ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/821/804/24 Справа № 712/9892/24 Категорія: : ч. 2 ст. 114-2 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5 за участі: прокурора захисникаОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси, кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.12.2024 року, якою клопотання прокурора задоволено, та продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , на строк 60 днів, а саме до 31 січня 2025 року включно, -
в с т а н о в и л а :
В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2КК України.
Прокурор заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 . Своє клопотання обґрунтовує тим, що продовжують існувати ризики передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те, що обвинувачений може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.12.2024 року, клопотання прокурора задоволено, та продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , на строк 60 днів, а саме до 31 січня 2025 року включно.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить:
Скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.12.2024 року про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і постановити нову ухвалу з визначенням розміру застави.
Вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не було у повній мірі дотримано завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України та обов`язків, покладених на суд під час розгляду клопотання сторони обвинувачення відповідно до ст. 194 цього Кодексу.
Відповідно до зазначених положень КПК в умовах воєнного стану застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за наведеним рядом статтей Кримінального кодексу не є безальтернативним, а невизначення розміру застави залежить від існування обставин для цього, передбачених ст.ст. 177,178 КПК.
Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не наведено обставин, передбачених с 177,178 КПК, які б були перешкодою для визначення розміру застави.
Навпаки, існують обставини які дозволяють визначити розмір застави, але такі обставини були беззастережно залишені поза увагою суду першої інстанції.
Вказує, що ОСОБА_8 раніше не судимий, є засновником та директором ТОВ «Вакуумнова» (м. Черкаси), має у власності нерухоме майно, утримує неповнолітнього сина 2008 р.н., що свідчить про міцність та сталість його соціальних зв`язків. В ході досудового розслідування та судового розгляду визнав свою вину та щиросердно розкаявся у скоєному. Про дієвість каяття останнього свідчить добровільне перерахування на користь Збройних сил України грошових коштів в розмірі 100 000 грн.
Обвинувачений тримається під вартою понад вісім місяців, що з урахуванням його особи, визнання вини, щиросердного каяття та співпраці зі слідством є проявом необгрунтованого і непропорційного процесуального примусу та порушенням положень ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також вищевказаною статтею передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Так, у відповідності до ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим, кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2КК України.
Прокурор заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 . Своє клопотання обґрунтовує тим, що продовжують існувати ризики передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те, що обвинувачений може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
На час розгляду питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою ризики, які були підставою для обрання заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді триманні під вартою відносно обвинуваченого, не зменшилися, а саме: можливе переховування обвинуваченого від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема проти життя і здоров`я особи.
За змістом положень ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини, та з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_8 діянь, як вони сформульовані у обвинуваченнях, що містять ознаки небезпечного характеру, оскільки можуть завдати реальної та значної шкоди обороноздатності України, що може призвести до тяжких наслідків, зокрема зруйнування чи пошкодження військових об`єктів та об`єктів інфраструктури, суд приходить до висновку про те, що продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України, а саме: це переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, які з об`єктивних причин не допитані, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Виходячи з вказаних міркувань такі ризики є реальним та існуючими, тому наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.
За змістом ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вказав, що ризики, які слугували підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 не відпали, а можливість застосування альтернативних запобіжних заходів обвинуваченому не взмозі гарантувати його належну поведінку, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України, тому наявна необхідність у збереженні такого запобіжного заходу із визначенням строку. Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою.
Вирішуючи клопотання прокурора, колегія суддів зважає також на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення злочину дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може здійснювати вплив на свідків; тяжкість покарання збільшує ймовірність ризику переховування обвинуваченого від суду.
Характер та обставини вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_8 діянь, як вони сформульовані у обвинуваченні, що містить ознаки небезпечного характеру, оскільки можуть завдати реальної та значної шкоди обороноздатності України, що може призвести до тяжких наслідків, зокрема зруйнування чи пошкодження військових об`єктів та об`єктів інфраструктури, суд приходить до висновку про те, що продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України, а саме: це переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, які з об`єктивних причин не допитані, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Враховуючи характер пред`явленого обвинувачення, особу обвинуваченого, колегія суддів вважає, що є достатньо підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_8 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою без визначення застави. Крім того, перебуваючи на волі, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам. Підстав для зміни, скасування чи обрання більш м`якого запобіжного заходу на цей час не встановлено.
Будь-яких обставин, які би свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі, не встановлено та не доведено обвинуваченим та його захисником.
Доводи апелянта про процесуальні порушення під час розгляду клопотання прокурора, є необґрунтованими, оскільки при розгляді даного клопотання суд керувався положеннями ст. 331 КПК України, щодо продовження запобіжного заходу під час судового розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали клопотання, з урахуванням вимог ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст.177, 178, 183 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, та скасуванню не підлягає.
Враховуючи указане вище та керуючись ст. ст.177, 178, 183, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.12.2024 року, якою клопотання прокурора задоволено, та продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , на строк 60 днів, а саме до 31 січня 2025 року включно залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
Судді -
Суд | Черкаський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.12.2024 |
Оприлюднено | 26.12.2024 |
Номер документу | 124014517 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти основ національної безпеки України Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння, боєприпасів в Україну, рух, переміщення або розміщення ЗСУ чи інших утворених відповідно до ЗУ військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану |
Кримінальне
Черкаський апеляційний суд
Поєдинок І. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні