Постанова

від 11.12.2024 по справі 758/6338/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 758/6338/21

провадження № 61-14383св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіна Юлія Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Азентіс-Істейн», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлана Олександрівна, Акціонерне товариство «Комерційний банк «Земельний капітал»,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шишкіна Алла Олександрівна,

особа, яка не брала участі у справі, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Камонт груп»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлії Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Азентіс-Істейн», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлани Олександрівни, Акціонерного товариства «Комерційний банк «Земельний капітал», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шишкіна Алла Олександрівна, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та визнання недійсними договорів, витребування майна з чужого незаконного володіння,

за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Камонт груп» і Акціонерного товариства «Комерційний банк «Земельний капітал» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «КБ «Земельний капітал» на постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому збільшивши позовні вимоги, просила визнати недійсним правочин (рішення) про перереєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Азентіс-Істейн» (далі - ТОВ «Азентіс-Істейт», товариство) права власності на нерухоме майно, а саме на нежитлові приміщення з № 1 по № 17 (групи приміщень № 17) (в літ. Б), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 305,7 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154447380000, за яким 27 березня 2019 року державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстратор» (далі - КП «Реєстратор») Нікітіна Ю. В., прийняла рішення, індексний номер 46163366, про скасування права власності, на підставі заяви ТОВ «Азентіс-Істей»;

скасувати вказане рішення та запис про право власності, внесений на підставі цього рішення;

поновити запис (рішення) про право власності від 20 березня 2019 року № 30790259, вчинений приватним нотаріусом Ліпатніковою Р. Г., Миколаївський міський нотаріальний округ, Миколаївська область;

скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстратор» Нікітіної Ю. В. від 27 березня 2019 року, індексний номер 46163224, про скасування запису про скасування державної реєстрації обтяжень стосовно реєстрації обтяжень від 25 березня 2019 року, номер запису про обтяження 30880973, підстава: договір іпотеки, серія та номер 259, заборона № 260/1, виданий 25 березня 2019 року;

поновити (рішення) номер запису про обтяження 30880937, дата та час державної реєстрації 25 березня 2019 року 19:23:54, підстава: договір іпотеки, серія та номер 259, заборона № 260/1, виданий 25 березня 2019 року;

визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, серія та номер: 1301, виданий 27 березня 2019 року, та скасувати запис (рішення) про право власності від 23 березня 2019 року № 30894911, власник - ОСОБА_2 ;

визнати дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шишкіної А. О. (далі - ПН КМНО Шишкіна А. О.) протиправними щодо проведення реєстраційної дії поділу об`єкту нерухомого майна, а саме - нежитлових приміщень з № 1 по № 17 (групи приміщень № 17) (в літ. Б), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, серія та номер 6829, виданий 19 грудня 2019 року та скасувати запис (рішення) про право власності № 34749274 від 19 грудня 2019 року, власник - ОСОБА_3 ;

визнати недійсним іпотечний договір, серія та номер 332 від 25 березня 2021 року, укладений між Акціонерним товариством «Комерційний банк «Земельний капітал» (далі - АТ «КБ «Земельний капітал») та ОСОБА_3 ;

визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 26 березня 2021 року, серія та номер 335, та скасувати його державну реєстрацію;

витребувати в АТ «КБ «Земельний капітал» на користь ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме - нежитлові приміщення з № 1 по № 17 (групи приміщень № 17) (в літ. Б), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 20 березня 2019 року між нею і ТОВ «Азентіс-Істейт» в особі директора Українського В. Ю. був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень з № 1 по № 17 (групи приміщень № 17) (в літ. Б), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Умовами договору визначено, що продаж майна вчинено за 4 388 374,00 грн, які покупець сплатив продавцю до посвідчення цього договору.

Договір купівлі-продажу зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 березня 2019 року, номер запису про право власності 30790259.

Вона виконала всі умови договору купівлі-продажу, прийняла майно та сплатила кошти в повному обсязі, що підтверджується власне договором. Також зазначила, що отримання грошових коштів підтверджується розпискою товариства від 21 березня 2019 року, згідно з якою ОСОБА_4 , який є директором ТОВ «Азентіс-Істейт», отримав від позивачки грошові кошти в розмірі 500 000,00 дол. США як розрахунок за договором купівлі-продажу від 20 березня 2019 року.

