Рішення

від 04.06.2014 по справі 1527/2-354/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/4480/14

Номер справи місцевого суду: 1527/2-354/11

Головуючий у першій інстанції Виноградова Н.В.

Доповідач Мартинова К. П.

Категорія ЦП:27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Мартинової К.П.,

суддів - Кравця Л.І., Журавльова О.Г.,

за участю секретаря - Счастлівцевої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2013 року,

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 кредитної заборгованості у розмірі 3445329 грн. 31 коп. та судових витрат.

В процесі розгляду справи 04 листопада 2013 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 11704853 грн. 13 коп. та судові витрати.

Позивач посилався на те, що 14.05.2007 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» /тепер ПАТ««Райффайзен Банк Аваль»/ був укладений та підписаний кредитний договір № 0140054/74/74610 про надання позичальнику кредиту у розмірі 330 068 доларів США на строк 216 місяців з 14.05.2007 року під 13,25% річних зі сплатою одноразової комісії за оформлення кредиту в розмірі 3 268 доларів США та з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом щомісячними фіксованими платежами.

В якості забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_5, ОСОБА_6 14.05.2007 року були укладені два окремих договори поруки: № 014/0054/74/74610/1 та № 014/0054/74/74610/2, згідно п. 1.2 яких поручителі на добровільних засадах взяли на себе зобов»язання відповідати по зобов»язанням ОСОБА_4 за кредитним договором.

Оскільки позичальник свої зобов»язання за кредитним договором не виконує позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість на загальну суму 11 704 853,13 гривень, яка складається з: заборгованість за кредитом - 2 555 264,51 грн.; заборгованість за відсотками - 1 724 190,41 грн.; пеня за прострочення тіла кредиту - 7 425 398,21 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» суму судового збору в розмірі 1700 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 120 гривень.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2014 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення від 28 листопада 2013 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить заочне рішення суду скасувати, тому що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Поручителі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заочне рішення не оскаржують.

Справа в суді апеляційної інстанції розглянута на підставі ч. 2 ст. 197, ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутності позивача та відповідачів, котрі належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про отримання судових повісток про виклик, також телефонограмами, зареєстрованими в журналі реєстрації вихідних дзвінків апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковими підставами для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов"язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами /з розстроченням/, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Зобов"язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів законодавства.

У разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову /субсидіарну/ відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки / стаття 554 ЦК України/.

Відповідно до ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов"язання боржником.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14.05.2007 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» /тепер ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»/ укладено кредитний договір № 014/0054/74/74610 за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 330 068 доларів США на строк 216 місяців до 14.05.2025 року під 13,25% річних зі сплатою одноразової комісії за оформлення кредиту та відсотків за користування кредитом згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом щомісячними фіксованими платежами.

Згідно з п. 6.5 кредитного договору у випадку невиконання позичальником умов договору кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитним договором, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.

В якості забезпечення виконання кредитного договору 14.05.2007 року між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 014/0054/74/74610/1 за умовами якого сторони договору встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов»язань за кредитним договором поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед банком за виконання боржником зобов»язань в повному обсязі у відповідності до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України.

Також 14.05.2007 року між банком та ОСОБА_6 був укладений окремий договір поруки № 014/0054/74/74610/2 в забезпечення виконання кредитного договору від 14.05.2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_4

Факт отримання коштів за вказаним кредитним договором позичальником не оспорюється.

У лютому, червні, жовтні 2009 року позичальнику та поручителям банком направлені вимоги про дострокове виконання грошових зобов»язань за кредитним договором.

Заборгованість у розмірі 11 704 853, 13 грн. визначена розрахунком, наданим позивачем до уточненої позовної заяви.

При встановлених обставинах суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилання апеляційної скарги на те, що Банк не мав права укладати кредитний договір у 2007 році в іноземній валюті, та нараховувати проценти в доларовому вираженні, оскільки грошовою одиницею України є гривня, не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Банк, як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку / статті 19,47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»/ банківську та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним Банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу11 Закону України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті.

Посилання апеляційної скарги на те, що дії банку при виборі страхової компанії за кредитним договором можна кваліфікувати як нечесну підприємницьку практику, ознаки якої передбачені ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», не можуть бути підставою для визнання незаконним рішення суду про стягнення кредитної заборгованості.

Позов ОСОБА_4 про визнання недійсним договору кредиту не був предметом судового розгляду по даній справі за позовом банку про стягнення кредитної заборгованості.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про недійсність договору поруки, який був укладений між банком та ОСОБА_6 з тих підстав, що він був укладений без повідомлення та згоди чоловіка ОСОБА_6, не заслуговують на увагу при розгляді справи за позовом банку про стягнення кредитної заборгованості та за апеляційною скаргою ОСОБА_4

Поручитель ОСОБА_6 договір поруки в установленому законом порядку не оспорює, рішення суду не оскаржує в апеляційному порядку, та не позбавлена такого права в майбутньому.

Справа розглянута судом відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які знаходяться в матеріалах справи, належність та допустимість яких перевірена судом та їм надана оцінка в рішенні суду.

Колегія суддів також прийшла до висновку про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми права, які регулюють порядок стягнення заборгованості за окремими договорами поруки та судових витрат.

В рішенні суду першої інстанції не вказаний порядок стягнення кредитної заборгованості з позичальника та поручителів, також судових витрат - в солідарному чи порядку чи в рівних частках.

Відповідно до ст. 554 ЦК України боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову / субсидіарну/ відповідальність.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Встановлено, що в забезпечення виконання договору кредиту від 14 травня 2007 року між банком та поручителями ОСОБА_5, ОСОБА_6 були укладені два окремих договори поруки / а.с. 35-38/.

При встановлених обставинах позичальник відповідає за невиконання основного зобов»язання в солідарному порядку окремо з кожним поручителем за різними окремими договорами поруки.

Відповідно до вимог ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню в рівних частках судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, а саме сплачений згідно платіжних доручень судовий збір у розмірі 1700 грн., витрати на ІТЗ у розмірі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 305, 307, 309 ч. 1 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль» кредитну заборгованість на загальну суму 11 704 853,13 гривні /одинадцять мільйонів сімсот чотири тисячі вісімсот п»ятдесят три гривні 13 копійок/, яка складається з: заборгованості за кредитом - 2 555 264,51 гривні /два мільйони п»ятсот п»ятдесят п»ять тисяч двісті шістдесят чотири гривні 51 копійка/; заборгованості за відсотками - 1 724 190,41 гривень /один мільйон сімсот двадцять чотири тисячі сто дев»яносто гривень 41 копійка/; пені за прострочення тіла кредиту - 7 425 398,21 гривень /сім мільйонів чотириста двадцять п»ять тисяч триста дев»яносто вісім гривень 21 копійка/.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитну заборгованість на загальну суму 11 704 853,13 гривень, /одинадцять мільйонів сімсот чотири тисячі вісімсот п»ятдесят три гривні 13 копійок/, яка складається з: заборгованості за кредитом - 2 555 264,51 гривні/ два мільйони п»ятсот п»ятдесят п»ять тисяч двісті шістдесят чотири гривні 51 копійка/; заборгованості за відсотками - 1 724 190,41 гривень / один мільйон сімсот двадцять чотири тисячі сто дев»яносто гривень 41 копійка/; пені за прострочення тіла кредиту - 7 425 398,21 гривень /сім мільйонів чотириста двадцять п»ять тисяч триста дев»яносто вісім гривень 21 копійка/.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати у розмірі 1820 /одна тисяча вісімсот двадцять/ гривень.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий К.П. Мартинова

Судді Ю.І. Кравець

О.Г. Журавльов