Постанова

від 24.04.2024 по справі 937/7966/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 937/7966/20

провадження № 61-2153св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_5 , на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2024 року у складі колегії суддів Кочеткової І. В., Бєлки В. Ю., Дашковської А. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовні вимоги Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області мотивовані тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 є батьками дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13 березня по 08 жовтня 2019 року перебував на обліку у службі у справах дітей Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - служба у справах дітей) як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухиленням батьків від виховання дитини, а з 19 жовтня 2020 року поновлений на обліку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 20 жовтня 2020 року перебуває на обліку в службі у справах дітей як дитина, яка перебуває в складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухиленням батьків від виховання дитини.

19 жовтня 2020 року в результаті моніторингу інтернет-ресурсу службою у справах дітей виявлено малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з опіками госпіталізована разом із матір`ю ОСОБА_3 до опікового відділення КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради.

Комісія у складі спеціалістів служби у справах дітей провела відвідування родини за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у результаті якого встановлено, що умови проживання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незадовільні, дитина роздягнена, брудна, має нездоровий вигляд, на підлозі розкидано електродріт від холодильника, відсутня готова їжа та продукти харчування, що свідчить про створення батьками умов, які загрожують життю та здоров`ю малолітньої дитини.

На підставі рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області № 196/23 від 19 жовтня 2020 року малолітня дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно відібраний від батьків та влаштований до КУ «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області відокремлений підрозділ «Дитяча лікарня».

Протягом 2019 року службою у справах дітей та центром соціальних служб проводилися робота з родиною Захарових.

Батьки не виконували рекомендації працівників служби у справах дітей та центру соціальних служб.

Крім того, малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має відхилення нервової системи та дефіцит ваги.

15 жовтня 2020 року мати з дівчинкою звернулася до лікаря з ознаками опіків І-ІІ ступеню лівого плеча та передньої поверхні грудної клітини зліва. Після огляду дитині в екстреному порядку рекомендована госпіталізація до хірургічного відділення, дитина госпіталізована до відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги ВП «Лікарня № 2» з діагнозом: «Інфікований опік грудної клітини, черева». Захаров Даніл хронічних захворювань не має, але показник ваги тіла за віком недостатній. Керуючись інтересами малолітніх дітей, враховуючи, що відповідачі у справі ухиляються від виховання дітей, не піклуються про їх життя і здоров`я, розумовий, духовний, фізичний розвиток, не забезпечують їм належного догляду, у тому числі медичного догляду та лікування, харчування, умов проживання, що негативно впливає на їх розвиток, відповідачі своєю поведінкою створили умови, які загрожують життю і здоров`ю дітей.

Посилаючись на зазначені обставини, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_3 стосовно їх малолітніх дітей: сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_3 на користь юридичної або фізичної особи, під опіку або на виховання якої будуть передані діти, на малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі по частини з кожного з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 року у складі судді Сметаніної А. В. задоволено позовні вимоги Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_3 стосовно їх малолітніх дітей сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь юридичної або фізичної особи, під опіку або на виховання якої будуть передані діти, на малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 жовтня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь юридичної або фізичної особи, під опіку або на виховання якої будуть передані діти, на малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 жовтня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів та встановлених обставин, наявна вина відповідачів у систематичному і навмисному ухиленні від виконання батьківських обов`язків стосовно своїх малолітніх дітей, які протягом тривалого часу вихованням та утриманням своїх дітей не займаються, матеріально дітей не забезпечують, про їх фізичний, духовний та розумовий розвиток не піклуються, а також, що змінити поведінку батьків стосовно їх малолітніх дітей у кращий бік неможливо, тому є достатні підстави для застосування щодо них крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.

Місцевий суд також урахував, що 20 серпня 2019 року Мелітопольським міськрайонним судом ухвалено рішення про відмову у позбавленні відповідачів батьківських прав стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та попереджено батьків про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини.

