Ухвала

від 23.12.2024 по справі 688/2906/24

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 688/2906/24

№ 2/688/858/24

Ухвала

про закриття провадження

23 грудня 2024 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого суддіБерезюк Н.П.,

секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Шепетівці цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро», Фермерського господарства «Агросад-2016» про припинення всіх зобов`язань за договором поруки,

встановив:

26.06.2024 позивач звернувся до суду з цим позовом.

01.07.2024 суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, надав строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

08.07.2024 позивач подав до суду позовну заяву в новій редакції, суд постановив ухвалу про відкриття загального позовного провадження, справу призначив до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 24.07.2024

17.07.2024 представник відповідача ТОВ «Спектр-Агро» Білецька Н.С. через систему «Електронний суд» подала клопотання про розміщення позовної заяви в системі «Електронний суд».

22.07.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів.

23.07.2024 представник відповідача ТОВ «Спектр-Агро» Білецька Н.С. через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог, долучила попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат в сумі 30000 грн, договір про надання правової (правничої) допомоги, додаток до договору (Розмір та порядок оплати праці адвоката), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

24.07.2024 представник позивача Куца О.П. подала заперечення на відзив на позовну заяву та клопотання, у якому просила провести підготовче засідання без участі сторони позивача, задовольнити клопотання про витребування доказів, відкласти засідання на іншу дату.

Суд постановив ухвалу від 24.07.2024, якою задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів, відклав підготовче засідання на 24.09.2024, задовольнив клопотання представника відповідача ТОВ «Спектр-Агро» про участь в усіх засіданнях у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

29.07.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача ТОВ «Спектр-Агро» Білецької Н.С., у якій представник заперечила щодо підставності витребування доказу (оригіналу договору поруки № П/283/21-ХМ від 22.09.2021) за клопотанням представника позивача, зазначила про неможливість надання такого доказу за ухвалою суду, у зв`язку з його втратою.

06.09.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача ТОВ «Спектр-Агро» Білецької Н.С., у якій представник зазначила, що 26.07.2024 в результаті проведеної роботи по пошуку оригіналу договору поруки, договір знайшовся в цивільній справі між тими ж сторонами, в якій інтереси відповідача представляла інша особа. 04.09.2024 на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до документів вилучено оригінал договору поруки № П/283/21-ХМ від 22.09.2021. Просила розглянути справу за наявними в ній доказами, відмовити у задоволенні позовних вимог, провести розподіл судових витрат між сторонами відповідно до ст. 141 ЦПК України. До заяви долучила копію опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, копію ухвали про тимчасовий доступ до документів.

Підготовче засідання відкладалося за клопотаннями представника позивача Куцої О.П. на 09.10.2024, 12.11.2024, 09.12.2024, 11.12.2024.

11.12.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача ТОВ «Спектр-Агро» Білецької Н.С. про закриття провадження у справі та заява про усунення недоліків. Вимоги обґрунтовані тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки договір поруки, щодо якого виник спір, укладений між ТОВ «Спектр-Агро», ФГ «Агросад-2016» та ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язань за господарським договором поставки №283/21-ХМ від 22.09.2021, сторонами якого є юридичні особи. Тобто основне зобов`язання випливає з господарського договору поставки, укладеного між юридичними особами, а договір поруки укладений для забезпечення виконання господарського зобов`язання покупця стосовно оплати поставленого товару. Тому, незважаючи на те, що поручителем є фізична особа, що не є суб`єктом підприємницької діяльності, спір підлягає розгляду в господарському суді, оскільки сторонами основного зобов`язання є юридичні особи, а договір укладений для забезпечення виконання господарського зобов`язання. Посилаючись на практику Верховного Суду, просила закрити провадження у справі, стягнути з позивача на користь ТОВ «Спектр-Агро» судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн, до заяви долучила акт здачі-приймання виконаних правових послуг.

Підготовче засідання відкладалося на 12.12.2024 та 23.12.2024 у зв`язку із відсутністю в суді електроенергії згідно встановленого графіку.

12.12.2024 представник позивача Куца О.П. подала заяву, у якій висловила свою позицію щодо заяви представника відповідача про закриття провадження у справі. Покликаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 760/30077/19, провадження №14-31цс23 від 22.05.2024, просила у разі закриття провадження у справі, направити справу для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією за результатом якого й буде здійснено розподіл судових витрат. У заяві зазначила, що витрати на правничу допомогу у розмірі 30000 грн вважає необґрунтованими, неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

