Ухвала

від 23.12.2024 по справі 1527/2-354/11

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 1527/2-354/11

Провадження №6/523/582/24

У Х В А Л А

"23" грудня 2024 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого-судді Малиновського О.М

за участю секретаря Славинського А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15 в місті Одеса, заявуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Укрфінанс груп» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні,

ВСТАНОВИВ

До суду звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Укрфінанс груп» Розенбойм Ю.О. із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні, мотивуючи заяву тим що рішенням апеляційного суду Одеської області від 04 червня 2014 року по цивільній справі №1527/2-354/11 було скасовано рішення Суворовського райсуду м.Одеси від 28 листопада 2013 р. та ухвалено нове рішення яким стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитну заборгованість на загальну суму 11 704 853, 13 грн.. На підставі договорів про відступлення права вимоги від 26.12.2019р. та від 12.03.2020р. право вимоги за кредитним договором №014/0054/74/74610 від 14.05.2007р. та за договором іпотеки б/н від 14 травня 2007року за реєстровим № 1361 перейшло від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до АТ «ОКСІ БАНК». В подальшому від АТ АТ «ОКСІ БАНК» до ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» та від ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_3 . Постановою Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року договір про відступлення права вимоги № 12-03/20/3 від 12.03.2020 року укладений між ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_3 був визнаний недійним. А тому на думку представника заявника наслідком визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 12.03.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» та ОСОБА_3 є наявність у ТОВ «Укрфінанс Груп» всіх прав вимоги, набутих ним за договором від 26.12.2019 року відступлення права вимоги за кредитним договором №014/0054/74/74610 від 14.05.2007р., що укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Враховуючи зазначене, заявник просить суд постановити ухвалу якою замінити неналежного стягувача ОСОБА_3 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Укрфінанс груп» у виконавчих провадженнях, котрі відкриті на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 04 червня 2014 року по цивільній справі №1527/2-354/11.

Представником ОСОБА_1 адвокатом Чапуріною С.І. надано письмові пояснення стосовно внесеної заяви про заміну сторони стягувача. Так, представник вважає що підстави для заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні відсутні. На думку представника, у ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» не виникає право вимоги за кредитним договором та за іпотечним договором, тому як договір відступлення права вимоги №12-03/20/3, укладений 12 березня 2020 року між ТОВ « ФК «Укрфінанс груп» та ОСОБА_3 припинився у розумінні вимог ч.1 ст. 599 та ст. 600 ЦК України, п. 2.2., п. 7.2 п.п. 7.2.3. вказаного договору з підстав визнання його недійсним і як наслідок припинилося право вимоги за договором відступлення права вимоги. Крім того, вважає що заявником пропущений строк звернення до суду із заявою про правонаступництво та наразі ТОВ « ФК «Укрфінанс груп» виключено з реєстру фінансових установ.

Представником ТОВ « ФК «Укрфінанс груп» - Розенбойм Ю.О. надані додаткові пояснення з урахуванням заперечень представника Гайтукаєва З.К., в яких він просить суд врахувати правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2024 року у справі №918/1043/21 щодо правових наслідків недійсності правочинів сформульовані в статті 216 ЦК України, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 644/7422/16-ц яка виснувала, що застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан (двостороння реституція).

Представник заявника та інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, повідомлялись про дату та час судового засідання у встановлено законом порядку, з заявами про відкладення розгляду справи не звертались, відповідно до ч.3 ст. 442 ЦПК України, неявка інших учасників процесу не перешкоджає розгляду заяви.

Від представника ТОВ «Укрфінанс груп» - Розенбойм Ю.О. надійшла заява про проведення судового засідання у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявапідлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першоюстатті 442 ЦПК Українипередбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Відповідно ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа,на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

Так, судом встановлено, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013 року у справі № 1527/2-354/11 задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість на загальну суму 11 704 853,13 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 04 червня 2014 року заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість на загальну суму 11 704 853,13 грн. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на користь банка заборгованість на загальну суму 11 704 853,13 грн. На виконання рішення судом 08.04.2015 року видано виконавчі листи по справі за № 1527/2-354/11

26.12.2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило право вимоги за кредитним договором №014/0054/74/74610 від 14.05.2007р. та за договором іпотеки б/н від 14 травня 2007року за реєстровим № 1361 до АТ «ОКСІ БАНК».

26.12.2019 року АТ «ОКСІ БАНК» відступило право вимоги за кредитним договором №014/0054/74/74610 від 14.05.2007р. та за договором іпотеки б/н від 14 травня 2007року за реєстровим № 1361 до ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП».

На підставі договору відступлення права вимоги № 12-03/20/3 від 12.03.2020року ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» відступило своє право стягнення заборгованості за кредитним договором №014/0054/74/74610 від 14.05.2007р. та звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду Апеляційного суду Одеської області від 04 червня 2014 року по справі №523/2-354/11 ОСОБА_3 .

04 червня 2020 року за заявою ОСОБА_3 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. відкрив виконавче провадження №62266160 та виконавче провадження №62267269 за виконавчими листами 1527/2-354/11 виданими 08.04.2015року Суворовським районним судом м. Одеси.

Станом на дату подачі заяви виконавчі провадження №62266160 №62267269 відкриті, що підтверджується інформаційною довідкою з сайту «Автоматизованої системи виконавчих проваджень».

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним договір відступлення прав вимоги № 12-02/20-3, укладений 12 березня 2020 року між ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» та ОСОБА_3 , предметом якого є відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/0054/74/74610, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 14 травня 2007 року. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладений 12 березня 2020 року між ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» та ОСОБА_3 , предметом якого є відступлення права вимоги за іпотечним договором б/н, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 14 травня 2007 року. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 10 січня 2024 року по справі № 523/9829/20 (провадження № 61-12574 св 22) касаційна скарга ОСОБА_3 залишена без задоволення.

При вирішенні питання щодо правомірності заміни сторони виконавчого провадження, судом досліджується питання щодо правових наслідків недійсності правочину.

Загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів сформульовані встатті 216 ЦК України, в частині першій якої вказано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина другастатті 216 ЦК України).

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщозакономне встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя цієї ж статті).

Застосовуючи статтю 216 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 66-70 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 зробила висновки, що за змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo anteу фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

У пункті 8.47 постанови Верховного Суду від 18 вересня 2024 року у справі № 918/1043/21, яку суд вважає за необхідне врахувати в даній справі, зазначено наступне, що для узгодження викладених раніше висновків з механізмом двосторонньої реституції в цілому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від своїх висновків, викладених у пунктах 72 та 81.2 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 та виходити з буквального тлумачення змістустатті 216 ЦК України, яке дає підстави для висновку про те, що, якщозакономне встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію.

Отже, наслідком визнання недійсним в межах справи №523/9829/20 договорів відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, які (договори відступлення) були укладені між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» та ОСОБА_3 - є відновлення фактичного та правового становища сторін цих договорів, яке існувало до укладання вказаних договорів відступлення, будь-яке юридичне значення вказаних договорів відступлення нівельовано за наслідками розгляду справи.

Визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги № 12-02/20-3, укладеного 12 березня 2020 року між ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» та ОСОБА_3 , свідчить що ОСОБА_3 є неналежним стягувачем в рамках відкритих виконавчих проваджень. Договір про відступлення права вимоги від 12.03.2020року не породжує жодних правових наслідків та посилання представника ОСОБА_1 адвоката Чапуріною С.І. на положення даного договору є безпідставні.

Щодо наявності підстав для "зворотної" заміни стягувача у виконавчому провадженні на їх процесуального правонаступника з огляду на відчуження ними майнового права (права вимоги) за нікчемним (недійсним) правочином слід зазначити наступне.

Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першоюстатті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої.Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав і обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Процесуальне право під час вирішення питання правонаступництва виконує службові функції, а тому статус особи як сторони у справі (сторони виконавчого провадження (стягувача) визначається належністю саме цій особі права (у виконавчому провадженні - права, яке примусово здійснюється в межах відповідного провадження).

В даному випадку заміна неналежної сторони належною (тобто такої, якій відповідне право не належить, дійсним носієм права) можлива не лише у випадку матеріального правонаступництва (класична підстава для правонаступництва процесуального),а й у разі відновлення особою статусу носія відповідного права, якого ця особа була неправомірно позбавлена.

Таким чином, якщо відбулась заміна позивача в судовій справі або стягувача у виконавчому провадженні на їх процесуального правонаступника внаслідок відчуження ними майнового права (права вимоги, зазначеного у пункті 1 частини першоїстатті 512 ЦК України) за нікчемним (недійсним) правочином, то внаслідок рішення суду про визнання недійсними правочинів, а за обставин відчуження права вимоги третій особі - визнання відповідного права вимоги за позивачемпервісний кредитор відновлюється в статусі сторони зобов`язання.

Враховуючи викладені вище обставини, приймаючи до уваги наявність діючого договору від 26.12.2019 року, яким було відступлено право грошової вимоги за кредитним договором №014/0054/74/74610 від 14.05.2007р. та за договором іпотеки б/н від 14 травня 2007року за реєстровим № 1361 до ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», наявність відкритих виконавчих проваджень, суд приходить до висновку що звернення ТОВ «Фінансова компанія Укрфінанс груп» із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд відхиляє посилання представника ОСОБА_1 адвоката Чапуріної С.І. про пропущення ТОВ «Фінансова компанія Укрфінанс груп» строку звернення до суду із відповідною заявою, з підстав наявності відкритого виконавчого провадження за яким проводиться стягнення. Не приймає суд до уваги і посилання представника про виключення зреєстру фінансовихустанов ТОВ «Фінансова компанія Укрфінанс груп» з 23.08.2024р., оскільки це не має правового значення для проведення заміни сторони стягувача за діючим договором про відступлення права вимоги від 26.12.2019 року.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Таким чином, суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Укрфінанс груп» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 18, 247, 353, 442 ЦПК України,

У Х В А Л И В

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Укрфінанс груп» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні - задовольнити.

Замінити вибулого стягувача: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у виконавчих провадженнях №62266160 №62267269 по примусовому виконанню виконавчих листів у справі: №1527/2-354/11 на Товариство з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія Укрфінанс груп": КОД ЄДРПОУ:40326297, місце знаходження: 01014, місто Київ, Соловцова Миколи, 2 , офіс 38/1 про стягнення з боржника/ів якою/яким є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 014/0054/74/74610 від 14.05.2007 р..

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею

Повну ухвалу суду складено та підписано 23 грудня 2024 року.

Суддя