Постанова

від 11.12.2024 по справі 937/7966/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.12.2024 Справа № 937/7966/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 937/7966/20 Головуючий у 1-й інстанції: Сметаніна А.В.

Провадження № 22-ц/807/1326/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.,

Кухаря С.В.,

при секретарі: Камаловій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Клєц Тетяни Сергіївни на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 року у справі за позовом органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року орган опіки та піклування - виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог представник органу опіки та піклування зазначав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є батьками дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13 березня по 08 жовтня 2019 року перебував на обліку у службі у справах дітей Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - служба у справах дітей) як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухиленням батьків від виховання дитини, а з 19 жовтня 2020 року поновлений на обліку.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 20 жовтня 2020 року перебуває на обліку в службі у справах дітей як дитина, яка перебуває в складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухиленням батьків від виховання дитини.

19 жовтня 2020 року в результаті моніторингу інтернет-ресурсу службою у справах дітей виявлено малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з опіками госпіталізована разом із матір`ю ОСОБА_1 до опікового відділення КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради.

Комісія у складі спеціалістів служби у справах дітей провела відвідування родини за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у результаті якого встановлено, що умови проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незадовільні, дитина роздягнена, брудна, має нездоровий вигляд, на підлозі розкидано електродріт від холодильника, відсутня готова їжа та продукти харчування, що свідчить про створення батьками умов, які загрожують життю та здоров`ю малолітньої дитини.

На підставі рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області № 196/23 від 19 жовтня 2020 року малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно відібраний від батьків та влаштований до КУ «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області відокремлений підрозділ «Дитяча лікарня».

Протягом 2019 року службою у справах дітей та центром соціальних служб проводилися робота з родиною ОСОБА_1 .

Батьки не виконували рекомендації працівників служби у справах дітей та центру соціальних служб.

Крім того, малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має відхилення нервової системи та дефіцит ваги.

15 жовтня 2020 року мати з дівчинкою звернулася до лікаря з ознаками опіків І-ІІ ступеню лівого плеча та передньої поверхні грудної клітини зліва. Після огляду дитині в екстреному порядку рекомендована госпіталізація до хірургічного відділення, дитина госпіталізована до відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги ВП «Лікарня № 2» з діагнозом: «Інфікований опік грудної клітини, черева». ОСОБА_2 хронічних захворювань не має, але показник ваги тіла за віком недостатній. Керуючись інтересами малолітніх дітей, враховуючи, що відповідачі у справі ухиляються від виховання дітей, не піклуються про їх життя і здоров`я, розумовий, духовний, фізичний розвиток, не забезпечують їм належного догляду, у тому числі медичного догляду та лікування, харчування, умов проживання, що негативно впливає на їх розвиток, представник позивача звернувся до суду з цим позовом, враховуючи, що відповідачі своєю поведінкою створили умови, які загрожують життю і здоров`ю дітей.

Посилаючись на зазначені обставини, орган опіки та піклування - виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області просив суд: позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_1 стосовно їх малолітніх дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на користь юридичної або фізичної особи, під опіку або на виховання якої будуть передані діти, на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі по 1/4 частини з кожного з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 року позовні вимоги органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області задоволено.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_1 стосовно їх малолітніх дітей сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь юридичної або фізичної особи, під опіку або на виховання якої будуть передані діти, на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 жовтня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь юридичної або фізичної особи, під опіку або на виховання якої будуть передані діти, на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 жовтня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Клєц Т.С. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не застосував закон (ст.ст. 9, 12 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року; ст. 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства»; ст.ст. 19, 171 СК України), який підлягав застосуванню, неправильно витлумачив положення ст. 164 СК України та не дотримався норм ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи).

Вважає, що судом прийнято до уваги всі надані докази позивача, проте безпідставно не прийнято до уваги надані відповідачем докази, в тому числі фотографії з місця їхнього проживання, які свідчать, що на момент розгляду справи у суді, житлові умови були більш ніж задовільні.

Вказує, що суд першої інстанції не перевірив наявність або відсутність підстав для застосування ст. 164 СК України і позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав крізь призму врахування найкращих інтересів дітей.

При оцінки доказів у справі, суд не звернув уваги на ту обставину, що факти нібито ухилення батьком від виконання своїх обов`язків не мають абсолютного та незворотного характеру.

Також судом не було доведено, що вжито усіх заходів впливу до відповідачів, адже ніякої профілактичної роботи з ними не проводилося, про що свідчить відсутність в матеріалах справи будь-яких роз`яснень, підписаних ними особисто та інших документів.

Крім того, до кримінальної відповідальності за неналежне виховання дітей відповідачі не притягувалися.

Судом зовсім не досліджувалось ставлення батька та матері до своїх дітей, та дітей до своїх батьків, що є недопустимим при ухваленні рішення про позбавлення батьківських прав.

В суді першої інстанції відповідачі пояснили, що їхні діти завжди доглянуті, продуктів харчування завжди достатньо, діти систематично відвідують лікарів, та що вони ніколи не бігали по сусідам за їжею. Умови проживання дітей задовільні, в будинку порядок, є продукти харчування, одяг, іграшки. ОСОБА_1 на час розгляду справи в суді був офіційно працевлаштований, працював слюсарем в ТОВ «Руслан Комплект». Його доход складав 10 000,00 грн. на місяць. На цей час ОСОБА_1 та ОСОБА_1 перебувають у Німеччині, де отримують щомісячну соціальну допомогу в середньому в розмірі 1 100,00 євро на місяць, мають добре житло для проживання, яке укомплектоване меблями та побутовою технікою. Мають продукти харчування.

Відповідачі мають добрий стан здоров`я, не мають хронічних захворювань та інвалідності. На момент розгляду справи в суді відповідачі не перебували, та не перебувають на обліку у лікаря нарколога або психіатра, не зловживають алкогольними напоями або наркотичними речовинами. Люблять своїх дітей. Обставини, про які зазначав в судовому засіданні представник позивача, частково мали місце, але за час розгляду справи в суді відповідачі зробили відповідні висновки, своєю поведінкою довели, що доля їхніх дітей їм не байдужа. Вони усунули всі перешкоди, створили належні умови для проживання дітей. Відвідували дітей, приходили на всі судові засідання, що свідчить про їхню небайдужість про долю дітей.

Суд першої інстанції ці обставини справи до уваги не прийняв, не перевірив доводи відповідачів, що призвело до помилкового висновку суду про вжиття крайнього заходу впливу та необхідність позбавлення відповідачів батьківських прав по відношенню до малолітніх дітей.

Крім того, вважає, що судом порушено норми процесуального права, оскільки в рішенні суду не зазначено, з яких підстав суд прийняв до уваги покази свідків сторони позивача, та не прийняв до уваги покази сторони відповідача.

Зауважує, що досліджені судом докази достовірно не свідчать про наявність в діях відповідачів винної поведінки або свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, або жорстокого поводження з дітьми, які б давали підстав суду застосувати до них крайній захід впливу у виді позбавлення батьківських прав.

Інші учасники справи рішення суду не оскаржили.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Отже, рішення суду оскаржується в частині вирішених вимог до відповідача ОСОБА_1 , в іншій частині рішення суду не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині вирішених вимог до відповідача ОСОБА_1 .

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Рішення суду мотивовано тим, що з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів та встановлених обставин, наявна вина відповідачів у систематичному і навмисному ухиленні від виконання батьківських обов`язків стосовно своїх малолітніх дітей, які протягом тривалого часу вихованням та утриманням своїх дітей не займаються, матеріально дітей не забезпечують, про їх фізичний, духовний та розумовий розвиток не піклуються, а також, що змінити поведінку батьків стосовно їх малолітніх дітей у кращий бік неможливо, тому є достатні підстави для застосування щодо них крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.

Суд першої інстанції також урахував, що 20 серпня 2019 року Мелітопольським міськрайонним судом було ухвалено рішення про відмову у позбавленні відповідачів батьківських прав стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та попереджено батьків про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини.

Під час розгляду справи суд не встановив обставин, які б свідчили, що після ухвалення судового рішенні відповідачі змінили свою поведінку стосовно дітей, доказів на підтвердження зміни своєї поведінки до дітей, створення безпечного, спокійного та стійкого середовища, належних умов виховання, розвитку, матеріального забезпечення, лікування дітей відповідачі не надали.

Врахувавши вказані обставини, суд вважав за необхідне також стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на користь юридичної або фізичної особи під опіку або на виховання якої будуть передані діти, на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 та малолітньої дочки ОСОБА_2 аліменти в розмірі по 1/4 частини з кожного з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно.

Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції стосовно відповідача ОСОБА_1 , так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Мелітопольським міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис від 30.06.2017, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його матір`ю є ОСОБА_4 , а батьком - ОСОБА_1 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Мелітопольським міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис від 24.07.2019 № 867, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , її матір`ю є ОСОБА_1 , а батьком - ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що родина ОСОБА_1 перебуває у полі зору служби у справах дітей Мелітопольської міської ради з лютого 2019 року, як така, яка перебуває в складних життєвих обставинах.