Під час розгляду справи суд не встановив обставин, які б свідчили, що після ухвалення судового рішенні відповідачі змінили свою поведінку стосовно дітей, доказів на підтвердження зміни своєї поведінки до дітей, створення безпечного, спокійного та стійкого середовища, належних умов виховання, розвитку, матеріального забезпечення, лікування дітей відповідачі не надали.

Врахувавши вказані обставини, місцевий суд вважав за необхідне також стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_3 на користь юридичної або фізичної особи під опіку або на виховання якої будуть передані діти, на малолітнього сина ОСОБА_1 та малолітньої дочки ОСОБА_1 аліменти в розмірі по 1/4 частини з кожного з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .

Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 15 лютого 2022 року у складі судді Кочеткової І. В. відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_3 та ОСОБА_3 про відстрочення сплати судового збору, а подані апеляційні скарги залишено без руху.

Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 року визнано неподаними та повернуто заявникам.

У січні 2024 року представник ОСОБА_3 адвокат Клєц Т. С. подала апеляційну скаргу на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області в ід 23 грудня 2021 року.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 року у справі за позовом Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Відмовляючи у відкриті апеляційного провадження, апеляційний суд вказав на те, що апеляційна скарга ОСОБА_3 подана до Запорізького апеляційного суду 10 січня 2024 року, тобто після спливу річного строку, передбаченого частиною другою статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2024 року представник ОСОБА_3 ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2024 року, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що копію ухвали Запорізького апеляційного суду від 15 лютого 2022 року заявник отримав 18 лютого 2022 року. Разом із тим 24 лютого 2022 року стався воєнний напад російської федерації на Україну, цього ж дня було окуповане м. Мелітополь, де проживав заявник, а тому у нього не було можливості усунути недоліки (сплатити судовий збір) поданої апеляційної скарги, оскільки був відсутній інтернет та не працювали фінансові установи, АТ «Укрпошта». Лише у листопаді 2023 року заявник виїхав з окупованої території до Федеративної Республіки Німеччини, де перебуває по теперішній час.

30 грудня 2023 року заявник уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Клєц Т. С., яка у січні 2024 року подала апеляційну скаргу на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 року.

Заявник вважає, що апеляційний суд не надав належної оцінки обставинам щодо не можливості усунення недоліків попередньої апеляційної скарги та причинам пропуску річного строку на апеляційне оскарження, які виникли не з вини заявника, а у зв`язку з обставинами непереборної сили внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на території України.

Провадження у суді касаційної інстанції

22 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України.

12 березня 2024 року матеріали цивільної справи № 937/7966/20 надійшли до Верховного Суду.

10 квітня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 12 лютого 2019 року в межах проведення оцінки потреб сім`ї ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , під час відвідування родини фахівцями із соціальної роботи центру соціальних служб обстежено житлово-побутові умови проживання та було з`ясовано, що у будинку холодно, дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у неохайному вигляді, готова їжа відсутня, хлопчик гризе сиру, брудну картоплю. Під час бесіди з фахівцями співмешканець матері (на той час), батько дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , поводив себе нахабно, на зауваження реагував грубо. За результатами оцінки потреб сім`я ОСОБА_6 потребує соціального супроводу, але жінка надала письмову відмову.

13 березня 2019 року малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно відібраний від батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Із 13 березня до 08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в службі у справах дітей як дитина, яка перебувала в складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухиленням батьків від виховання дитини. З 19 жовтня 2020 року поновлений на обліку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 20 жовтня 2020 року перебуває на обліку в службі у справах дітей як дитина, яка перебуває в складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухиленням батьків від виховання дитини.

На виконання вимог Сімейного кодексу України Виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області як Орган опіки та піклування звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з батьків аліментів на дитину.

20 серпня 2019 року рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у позові Органу опіки та піклування - Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з батьків аліментів на дитину відмовлено, батьків попереджено про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини. Рішення набрало законної сили 07 жовтня 2019 року.