25 березня 2019 року вона і ОСОБА_5 уклали договір позики, на забезпечення виконання якого був укладений договір іпотеки та накладено заборону відчуження спірного нерухомого майна.

11 квітня 2019 року вона отримала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а з якого дізналася, що власником її майна є ОСОБА_2 , а підставою виникнення його права власності зазначено договір купівлі-продажу від 27 березня 2019 року, посвідчений ПН КМНО Шишкіною А. О. З витягу також видно, що на спірні нежитлові приміщення було накладено обтяження на підставі договору іпотеки від 10 березня 2019 року, укладеного між невідомими позивачці особами - ОСОБА_2 і ОСОБА_6 .

Після того, як їй стало відомо, що спірні нежитлові приміщення з невідомих їй підстав перестали належати їй на праві власності, вона намагалася зв`язатися з директором ТОВ «Азентіс-Істейт» Українським В. Ю., однак він на зв`язок не виходив.

У подальшому вона звернулася до нотаріуса, який повідомив, що 27 березня 2019 року державний реєстратор КП «Реєстратор» зняв усі обтяження зі спірного майна, які були накладені за договором іпотеки від 25 березня 2019 року. При цьому жодних дій щодо розпорядження майном, а також зняття обтяжень саме вона не здійснювала. Також 27 березня 2019 року державний реєстратор Нікітіна Ю. В. на підставі заяви ТОВ «Азентіс-Істейт» скасувала право власності на спірне нерухоме майно, набуте ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 березня 2019 року. Після цього ОСОБА_2 провів державну реєстрацію поділу об`єкта спірного нерухомого майна, а саме поділив нежитлове приміщення, загальною площею 305,7 кв. м, з № 1 по № 17 (групи приміщень № 17) (в літ. Б), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на нежитлове приміщення, загальною площею 145,8 кв. м, та на нежитлове приміщення, загальною площею 159,9 кв. м, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 листопада 2019 року.

19 грудня 2019 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 17, загальною площею 145,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, 19 грудня 2019 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 17/1 загальною площею 159,9 кв. м, що розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Державний реєстратор Нікітіна Ю. В. без належних на те підстав, поза межами повноважень, неправомірно скасувала реєстрацію права власності на спірні приміщення, які були набуті у спосіб, визначений законодавством, що ніким не оспорювалося.

На думку позивачки, за таких обставин у неї виникло право на витребування свого майна із чужого незаконного володіння та скасування усіх інших правочинів, записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки відповідачі своїми діями незаконно скасували її право власності на нерухоме майно, шляхом здійснення незаконної та противоправної реєстраційної дії, а в подальшому здійснили інші незаконні реєстраційні дії та уклали правочини, що також підлягають скасуванню та визнанню недійсними.

У зв`язку з цим позивачка просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Подільський районний суд міста Києва рішенням від 07 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачка не надала належних та допустимих доказів того, що оспорювані договори, на які посилається позивачка у позовній заяві, є недійсними, тому вважав, що немає підстави для задоволення позовних вимог. Також суд зазначив, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження наявності права власності на спірне майно. Крім того, вона просила витребувати на її користь майно, якого станом на момент її звернення до суду та відповідно на момент розгляду цієї справи в суді, вже не існує.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 28 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Витребував в АТ «КБ «Земельний Капітал» на користь ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення з № 1 по № 17 (групи приміщень № 17) (в літ. Б), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 305,7 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154447380000. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що державний реєстратор КП «Реєстратор» Нікітіна Ю. В. за відсутності рішення суду про скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, прийняла неправомірне рішення про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, отже вибуття майна із власності позивачки не можна вважати законним.

Місцевий суд на зазначені обставини не звернув достатньої уваги, не надав належної правової оцінки доказам, які є в матеріалах справи, не застосував положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції на час виникнення спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов неправильного висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог щодо незаконності рішення державного реєстратора про скасування права власності за ОСОБА_1 .

Безпідставним є і висновок суду про те, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у неї права власності на спірне майно, оскільки право власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно підтверджується договором купівлі-продажу від 20 березня 2019 року, укладеним з ТОВ «Азентіс-Істейт».

Оспорювані правочини щодо розпорядження спірним майном та оспорювані рішення державного реєстратора про здійснення реєстрації права власності на спірне майно за іншими особами на підставі цих правочинів є незаконними в силу того, що вони були вчинені (здійснені) після незаконного скасування державним реєстратором права власності за ОСОБА_1 .

Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що немає правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання цих правочинів недійсними та скасування рішень державних реєстраторів оскільки позивачка обрала неефективний спосіб захисту порушеного права в цій частині.

З цих самих підстав апеляційний суд вважав, що не відповідають належному способу захисту і позовні вимоги про поновлення запису про право власності від 20 березня 2019 року за ОСОБА_1 ; скасування рішення державного реєстратора про скасування державної реєстрації обтяжень від 27 березня 2019 року з поновленням запису про обтяження номер 30880937; визнання протиправними дій приватного нотаріуса щодо проведення реєстраційної дії поділу об`єкта нерухомого майна; визнання недійсним іпотечного договору від 25 березня 2019 року, укладеного між АТ «КБ «Земельний капітал» і ОСОБА_3 , та визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 26 березня 2021 року.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога позову про скасування рішення державного реєстратора про скасування державної реєстрації обтяження майна від 25 березня 2019 року за договором, укладеним між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , не порушує прав позивачки з огляду на встановлені обставини справи.

Водночас, зважаючи на те, що належними та допустимими доказами у справі підтверджено вибуття спірних нежитлових приміщень із власності ОСОБА_1 поза її волею, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про витребування спірних нежитлових приміщень з володіння АТ «КБ «Земельний капітал» як в останнього набувача, за яким було зареєстроване право власності на спірне майно.

Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Камонт груп» (далі - ТОВ «Камонт груп») як особа, яка не брала участі у справі подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказувало те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15 та постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19, від 22 березня 2023 року у справі № 727/4471/20, від 22 лютого 2023 року у справі № 202/8669/19, від 04 грудня 2019 року у справі № 691/830/16, від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15, від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20, від 12 квітня 2023 року у справі № 205/7567/18, від 10 травня 2023 року у справі № 522/1884/18; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 7 частини першої статті 411 ЦПК України); суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ТОВ «Камонт груп» стосовно спірного нерухомого майна, яке воно придбало на відкритому електронному аукціоні. При цьому апеляційний суд безпідставно витребував спірне майно в АТ «КБ «Земельний капітал», адже воно є добросовісним набувачем цього майна.

У жовтні 2023 року АТ «КБ «Земельний капітал» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «КБ «Земельний капітал» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказувало те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15 та постановах Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 522/1884/18, від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 691/830/16, від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19, від 22 березня 2023 року у справі № 727/4471/20, від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20, від 22 лютого 2023 року у справі № 202/8669/19, від 12 квітня 2023 року у справі № 205/7567/18; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив, чи сплатила позивачка кошти за придбання спірного нерухомого майна саме на користь продавця - ТОВ «Азентіс-Істейт» на його поточний рахунок або шляхом внесення коштів в касу товариства. Суд також не дослідив питання, чи мала взагалі позивачка кошти, за рахунок яких нібито була оплачена спірна нерухомість, та які джерела походження цих коштів. Водночас у матеріалах справи є заява ТОВ «Азентіс-Істейт», в якій зазначено, що позивачка не оплатила вказану в договорі суму станом на 26 березня 2021 року, та просило вважати такий договір недійсним. Тобто фактично ТОВ «Азентіс-Істейт» вчинило відмову від договору у зв`язку із тим, що позивачка не оплатила товар (нерухоме майно). При цьому законодавство не містить обов`язкової форми для вчинення такої відмови, а тому заява ТОВ «Азентіс-Істейт» свідчить саме про відмову від договору купівлі-продажу на підставі статті 692 ЦК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції не надав оцінки подальшим неодноразовим відчуженням нерухомого майна та добросовісності чи недобросовісності набуття спірного нерухомого майна, зокрема, спочатку AT «КБ «Земельний капітал», а потім ТОВ «Камонт груп» з електронних торгів.

