Постанова

від 19.12.2024 по справі 199/6087/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 199/6087/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2024 року (головуючий суддя Якименко Л.Г.)

в адміністративній справі №199/6087/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними дій та скасування постанови про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернувся 01.08.2024 до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача Одеської митниці Державної митної служби України, в якому, урахуванням уточненого позову, просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Одеської митниці Державної митної служби України №0275/50000/24 від 11.07.2024 року;

- відповідно до ст.22 КУпАП та п.3 ч.3 ст.286 КАС України закрити справу за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, звільнивши його від адміністративної відповідальності;

- зобов`язати Одеську митницю Державної митної служби України повернути йому грошові кошти, тимчасово вилучені у нього в зоні митного контролю відділу митного оформлення №5 пункту пропуску «Орлівка» митного посту «Придунайський» Одеської митниці за протоколом №0275/50000/24 від 11.07.2024 року;

Також просив стягнути з Одеської митниці судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 968,96 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.07.2024 заступником начальника Одеської митниці Державної митної служби України Забавським Д.О. винесено постанову в справі про порушення митних правил №0275/50000/24, зокрема, про визнання його винним та притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.471 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, на суму 168 250,37 грн. Із вказаною постановою позивач не згодний, вважає її протиправною та такою, що винесена з порушенням вимог законодавства. Зазначив, що в постанові не надано оцінки наданим позивачем під час складання протоколу про порушення митних правил №0275/50000/24 від 11.07.2024 року поясненням, зокрема, що під час проходження ним митного контролю у темну пору доби не було належним чином позначено символами (позначками, вказівками) зеленого кольору («зелений коридор») відповідний канал в якому він знаходився, а тому не зміг їх розгледіти та прийняти правильне рішення щодо обрання належного коридору проходження митного контролю. Позивач зазначав у своїх поясненнях, які були долучені до вказаного протоколу, що позивачу співробітником митного органу було вказано саме на цей «зелений» коридор пропуску та ніхто не задавав питання щодо наявності у нього валюти або товарів, які підлягають декларуванню. Позивач вказує, що до «зеленого коридору» він потрапив випадково, тобто без мети (умисно або з необережності) здійснити вчинення недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, про що заявив інспектору безпосередньо під час огляду. Однак, не було належним чином позначено символами (позначками, вказівками) зеленого кольору («зелений коридор») відповідний канал в якому він знаходився та в який він потрапив через вказівку співробітника митного органу. Тому, на думку позивача, в його діях не вбачається ані умислу, ані необережності, а також вважає свої дії малозначними. Позивач вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.471 МКУ.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 , обравши смугу руху «зелений коридор», вчинив недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, у сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 471 Митного кодексу України. Суд першої інстанції зазначив, що та обставина, що позивач не приховував від митного органу валютні цінності, а добровільно про них заявив, не спростовує факту вчинення ним порушення митних правил. Таким чином, навіть якщо ОСОБА_1 помилково обрав проходження кордону «зеленим коридором», але у нього була б декларація про декларування валюти, не було б підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Оскільки декларації про декларування валюти не було, то суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова заступника начальника Одеської митниці Державної митної служби України Забавським Д.О. №0275/50000/24 від11.07.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.471 МК України, є законною, ухваленою повноважною особою в межах санкції даної статті, відтак в діях ОСОБА_1 є наявний склад порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.471 МК України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Вказує, що перетин кордону позивачем відбувався при значній хмарності у темну пору доби за незначний час до заходу сонця, що у сукупності з відсутністю встановлених світлових покажчиків у пункті пропуску, не дало змоги позивачу обрати належний коридор проходження митного контролю (через неможливість встановити/зрозуміти де який коридор). Зазначає, що до матеріалів справи надано фотознімки цього пункту пропуску, на яких вбачається підтвердження доводів позивача про відсутність світлових покажчиків таблички з відомостями про зелений коридор. Подані позивачем суду фотознімки містять дату і час, а відповідачем не надано доказів, які б спростовували, що на фотознімках зафіксований не пункт пропуску «Орлівка». Зазначає про відсутність вини позивача у вчинені порушення ч.1 ст.471 МК України, оскільки позивач здійснював перетин кордону та проходження митного контролю у темну пору доби (тобто при сутінках), згідно вказівки працівника відповідача. а через відсутність світлових покажчиків символа (таблички) зеленого коридору у пункті пропуску «Орлівка» (підтверджується наявними у матеріалах справи фотознімками та не спростовано відповідачем), виникла недостатня видимість, яка об`єктивно унеможливила для позивача правильне визначення та обрання вірного коридору митного контролю, через що позивач обрав помилково зелений коридор. Також, про факт відсутності вини позивача свідчить відсутність у позивача мети приховати від митного контролю валюті цінності, адже позивач сам заявив про те, що він має валюту та бажає її задекларувати. Таким чином, є безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що в діях позивача наявний склад порушення, яке передбачено ч.1 ст.471 Митного кодексу. Зауважує, що не було оформлено картку відмови в митному оформленні валютних цінностей, отже це питання не підлягало дослідженню в межах розгляду адміністративної справи відносно позивача. Також, під час судового засідання позивач просив суд першої інстанції дослідити доказ відеозапис від 05.09.2024 року, зроблений позивачем під час чергового перетину кордону в тому самому пункті пропуску. Цей відеозапис багато чого пояснює, адже на ньому зафіксований Modus operandi, оскільки саме таким чином видається контрольний талон про рух через зелений коридор та спрямовуються особи для проходження митного контролю. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні цього клопотання через відсутність у судовому засіданні представника відповідача, належним чином сповіщеного про час і місце судового засідання. Вказує, що дії позивача є малозначними, оскільки позивач не мав на меті приховати від митного контролю валюті цінності, а навпаки позивач сам заявив про те, що він має валюту та бажає її задекларувати. Тобто, дії позивача жодним чином не завдали шкоди державним та суспільним інтересам.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.07.2024 заступником начальника Одеської митниці Державної митної служби України Забавським Д.О. винесено постанову в справі про порушення митних правил №0275/50000/24, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.471 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20% суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, на суму 168250,37 грн. (а.с.16-22)