З метою контролю службою у справах дітей родина Захарових у вересні 2019 року - квітні 2020 року відвідувалася за місцем проживання та батьки попереджалися про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків, зокрема, не забезпечення отримання дітьми належних умов проживання, харчування, медичного обстеження та лікування.

19 жовтня 2020 року в результаті моніторингу інтернет-ресурсу службою у справах дітей виявлено малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з опіками госпіталізована разом із матір`ю ОСОБА_3 до опікового відділення Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради.

У рамках контрольного інспектування комісією у складі спеціалістів служби у справах дітей, фахівця із центру соціальних служб 19 жовтня 2020 року проведено відвідування родини ОСОБА_8 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами відвідування встановлено, що умови проживання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незадовільні: у кімнатах антисанітарія, не прибрано, у будинку холодно, електричний подовжувач, увімкнений у розетку, знаходиться у підвішеному стані, доступний для дитини, на підлозі розкиданий електродріт від холодильника. Дитина роздягнена, брудна, має нездоровий вигляд, бігає по подвір`ю під дощем. Батько дитини відсутній, у помешканні перебуває стороння особа, яка спить, на членів комісії та дитину не реагує. Готова їжа та продукти харчування відсутні.

На підставі рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 19 жовтня 2020 року № 196/23 «Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_1 » малолітня дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був негайно відібраний від батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_3 та влаштований до КУ «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області відокремлений підрозділ «Дитяча лікарня».

За інформацією завідувача КНП «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області відокремлений підрозділ «Дитяча лікарня» від 06 листопада 2020 року № 37 19 жовтня 2020 року, об 11 год 45 хв до ВП «Дитяча лікарня» поступила дитина ОСОБА_1 у супроводі співробітників служби у справах дітей з діагнозом «Здоров». Дитина була одягнена тільки у майку, без спідньої білизни та іншого одягу, загорнута у теплу ковдру. Речі з неприємним запахом. Дитина не охайна. Госпіталізований у педіатричне відділення. Був оглянутий невропатологом 20 жовтня 2020 року, діагноз «Синдром ММД, дизартрія. Синдром затримки мовного розвитку». У зв`язку із чим дитина потребує занять з логопедом і спостереження невролога. 22 жовтня 2020 року дитина переведена до дитячого закладу.

За інформацією начальника відділу охорони здоров`я Мелітопольської міської ради Запорізької області від 20 жовтня 2020 року декларація на медичне обслуговування малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладена з лікарем-педіатром ОСОБА_9 . До 11 місяців життя ОСОБА_10 дитина з матір`ю регулярно відвідувала лікаря. У липні-серпні вибували з міста, тому на прийоми не з`являлися. ОСОБА_11 з порушенням календаря не в повному обсязі. 08 вересня 2020 року мати з дитиною з`явилися на прийом до амбулаторії № НОМЕР_1 . Після огляду лікар ОСОБА_9 встановив, що дитина має відхилення нервової системи та дефіцит ваги. Для більш детального обстеження ОСОБА_10 була направлена на госпіталізацію до дитячої лікарні. Наступного дня лікар активно відвідав родину, але вдома нікого не було, двері були відчинені. Зі слів лікаря, візуально санітарний стан приміщення був незадовільний. Надалі дівчинка не була госпіталізована до дитячої лікарні через власні переконання батьків дитини, тому обстеження не було проведено. 15 жовтня 2020 року мати з ОСОБА_10 звернулася до лікаря ОСОБА_12 з ознаками опіків І-ІІ ступеню лівого плеча та передньої поверхні грудної клітини зліва. Після огляду дитині в екстреному порядку була рекомендована госпіталізація до хірургічного відділення. О 13 год 50 хв ОСОБА_13 у супроводі матері була доставлена до відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги ВП «Лікарня № 2» з діагнозом: інфікований опік грудної клітини, черева. О 14 год 50 хв у супроводі медичного працівника переведена до опікового відділення КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради. Дитина знаходилася у неохайному стані. ОСОБА_14 хронічних захворювань не має, але показник ваги тіла за віком недостатній, щеплений за віком.