Також суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що AT «КБ «Земельний капітал» не є належним відповідачем у цій справі, у якого можна витребувати це майно, адже майно було продано та передано ТОВ «Камонт груп», який і є останнім набувачем цього майна. Документи, на підставі яких ТОВ «Камонт груп» є власником спірного майна, є чинними та ніким не оскаржувались.

У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Марків Н. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що воно є законним і обґрунтованим.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Камонт груп» та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою АТ «КБ «Земельний капітал» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «КБ «Земельний капітал».

03 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_4 є засновником та єдиним учасником ТОВ «Азентіс-Істейт».

Згідно з договором купівлі-продажу від 20 березня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ліпатніковою Р. Г., зареєстрованим в реєстрі за номером 227, ТОВ «Азентіс-Істейт» (стара назва - ТОВ «Сінтеза-Істейт»), в особі директора Українського В. Ю., продало та передало ОСОБА_1 , а вона купила та прийняла нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення з № 1 по № 17 (групи приміщень № 17) (в літ. Б), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1154447380000.

З вказаного договору відомо, що за домовленістю сторін продаж майна вчинено за 4 388 374,00 грн, які покупець «зобов`язується сплатив» продавцю до посвідчення цього договору. Розрахунок між сторонами був здійснений.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 березня 2019 року нежитлові приміщення з № 1 по № 17 (групи приміщень № 17) (в літ. Б), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належать ОСОБА_1 , підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу від 20 березня 2019 року № 227, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Ліпатніковою Р. Г.

З розписки від 21 березня 2019 року відомо, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 500 000,00 дол. США та передав ОСОБА_7 в розрахунок за договором купівлі-продажу офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення з № 1 по № 17 (групи приміщень №17) (в літ. Б), загальною площею 305,7 кв. м.

Право власності на спірний об`єкт за ОСОБА_1 скасоване рішенням державного реєстратора КП «Реєстратор» Нікітіної Ю. В. від 27 березня 2019 року на підставі заяви ТОВ «Азентіс-Істейт», яка не містить дати, адресата і вхідного номера; в цій заяві ТОВ «Азентіс-Істейт» просило вважати недійсним договір купівлі-продажу від 20 березня 2019 року, укладений з ОСОБА_1 .

На час скасування державної реєстрації права власності спірне нежитлове приміщення, у зв`язку з укладенням 25 березня 2019 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 договору іпотеки, передане в іпотеку, на підставі чого було накладено заборону відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна.

З наданих на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року документів відомо, що реєстратору надано заяву ТОВ «Азентіс-Істейт», підписану ОСОБА_4 , без номера і дати, а також без зазначення адресата. У цій заяві ТОВ «Азентіс-Істейт» в особі директора Українського В. Ю. зазначило, що 20 березня 2019 року був укладений договір купівлі-продажу, за яким ТОВ «Азентіс-Істейт» продало та передало ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 17 (група приміщень №17) (в літ. Б), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . За умовами вказаного договору вартість відчужуваного майна становить 4 387 350,00 грн. Згідно пунктом 9 договору, оплата зазначеної суми повинна була здійснитися до підписання договору. Проте станом на 26 березня 2019 року оплата від ОСОБА_1 так і не надійшла

Також у цій заяві ТОВ «Азентіс-Істейт» просило вважати недійсним договір купівлі-продажу з огляду на можливо незаконні (шахрайські) дії та недобросовісність ОСОБА_1 .

Разом з тим з належно засвідченої копії заяви ТОВ «Азентіс-Істейт» від 27 березня 2019 року про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154447380000 (номер зазначений у витягу з Державного реєстру речових прав про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 ), видно, що підставою для скасування рішення про державну реєстрацію заявник зазначив саме заяву товариства про визнання правочину недійсним. Рішення суду про визнання правочину недійсним заявник не надавав.

На підставі двох зазначених вище заяв ТОВ «Азентіс-Істейт» державний реєстратор КП «Реєстратор» Нікітіна Ю. В. 27 березня 2019 року прийняла оскаржуване рішення.

В цьому рішенні зазначено, що державний реєстратор розглянула заяву про скасування реєстрації від 27 березня 2019 року, яку подав ТОВ «Азентіс-Істейт». Також в цьому рішенні вказано, що, враховуючи викладене та керуючись статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядком ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, державний реєстратор вирішив скасувати запис про державну реєстрацію права власності.

У день скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , а саме 27 березня 2019 року, ПН КМНО Шишкіна А. О. посвідчила договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за номером 1301, за умовами якого ТОВ «Азентіс-Істейт» в особі директора Українського В. Ю. зобов`язалося передати ОСОБА_2 , а він у свою чергу зобов`язався прийняти нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення з № 1 по № 17 (групи приміщень № 17) (в літ. Б), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154447380000, та сплатити 4 563 000,00 грн.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 березня 2019 року, нежитлові приміщення з № 1 по № 17 (групи приміщень № 17) (в літ. Б), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належать ОСОБА_2 ; підставою виникнення його права власності є договір купівлі-продажу від 27 березня 2019 року, посвідчений ПН КМНО Шишкіною А. О.

Також із цього витягу з реєстру відомо, що на спірні нежитлові приміщення було накладено обтяження на підставі договору іпотеки від 10 квітня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6

08 листопада 2019 року за заявою ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію поділу об`єкта нерухомого майна, а саме поділено нежитлові приміщення з № 1 по № 17 (групи приміщень № 17) (в літ. Б), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з реєстраційним номером нерухомого майна 1154447380000, на нежитлове приміщення № 17, площею 145,8 кв. м, реєстраційний номер нерухомого майна 19599994980000, та нежитлове приміщення № 17/1, загальною площею 159, 9 кв. м, реєстраційний номер нерухомого майна 1960033880000.

З договору купівлі-продажу від 19 грудня 2019 року, посвідченого ПН КМНО Шишкіною А. О., номер запису про право власності 34749274, відомо, що ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 нежитлове приміщення № 17, площею 145,8 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 19599994980000, за 477 000,00 грн.

З договору купівлі-продажу від 19 грудня 2019 року, посвідченого ПН КМНО Шишкіною А. О., номер запису про право власності 34750099, відомо, що ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 нежитлове приміщення № 17/1, площею 159,9 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1960033880000, за 524 000,00 грн.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 січня 2021 року нежитлові приміщення № 17 та № 17/1 на АДРЕСА_1 на праві приватної власності належать ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 19 грудня 2019 року, серія та номер 6830, посвідченого ПН КМНО Шишкіною А. О.

25 березня 2021 року ОСОБА_3 передав АТ «КБ «Земельний Капітал» в іпотеку нежитлове приміщення № 17, площею 145,8 кв. м, реєстраційний номер нерухомого майна 19599994980000, та нежитлове приміщення № 17/1, площею 159,9 кв. м, реєстраційний номер нерухомого майна 1960033880000.

Наступного дня, 26 березня 2021 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О. провів державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення №17, площею 145,8 кв. м, реєстраційний номер нерухомого майна 19599994980000, та на нежитлове приміщення № 17/1, площею 159,9 кв. м, реєстраційний номер нерухомого майна 1960033880000 за АТ «КБ «Земельний Капітал» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 26 березня 2021 року № 335.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 березня 2021 року відомо, що нежитлове приміщення № 17, площею 145,8 кв. м, реєстраційний номер нерухомого майна 19599994980000, та нежитлове приміщення № 17/1, площею 159,9 кв. м, реєстраційний номер нерухомого майна 1960033880000 на АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстровані за АТ «КБ «Земельний капітал», засновником якого та кінцевим бенефіціарним власником з розміром частки 100 % є ОСОБА_2 .

За результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону від 29 листопада 2022 року № GFE001-UA-20221123-18567, між АТ «КБ «Земельний капітал» і ТОВ «Камонт груп» був укладений договір купівлі-продажу (нерухомого майна) від 21 грудня 2022 року, а саме: нежитлового приміщення № 17/1, загальною площею 159,9 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1960033880000, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н. О. (далі - ПН КМНО Мельник Н. О.) за реєстровим номером 6918.

За результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону від 28 листопада 2022 року № GFE001-UA-20221121-18292, між АТ «КБ «Земельний капітал» і ТОВ «Камонт груп» був укладений договір купівлі-продажу (нерухомого майна) від 21 грудня 2022 року, а саме нежитлового приміщення № 17, загальною площею 145,8 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1959994980000, посвідчений ПН КМНО Мельник Н. О. за реєстровим номером 6919.

