Ухвала

від 18.12.2024 по справі 615/1169/19

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 615/1169/19 провадження № 1-в/632/318/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Златопіль

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Журавель О.О., за участю секретаря судового засідання Самарської А.В., прокурора Середи С.С., захисника Дмітрієвої Л.М. (у режимі відео конференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» про приведення вироку Люботинського міського суду Харківської області від 14 травня 2019 року щодо засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кобзарівка Валківського району Харківської області, до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 (далі за текстом Закон № 3886-ІХ), -

В С Т А Н О В И В:

ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» звернулась до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з поданням про приведення вироку Люботинського міського суду Харківської області від 14 травня 2019 року щодо засудженого ОСОБА_1 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 (далі за текстом Закон № 3886-ІХ).

В обґрунтування клопотання ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» посилалась на те, що Законом № 3886-ІХ вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), в сумі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян віднесено до адміністративних правопорушень та відповідно декриміналізовано.

Вироком Люботинського міського суду Харківської області від 14 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України за вчинення кримінального правопорушення - крадіжки, об`єднаної єдиним умислом, що мала місце 08 липня 2017 року та 09 липня 2018 року, чим завдано матеріальної шкоди на суму 526 грн., а також крадіжки, що мала місце 07 березня 2018 року, чим завдано матеріальної шкоди на суму 526 грн. та 359 грн. 20 коп.. Отже вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено саме кримінальну відповідальність 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день вчинення.

Також,вироком Харківськогорайонного судуХарківської області від14липня 2020року ОСОБА_1 засуджено за ч.2ст.15п.6ч.2ст.115,ч.4ст.187КК України,із застосуваннямч.1ст.70КК України,та,із застосуваннямч.4ст.70КК Українишляхом поглинанняменш суворогопокарання,призначеного вироком Люботинськогоміського судуХарківської областівід 14травня 2019року зач.3ст.185,ч.1ст.162КК України більштяжким покаранням,призначеним вироком Харківськогорайонного судуХарківської областівід 14липня 2020року,до остаточногопокарання увиді 10(десяти) роківпозбавлення волібез конфіскаціїмайна.Ухвалою Харківськогоапеляційного судувід 25березня 2021року зазначенийвирок залишенобез змін.

У зв`язку з чим, на думку ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» , ОСОБА_2 необхідно звільнити від подальшого відбування покарання за ч. 3 ст. 185 КК України, за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 14 травня 2019 року.

Представник адміністрації ДУ «Первомайська ВК (№ 117)» надав суду заяву про проведення судового розгляду без його участі, на задоволенні подання наполягає.

Засуджений ОСОБА_1 надіслав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, просив подання задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення подання не заперечував.

Захисник у судовому засіданні просила подання задовольнити.

Згідно із ч. 5 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Дослідивши матеріали особової справи та подання, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зроблено висновок, що Закон України № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.

Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Судовим розглядом встановлено, що вироком Люботинського міського суду Харківської області від 14 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до 03 років позбавлення волі та штрафу у розмірі 850 грн. (який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно). Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року зазначений вирок залишено без змін.

Також, вироком Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, та, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Люботинського міського суду Харківської області від 14 травня 2019 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України більш тяжким покаранням, призначеним вироком Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2020 року, до остаточного покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі без конфіскації майна. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25 березня 2021 року залишено без змін.

Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1600 грн., а станом на 01 січня 2018 року - 1700 грн.

Вироком Люботинськогоміського судуХарківської областівід 14травня 2019року ОСОБА_1 засуджено зач.3ст.185КК Україниза вчиненнякримінального правопорушення-крадіжки,об`єднаної єдинимумислом,що маламісце 08липня 2017року та09липня 2018року,чим завданоматеріальної шкодина суму526грн., атакож крадіжки,що маламісце 07березня 2018року, чим завдано матеріальної шкоди на суму 526 грн. та 359 грн. 20 коп.. Отже вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено саме кримінальну відповідальність 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день вчинення.

Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Таким чином, діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_1 вироком Люботинського міського суду Харківської області від 14 травня 2019 року за ч. 3 ст. 185 КК України, наразі не можуть вважатися кримінально караними правопорушеннями, оскільки вартість майна, за викрадення яких останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення яких наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

При цьому суд враховує, що на стадії виконання вироків суд не може вирішити питання щодо наявності підстав вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 162 КК України (перекваліфікації його дій) за епізодами, що мали місце 08 липня 2017 року, 09 липня 2018 року та 07 березня 2018 року, адже прийняття такого рішення можливе лише відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України під час судового провадження, а його постановлення в порядку ст. ст. 537, 539 КПК України не передбачено.

Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

У зв`язку із зазначеним, оскільки кримінальна караність частини діянь, за вчинення яких засуджено ОСОБА_1 , усунута, суд доходить висновку про те, що на підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_1 необхідно звільнити від призначеного покарання за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 14 травня 2019 року за ч. 3 ст. 185 КК України.

При цьому, вироком Люботинського міського суду Харківської області від 14 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджений за ч. 1 ст. 162 КК України, яке є кримінально-караним діянням.

З оглядуна викладене,за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 14 травня 2019 року необхідно ОСОБА_1 вважати таким, що засуджений за ч. 1 ст. 162 КК (без застосування ч. 1 ст. 70 КК України) до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Крім того, за вироком Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, яке також є кримінально-караним діянням.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що засудженого ОСОБА_1 необхідно вважати таким, що засуджений за вироком Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2020 року за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, та, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Люботинського міського суду Харківської області від 14 травня 2019 року за ч. 1 ст. 162 КК України (без застосування ч. 1 ст. 70 КК України) більш тяжким покаранням, призначеним вироком Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2020 року, до остаточного покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України №3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» щодо засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

На підставіч.2ст.74КК Українизвільнити засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,від призначеногопокарання завироком Люботинськогоміського судуХарківської областівід 14травня 2019року за ч.3ст.185КК України, у зв`язку з усуненням караності діяння.

Вважати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що засуджений вироком Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2020 року за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, та, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Люботинського міського суду Харківської області від 14 травня 2019 року за ч. 1 ст. 162 КК України (без застосування ч. 1 ст. 70 КК України) більш тяжким покаранням, призначеним вироком Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2020 року, до остаточного покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Первомайський міськрайонний суд Харківської області, а засудженим протягом того ж строку з дня отримання копії ухвали.

Суддя:О. О. Журавель