Згідно з інформацією директора КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради від 22 жовтня 2020 року № 01-07/2318, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходиться на лікуванні у відділенні термічної травми (опікове) та реконструктивної хірургії з 15 жовтня 2020 року по теперішній час з діагнозом «Опік рідиною І-ІІ А ст. тулуба, лівої верхньої кінцівки 12%». Травму отримала у побуті, перекинула на себе ємність з окропом. На момент госпіталізації у матері відсутні засоби догляду за дитиною, харчування. З моменту госпіталізації по теперішній час мати знаходиться у відділенні по догляду за дитиною. Забезпечення харчуванням, засобами догляду та медикаментозними препаратами проводиться благодійним фондом «Емоція».

Відповідно до повідомлення головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Мелітопольської міської ради Запорізької області від 21 жовтня 2020 року дитина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має хронічні захворювання нервової системи та дефіцит ваги. Батьки не в повному обсязі беруть участь у медичних обстеженнях та лікуванні дітей. Санітарно-гігієнічний стан приміщення незадовільний, харчування не в повному обсязі, наявні особисті речі, предмети догляду, іграшки, але дуже неохайні.

Відповідно до інформації голови квартального комітету ОСОБА_15 , на АДРЕСА_1 проживає родина ОСОБА_8 , яка має двох дітей: хлопчика ОСОБА_1 , 2017 року народження, та дівчинку ОСОБА_16 , 2019 року народження. Зі слів сусідів з вересня 2020 року ситуація в родині погіршилася. Діти недоїдали, сусіди їх підгодовували, ОСОБА_17 бігає по подвір`ю роздягнений. Мати ОСОБА_18 просить у сусідок памперси. Все відбувається систематично.

За інформацією мешканців АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , проживає родина ОСОБА_8 , яка має двох дітей: хлопчика ОСОБА_1 , 2017 року народження, та дівчинку ОСОБА_16 , 2019 року народження. Батьки не займаються вихованням дітей, мати постійно просить продукти харчування, памперси, цигарки. Діти часто одягнені не за сезоном або взагалі без одягу. Батько самоусунувся від утримання родини, грубо спілкується з матір`ю дітей. Дітей часто залишають на дівчинку-інваліда. На зауваження сусідів мати реагує плачем, потім взагалі не з`являється, намагається обмежити спілкування з оточуючими. На думку мешканців вулиці, в родині відбуваються факти психологічного насильства стосовно ОСОБА_17 , оскільки він наляканий, пригнічений.

Згідно з інформацією в.о. завідувача КНП «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області відокремлений підрозділ «Дитяча лікарня» від 26 січня 2021 року, 21 січня 2021 року о 15 год 15 хв до ВП «Дитяча лікарня» поступила дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час надходження дитина була брудна, обличчя у сажі, одяг брудний і з неприємним запахом, без верхнього одягу, загорнута у ковдру. Діагноз при госпіталізації: «Білково-енергетична недостатність (вага 8 кг)». Стан дитини задовільний. Мати відвідала дитину 21 та 22 січня 2021 року. Принесла яблуко, банан, памперси, сік. 21 січня 2021 року під час відвідування мати і батько поводили себе агресивно, неадекватно, лаялись, пішли після виклику поліції.

Відповідно до інформації завідувача КНП «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області відокремлений підрозділ «Дитяча лікарня» від 01 червня 2021 року № 15, дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поступила до ВП «Дитяча лікарня» 21 січня 2021 року у супроводі співробітників служби у справах дітей із діагнозом: «Білково-енергетична недостатність. Затримка мовного розвитку». На момент надходження дитина була брудна, важила 8 кг, при належній вазі 10 кг. Дефіцит маси тіла становив 20%. Психоемоційний стан дитини пригнічений, боялася води, оточуючих, не розмовляла. Із «Історії розвитку дитини» (форма №112/0) встановлено, що з 8-місячного віку дитина не добирає вагу. На амбулаторному прийомі у педіатра 08 вересня 2020 року встановлений діагноз: гіпотрофія ІІ-ІІІ ст. (вага 7 100 гр.), видано направлення на госпіталізацію у ВП «Дитяча лікарня», узгоджене з завідувачем ВП «Дитяча лікарня» ОСОБА_19 . Проте батько дитини із лайкою відмовився від госпіталізації та подальшого спостереження дитини у педіатра, з яким підписана декларація.