Із мотивування вищевказаної постанови вбачається, що 05.03.2024 близько 17 години 24 хвилин в зону митного контролю відділу митного оформлення №5 пункту пропуску «Орлівка» митного поста «Придунайський» Одеської митниці у напрямку руху «виїзд» з України до Румунії, по смузі руху «зелений коридор» заїхав легковик автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , який прямував разом зі своєю дружиною, громадянкою України

ОСОБА_2 проходження митного контролю вказані громадяни обрали проїзд через зону спрощеного митного контролю «зелений коридор» та ОСОБА_1 надав контрольний талон для проходження митного контролю по смузі руху «зелений коридор».

У ході проведення митного огляду автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та особистих речей громадян, які в ньому прямували, без ознак приховування від митного контролю та без застосування технічних засобів митного контролю, у ОСОБА_1 було виявлено іноземну валюту в сумі 30 250 євро, що згідно курсу НБУ станом на 05.03.2024 - становить 1 256 684,83 грн. 83 копійки та у ОСОБА_3 виявлено валюту в розмірі 9 999 євро, що згідно курсу НБУ станом на 05.03.2024 - становить 415 391,46 грн. 46 копійок.

Позивач вважає протиправною постанову Одеської митниці Державної митної служби України №0275/50000/24 від 11.07.2024 року.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Митного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Статтею 471 Митного кодексу України встановлена відповідальність за недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами.

Так, згідно ч.1 ст.471 Митного кодексу України недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, -

тягне за собою накладення штрафу у розмірі 20 % суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил.

Згідно з частиною 3 статті 197 Митного кодексу України переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про валюту і валютні операції".

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII визначено, що транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10000 євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 статті 8 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII визначено, що порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини 1 цієї статті.

Згідно пункту 5 «Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №3, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу.

Згідно пункту 6 вказаного Положення, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Пунктом 18 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 встановлено, що фізичні особи - резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/ пересилання в еквіваленті 10 000 євро.

Матеріалами справи підтверджується, що у ОСОБА_1 в зоні митного контролю виявлено 30 250 євро, що згідно курсу НБУ станом на 05.03.2024 - становить 1 256 684,83 грн. 83 копійки, тобто 20 250 євро підлягали письмовому декларуванню митним органам.

Позивач посилається на те, що під час проходження ним митного контролю, у темну пору доби, не було належним чином позначено символами (позначками, вказівками) зеленого кольору («зелений коридор») відповідний канал, в якому він знаходився і в канал «зеленого коридору» він потрапив випадково, саме за вказівкою співробітника митного органу проїхав до «зеленого коридору», тобто він не мав наміру (умисно або з необережності) здійснити вчинення недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, у сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування та порушувати митні правила щодо перевезення валютних цінностей, а також вважає свої дії малозначними.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в постанові відповідача зазначено, що ОСОБА_1 при візуальному огляді та усному опитувані заявив посадовій особі митного органу про наявність в нього особистих речей та фінансових коштів, іноземну валюту було виявлено без ознак приховування від митного контролю та без застосування технічних засобів митного контролю, у ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 471 Митного кодексу України недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 % суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил.

При цьому, згідно примітки вказаної статті, недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор")".

Тобто, суб`єктивна сторона даного правопорушення полягає в недекларуванні товарів, яке може бути вчинено як умисно, так і з необережності.

Відповідно до ч.1 ст.366 Митного кодексу України двоканальна система це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.

Канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою (ч.4 ст.366 Митного кодексу України).

Тобто, обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Громадяни, які проходять (проїжджають) через «зелений коридор», звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов`язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України (ч.6 ст.366 Митного кодексу України).

Канал, позначений символами червоного кольору («червоний коридор»), призначений для всіх інших громадян (ч.2 ст.366 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 197 Митного кодексу України переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VІІІ визначено, що транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10000 євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 статті 8 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.

Відповідно до пункту 5 «Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 3, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу.

Згідно пункту 6 вказаного Положення, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Таким чином, фізичні особи, незалежно від статусу резидент/нерезидент, як при в`їзді, так і при виїзді з України, зобов`язані задекларувати валюту та банківські метали, які сумарно дорівнюють або перевищують еквівалент 10 тис. євро.

Матеріалами справи підтверджується, що 11.07.2024 заступником начальника Одеської митниці Державної митної служби України Забавським Д.О. винесено постанову в справі про порушення митних правил №0275/50000/24, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.471 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20% суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, на суму 168250,37 грн. (а.с.16-22).

Відповідач вважає, що ОСОБА_1 обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності за недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, що передбачено ч.1 ст. 471 МКУ.

При цьому, позивач вважає таку постанову протиправною, оскільки порушення ним ч.1 ст.471 МКУ здійснено без умислу приховати грошові кошти.

Матеріалами справи підтверджується, що формою проходження митного контролю позивач обрав порядок проходження митного контролю по смузі руху "зелений коридор".

При цьому, позивач зазначає, що проходження митного контролю по смузі руху "зелений коридор" не був пов`язаний з приховуванням коштів, оскільки під час митного контролю позивач заявив про наявність у нього грошових коштів, що перевищує 10000 Євро.

Матеріали справи містять Протокол про порушення митних правил №0275/50000/24 від 05.03.2024 (а.с. 65-67).

Згідно вказаного Протоколу від 05.03.2024 у позивача на підставі ст. 511 Митного кодексу України вилучено кошти - 20 250 евро.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що статтею 511 Митного кодексу України передбачено тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів.

Зокрема, товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.

Отже, вказаною нормою передбачено право, а не обов`язок митного органу щодо тимчасового вилучення відповідних предметів.

Крім того вказаною нормою не передбачено вилучення безпосередньо коштів (іноземної валюти), оскільки вказаною нормою чітко передбачено тимчасове вилучення товарів, документів та транспортних засобів.

Натомість, згідно Протоколу №0275/50000/24 від 05.03.2024 у позивача вилучено безпосередньо кошти (іноземну валюту) - 20 250 євро.

Приймаючи постанову про порушення митних правил №0275/50000/24 від 11.07.2024 року митний орган зазначив, що іноземна валюта в розмірі 20 250 євро., тимчасово вилучена за протоколом №0275/50000/24, підлягає поверненню ОСОБА_1 , однак, в постанові не зазначено в якому порядку і в які строки ОСОБА_1 буде повернута вказана іноземна валюта (а.с. 16-22).

На думку колегії суддів апеляційної інстанції безпідставне вилучення іноземної валюти в розмірі 20250 євро порушує право ОСОБА_1 на вільне володіння майном, що передбачено статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, суд першої інстанції на зазначене не звернув увагу, та, зокрема, не вирішив позовну вимогу про зобов`язання відповідача повернути позивачу грошові кошти, що були тимчасово вилучені у нього за протоколом №0275/50000/24 від 11.07.2024 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції, надаючи оцінку зазначеним правовідносинам бере до уваги, Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Садоха проти України» (Заява № 77508/11) від 11.07.2019 року.

