Рішення

від 23.12.2024 по справі 9901/415/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2024 року

м. Київ

справа №9901/415/21

адміністративне провадження № П/9901/415/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Чиркіна С.М., Тацій Л.В., Рибачука А.І., Шарапи В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Висоцького А.М.,

представника позивача - Огнев`юк Т.В.,

представника відповідача - Басая В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, третя особа - Вища рада правосуддя, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Вступ

Позивачка у 2014 році Указом Президента України призначена на посаду судді строком на 5 років. Повноваження судді припинилися у 2019 році у зв`язку з закінченням строку, на який її було призначено. У 2021 році позивачка успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання та отримала позитивний висновок Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відповідність займаній посаді; рішенням Вищої ради правосуддя було внесено Президентові України подання про призначення позивачки на посаду судді. Однак таке подання відповідачем у передбачений Законом строк розглянуто не було та відповідного Указу про призначення позивачки на посаду судді відповідачем не видано. Вважаючи бездіяльність Президента України протиправною, позивачка звернулася до суду з позовом.

Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи учасників справи, ключовими у цій справі є питання: 1) встановлення наявності або відсутності бездіяльності Президента України щодо невидання Указу про призначення позивачки на посаду судді; 2) встановлення наявності підстав для зобов`язання Президента України видати відповідний указ; 3) правильність обрання позивачкою способу захисту свого права.

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Президента України (далі також - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області у передбачений Законом строк;

- зобов`язати Президента України видати указ на підставі та в межах подання Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), внесеного рішенням ВРП від 23.02.2021 №424/0/15-21 «Про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області»;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ

2. В обґрунтування позову зазначила, що рішенням від 23.02.2021 № 242/0/15-21 ВРП було внесено Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області. Вказане подання надійшло до Офісу Президента України 04.03.2021 та зареєстроване за номером №139/11376-01, що підтверджується повідомленням №22/01-09/4137 від 09.09.2021 за підписом керівника Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України Г. Кільової.

Разом з цим, впродовж 5 місяців Президентом України не було видано указу про призначення позивачки на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області, чим порушено вимоги статті 80 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та фактично допущено протиправну бездіяльність.

Позивачка звертає увагу, що аналіз положень статті 128 Конституції України, а також статті 80 Закону № 1402-VIII дає підстави вважати, що реалізуючи свої повноваження щодо призначення суддів, Президент України не наділений свободою розсуду чи можливістю обирати з кількох юридично допустимих рішень, а повинен видати відповідний указ винятково на підставі та в межах відповідного подання ВРП у строк, що не перевищує тридцяти днів з дня отримання такого подання.

Зазначає також, що окрему увагу звертає на себе той факт, що за схожих обставин призначення на посаду судді є такі, яких відповідач упродовж грудня 2020 року - вересня 2021 року призначив в межах передбаченого статтею 80 Закону № 1402-VIII строку.

Позивачка вважає, що вказаною бездіяльністю Президента України порушується її право на доступ до професії, а також, що за умов нестачі суддівських кадрів порушується доступ громадян до правосуддя та їхнє право на справедливий суд.

В судовому засіданні представниця позивачки надала пояснення, відповідно до яких підтримує заявлені позовні вимоги та просить позов задовольнити.

Крім викладеного в позовній заяві зазначила, що вважає безпідставними посилання представника відповідача на відсутність бездіяльності Президента України у спірних правовідносинах з огляду на його щільний графік, який пов`язаний із необхідністю відбиття збройної агресії росії, оскільки неприйняття Президентом України указу про призначення позивачки на посаду судді у строк, установлений статтею 80 Закону № 1402-VIII, тривало ще майже рік до 24.02.2022, тобто до введення воєнного стану, у зв`язку з повномаштабним збройним нападом росії.

Також, представниця позивачки в судовому засіданні неодноразово наголошувала, що ОСОБА_1 прагне повернутися до повноцінної суддівської діяльності та здійснювати правосуддя.