12 лютого 2019 року в межах проведення оцінки потреб сім`ї ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , під час відвідування родини фахівцями із соціальної роботи центру соціальних служб обстежено житлово-побутові умови проживання та було з`ясовано, що у будинку холодно, дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у неохайному вигляді, готова їжа відсутня, хлопчик гризе сиру, брудну картоплю. Під час бесіди з фахівцями співмешканець матері (на той час), батько дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , поводив себе нахабно, на зауваження реагував грубо. За результатами оцінки потреб сім`я ОСОБА_4 потребує соціального супроводу, але жінка надала письмову відмову.

13 березня 2019 року малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно відібраний від батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

З 13 березня до 08 жовтня 2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в службі у справах дітей як дитина, яка перебувала в складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухиленням батьків від виховання дитини. З 19 жовтня 2020 року поновлений на обліку.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 20 жовтня 2020 року перебуває на обліку в службі у справах дітей як дитина, яка перебуває в складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухиленням батьків від виховання дитини.

На виконання вимог Сімейного кодексу України виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області як орган опіки та піклування звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з батьків аліментів на дитину.

20 серпня 2019 року рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у позові органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з батьків аліментів на дитину відмовлено, батьків попереджено про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини. Рішення набрало законної сили 07 жовтня 2019 року.

З метою контролю службою у справах дітей родина ОСОБА_1 у вересні 2019 року - квітні 2020 року відвідувалася за місцем проживання та батьки попереджалися про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків, зокрема, не забезпечення отримання дітьми належних умов проживання, харчування, медичного обстеження та лікування.

19 жовтня 2020 року в результаті моніторингу інтернет-ресурсу службою у справах дітей виявлено малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з опіками госпіталізована разом із матір`ю ОСОБА_1 до опікового відділення Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради.

У рамках контрольного інспектування комісією у складі спеціалістів служби у справах дітей, фахівця із центру соціальних служб 19 жовтня 2020 року проведено відвідування родини ОСОБА_1 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами відвідування встановлено, що умови проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незадовільні: у кімнатах антисанітарія, не прибрано, у будинку холодно, електричний подовжувач, увімкнений у розетку, знаходиться у підвішеному стані, доступний для дитини, на підлозі розкиданий електродріт від холодильника. Дитина роздягнена, брудна, має нездоровий вигляд, бігає по подвір`ю під дощем. Батько дитини відсутній, у помешканні перебуває стороння особа, яка спить, на членів комісії та дитину не реагує. Готова їжа та продукти харчування відсутні.

На підставі рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 19 жовтня 2020 року № 196/23 «Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 » малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був негайно відібраний від батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_1 та влаштований до КУ «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області відокремлений підрозділ «Дитяча лікарня».

За інформацією завідувача КНП «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області відокремлений підрозділ «Дитяча лікарня» від 06 листопада 2020 року № 37 19 жовтня 2020 року, об 11 год 45 хв до ВП «Дитяча лікарня» поступила дитина ОСОБА_2 у супроводі співробітників служби у справах дітей з діагнозом «Здоров». Дитина була одягнена тільки у майку, без спідньої білизни та іншого одягу, загорнута у теплу ковдру. Речі з неприємним запахом. Дитина не охайна. Госпіталізований у педіатричне відділення. Був оглянутий невропатологом 20 жовтня 2020 року, діагноз «Синдром ММД, дизартрія. Синдром затримки мовного розвитку». У зв`язку із чим дитина потребує занять з логопедом і спостереження невролога. 22 жовтня 2020 року дитина переведена до дитячого закладу.

За інформацією начальника відділу охорони здоров`я Мелітопольської міської ради Запорізької області від 20 жовтня 2020 року декларація на медичне обслуговування малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладена з лікарем-педіатром ОСОБА_9 . До 11 місяців життя ОСОБА_3 дитина з матір`ю регулярно відвідувала лікаря. У липні-серпні вибували з міста, тому на прийоми не з`являлися. Щеплена з порушенням календаря не в повному обсязі. 08 вересня 2020 року мати з дитиною з`явилися на прийом до амбулаторії № 9. Після огляду лікар ОСОБА_9 встановив, що дитина має відхилення нервової системи та дефіцит ваги. Для більш детального обстеження ОСОБА_3 була направлена на госпіталізацію до дитячої лікарні. Наступного дня лікар активно відвідав родину, але вдома нікого не було, двері були відчинені. Зі слів лікаря, візуально санітарний стан приміщення був незадовільний. Надалі дівчинка не була госпіталізована до дитячої лікарні через власні переконання батьків дитини, тому обстеження не було проведено. 15 жовтня 2020 року мати з ОСОБА_3 звернулася до лікаря ОСОБА_11 з ознаками опіків І-ІІ ступеню лівого плеча та передньої поверхні грудної клітини зліва. Після огляду дитині в екстреному порядку була рекомендована госпіталізація до хірургічного відділення. О 13 год 50 хв ОСОБА_3 у супроводі матері була доставлена до відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги ВП «Лікарня № 2» з діагнозом: інфікований опік грудної клітини, черева. О 14 год 50 хв у супроводі медичного працівника переведена до опікового відділення КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради. Дитина знаходилася у неохайному стані. ОСОБА_2 хронічних захворювань не має, але показник ваги тіла за віком недостатній, щеплений за віком.

Згідно з інформацією директора КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради від 22 жовтня 2020 року № 01-07/2318, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться на лікуванні у відділенні термічної травми (опікове) та реконструктивної хірургії з 15 жовтня 2020 року по теперішній час з діагнозом «Опік рідиною І-ІІ А ст. тулуба, лівої верхньої кінцівки 12%». Травму отримала у побуті, перекинула на себе ємність з окропом. На момент госпіталізації у матері відсутні засоби догляду за дитиною, харчування. З моменту госпіталізації по теперішній час мати знаходиться у відділенні по догляду за дитиною. Забезпечення харчуванням, засобами догляду та медикаментозними препаратами проводиться благодійним фондом «Емоція».

Відповідно до повідомлення головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Мелітопольської міської ради Запорізької області від 21 жовтня 2020 року дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має хронічні захворювання нервової системи та дефіцит ваги. Батьки не в повному обсязі беруть участь у медичних обстеженнях та лікуванні дітей. Санітарно-гігієнічний стан приміщення незадовільний, харчування не в повному обсязі, наявні особисті речі, предмети догляду, іграшки, але дуже неохайні.

Відповідно до інформації голови квартального комітету ОСОБА_13 , на АДРЕСА_1 , проживає родина ОСОБА_1 , яка має двох дітей: хлопчика ОСОБА_2 , 2017 року народження, та дівчинку ОСОБА_3 , 2019 року народження. Зі слів сусідів з вересня 2020 року ситуація в родині погіршилася. Діти недоїдали, сусіди їх підгодовували, ОСОБА_2 бігає по подвір`ю роздягнений. Мати ОСОБА_4 просить у сусідок памперси. Все відбувається систематично.

За інформацією мешканців АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , проживає родина ОСОБА_1 , яка має двох дітей: хлопчика ОСОБА_2 , 2017 року народження, та дівчинку ОСОБА_3 , 2019 року народження. Батьки не займаються вихованням дітей, мати постійно просить продукти харчування, памперси, цигарки. Діти часто одягнені не за сезоном або взагалі без одягу. Батько самоусунувся від утримання родини, грубо спілкується з матір`ю дітей. Дітей часто залишають на дівчинку-інваліда. На зауваження сусідів мати реагує плачем, потім взагалі не з`являється, намагається обмежити спілкування з оточуючими. На думку мешканців вулиці, в родині відбуваються факти психологічного насильства стосовно ОСОБА_2 , оскільки він наляканий, пригнічений.

Згідно з інформацією в.о. завідувача КНП «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області відокремлений підрозділ «Дитяча лікарня» від 26 січня 2021 року, 21 січня 2021 року о 15 год 15 хв до ВП «Дитяча лікарня» поступила дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час надходження дитина була брудна, обличчя у сажі, одяг брудний і з неприємним запахом, без верхнього одягу, загорнута у ковдру. Діагноз при госпіталізації: «Білково-енергетична недостатність (вага 8 кг)». Стан дитини задовільний. Мати відвідала дитину 21 та 22 січня 2021 року. Принесла яблуко, банан, памперси, сік. 21 січня 2021 року під час відвідування мати і батько поводили себе агресивно, неадекватно, лаялись, пішли після виклику поліції.