За інформацією директора КЗ «Мирненський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» від 28 травня 2021 року № 03-02/243 з 22 жовтня 2020 року дотепер перебуває на повному державному забезпеченні малолітня дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Даніл прибув до закладу дуже худорлявим, з поганою координацією руху та орієнтацією у просторі. Пізнавальна сфера нерозвинена, сприйняття мимовільне, пасивне; уява також пасивна; увага нестійка, повністю відсутня концентрація на завданні; пам`ять короткочасна, зорова; мислення пасивне, не сформовані логічні операції. Навички самообслуговування та особистої гігієни були розвинені не за віком. Недорозвинені комунікативні навички, хлопчик в іграх усамітнювався. Емоційно-вольова сфера нерозвинена за віком, соціальна адаптація обмежена. Порушена саморегуляція, соціальні та комунікативні форми поведінки. Спостерігалася надзвичайна залежність від повсякденної допомоги дорослого.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень

(«що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява

№ 24465/04, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії»).

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків на оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип визначеності).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

За позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 серпня 2008 року, заява № 3236/03).

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процедура апеляційного оскарження рішення суду має проводитися з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених приписами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

За частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21) зроблено висновок про те, що «причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і підтверджені належними доказами».

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2022 року у справі № 758/14460/15-ц (провадження № 61-12330св21) вказав, що «непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною».

У справі, яка переглядається, апеляційний суд, відмовляючи у відкриті апеляційного провадження, виходив з того, що апеляційна скарга ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 року подана до Запорізького апеляційного суду 10 січня 2024 року, тобто після спливу річного строку, передбаченого частиною другою статті 358 ЦПК України, а посилання заявника на перебування на окупованій території та переїзд до Федеративної Республіки Німеччинине можуть бути підставою для поновлення присічного строку.

Сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. Винятком з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Подібні висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 436/9142/12 (провадження № 61-16754св23).

У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.

Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

ЦПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Отже, питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , кожним окремо рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 року оскаржено в апеляційному порядку у межах строку, визначеного статтею 354 ЦПК України, шляхом подання відповідних апеляційних скарг.

Зокрема, 31 січня 2022 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 року та відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, до апеляційної скарги долучив клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення апеляційним судом рішення за його апеляційною скаргою.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху, відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Надано заявнику строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для надання суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору у сумі 2 522,40 грн зі сплатою на вказані реквізити або інші відповідні документи на підтвердження свого майнового стану на момент звернення до суду з апеляційною скаргою (довідку з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2021 рік, довідку з УСЗН ЗМР та відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2021 рік на підтвердження відсутності у скаржника інших доходів, тощо) в межах строку, встановленого судом, та попереджено, що у випадку невиконання зазначених вимог до апеляційної скарги будуть застосовані правила статті 185 ЦПК України.

Копію ухвали Запорізького апеляційного суду від 15 лютого 2022 року заявник отримав у п`ятницю 18 лютого 2022 року (а. с. 212).

Загальновідомим фактом є те, що24 лютого 2022 року сталося повномасштабне вторгненняросійської федерації в Україну і цього ж дня було окуповане м. Мелітополь, де проживав заявник. Як зазначає заявник з дня окупації у м. Мелітополі був відсутній інтернет, не працювали фінансові установи, АТ «Укрпошта».