21 грудня 2022 року між АТ «КБ «Земельний капітал» і ТОВ «Камонт груп» підписано акти приймання-передачі нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення № 17/1, загальною площею 159,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1960033880000; нежитлове приміщення №17, загальною площею 145,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1959994980000.

Також із матеріалів справи відомо, що внаслідок припинення арешту № 437777187 на підставі рішення від 21 грудня 2022 № 65868504, прийнятого ПН КМНО Мельник Н. О., було зареєстровано перехід права власності на нежитлове приміщення № 17, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від АТ «КБ «Земельний капітал» до ТОВ «Камонт груп»; внаслідок припинення арешту № 43777741 на підставі рішення від 21 грудня 2022 року № 65868667, прийнятого ПН КМНО Мельник Н. О., було зареєстровано перехід права власності на нежитлове приміщення № 17/1, розташоване за адресаю: АДРЕСА_1 , від АТ «КБ «Земельний Капітал» до ТОВ «Камонт груп». На підставі рішення від 27 грудня 2022 року № 65945428, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М. О., погашено право власності на нежитлове приміщення ТОВ «Камонт груп» та закрито розділ; на підставі рішення від 27 грудня 2022 року № 65943661, прийнятого приватним нотаріусом Бровченко М. О., відкрито розділ та зареєстровано право власності на нежитлове приміщення № 17/2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке утворилося в результаті об`єднання нежитлових приміщень № 17/1 і № 17, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Камонт груп».

Однак наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2023 року № 556/5 скасовано рішення від 21 грудня 2022 року № 65868667 та № 65868504, прийняті ПН КМНО Мельник Н. О. про реєстрацію переходу права власності на спірні нежитлові приміщення від АТ «КБ «Земельний Капітал» до ТОВ «Камонт груп».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зміст касаційних скарг з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що постанова апеляційного суду у цій справі оскаржена тільки в частині задоволених вимог позову, а тому переглядається лише в цій частині.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційна скарга АТ «КБ «Земельний капітал» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «КБ «Земельний капітал» не підлягає задоволенню, а касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Камонт груп» підлягає закриттю, з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Щодо касаційної скарги банку

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частинами першою, другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) регламентує процедуру внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1952-IV (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, Законом № 1952-IV визначено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав або нотаріусу, заяву та рішення суду, що набрало законної сили.

За обставинами цієї справи ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 2019 року, укладеного з ТОВ «Азентіс-Істейт», набула право власності на спірне нерухоме майно та зареєструвала відповідне право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У подальшому на підставі заяви ТОВ «Азентіс-Істейт», рішенням державного реєстратора КП «Реєстратор» Нікітіної Ю. В. від 27 березня 2019 року скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірні нежитлові приміщення.

Матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «Азентіс-Істейт» зверталося до суду з позовом про скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 , та, відповідно, доказів того, що існує судове рішення про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 .

Тобто, за відсутності рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав та/або про скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, державний реєстратор не мав повноважень на скасування реєстрації права власності позивачки.

Встановивши зазначені обставини, апеляційний суд дійшов правильного висновку про незаконність рішення державного реєстратора КП «Реєстратор» Нікітіної Ю. В. від 27 березня 2019 року, яким скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірні нежитлові приміщення.

У зв`язку з цим, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що вибуття майна із власності позивачки не можна вважати законним.

Аргументи касаційної скарги щодо несплати ОСОБА_1 коштів за договором купівлі-продажу від 20 березня 2019 року не заслуговують на увагу, оскільки ці обставини, з огляду на наведені норми права, не є підставою для скасування реєстрації права власності.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків апеляційного суду, а зводяться до неправильного тлумачення заявником наведених правових норм і необхідності переоцінки доказів у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, колегія суддів враховує таке.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18) зазначено, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Норми частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини, контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19 (провадження № 61-10361св22).

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи, дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20)).

У справі, яка переглядаєтьс,я апеляційний суд встановив, що вдень незаконного скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірні нежитлові приміщення, ТОВ «Азентіс-Істейт» на підставі цивільно-правової угоди відчужило спірне нерухоме майно фізичній особі, яка здійснила поділ приміщень. В подальшому спірні приміщення неодноразово відчужувалися, в тому числі з використанням механізму звернення стягнення на предмет іпотеки.