Зокрема, у вказаному рішенні, за подібних правовідносин зазначено, що держави мають законний інтерес, а також обов`язок відповідно до різних міжнародних договорів вживати заходи для виявлення та контролю за рухом готівки через їхні кордони, оскільки великі обсяги готівки можуть використовуватися для відмивання грошей, обігу наркотичних засобів, фінансування тероризму або організованої злочинності, ухилення від сплати податків або вчинення інших серйозних фінансових злочинів.

Загальна вимога про декларування, що застосовується до будь-якої особи, яка перетинає державний кордон, запобігає непомітному ввезенню та вивезенню готівки з країни.

Інше питання, яке Суд має вирішити, - чи забезпечило втручання держави необхідний справедливий баланс між захистом права власності та вимогами загального інтересу з огляду на свободу розсуду, якою наділена держава у цій сфері. Необхідний баланс не буде досягнуто, якщо на відповідного власника майна буде покладено «індивідуальний та надмірний тягар».

Адміністративне правопорушення, у вчиненні якого заявника було визнано винним, полягало у недекларуванні ним суми готівки, яку він перевозив через митний кордон.

У зв`язку з цим слід зазначити, що, дійсно, як вказав заявник, вивезення іноземної валюти з території України не було незаконним відповідно до українського законодавства.

Дозволяється не лише вивезення валюти, але й сума, яка може бути законно перевезена через митний кордон у випадку декларування.

Ці елементи відрізняють цю справу від деяких інших, в яких конфіскація застосовувалася до товарів, ввезення яких було заборонено, або до транспортних засобів, які використовувалися для перевезення заборонених речовин чи торгівлі людьми (приклади таких справ див. у згаданому рішенні у справі «Ісмаїлов проти Росії» (Ismayilov v. Russia), пункт 35).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в постанові про порушення митних правил №0275/50000/24 від 11.07.2024 зазначено, що позивач в листі від 03.04.2024 вх.№9456/10 пояснив, що отримав кошти за договорами купівлі-продажу автомобіля від 08.02.2024 №6112/24/00286, укладеного через комісійну торгівлю, надав копії про здійснення валютно-обмінних операцій стосовно суми, отриманої за договором, який не підлягав нотаріальному посвідченню (від 21.02.2024 №356019 на суму 5000євро; від 22.02.2024 №356419 на суму 9500євро; від 21.02.2024 №356173 на суму 6000євро.)

Отже, позивач надав підтверджуючі документи щодо одержання ним коштів.

Натомість, відповідач в поставові №0275/50000/24 від 11.07.2024 зазначив, що вказані документи не були надані під час перетину митного кордону 05.03.2024, як це передбачено п.18 постанови Правління Нацбанку України від 02.01.2019 №5.

Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає, що оскільки позивачем в ході розгляду справи були надані підтверджуючі документи щодо одержання ним коштів, то відповідач мав їх врахувати при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, що подані позивачем підтверджуючі документи про одержання ним коштів, є недостовірними та не підлягають врахуванню.

Отже, у суду відсутні сумніви щодо достовірності вказаних позивачем договорів купівлі-продажу, тому суд не може ставити під сумнів законне походження вилученої готівки.

Слід відрізняти цю справу від справ, в яких вилучаються/конфіскуються активи, отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та які вважаються отриманими незаконним шляхом або призначеними для використання у незаконній діяльності (приклади таких справ див. у згаданому рішенні у справі «Ісмаїлов проти Росії» (Ismayilov v. Russia), пункт 36, та в рішенні у справі «Гріфхорст проти Франції» (Grifhorst v. France), заява №28336/02, пункт 99, від 26.02.2009 року).

Однак, матеріали справи не містять будь-яких підтверджень, що грошові кошти позивача в розмірі 20250 євро були отримані незаконним шляхом або призначалися для використання у незаконній діяльності.

Також, немає жодних ознак того, що позивач умисно намагався обійти митні правила, немає доказів про запобігання якій-небудь незаконній діяльності, такій як відмивання грошей, обіг наркотичних засобів, фінансування тероризму або ухилення від сплати податків.

Кошти, які перевозив заявник, були отримані законним шляхом, і він мав право вивезти їх з України, якби задекларував їх митним органам.

З цього випливає, що єдиною протиправною (проте не кримінальною) поведінкою, відповідальність за яку могла бути покладена на заявника, було те, що він письмово не задекларував митним органам факт перевезення ним через кордон готівки у такому обсязі.

Для того, щоб втручання було пропорційним, воно має відповідати серйозності вчиненого правопорушення, а санкція - серйозності злочину, який вона має покарати, у цій справі - недотримання вимоги щодо декларування (див. згадані рішення у справах «Гирлян проти Росії» (Gyrlyan v. Russia), пункт 28, і «Габріч проти Хорватії» (), пункт 29).

На думку колегії суддів апеляційної інстанції вилучення у позивача всієї незадекларованої суми грошей наклала на нього надмірний тягар і була непропорційною до вчиненого правопорушення.

Дійсно, вилучена за Протоколом №0275/50000/24 від 05.03.2024 сума є значною для позивача.

Проте немає жодних доказів, що позивач міг завдати якоїсь серйозної шкоди державі, оскільки він не ухилявся від сплати мита або будь-яких інших зборів і не завдав державі будь-якої іншої матеріальної шкоди.

Не можна дійти висновку, що дії позивача завдали «істотної шкоди зовнішньоекономічним інтересам і безпеці України», держава не зазнала жодних втрат внаслідок недекларування заявником коштів (п. 32 Рішення ЄСПЛ у справі «Садоха проти України» (Заява № 77508/11) від 11.07.2019 року).

Суд першої інстанції не розглянувши позовну вимогу про зобов`язання відповідача повернути позивачу грошові кошти, тимчасово вилучені у нього не дослідив питання, чи був дотриманий необхідний баланс між суспільним інтересом і правом заявника на мирне володіння своїм майном.

За цих обставин тимчасове вилучення незадекларованих коштів у розмірі 20250євро, на думку суду апеляційної інстанції, поклало надмірний тягар на позивача.

Отже право позивача на повернення тимчасово вилучених коштів підлягає захисту.

Також, в постанові про порушення митних правил №0275/50000/24 від 11.07.2024 року зазначено, що у ОСОБА_1 виявлено без ознак приховування від митного контролю та без застосування технічних засобів митного контролю, іноземну валюту в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення без письмового декларування в сумі 20250євро.

Таким чином, вказані кошти виявлені без ознак приховування, оскільки позивач безпосередньо зазначив про це в усному порядку.

Помилковий заїзд на «зелену» смугу не є підтвердженням, що митне оформлення для позивача завершилося.

Навіть перебуваючи в «зеленній» смузі, особа може подати декларацію про валютні цінності, що переміщуються.

Водночас, помилковий заїзд на «зелену» смугу не може бути підставою для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 471 МКУ.

Суд першої інстанції вважає, що ОСОБА_1 , обравши смугу руху «зелений коридор», вчинив недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, у сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 471 Митного кодексу України.

Однак з таким висновком колегія суддів апеляційної інстанції погодитися не може, оскільки процес декларування в даному випадку для позивача на той час іще не завершився і він мав право задекларувати валютні цінності.

Суд першої інстанції також зазначив, що із матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 неодноразово перетинав митний кордон України на вказаному автомобілі як водій до 05.03.2024, що у своїй сукупності свідчить про те, що йому відомий порядок перетину митного кордону України, переміщення товарів через митний кордон та про наявність смуг руху «червоний» та «зелений» коридор (а.с.59).

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що неодноразовий перетин кордону не підтверджує те, що помилковий виїзд на «зелений коридор» дає підстави для покладення адміністративної відповідальності за недекларування валютних цінностей.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції в діях ОСОБА_1 відсутній склад порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.471 МК України.

З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Вищезазначене є мотивом для врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини спростовують доводами, викладені відповідачем.

Доводи апеляційної скарги щодо суті спору спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.

Виходячи з пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, яким встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення,

Колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання оспорюваною постанови протиправною, оскільки вона підлягає скасуванню.

Також відсутні підстави для закриття справи за малозначністю.

Колегія суддів зазначає, що наявані підстави для повернення сплаченого судового за подання позову у розмірі 968,96 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., що є співмірним з складністю справи.

Надміру сплачений судовий збір підлягає поверненню за заявою.

Керуючись 241-245, 250, 286, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2024 року скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Одеської митниці Державної митної служби України №0275/50000/24 від 11.07.2024 року - скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Зобов`язати Одеську митницю Державної митної служби України повернути ОСОБА_1 грошові кошти, тимчасово вилучені у нього в зоні митного контролю відділу митного оформлення №5 пункту пропуску «Орлівка» митного посту «Придунайський» Одеської митниці за протоколом №0275/50000/24 від 11.07.2024 року в розмірі 20250євро.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового за подання позову у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень) 96 коп. відповідно до квитанції про сплату №3221-7447-73006582 від 02.08.2024 та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 19.12.2024 та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяН.А. Олефіренко