Відповідно до інформації завідувача КНП «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області відокремлений підрозділ «Дитяча лікарня» від 01 червня 2021 року № 15, дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поступила до ВП «Дитяча лікарня» 21 січня 2021 року у супроводі співробітників служби у справах дітей із діагнозом: «Білково-енергетична недостатність. Затримка мовного розвитку». На момент надходження дитина була брудна, важила 8 кг, при належній вазі 10 кг. Дефіцит маси тіла становив 20%. Психоемоційний стан дитини пригнічений, боялася води, оточуючих, не розмовляла. Із «Історії розвитку дитини» (форма №112/0) встановлено, що з 8-місячного віку дитина не добирає вагу. На амбулаторному прийомі у педіатра 08 вересня 2020 року встановлений діагноз: гіпотрофія ІІ-ІІІ ст. (вага 7 100 гр.), видано направлення на госпіталізацію у ВП «Дитяча лікарня», узгоджене з завідувачем ВП «Дитяча лікарня» ОСОБА_20. Проте батько дитини із лайкою відмовився від госпіталізації та подальшого спостереження дитини у педіатра, з яким підписана декларація.

За інформацією директора КЗ «Мирненський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» від 28 травня 2021 року № 03-02/243 з 22 жовтня 2020 року дотепер перебуває на повному державному забезпеченні малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 прибув до закладу дуже худорлявим, з поганою координацією руху та орієнтацією у просторі. Пізнавальна сфера нерозвинена, сприйняття мимовільне, пасивне; уява також пасивна; увага нестійка, повністю відсутня концентрація на завданні; пам`ять короткочасна, зорова; мислення пасивне, не сформовані логічні операції. Навички самообслуговування та особистої гігієни були розвинені не за віком. Недорозвинені комунікативні навички, хлопчик в іграх усамітнювався. Емоційно-вольова сфера нерозвинена за віком, соціальна адаптація обмежена. Порушена саморегуляція, соціальні та комунікативні форми поведінки. Спостерігалася надзвичайна залежність від повсякденної допомоги дорослого.

Крім того, у судовому засіданні суду першої інстанції була допитана свідок ОСОБА_13 - голова квартального комітету по АДРЕСА_1 , яка пояснила, що в березні 2019 року вона довідалась про те, що в будинку АДРЕСА_1 мешкає родина ОСОБА_1 . Вона знає, що родина перебуває в складних життєвих умовах. Вона спілкувалась і з родиною, і з представниками соцслужби. До неї приходили сусіди, розповідали, що діти слабкі, голодні, їх дуже шкода. Вона приходила до батька та матері, намагалась з ними поговорити, але вони двері не відчиняли.

Допитана у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що мешкає на АДРЕСА_2 . Ця вулиця поруч із АДРЕСА_1 . В 2019 році познайомились зі ОСОБА_4 на дитячому майданчику. Спочатку все було добре, а потім почали помічати, що діти худі, кидаються на їжу. Вони з іншими матусями виносили печиво, підгодовували дітей. ОСОБА_2 брав печиво з пакетика, а потім відбігав у куток. Мати постійно просила памперси, по декілька разів на місяць. Особисто вона давала їй по 5-10 штук. Сусідка також казала, що мати просила їжу, казала, що отримає дитячі виплати та віддасть гроші. Восени ОСОБА_2 часто ходить розбутий, в одній кофтинці. Дівчинка худенька. Лікар направляв дитину на стаціонар, а батько сказав, що лікар поганий, а в них все добре. Діти брудні. Вона чула, що батько грубо розмовляє з матір?ю.

До показань допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_19 , яка пояснила, що батьки з самого народження створювали всі умови для виховання та розвитку дітей, належним чином їх годували, лікували, матеріально забезпечували, суд першої інстанції поставився критично, оскільки, по-перше, свідок є рідною матір?ю відповідача ОСОБА_1 , а тому може бути заінтересована в результатах розгляду справи, а, по-друге, її покази, спростовуються іншими доказами, які були досліджені в судовому засіданні під час розгляду справи.