Щодо доводів представника відповідача, висловлених в судовому засіданні, про те, що позивачка 22.04.2024 вдруге отримала висновок Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про відповідність займаній посаді і може статись ситуація, коли відносно однієї особи будуть існувати два подання ВРП про призначення на посаду судді, представниця позивачки зазначила, що такі обставини не мають значення для вирішення цієї справи, оскільки спірні правовідносини виникли задовго до таких. А також представниця позивачки пояснила, що рішенням ВККС від 18.07.2019 №640/ко-19 позивачку було визнано такою, що відповідає займаній посаді та в подальшому ВРП, у період відсутності повноважного складу ВККС, завершаючи процедуру кваліфікаційного оцінювання позивачки, вирішила внести Президентові України подання про призначення позивачки на посаду судді, тоді як у резолютивній частині рішення ВККС від 22.04.2024, яке прийняте за результатами повторного кваліфікаційного оцінювання, не міститься вимоги внести рекомендацію ВРП щодо призначення на посаду судді, а лише містить висновок про відповідність позивачки займаній посаді. Вказане, на думку представниці позивачки, виключає можливість існування ситуації, коли відносно однієї особи будуть існувати два подання ВРП про призначення на посаду судді.

3. 09.11.2021 від відповідача надійшов відзив, в якому представник Президента України просить позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду, оскільки позивачкою не надано достатніх та належних доказів поважності підстав пропуску строків звернення до суду, поважності підстав незацікавленості протягом тривалого часу станом своїх справ, поважності підстав неможливості направлення запиту до відповідача раніше, ніж через сім місяців після розгляду його справи ВРП.

В судовому засіданні 14.10.2024 представник відповідача надав пояснення щодо суті позовних вимог, відповідно до яких він заперечує проти задоволення позову та наполягає на відсутності протиправної бездіяльності Президента України з огляду на неможливість видання указу внаслідок щільного графіка Президента України, який пов`язаний із відбиттям збройної агресії рф, що зумовлене об`єктивними обставинами і не може свідчити про протиправність бездіяльності Президента України на час ухвалення рішення у справі.

Також представник Президента України під час розгляду справи зазначив про те, що позивачка вдруге отримала висновок ВККС (рішення від 22.04.2024) про відповідність займаній посаді і може статись ситуація, коли відносно однієї особи будуть існувати два подання ВРП про призначення на посаду судді.

Крім вказаного, представник відповідача звернув увагу на те, що стосовно деяких інших осіб Президент України за аналогічних обставин уже видав укази про призначення на посаду судді, а тому не виключено, що і відносно позивачки такий указ буде видано.

4. У відповіді на відзив позивачка зазначила, що не заперечує того факту, що знала про рішення ВРП від 23.02.2021 про внесення подання Президентові України про призначення її на посаду судді. Однак жоден діючий нормативно-правовий акт не встановлює обов`язку ВРП повідомляти особу, якої стосується подання, про час та дату його направлення до Офісу Президента України чи Офісу Президента України. Відповідно, позивачка не повинна була, не могла, та не знала про дату надходження відповідного подання до Офісу Президента України.

5. Від третьої особи надійшли пояснення, в яких ВРП зазначає, що нею на виконання вимог законодавства, а також в межах наданих повноважень було внесено Президентові України подання про призначення позивачки на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області, яке супровідним листом від 03.03.2021 № 7177/0/9-21 було направлене до Офісу Президента України.

Крім того, з метою вирішення питання заповнення вакантних посад суддів, недопущення припинення роботи судових установ і порушення права громадян на доступ до правосуддя, враховуючи звернення професійних суддівських та адвокатських об`єднань та реалізуючи свої повноваження, ВРП 18.11.2021 ухвалила рішення № 2229/0/15-21, яким було вирішено публічно звернутися до Президента України щодо призначення суддів, в тому числі ОСОБА_1

22.03.2024 від ВРП надійшла заява про розгляд справи без її участі.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. 11.10.2021 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану позовну заяву.

7. Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2021 зазначену позовну заяву залишено без руху та надано строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліку шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

8. У строк, встановлений ухвалою про залишення позовної заяви без руху, позивачка усунула недолік, який був у ній зазначений.

9. Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2021 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії та призначено її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

10. Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2024 залучено ВРП до участі у справі №9901/415/21 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

11. Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2024 у задоволенні клопотання Президента України про залишення позовної заяви без розгляду в справі №9901/415/21 відмовлено.

12. Розгляд справи неодноразово відкладався (оголошувалась перерва), передовсім, у зв`язку з клопотанням позивачки, а також у зв`язку з клопотаннями сторін про відкладення (перенесення, оголошення перерви), заміною суддів у цій справі, а також із введенням в країні воєнного стану.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

13. Указом Президента України від 17.01.2014 № 13/2014 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ровеньківського міського суду Луганської області строком на 5 років. Указом Президента України від 21.04.2015 № 226/2015 ОСОБА_1 переведена в межах п`ятирічного строку з Ровеньківського міського суду Луганської області на роботу на посаді судді Суворовського районного суду міста Херсона. Указом Президента України від 22.08.2016 № 342/2016 ОСОБА_1 переведена в межах п`ятирічного строку з Суворовського районного суду міста Херсона на роботу на посаді судді Херсонського міського суду Херсонської області.

14. Повноваження судді ОСОБА_1 припинилися 17.01.2019 у зв`язку з закінченням строку, на який її було призначено.

15. Рішенням ВККС від 18.07.2019 № 640/ко-19 (з урахуванням рішення ВККС про виправлення описки від 07.08.2019 № 743/ко-19) визначено, що суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 777,5 бала. Суддю Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 визнано такою, що відповідає займаній посаді, та зазначено, що рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 № 81/зп-16 (з наступними змінами) (далі - Регламент).

16. Рішенням від 23.02.2021 № 242/0/15-21 ВРП було внесено Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області.

17. Вказане подання надійшло до Офісу Президента України 04.03.2021 та зареєстроване за номером №2 139/11376-01, що підтверджується повідомленням №22/01-09/4137 від 09.09.2021 за підписом керівника Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України Г. Кільової.

18. ОСОБА_1 вважає бездіяльність Президента України щодо невидання указу про її призначення на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області протиправною, оскільки подання ВРП щодо її призначення на цю посаду у передбачений Законом строк розглянуто не було.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Оцінюючи наведені учасниками справи аргументи на обґрунтування позову та заперечень на нього, а також пояснення учасників справи, Суд дійшов таких висновків.

20. Згідно із частиною першою статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

21. За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Вказана конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб`єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Ця конституційна норма вимагає передусім закону як підстави для вчинення суб`єктом владних повноважень активних дій. Закон, своєю чергою, визначає, описує, який юридичних факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб`єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності.

23. Конституційним поділом влади на законодавчу, виконавчу та судову не вичерпується увесь принцип поділу влади. Так, статтею 102 Конституції України встановлено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

24. Повноваження Президента України визначені, зокрема, статтею 106 Конституції України.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України (частина третя статті 106 Конституції України).

25. До конституційних повноважень Президента України належить також призначення на посаду судді. Згідно із частинами першою, другою статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП у порядку, встановленому законом. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

26. Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України і не можуть бути розширені та/або обмежені законом або іншим нормативно-правовим актом (до прикладу, рішення від 10.04.2003 № 7-рп/2003 [справа про гарантії діяльності народного депутата України]; від 07.04.2004 № 9-рп/2004 (справа про Координаційний комітет); від 16.05.2007 № 1-рп/2007 (справа про звільнення судді з адміністративної посади); від 11.12.2007 № 12-рп/2007 (справа про порядок припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України); від 26.02.2009 № 6-рп/2009 (щодо звільнення з посади Голови НБУ)].

27. Повноваження ВРП щодо внесення подання про призначення суддів визначені статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).

28. Порядок призначення на посаду судді встановлено статтею 80 Закону № 1402-VIII.

29. Відповідно до частини першої статті 80 Закону № 1402-VIII призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання ВРП, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору чи кваліфікаційного оцінювання кандидатів.

Будь-які звернення щодо кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду. Викладені в таких зверненнях факти можуть бути підставою для порушення Президентом України перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки цих фактів.

Президент України видає указ про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання ВРП (частина друга цієї статті).