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику з тих підстав, що заявник у встановлений судом апеляційної інстанції строк не усунув недоліки апеляційної скарги, зокрема не надав апеляційному суду оригінал квитанції про сплату судового збору за подання апеляційної скарги чи доказів про його звільнення від такої сплати. При цьому апеляційний суд виснував, що строк для усунення недоліків апеляційної скарги збіг, ОСОБА_3 не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у встановленому апеляційним судом розмірі з урахуванням строку обігу поштової кореспонденції в Україні, та зважаючи на те, що навіть після закінчення встановленого судом апеляційної інстанції строку від заявника поштою не надійшли до апеляційного суду документи на усунення недоліків апеляційної скарги. Крім того, заявнику роз`яснено, що повернення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не перешкоджає його повторному зверненню з апеляційної скаргою на вказане судове рішення до апеляційного суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.

Матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_3 ухвали Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2022 року.

Як зазначив заявник в окупованому м. Мелітополі він перебував до листопада 2023 року, а потім разом із дружиною ОСОБА_3 виїхав з окупованої території до Федеративної Республіки Німеччини, де перебуває у статусі біженця дотепер. Заявником на підтвердження наведеного надані відповідні докази.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_3 , звертаючись у січні 2024 року із апеляційною скаргою, звертав увагу апеляційного суду на те, що копію ухвали Запорізького апеляційного суду від 15 лютого 2022 року отримав 18 лютого 2022 року. Однак 24 лютого 2022 року стався воєнний напад російської федерації на Україну, цього ж дня було окуповане м. Мелітополь, де проживав заявник, а тому у нього не було можливості усунути недоліки (сплатити судовий збір) поданої апеляційної скарги, оскільки був відсутній інтернет та не працювали фінансові установи, АТ «Укрпошта».

У листопаді 2023 року заявник виїхав з окупованої території до Федеративної Республіки Німеччини, де перебуває разом із дружиною ОСОБА_3 по теперішній час у статусі біженця. 30 грудня 2023 року ОСОБА_3 уклав договір про надання правової допомоги з адвокатесою Клєц Т. С., яка 10 січня 2024 року подала апеляційну скаргу на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на те, що з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на території України перебував на окупованій території, а згодом лише у листопаді 2023 року виїхав до Федеративної Республіки Німеччини, просив суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за поданою ОСОБА_3 апеляційною скаргою, вказав, що заявник був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції, був присутній у судовому засіданні місцевого суду, в апеляційній скарзі не навів причин пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції, які могли б свідчити про наявність обставин непереборної сили, що унеможливило подання ним апеляційної скарги у передбачений законом строк.

Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги посилання ОСОБА_3 на його перебування на окупованій території та у Федеративній Республіці Німеччини, оскільки заявник був обізнаний з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог 23 грудня 2021 року, звертався з апеляційною скаргою, копію рішення місцевого суду отримав 10 січня 2022 року (а. с. 153), отже мав можливість подати апеляційну скаргу вчасно.

Відповідно до практики ЄСПЛ Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року). ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за повторно поданою апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 року та відмовляючи у відкриття апеляційного провадження, не врахував доводів заявника щодо поновлення строку на апеляційне оскарження та обставини непереборної сили, які обумовили пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення понад рік, та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Крім того, суд апеляційної інстанції, мотивуючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження від 24 січня 2024 року, помилково зазначив про те, що ОСОБА_3 мав можливість вчасно подати апеляційну скаргу, оскільки копію рішення суду першої інстанції отримав 10 січня 2022 року. Однак первісна апеляційна скарга ОСОБА_3 подана у встановлений процесуальним законом строк, яка ухвалою апеляційного суду від 15 лютого 2022 року була залишена без руху з метою усунення її недоліків, а момент виконання вказаної ухвали апеляційного суду припав на час, коли заявник уже не мав технічної можливості її виконати, оскільки перебував на окупованій території.

Таким чином, суд апеляційної інстанції передчасно відмовив ОСОБА_3 у відкритті апеляційного провадження за поданою ним апеляційною скаргою.

Враховуючи викладене, ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження не може вважатися законною та обґрунтованою.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2024 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, суд касаційної інстанції розподілу судових витрат не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана представником ОСОБА_5 , задовольнити.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2024 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко А. С. Олійник В. В. Сердюк