Згідно висновку органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради 15.12.2021 року №231/12 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відносно їх малолітніх дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який перебуває у КЗ «Мирненський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей ЗОР» та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , орган опіки та піклування - виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області вважає, що відповідачі по справі тривалий час свідомо ухиляються від виконання батьківських обов`язків по вихованню та матеріальному утриманню своїх дітей, не піклуються про їх фізичний, розумовий та духовний розвиток, не забезпечують їм належних умов проживання, догляду, харчування, що негативно впливає на їх фізичний та розумовий розвиток, не забезпечують отримання ними належного рівня медичного догляду та лікування, своєю поведінкою створюють умови, які загрожують життю та здоров`ю дітей, а тому вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , по відношенню до дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Також, при ухваленні судового рішення судом була врахована інформація, викладена у листі директора КЗ «Мирненський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» від 28.05.2021 №03-02/243, згідно якої за час перебування у закладі у ОСОБА_2 відбувся суттєвий стрибок у розвитку пізнавальної та емоційно-вольової сфери, а також дитина набула елементарних соціально-побутових навичок. Хлопчик став більш уважнішим на заняттях, почав брати активну участь. Пам?ять дуже добре розвивається, більш запам?ятовує та краще відтворює інформацію. Покращилися комунікативні навички, вчиться грати в командні ігри. Уява стала відтворювальною. Мислення наочно-образне, зазнало розвитку. ОСОБА_2 навчився самостійно застеляти постіль, одягатись, взуватись, має елементарні навички особистої гігієни. Дитина стала краще контролювати свої емоційні реакції. Під час потрапляння ОСОБА_2 до центру було проведене соціально-психологічне діагностування, аналіз первинної інформації та розробка індивідуального плану профілактичної, колекційне реабілітаційної роботи з дитиною. Надалі з дитиною проводилися заходи з соціальної, психологічної, педагогічної реабілітації: корекційні заняття спрямовані на корекцію пізнавальної сфери, емоційного стану дитини, формування якостей, які сприятимуть інтеграції дитини у суспільство, оволодінню нею уміннями та навичками самообслуговування, правилами поведінки та спілкування з оточуючими. Також казкотерапія, корекція тривожного стану, розвиток дрібної моторики, корекція страхів, вправи розвитку пізнавальної бесіди про родину, про навколишнє середовище, тощо. На даний час психологічний та емоційний стан дитини знаходиться в межах норми.

За інформацією завідувача КНП «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області відокремлений підрозділ «Дитяча лікарня» від 01.06.2021 року №15, за час перебування у лікарні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , з 21.01.2021 р. по 01.06.2021 р. ОСОБА_3 прибавила у вазі 1800 г. (вага 9800 г.), стала більш контактною у спілкуванні, із задоволенням грається іграшками, розуміє звернену до неї мову, виконує прості доручення, вимовляє окремі склади. Батьки відвідували дитину 21.01.21 р., 08.03.21 р., 10.03.21 р., 29.03.21 р., 11.04.21 р., 21.04.21 р., 05.05.21 р., 18.05.21 р.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області Кузьменко Н.С. пояснила, що малолітні діти сторін - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на даний час усиновлені, перебувають на території України.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства (частина третя статті 155 СК України).

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд з огляду на положення статті 166 СК України неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених обставин, наявна вина відповідача ОСОБА_1 у систематичному і навмисному ухиленні від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до малолітніх дітей, який протягом тривалого часу вихованням та утриманням своїх дітей не займався, матеріально дітей не забезпечував, про їх фізичний, духовний та розумовий розвиток не піклувався, а також, що змінити поведінку батька відносно його малолітніх дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у кращу сторону неможливо, а тому є достатні підстави для застосування відносно нього крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.

На думку колегії суддів поведінка відповідача ОСОБА_1 свідчить про те, що він не виявляв інтересу до внутрішнього світу дітей, не спілкувався з ними в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не сприяв засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі та доступу до культурних і інших духовних цінностей, що розцінюється колегією суддів як свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками.

Відповідні державні органи доклали серйозних та тривалих зусиль для сприяння тому, щоб відповідач виконував свої батьківські обов`язки по вихованню дітей. Проте, вони позитивних результатів не дали, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які відповідачем не спростовані.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що батько після ухвалення у грудні 2021 року рішення судом першої інстанції цікавився життям малолітніх дітей, станом їх здоров`я, доглядав за ними, намагався з`ясувати де перебувають діти, а лише формальне заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не може свідчити про існування у нього реального інтересу до природних та соціальних потреб дітей.

Також, колегія суддів ще раз звертає увагу на ту обставину, що на теперішній час обидві дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , усиновлені; питання про скасування усиновлення не ставилося.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що на цей час ОСОБА_1 та ОСОБА_1 перебувають у Німеччині, де отримують щомісячну соціальну допомогу в середньому в розмірі 1 100,00 євро на місяць, мають добре житло для проживання, яке укомплектоване меблями та побутовою технікою, мають продукти харчування, висновків суду першої інстанції по суті спору не спростовують.

Доводи апеляційної скарги зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клєц Тетяни Сергіївни залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 20 грудня 2024 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

С.В. Кухар