30. За частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1- 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

31. Оцінка поведінки суб`єкта владних повноважень за критерієм правомірності судом при вирішенні адміністративного позову, безумовно, повинна ґрунтуватися насамперед на конституційному положенні про законність діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

32. Спірним питанням у цій справі насамперед є встановлення наявності або відсутності бездіяльності Президента України у процедурі призначення позивачки на посаду.

33. Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 15.04.2021 у справі №9901/104/20, від 01.09.2022 у справі № 990/46/22, від 31.08.2023 у справі №990/75/23 та від 14.03.2024 у справі № 240/25193/23 неодноразово наголошувала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Тобто бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо такий суб`єкт повинен був вчинити, але не вчинив певних дій на реалізацію покладеної на нього компетенції.

34. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

35. Самі по собі строки, встановлені правовою нормою для прийняття зобов`язаним суб`єктом рішення (вчинення певної дії/дій), поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, сукупністю фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набуває (може набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

36. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пройшла передбачені Законом № 1402-VIII стадії призначення на посаду судді, а саме: рішенням ВККС від 18.07.2019 № 640/ко-19 (з урахуванням рішення ВККС про виправлення описки від 07.08.2019 № 743/ко-19) ОСОБА_1 визнано такою, що відповідає займаній посаді; рішенням від 23.02.2021 № 242/0/15-21 ВРП було внесено Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області. Вказане подання надійшло до Офісу Президента України 04.03.2021 та зареєстроване за номером №2 139/11376-01, що підтверджується повідомленням №22/01-09/4137 від 09.09.2021 за підписом керівника Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України Г. Кільової.

37. З 04.03.2021 і дотепер Президент України зазначене подання ВРП не розглянув.

38. Крім того, 09.10.2024 представницею позивачки долучено до матеріалів справи лист-відповідь Офісу Президента України №45-01/294 від 05.09.2024 за підписом Ірини Мудрої - Заступника Керівника Офісу Президента України, наданий на адвокатський запит від 27.08.2024, яким повідомлено, що подання ВРП про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області надійшло до Офісу Президента України 04.03.2021; указ про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області не видавався.

39. Правовідносини, аналогічні до тих, які лежать в основі публічно-правового спору, що розглядається у цій справі, вже були предметом розгляду Верховного Суду. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи такого роду спір, у постанові від 30.05.2024 у справі № 9901/506/21 виходила з того, що зміст частини першої статті 80 Закону № 1402-VIII указує, що «підстави та межі» призначення на посаду судді встановлюються поданням ВРП.

40. Вирішення питання щодо призначення суддів, за висновком Великої Палати, належить до виключної дискреції ВРП, а Президент України, реалізуючи ініціативу останньої, видає обов`язковий до виконання указ про призначення судді. Будь-які звернення щодо кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду.

41. Відповідно до статті 80 Закону № 1402-VIII у разі надходження до Президента України будь-яких звернень щодо особи [кандидата], стосовно якої від ВРП надійшло подання про призначення її на посаду судді, Президент України порушує перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки викладених у таких зверненнях фактів.

42. На підставі наведеного Велика Палата у справі № 9901/506/21 виснувала, що слідуючи вимозі статті 128 Конституції України та частині другій статті 80 Закону №1402-VIII, Президент України має відреагувати на подання ВРП протягом тридцяти днів. Цей строк є гарантійним як у сенсі забезпечення формування корпусу суддів і реалізації ВРП відповідних дискреційних повноважень для цього, так і для захисту права особи, яка взяла участь у доборі на зайняття посади судді. Тому для розгляду Президентом України подання ВРП строк у 30 днів є достатнім, прийнятним, обов`язковим і розумним.

43. Установлення такого строку, на переконання Великої Палати, покликане забезпечити дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) інтересами, які полягають у формуванні суддівського корпусу і вираженні конституційно визначеним обов`язком участі Президента України у формуванні судової влади, та приватними інтересами позивачки і розглядається (з`ясовується) в контексті оцінки бездіяльності Президента України щодо розгляду подання ВРП про призначення позивачки на посаду судді як протиправної.

44. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

45. Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 30.05.2024 у справі №9901/506/21, колегія суддів Верховного Суду вважає, що Президентом України допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у нерозгляді подання ВРП про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області у строк більше ніж 30 днів з дня внесення подання ВРП.

46. В судовому засіданні представник відповідача наполягав на відсутності бездіяльності Президента України у спірних правовідносинах, з огляду на його щільний графік, який пов`язаний із необхідністю відбиття збройної агресії росії і не може свідчити про протиправність бездіяльності Президента України на час ухвалення рішення у справі.

47. Водночас, представниця позивачки наголошувала, що неприйняття Президентом України указу про її призначення на посаду судді у строк, установлений статтею 80 Закону № 1402-VIII, тривало майже рік до 24.02.2022, тобто до введення воєнного стану, у зв`язку з повномаштабним збройним нападом росії. Також, в контексті вказаних доводів, представниця позивачки посилалась на практику Верховного Суду у справі №9901/416/21 за позовом ОСОБА_2 до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ВРП, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

48. Аналізуючи вказані доводи учасників справи з урахуванням вищезазначених висновків Великої Палати Верховного Суду, слід звернути увагу на таке.

49. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введений воєнний стан.

50. Закон України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIIІ) визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб .

51. У подальшому відповідними Законами України «Про затвердження Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

52. На час розгляду справи, з урахуванням Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 № 3891-ІХ , яким затверджено Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 № 469/2024, в Україні продовжує діяти воєнний стан.

53. Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

54. Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд зауважує, що воєнний стан, як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами, зокрема, Президентом України, низки стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я.

55. За таких обставин Верховний Суд погоджується з позицією представника відповідача щодо важливої ролі Президента України як глави держави та Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, а також його винятковою завантаженістю у зв`язку з об`єктивною необхідністю активної участі в зовнішніх та внутрішніх відносинах, направлених на посилення обороноздатності держави, захисту державного суверенітету, забезпечення діяльності державних інституцій в умовах війни задля перемоги.

56. Разом з тим, надаючи оцінку спірним правовідносинам про можливі причини невиконання суб`єктом владних повноважень своїх законодавчо встановлених обов`язків щодо належного розгляду подання ВРП про призначення на посаду судді, Суд враховує та оцінює обставини, що мали місце від часу, з якого почалась бездіяльність і до звернення позивачки до суду за захистом своїх прав, а не тільки обставини, що виникли вже під час розгляду справи.

57. Верховний Суд зауважує, що строк, з моменту реєстрації в Офісі Президента України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді (04.03.2021), і до моменту настання виняткових обставин та введення в Україні воєнного стану (24.02.2022), був абсолютно достатнім і розумним для розгляду подання ВРП про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області.

58. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у подібних правовідносинах (рішення від 08.07.2024 у справі №990/29/22, рішення від 19.09.2024 у справі №9901/416/21).

59. Таким чином, колегія суддів вважає вірним посилання представниці позивачки на практику Верховного Суду у справі №9901/416/21, та, відповідно, враховуючи вказану практику, а також обставини справи, доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивачки про визнання протиправною бездіяльність Президента України щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області у передбачений Законом строк та наявність підстав для її задоволення.

60. Верховний Суд не бере до уваги посилання представника Президента України, які були озвучені в ході судового розгляду, стосовно існування другого рішення ВККС про відповідність позивачки займаній посаді (рішення ВККС «Про розгляд питання щодо відповідності судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 займаній посаді» від 22.04.2024 № 85/ко-24), оскільки наявність такого не перебуває у зв`язку із правовими висновками Верховного Суду у цій справі, де Верховний Суд не надає оцінки рішенням ВККС (2019 та 2024 років), позаяк це виходить за межі предмету та підстав цього позову.

61. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 04.09.2024 у справі №9901/309/21.

62. Також Верховний Суд не бере до уваги посилання представника відповідача, озвучені в ході судового розгляду, щодо наявності аналогічних справ №9901/379/21 (за позовом ОСОБА_3 ), №9901/514/21 (за позовом ОСОБА_4 ) та №9901/413/21 (за позовом ОСОБА_5 ), оскільки в жодній з вказаних справ не прийнято рішення по суті позовних вимог.