Скасовуючи рішення місцевого суду та витребовуючи у АТ «КБ «Земельний капітал» спірне нерухоме майно, апеляційний суд виходив з того, що належними і допустимими доказами у справі підтверджено вибуття спірних нежилих приміщень із власності ОСОБА_1 поза її волею, а тому ці приміщення підлягають витребуванню з володіння банку як останньої особи, за якою зареєстроване право власності.

При цьому посилання АТ «КБ «Земельний капітал» на те, що воно є неналежним відповідачем у справі з огляду на укладення 21 грудня 2022 року договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна з ТОВ «Камонт груп», апеляційний суд вважав безпідставними, оскільки наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2023 року № 556/5 скасовано рішення від 21 грудня 2022 року № 65868667 та № 65868504, прийняті приватним нотаріусом про реєстрацію переходу права власності на спірні нежитлові приміщення від АТ «КБ «Земельний Капітал» до ТОВ «Камонт груп».

Встановлено, що реєстрацію переходу права власності здійснено в результаті припинення арешту на майно накладеного ухвалами Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/9299/20 в межах кримінального провадження № 12020150020003468. При цьому банку було відомо про кримінальне провадження № 12020150020003468 та наявність арешту на майно, що підтверджується його клопотаннями про скасування арешту.

Оцінюючи спірні правовідносини, Верховний Суд враховує поведінку сторін у цій справі, зокрема ОСОБА_2 , який, як встановив суд, був засновником та кінцевим бенефіціарним власником АТ «КБ «Земельний капітал» з розміром частки 100 %, а також застосування учасниками правочинів приватно-правових конструкцій (штучного поділу спірних об`єктів та передання їх в іпотеку пов`язаним особам; відчуження майна під час перебування на розгляді в суді цієї справи) з метою створення видимості добросовісного набуття права власності.

У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що у цій справі витребування майна на користь позивача не свідчить про незаконність втручання у право мирного володіння майном відповідача.

Щодо касаційної скарги ТОВ «Камонт груп»

Звертаючись із касаційною скаргою, представник ТОВ «Камонт груп» вказував, що, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд вирішив питання про його права, не залучив його до участі у розгляді справи. Витребувані на користь позивачки спірні приміщення ТОВ «Камонт груп» придбало на відкритих торгах (аукціон) під час ліквідації АТ «КБ «Земельний капітал».

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).

Як зазначено вище, суд встановив порушення прав позивачки при скасуванні реєстрації її права власності на спірні нежитлові приміщення, які вона набула на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 2019 року, укладеного з ТОВ «Азентіс-Істейт».

Наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2023 року № 556/5 скасовано рішення про реєстрацію переходу права власності на спірні нежитлові приміщення від АТ «КБ «Земельний Капітал» до ТОВ «Камонт груп».

У зв`язку з цим суд обґрунтовано вважав, що спірні приміщення підлягають витребуванню з володіння АТ «КБ «Земельний капітал» як останньої особи, за якою зареєстроване право власності.

У цій справі позивачка не заявляла вимог до ТОВ «Камонт груп», а суд апеляційної інстанції не витребовував у нього спірне майно. Тобто, ТОВ «Камонт груп» не є особою, яка відповідає за пред`явленим у цій справі позовом.

Отже, заявник не довів, що оскаржуваною постановою, якою спірні приміщення витребувано з володіння АТ «КБ «Земельний капітал», порушено його права, а тому у суду касаційної інстанції немає підстав скасовувати постанову апеляційного суду згідно з пунктом 8 частини першої статті 411 ЦПК України.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 359/5256/16-ц.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зазначених в касаційній скарзі, колегія суддів до уваги не бере у зв`язку з невстановленням порушення його прав.

З огляду на наведене колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу банку без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Камонт груп» закрити.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дію та виконання постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року, у зв`язку із закінченням касаційного провадження її дію та виконання необхідно поновити.

Керуючись статтями 396, 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Земельний капітал» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «КБ «Земельний капітал» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Камонт груп» на постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року закрити.

Поновити дію та виконання постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов