаного розрахунку не спростував, власний розрахунок заборгованості не надав. Докази оплати вказаної заборгованості відповідачем у матеріалах справи відстуні.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власники квартир багатоквартирних будинків зобов`язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку. Наймачі квартир (кімнат) вносять плату за найм житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Ці платежі і платежі за комунальні та інші послуги власниками квартир, наймачами і орендарями вносяться щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інші строки. При простроченні внесення вказаної плати стягується пеня з розрахунку 1 процент від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 100 процентів загальної суми боргу.

В силу положень п.10 ч.1 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники будинку зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст.12 Закону, невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відсутність договору між сторонами щодо витрат на утримання будинку та прибудинкової території не звільняє власника квартири від обов`язку по сплаті за надані житлово-комунальні послуги з утримання майна в багатоквартирному будинку.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена ч. 2ст. 625 ЦК України.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, зважаючи на те, що з боку відповідача не надано суду доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань, передбачених законом, по оплаті за надані позивачем житлово-комунальні послуги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність заявлених позивачем вимог в сумі 17673, 79 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо неукладення договору про надання житлово-комунальних послуг між ТОВ «Дом Сервіс» та відповідачем не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за такі послуги, оскільки укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статтям 627, 630 ЦК України та статтям 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому, відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, а лист від 09.09.2021 року, на який він, ОСОБА_1 , посилається в апеляційній скарзі, не є таким доказом. Також відповідачем не надано доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати.

Не приймаються колегією суддів й посилання скаржника на те, що позивач не надав доказів надання житлово-комунальних послуг відповідачу і фактичного отримання ним таких послуг, оскільки дані послуги були надані ТОВ «Дом Сервіс» відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Щодо недоведеності тарифів та складової вартості тарифу за обслуги з обслуговування житлового будинку та прилеглої прибудинкової території, слід відзначити, що як суду першої інстанції, так і ОСОБА_2 надавалися копії наказів ТОВ «Дом Сервіс» про затвердження складової вартості за послуги з обслуговування житлового будинку та прилеглої прибудинкової території та копії затвердженої складової вартості за послуги.

Водночас, доказів незаконності такого тарифу або неправильності розрахунків заборгованості, відповідач суду не надав.

З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про незаконну відмову суду першої інстанції у витребуванні доказів, а саме договору/договорів, відповідно до якого/яких ТОВ «Дом Сервіс» розраховує плату за послугу з обслуговування житлового будинку та прилеглої прибудинкової території та документи, що підтверджують затвердження ціни/ тарифу/вартості послуги з обслуговування житлового будинку та прилеглої прибудинкової території.

При цьому слід відмітити, що 09 листопада 2017 року було ухвалено Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від № 2189-VIII, ч.1 ст. 10 якого передбачено, що ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Додатково Постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 03.04.2019 внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», а саме: виключено абзац 5, яким було встановлено «Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Оскількизаконодавством не було передбачено погодження органами місцевого самоврядування розмірів внесків та платежів за надання послуг з управління багатоквартирним будинком, доводи відповідача про невідповідність порядку встановлення тарифів діючому законодавству є неспроможними.

Крім того,відповідачемне надано доказів на підтвердження оскарження у встановленому законом порядку та визнання недійсними тарифів, встановлених наказами ТОВ «Дом Сервіс».

В цілому доводи апеляційної скарги ґрунтуються на незгоді відповідачаіз необхідністю сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг у належному йому житловому приміщенні за встановленими тарифами, а тому не можуть бути підставою для відмови в стягненні заборгованості за несплачені житлово-комунальні послуги.

Більш того, слід відмітити, що питання законності надання позивачем послуг з обслуговування житлового будинку на прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 вже неодноразово було предметом судового розгляду за аналогічними позовами. Зокрема, у справах № 752/13161/19 та № 752/655/22 було встановлено, що ТОВ «Дом Сервіс» надає послуги з обслуговування житлового будинку та прилеглої прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , тобто й відповідачу як власнику квартири АДРЕСА_3 зазначеного будинку, що підтверджується актом приймання-передачі житлового комплексу за вказаною адресою, з балансу ТОВ «УМК» на баланс ТОВ «Дом Сервіс» від19 серпня 2017 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 грудня 2021 року по 01 листопада 2023 року у розмірі 17 673, 79 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України з огляду на наступе.

Як встановленовище, у відповідача у зв`язку з несвоєчасною сплатою за спожиті житлово-комунальні послуги утворилась заборгованість у розмірі 17 673,79 грн за період з з грудня 2021 року по жовтень 2023 року.

24 лютого 2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022. Воєнний стан в Україні введено на всій території України та діє до теперішнього часу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" постановив в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні»: установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року №1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» та п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції:

1.Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Тобто, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв'язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.

Так, м. Київ не відноситься до територій, де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій, отже право на нарахування штрафних санкцій у зв'язку з неоплатою житлово-комунальних послуг у позивача виникає лише з 30 грудня 2023 року.

В той же час, з наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат убачається, що останнім такі штрафні санкції нараховані за період з травня по жовтень 2023 року, тобто, за період, в який діяла заборона на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 233,85 грн та інфляційних втрат в сумі 403, 49 грн згідно ст. 625 ЦК України є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких підстав, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України слід скасувати з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні цих вимог. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 376, 382, 384 України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України скасувати та ухвалити в цій частині вимог нове судове рішення про відмову в позові.

В решті рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді В.А. Нежура

В.В. Соколова