63. Так, у справі №9901/379/21 ухвалою Верховного Суду від 22.07.2024 закрито провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України; у справі №9901/514/21 ухвалою Верховного Суду від 07.11.2024 закрито провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України; у справі №9901/413/21 ухвалою Верховного Суду від 18.04.2024 позов залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

64. Верховний Суд вважає безпідставним посилання представника відповідача на те, що стосовно деяких інших осіб Президент України за аналогічних обставин видав Укази про призначення на посаду судді, оскільки на переконання колегії суддів, при наданні оцінки діям Президента України саме в аспекті видання Указу про призначення позивачки на посаду судді, насамперед необхідно врахувати, що таке рішення є індивідуалізоване, тобто приймається відносно конкретної особи, та перебуває у нерозривному зв`язку з обставинами, що стосуються саме цієї особи.

65. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що вимога позивачки про визнання протиправною бездіяльність Президента України щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області у передбачений Законом строк є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

66. Щодо вимоги позивачки про зобов`язання Президента України видати указ на підставі та в межах подання ВРП, внесеного рішенням ВРП від 23.02.2021 №424/0/15-21 «Про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області», колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

67. За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

68. При оцінці способу захисту за критерієм ефективності слід виходити з того, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та відповідати приписам законодавства.

69. Оскільки метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

70. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

71. Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (заява № 11901/02, пункт 77) зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

72. З урахуванням наведеного «ефективний засіб правового захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не приводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації на практиці, не відповідає розглядуваній нормі міжнародного договору.

73. Як було зазначено, відповідно до частини першої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП у порядку, встановленому законом.

74. Порядок призначення судді на посаду установлений статтею 80 Закону № 1402-VIII, згідно з якою Президент України видає указ про призначення судді.

75. Разом з тим повноваження Президента України стосовно видання указів належать до виключної компетенції його як глави держави.

76. Отже, згідно з положеннями Конституції України та КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

77. Суд не втручається та не може втручатися в конституційні повноваження щодо видання указів відповідачем, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані йому Конституцією України.

78. З огляду на викладене, наведені повноваження Президента України щодо видання указу про призначення на посаду судді є конституційними повноваженнями та належать до виключної компетенції його як глави держави.

79. Виходячи з принципу розподілу влад, втручання судової влади в реалізацію главою держави своїх повноважень, обмежене законом.

80. Ураховуючи конституційно визначений обов`язок участі Президента України у формуванні судової влади, а також суспільне значення належного формування цієї влади, з огляду на вимоги частини другої статті 9 КАС України, колегія суддів Верховного Суду вважає, що належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання Президента України відповідно до статті 80 Закону № 1402-VIII розглянути подання ВРП від 23.02.2021 №424/0/15-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді.

81. Такого ж висновку у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2024 у справі № 9901/506/21.

82. Отже, дослідивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Президента України щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області у передбачений Законом строк та зобов`язання Президента України відповідно до статті 80 Закону № 1402-VIII розглянути подання ВРП від 23.02.2021 №424/0/15-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді.

83. Відповідно до статей 8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

84. Згідно з частинами першою-другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

85. Відповідно до частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

86. Отже, дослідивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

87. Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

88. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання позову у цій справі складає 908,00 грн.

89. За подання позову ОСОБА_1 сплатила судовий збір у сумі 908,00 грн, що відповідає розміру судового збору, передбаченого Законом України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою (квитанція про сплату №7409 від 07.10.2021).

90. Понесені позивачкою судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 241-243, 246, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Президента України, третя особа - Вища рада правосуддя, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області у передбачений Законом строк.

Зобов`язати Президента України відповідно до статті 80 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розглянути подання Вищої ради правосуддя від 23.02.2021 №424/0/15-21 «Про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Президента України (01220, м. Київ, вул. Банкова, 11) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок, сплачений згідно із квитанцією №7409 від 07.10.2021.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.12.2024.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

С.Г. Стеценко,

С.М. Чиркін,

Л.В. Тацій,

А.І. Рибачук,

В.М. Шарапа,

Судді Верховного Суду