13.12.2024 представник відповідача ОСОБА_2 подала заперечення на клопотання, у якому, покликаючись на невірне тлумачення висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 760/30077/19, провадження №14-31цс23 від 22.05.2024, відсутність у місцевого суду компетенції щодо передачі справи для продовження розгляду до місцевого суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, просила постановити ухвалу про закриття провадження у справі, стягнути судові витрати.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що заява представника відповідача ТОВ «Спектр-Агро» про закриття провадження у справі, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, підлягає задоволенню, а клопотання представника позивача про направлення справи для розгляду за встановленою юрисдикціє не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Проте разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний критерій.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Відповідно п.41 постанови Великої палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №638/13998/14ц з дати набрання чинностіГПК Українив редакціїГосподарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів; нормативно-правовий акт № 2147-VIII від 03.10.2017">Закону України «Про внесення змін доГосподарського процесуального кодексуУкраїниЦивільного процесуального кодексуУкраїниКодексу адміністративного судочинстваУкраїни та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Договір поруки, щодо якого виник спір укладений між ТОВ «Спектр-Агро», ФГ «Агросад-2016» та ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язань за господарським договором поставки №283/21-ХМ від 22.09.2021, сторонами якого є юридичні особи. Тобто основне зобов`язання випливає з господарського договору поставки, укладеного між юридичними особами, а договір поруки укладений для забезпечення виконання господарського зобов`язання покупця стосовно оплати поставленого товару. Тому незважаючи на те, що поручителем є фізична особа, що не є суб`єктом підприємницької діяльності, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки сторонами основного зобов`язання є юридичні особи, а договір укладений для забезпечення виконання господарського зобов`язання.

Суд зазначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно положень ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

На підставі викладеного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро», Фермерського господарства «Агросад-2016» про припинення всіх зобов`язань за договором поруки підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Позивачу необхідно роз`яснити, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Згідно ч.2 ст. 255 ЦПК про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору.

Відповіднодо п.5ч.1ст.7Закону України«Про судовийзбір» сплаченасума судовогозбору повертаєтьсяза клопотаннямособи,яка йогосплатила заухвалою судув разі: закриття (припинення)провадження усправі (крімвипадків,якщо провадженняу справізакрито узв`язку звідмовою позивачавід позовуі такавідмова визнанасудом),у томучислі вапеляційній такасаційній інстанціях.

Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Суд, дослідивши доводи представника відповідача в частині необґрунтованих дій позивача, встановив, що поданий позивачем позов з порушенням юрисдикції є необґрунтованою дією позивача, наслідком чого стало закриття провадження у справі.

Суд враховує, що звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним відповідачем.

Суд враховує, що відповідач у зв`язку із подачею цього позову до суду був змушений звертатись до адвоката для отримання професійної правничої допомоги для представництва його прав та інтересів у суді у цій справі.

Тобто, отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно, з метою ефективного захисту своїх прав змушений був звертатися за професійною правничою допомогою до адвоката, яка є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Суд зазначає, що закриття провадження у справі є результатом неправильного визначення позивачем юрисдикції по розгляду порушеного ним спору, що не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати.

З огляду на те, що відповідач довів обґрунтовані підстави для стягнення компенсації витрат на правничу допомогу, а також враховуючи необґрунтовані дії позивача, які призвели до закриття провадження у справі, наявні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Стосовно доводів представника позивача Куцої О.П. викладених у заяві щодо зменшення витрат на правничу допомогу, в частині їх неспівмірності суд зазначає наступне.

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

У даному випадку суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Суд також враховує, що з огляду на погодження адвокатом та клієнтом розміру гонорару у фіксованому розмірі, втручання суду у договірні відносини сторін у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Представник позивача вважає, що заявлені представником відповідача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30000 грн., які були понесені відповідачем на оплату послуг адвоката Білецької Н.С. є неспівмірними зі складністю. Справи та наданими адвокатом послугами.

Суд враховує, що адвокат Білецька Н.С. не приймала безпосередньої участі у судових засіданнях як представник відповідача, подавала письмове клопотання, відзив на позовну заяву, заяву про виконання ухвали суду, заяву про закриття провадження у справі та заперечення на клопотання про направлення справи для розгляду за встановленою юрисдикцією. Наявні у суду відомості про характер та обсяг виконаної представником відповідача Білецькою. Н.С. роботи (послуг), враховуючи заперечення представника позивача, а також наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження надання правничої допомоги адвокатом, дають підстави для зменшення заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку, що підлягають стягненню, понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката Білецької Н.С. у розмірі 10000 грн, що відповідатиме критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, які покладаються на позивача, як такі, що були понесені у зв`язку із пред`явленням позивачем до відповідача позову, який не підлягає розгляддлу у порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. ст. 258-261, 352-354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро», Фермерського господарства «Агросад-2016» про припинення всіх зобов`язань за договором поруки, оскільки така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити стороні позивача, що розгляд даних вимог віднесено до юрисдикції господарського суду.

Повернути позивачу ОСОБА_1 сплачений ним при зверненні до суду судовий збір згідно квитанції до платіжної інструкції від 15.03.2024 код 9335-ХХХХ-2147-0931 у розмірі 1211 грн та згідно квитанції до платіжної інструкції від 25.06.2024 у розмірі 0,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення, а особами, що не були присутні в судовому засіданні у той же строк з дня вручення її копії.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК