Постанова

від 23.12.2024 по справі 520/28038/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 р. Справа № 520/28038/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністью "Адр-Сервіс Агро" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 р. (постановлену суддею Сліденко А.В.) по справі № 520/28038/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністью "Адр-Сервіс Агро"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування подокового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адр-Сервіс Агро» (в подальшому ТОВ «Адр-Сервіс Агро») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 18.03.2024 р. № 0/13892/0412 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на загальну суму 2318816,54 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 р. повернуто, оскільки позовну заяву підписано та подано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 р. та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву підписано та подано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку та позивачем пропущено строк звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятоюстатті 266 цього Кодексу.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Стаття 59 КАС Українимістить вимоги до документів, що підтверджують повноваження представників. Так, частина перша цієї статті визначає, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що юридичні особи, суб`єкти владних повноважень беруть участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника на підставі довіреності.

Тобто, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та/або юридичних осіб через уповноважених осіб, як представників у порядку самопредставництва за наявності підтверджуючих на це документів.

Діястатті 59 КАС Українине поширюється на випадки самопредставництва юридичної особи. Інші норми вказаногоКодексутакож не вимагають додавання, зокрема до апеляційної скарги, заяви, документів, що підтверджують повноваження відповідного керівника чи іншої особи у випадку самопредставництва юридичної особи

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах Верховного Суду 22.07.2021 р. у справі №280/6557/20, від 09.09.2021 р. у справі № 200/11717/20-а, від 28.12.2022 р. у справі № 826/23910/15.

Відповідно до частини першоїстатті 10 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Пунктом 13 частини 2 статті 9 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 р. у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першійстатті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Крім того, за наявності сумнівів щодо наявності у особи, що підписала заяву (скаргу) повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва юридичної особи, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленомустаттею 169 КАС України.

Тобто, за наявності сумніву щодо повноважень підписанта апеляційної скарги (у порядку самопредставництва) суд апеляційної інстанції не позбавлений процесуальної можливості пересвідчитись у наявності такого права, зокрема, скориставшись безкоштовним онлайн доступом до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 11.04.2024 р. у справі № 160/5626/23.

Аналіз статті 59 КАС Україниу протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя, що полягає у надмірному формалізмі. Так, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом.

Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Згідно із відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Вареник В.Б. є керівником ТОВ «Адр-Сервіс Агро» та на час проведення аудиту тимчасово виконуючим обов`язки директора. Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана інформація є доступно.

Доказів того, що суд першої інстанції здійснив відповідний запит про отримання відомостей з державного реєстру на офіційному сайті Міністерства юстиції України і згідно з отриманими відомостями Вареник В.Б. не мав відповідних повноважень щодо підписання позовної заяви матеріали адміністративної справи не містять.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає передчасним висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви, у зв`язку з відсутністю документу, що підтверджує повноваження Вареника В.Б. на підписання позовної заяви, оскільки суд не позбавлений процесуальної можливості пересвідчитись у наявності такого права, зокрема, скориставшись безкоштовним онлайн доступом до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також, суд апеляційної інстанції вважає передчасним висновок суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з цим позовом, оскільки, відповідно до ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановленихстаттями 160,161цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, щоапеляційна скарга ТОВ «Адр-Сервіс Агро» підлягає задоволенню, а ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 р. скасуванню, оскільки судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно дост. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.242,243,250,308,310,312,320,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністью "Адр-Сервіс Агро" - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 р. по справі № 520/28038/24 - скасувати.

Справу № 520/28038/24 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін