Окрема думка

від 11.12.2024 по справі 758/6338/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Тітова М. Ю. щодо постанови Верховного Суду від 11 грудня2024 року в справі № 758/6338/21 (провадження № 61-14383св23)

за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлії Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Азентіс-Істейт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерного товариства комерційний банк «Земельний капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шишкіна Алла Олександрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлана Олександрівна, ОСОБА_4 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та визнання недійсними договорівза касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Камонт Груп» та Акціонерного товариства комерційний банк «Земельний капітал» на постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року.

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції у позові відмовив.

Суд апеляційної інстанції з висновком суду першої інстанції не погодився, скасував судове рішення й ухвалив нове про часткове задоволення позову.

Витребував у АТ КБ «Земельний капітал» на користь ОСОБА_1 нежитлові приміщення з № 1 по 17 на АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовив.

З касаційними скаргами на постанову суду апеляційної інстанції звернулися відповідач АТ КБ «Земельний капітал», а також особа, яка не брала участі в справі, - ТОВ «Камонт груп».

За результатами касаційного розгляду Верховний Суд касаційну скаргу АТ КБ «Земельний капітал» залишив без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Камонт груп» закрив.

Колегія суддів вважала, що ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу є власником спірних нежитлових приміщень, які на підставі незаконного рішення про скасування державної реєстрації її права власності, вибули з її володіння. Після цього це майно неодноразово відчужувалося. Останньою особою, за якою зареєстроване майно, є АТ КБ «Земельний капітал», з володіння якого й слід його витребувати на користь позивача.

Водночас та обставина, що 21 грудня 2022 року АТ КБ «Земельний капітал» відчужило спірне майно за договором купівлі-продажу на користь ТОВ «Камонт груп» не свідчить про те, що суд апеляційної інстанції порушив права останнього, оскільки державна реєстрація права власності на майно за ТОВ «Камонт груп» скасована наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2023 року.

З такими висновками колегії суддів повністю погодитися не можу й відповідно до вимог статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частин перша статті 5 ЦК України).

Відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом порушеного права власності на нежитлові приміщення з № 1 по 17 на АДРЕСА_1 .

За встановленими судами обставинами 20 березня 2019 року між позивачем та ТОВ «Азентіс-Істейт» був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Того ж дня здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на ці приміщення, а вже через 7 днів, 27 березня 2019 року, це право власності скасовано на підставі рішення державного реєстратора КП «Реєстратор» Нікітіної Ю. В.

Погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції про незаконність такого рішення державного реєстратора, колегія суддів виходила з того, що державний реєстратор не мала повноважень на скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на спірне майно, оскільки відсутнє судове рішення про скасування такої реєстрації.

При цьому рішення державного реєстратора Нікітіної Ю. В. від 27 березня 2019 року є чинним, у встановленому законом порядку не скасоване. У задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасування цього рішення суд апеляційної інстанції відмовив і позивач з таким висновком погодилась, оскільки постанову суду апеляційної інстанції не оскаржувала.

Проте, незважаючи на чинність рішення державного реєстратора про скасування реєстрації права власності позивача на спірні приміщення, Верховний Суд підтримав висновок апеляційного суду про можливість витребування цих приміщень на користь позивача, посилаючись на те, що такі приміщення належали їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 2019 року.

З наведеного випливає, що фактично колегія суддів вважала, що скасування державної реєстрації права власності позивача на нежитлові приміщення не має правового значення, оскільки вона є власником цих приміщень на підставі відповідного договору купівлі-продажу.

Поряд з цим колегія суддів відхилила доводи касаційних скарг про те, що належним відповідачем у справі за вимогою про витребування майна має бути ТОВ «Камонт груп», посилаючись на те, що рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ «Камонт груп», яке прийняте на підставі договору купівлі-продажу від 21 грудня 2022 року, скасоване наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2023 року.

Тобто, перевіряючи належність відповідачів у справі, Верховний Суд фактично зробив протилежний висновок, а саме, що в разі скасування державної реєстрації за особою права власності на майно наявність в такої особи договору купівлі-продажу не свідчить про те, що вона є набувачем майна, що, на мою думку, є недопустимим.

До того ж такий висновок зроблений з урахуванням обставини, якої не існувало на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, оскільки державна реєстрація права власності на спірне майно за ТОВ «Камонт груп» скасована 09 лютого 2023 року, тобто після ухвалення 07 лютого 2023 року рішення суду першої інстанції, хоча належність відповідачів у справі визначається виходячи з тих обставин, які існували до закінчення розгляду справи в суді першої інстанції.

Суддя М. Ю. Тітов