Постанова

від 11.12.2024 по справі 910/4323/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р. Справа№ 910/4323/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАВИЛОН БУД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024

у справі № 910/4323/24 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОМІСТОБУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАВИЛОН БУД"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОМІСТОБУД" (далі - позивач; ТОВ "ЦЕНТРОМІСТОБУД") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАВИЛОН БУД" (надалі - відповідач; ТОВ "ВАВИЛОН БУД"; апелянт; скаржник) про стягнення 2 381 696,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з моменту розірвання укладеного між сторонами договору будівельного підряду № 29-06/2021 від 29.06.2021, сплачені відповідачу кошти у вигляді авансу за невиконані підрядні роботи на суму 2 381 696,29 грн. є грошовими коштами, збереженими відповідачем без достатньої правової підстави, які підлягають стягненню з останнього на користь позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/4323/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ВАВИЛОН БУД" на користь ТОВ "ЦЕНТРОМІСТОБУД" грошові кошти у розмірі 2 381 696 грн. 29 коп. та судовий збір у розмірі 35 725 грн. 44 коп.

Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять, а відповідачем, у свою чергу, не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАВИЛОН БУД" робіт за договором будівельного підряду № 29-06/2021 від 29.06.2021 у строки, передбачені умовами договору. Листом № 16 від 19.02.2024 позивач повідомив відповідача про відмову від договору будівельного підряду № 29-06/2021 від 29.06.2021 на підставі п.п. 13.1, 13.3.1, 13.4 останнього. За таких обставин, позивачем вчинено односторонній правочин стосовно припинення договору, що є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, а відтак договір, за висновками суду першої інстанції, вважається розірваним (припиненим) з моменту повідомлення про розірвання Договору, тобто з 13.03.2024, відповідно до положень п. 13.3 договору. У зв`язку із чим, станом на момент подання даного позову до суду сплив строк виконання відповідачем робіт, а договір припинив свою дію. Відтак, зважаючи на припинення дії договору будівельного підряду № 29-06/2021 від 29.06.2021, внаслідок його розірвання, з урахуванням того, що відповідачем не доведено виконання робіт по договору на сплачену позивачем суму попередньої оплати у розмірі 2 381 696 грн. 29 коп., за висновками місцевого господарського суду відповідач зберігає грошові кошти у розмірі 2 381 696 грн. 29 коп. без достатніх правових підстав. Тому, оскільки відповідач у порушення вищезазначених норм ЦК України та умов договору не здійснив виконання робіт за договором та не повернув сплачені грошові кошти в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 2 381 696 грн. 29 коп. суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "ВАВИЛОН БУД" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/4323/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з: не відповідністю висновків, встановленим обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції в розумінні норм процесуального права ГПК України мав встановити для позивача строк для усунення недоліків позовної заяви, з огляду на той факт, що провадження у господарській справі № 910/4323/24 відкрито судом першої інстанції за вказаною позовною заявою без додержання вимог, викладених у статті 162 ГПК України. Зокрема, позивачем у позовній заяві не додержано вимог, встановлених пунктами 2, 8 частини 3 статті 162 ГПК України, тобто позовна заява не містить: відомих номерів засобів зв?язку, а також адреси електронної пошти позивача та відповідача; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Крім того, при поданні позову позивачем не було належним чином завірено копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ЦЕНТРОМІСТОБУД" від 21.10.2020 в порядку визначеному п. 5.26. ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», зокрема протокол не містить елементів: ««Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії, відбитку печатки ТОВ «ЦЕНТРОМІСТОБУД». В наведеному апелянт акцентує, що представником відповідача - Марченком Д. в судовому засіданні 20.06.2024 подано до місцевого господарського суду заяви, а саме: від 19.06.2024 № 19-06-1/24 про встановлення судом строку для усунення недоліків позовної заяви позивача; від 19.06.2024 № 19-06-2/24 про встановлення судом строку для усунення недоліків позовної заяви позивача; від 19.06.2024 № 19-06-3/24 про залишення позовної заяви без руху, які, на думку відповідача, безпідставно були залишені судом без розгляду.

Також апелянт стверджує, що в ухвалі про відкриття провадження у справі суд першої інстанції безпідставно зобов`язав відповідача надіслати позивачу відзив на позовну заяву, тоді як п. 1 ч. 1 ст. 178 ГПК України встановлено право відповідача надіслати відзив на позовну заяву. Крім цього, місцевий господарський суд безпідставно, незаконно, необґрунтовано закрив в одне засідання підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, а тим самим не вжив усіх дій, визначених частиною 2 статті 182 ГПК України, чим порушив означену норму процесуального права. Крім цього, суд не з`ясував думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті. Більше того, в порушення вимог пункту 11 частини 2 статті 176 ГПК України судом в ухвалі про відкриття провадження у справі не зазначена веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається. Окрім цього, у тексті ухвали суду від 20.06.2024 судом зазначені неточності щодо дати відкриття провадження у справі та учасників справи (участь прокурора). Безпідставним, на думку відповідача, було відкладення розгляду справи 20.06.2024. Також відповідач вказує й те, що ГПК України не містить процесуальної норми, яка б передбачала запитувати представника іншої сторони у справі, в даному випадку позивача, на предмет допущення для участі у справі у якості представника, особу, яка представлятиме інтереси іншої сторони, тобто відповідача. Відповідач акцентує й на порушенні судом таємниці нарадчої кімнати, оскільки з зали судового засідання суд не виходив. Крім того, апелянт зазначає, що суд не спряв примиренню сторін.

Окремо апелянт звернув увагу, що позивач вказав ціну позову 2 381 696,00 грн., втім суд стягнув 2 381 696,29 грн.

Згідно доводів апелянта, між ним та позивачем був укладений відповідний договір. Проте, такий договір припинив свою дію 31 грудня 2021 року, а тому відсутніми були підстави для розірвання вже припиненого договору, що, у свою чергу, свідчить про відсутність прав та обов`язків у сторін, що підтверджується абзацом 1 пункту 13.2. розділу 13 договору.

Відповідачем зазначається, що позивач порушив умови пунктів 6.1. та 7.1. договору, згідно якого - замовник передає підряднику за актом приймання-передачі проектну документацію зі штампом «До виконання» та Фронт робіт до початку виконання робіт, а тому початок перебігу строку виконання робіт за договором не почався.

Окрім того, вказує, що матеріали справи не містять погоджених заявок підрядника замовником на придбання матеріальних ресурсів, необхідних для виконання робіт по договору, а тому позивач безпідставно посилається на те, що ним здійснено авансову оплату на придбання матеріальних ресурсів, необхідних для виконання робіт. При тому, що всі 6 (шість) платежів, що зроблені позивачем на користь відповідача саме за будівельні роботи, а не придбання матеріальних ресурсів, необхідних для виконання робіт.

Підсумовуючи викладені в апеляційні скарзі аргументи відповідач підкреслює неправильність посилань позивача на ст. 1212 ЦК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024, апеляційна скарга відповідача у справі № 910/4323/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ВАВИЛОН БУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/4323/24. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "ВАВИЛОН БУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/4323/24 призначено на 04.11.2024.

11.10.2024 до апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ "ЦЕНТРОМІСТОБУД" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Позивач звертає увагу, що позовна заява ТОВ «ЦЕНТРОМІСТОБУД» повністю відповідала вимогам ГПК України: в ній зазначено обидві відомі позивачу адреси відповідача: 01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42/44, оф. LL2-B (згідно довідки з ЄДР) і 02099, м. Київ, вул. Бориспільська,7, оф. 181 (згідно розділу 19 договору підряду № 29-06/2021 від 29.06.2021). Також в позові вказані всі відомі позивачу телефони відповідача (перелік номерів). При цьому, ні в договорі, ні в відомостях з ЄДР не зазначено електронну адресу відповідача, тому позивач не вказував її в позові.

Також ТОВ "ЦЕНТРОМІСТОБУД" вказує, що під час подачі позову в електронній формі через систему ЄСІТС від позивача вимагається надати підтвердження повноважень підписанта. В зв`язку з цим у систему було «завантажено» відсканований оригінал протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ЦЕНТРОМІСТОБУД» від 21.10.2020 про призначення Б.С. Малини керівником позивача.

Позивач підкреслює, що за твердженнями відповідача суд першої інстанції під час розгляду справи порушив його процесуальні права, не забезпечив змагальність сторін. Але насправді, як вважає позивач, саме відповідач систематично не виконував приписи ухвал суду і процесуального законодавства, зловживав своїми процесуальними правами. Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов. Представник відповідача у підготовче засідання 16.05.2024 не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавав. Тому суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Окремо ТОВ "ЦЕНТРОМІСТОБУД" зазначається, що згідно тверджень відповідача, суд не сприяв примиренню сторін. Але суд не може примусити сторони примиритись. Відповідач жодного разу не вживав реальних дій для мирного врегулювання спору з позивачем. Тому, на думку позивача, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Позивач вказує й на те, що не зрозуміло, чому відповідач стверджує, що суд стягнув іншу суму, аніж зазначено в позові. Так, в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 2 381 696 грн. 29 коп. Позов задоволено повністю і така сума стягнута рішенням суду від 11.07.2024.

Окремо ТОВ "ЦЕНТРОМІСТОБУД" зазначається, що у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, замовник вимушений був прийняти рішення про відмову від договору, про що повідомив відповідача листом № 16 від 19.02.2024. Таким чином, договір припинено на 15-й день після вручення відповідачу повідомлення - з 16.03.2024.

З урахуванням вказаного позивач акцентує, що відповідач після отримання авансу не виконав свої договірні зобов`язання, при цьому відмовляється повернути отриманий аванс, що є безпідставним.

В судових засіданнях 04.11.2024 та 09.12.2024 судом у справі оголошувалась перерва.

Представник апелянта в судовому засіданні 11.12.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/4323/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.2024 проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 29.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОМІСТОБУД" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАВИЛОН БУД" (Підрядник) було укладено договір будівельного підряду № 29-06/2021 (в подальшому - Договір; Договір підряду), відповідно до п. 2.1. якого Підрядник зобов`язується за завданням Замовника власними або залученими силами і засобами виконати Роботи на Об`єкті, відповідно до Проектної документації і передати їх результати Замовнику у встановлений цим Договором строк, а Замовник зобов`язується надати Підряднику Фронт Робіт, затверджену Проектну документацію, здійснювати приймання виконаних Підрядником Робіт і проводити оплату Робіт відповідно до умов цього Договору.

Строк виконання Робіт: 150 календарних днів з моменту передачі Замовником Будівельного майданчика (Фронту робіт) та Проектної документації. Строки виконання Робіт встановлені сторонами у Графіку виконання робіт, який є невід`ємною частиною даного Договору (Додаток №4) (п. 3.1 Договору підряду).

Згідно п. 4.1 Договору, джерело фінансування Робіт - кошти Замовника. Ціна Договору є твердою та складає 24 794 817,65 грн., у т. ч. ПДВ 20% - 4 132 469,61 грн., відповідно до Договірної ціни/кошторису, - Додатку №3 до Договору. Підрядник підтверджує, що під час складання договірної ціни/кошторису він врахував всі свої витрати, необхідні для належного виконання Робіт відповідно до умов Договору і не має права вимагати від Замовника додаткової оплати, якщо під час виконання Робіт виявиться необхідність у додаткових витратах.

За п. 4.3 Договору підряду сторони погодили, що оплата за Договором може проводитись Замовником за Графіком оплати робіт, який з моменту його підписання сторонами стає невід`ємною частиною цього Договору. Замовник може здійснювати авансову оплату для придбання матеріальних ресурсів, необхідних для виконання Робіт, за погодженими ним заявками Підрядника.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, який визначений у преамбулі, та діє до « 31» грудня 2021 року (або до повного виконання його сторонами) (п. 13.1 Договору).

У п. 13.2 Договору підряду визначено, що він припиняє свою дію:

- в зв`язку з закінченням строку його дії.

- в зв`язку з його достроковим розірванням;

- в інших випадках, передбачених цим Договором та/або діючим законодавством України.

Відповідно до п. 13.3 Договору він може бути розірваний за рішенням суду, за згодою сторін та в односторонньому порядку, у випадках, передбачених Договором. У випадку ініціювання розірвання Договору в односторонньому порядку з підстав, вказаних в п. п. 13.3.1., 13.3.2. Договору, зацікавлена сторона за 14 календарних днів до розірвання Договору направляє іншій Стороні листа з повідомленням про таке розірвання.

Замовник має право в односторонньому порядку розірвати Договір, повідомивши про це Підрядника в порядку, визначеному п. 13.3 Договору. (п. 13.3.1 Договору)

На виконання умов Договору позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 2 381 696 грн. 29 коп.

Претензіями № 8 від 02.02.2023, № 61 від 31.07.2023, № 115 від 18.10.2023 позивач вимагав від відповідача передати всі оплачені Замовником матеріали за Договором на суму 2 381 696 грн. 29 коп. або повернути грошові кошти.

Листом № 16 від 19.02.2024 позивач повідомив відповідача про відмову від договору будівельного підряду № 29-06/2021 від 29.06.2021 на підставі п.п. 13.1, 13.3.1, 13.4 Договору, запропонував передати роботи, що виконані на момент розірвання договору.

Так, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав будівельні роботи у передбачені Договором строки та не повернув грошові кошти за Договором підряду у розмірі 2 381 696 грн. 29 коп. після розірвання договору в односторонньому порядку Замовником. Відтак, заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОМІСТОБУД" становить 2 381 696 грн. 29 коп., яку позивач просить стягнути на підставі статті 1212 ЦК України.

Представник відповідача під час розгляду справи в своїх усних поясненнях заперечив проти позовних вимог, посилаючись на закінчення 31.12.2021 строку дії Договору, а також на порушення позивачем п.п. 3.2, 2.1, 6.1, 7.1 Договору в частині передачі завдання, фронту робіт, умов договору підряднику. Також, відповідач вважає безпідставним посилання позивача в обґрунтування заявлених вимог на положення ст. 1212 ЦК України.

Подібні за змістом доводи наведені апелянтом та позивачем у апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.

Беручи до уваги вказані фактичні обставини справи судовою колегією вказується, що відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання глави 61 ЦК України.

Частинами 1, 2 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до статті 318 ГК України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об`єктів; будівництво об`єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов`язаних з будівництвом об`єктів.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Як вже зазначалось, на виконання умов Договору будівельного підряду позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 2 381 696 грн. 29 коп., що підтверджується довідкою Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» № 733 від 28.03.2024. З довідки вбачається призначення здійснених платежів, зокрема: оплата за будівельні роботи згідно договору № 29-06/2021 від 29.06.2021.

За вказаного, судовою колегією критично оцінюються твердження апелянта про безпідставність посилань позивача про здійснення Замовником на користь Підрядника оплати, по суті, як авансових платежів, в рахунок виконання робіт за Договором підряду.

За п. 3.1 Договору строк виконання Робіт: 150 календарних днів з моменту передачі Замовником Будівельного майданчика (Фронту робіт) та Проектної документації. Строки виконання Робіт встановлені Сторонами у Графіку виконання робіт, який є невід`ємною частиною даного Договору (Додаток № 4).

Згідно п. 5.11.1 Договору приймання виконаних Підрядником Робіт проводиться шляхом підписання Сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт і Довідки про вартість, які є підставою для розрахунків за фактично виконані Роботи. Якщо строк виконання Робіт триває більше одного місяця, приймання виконаних Підрядником Робіт проводиться Замовником щомісячно відповідно до умов цього Договору, з урахуванням фактичного об`єму виконання Робіт на Об`єкті.

Пунктом 5.11.2 Договору підряду визначено, що Підрядник не пізніше 28 числа кожного звітного місяця готує Акт приймання виконаних будівельних робіт і Довідку про вартість із зазначенням в них обсягів, найменування і вартості виконаних Робіт, підписує і надає їх Замовнику в двох примірниках. Разом з вказаними документами Підрядник передає Замовникові всю виконавчу та іншу документацію на Роботи і використані матеріальні ресурси (сертифікати, паспорти і інші документи, які підтверджують якість матеріалів, акти огляду прихованих робіт тощо, згідно чинного законодавства).

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАВИЛОН БУД" робіт за Договором у строки, передбачені умовами Договору.

Зворотнього до суду першої та апеляційної інстанції сторонами не представлено.

При цьому, відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина 1);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4).

Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами 2, 3 вказаної статті ЦК України передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, які напряму залежать від наявності порушень умов договору в діях підрядника, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору. Тобто вказана правова норма презюмує правомірність дій підрядника при виконанні договору і саме тому в разі відмови від договору виникає обов`язок замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати його збитки, на відміну від пункту 2 цієї норми, яка врегульовує право замовника на відмову якраз у випадку невиконання зобов`язань підрядником.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду в односторонньому порядку настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Подібні за замістом висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19.

Таким чином, договір підряду може бути розірваний внаслідок односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

За п. 13.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, який визначений у преамбулі, та діє до « 31» грудня 2021 року (або до повного виконання його Сторонами).

При цьому, Договір підряду діє до його повного виконання сторонами.

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 серпня 2024 року у cправі № 910/5614/23, колегія суддів, здійснивши комплексний аналіз ст.ст. 525, 526, 598, 599, 626, 837 ЦК України зазначила, що законодавством не передбачено такої підстави для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 910/19233/20, від 05.03.2019 у справі № 922/409/17, від 22.01.2019 у справі № 904/889/18.

В наведеному судова колегія акцентує, що у п. 13.2 Договору сторонами визначено, що він припиняє свою дію:

- в зв`язку з закінченням строку його дії;

- в зв`язку з його достроковим розірванням;

- в інших випадках, передбачених цим Договором та/або діючим законодавством України.

Відповідно до п. 13.3 Договору він може бути розірваний за рішенням суду, за згодою сторін та в односторонньому порядку, у випадках, передбачених Договором. У випадку ініціювання розірвання Договору в односторонньому порядку з підстав, вказаних в п. п. 13.3.1., 13.3.2. Договору, зацікавлена сторона за 14 календарних днів до розірвання Договору направляє іншій Стороні листа з повідомленням про таке розірвання.

Замовник має право в односторонньому порядку розірвати Договір, повідомивши про це Підрядника в порядку, визначеному п. 13.3 Договору (п. 13.3.1 Договору).

Пунктом 13.4 Договору, серед іншого, передбачено, що в разі дострокового розірвання Договору сторони зобов`язуються протягом 5 (п`яти) робочих днів провести звірку взаємних розрахунків з врахуванням раніше сплачених Замовником авансів і виконаних Підрядником робіт, підписати акт звірки взаєморозрахунків, акти приймання виконаних робіт, інші необхідні фінансово-господарські документи, які визначають взаємовідносини сторін за договором. За наслідками проведеної звірки сторони проводять остаточні взаєморозрахунки (доплата Підряднику або повернення зайво сплачених коштів Замовнику) і Підрядник передає Замовнику всі результати Робіт виконані Підрядником до моменту розірвання Договору.

Листом № 16 від 19.02.2024 позивач повідомив відповідача про відмову від Договору на підставі п.п.13.1, 13.3.1, 13.4 останнього, запропонував передати роботи, що виконані на момент розірвання договору та підписати акт звірки взаємних розрахунків, повернувши один примірник замовнику, що підтверджується описами вкладення у цінні листи від 27.02.2024, накладними, фіскальними чеками.

За таких обставин, позивачем вчинено односторонній правочин стосовно припинення Договору, що є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, а відтак, Договір підряду вважається розірваним (припиненим) з моменту повідомлення про розірвання Договору, тобто з 13.03.2024, відповідно до положень п. 13.3 Договору, і з такими висновками суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.

Крім того, з огляду на приписи ст.ст. 525, 526, 598, 599, 626, 837, 846, 849 ЦК України в їх системному зв`язку колегія суддів висновується про те, що: 1) Договором підряду передбачалась його дія до повного виконання зобов`язань його сторонами; 2) закінчення строку дії Договору 31.12.2021, виконання якого щодо часткової оплати робіт по Договору здійснено тільки Замовником, не припинило зобов`язальних правовідносин за Договором підряду, і зазначене не ставиться у залежність від того, виконував Підрядник дії, спрямовані на виконання умов Договору чи ні; 3) наявність зобов`язальних правовідносин після 31.12.2021 не виключало безумовного права Замовника відмовитися від Договору, здійснивши повідомлення про це Підрядника в порядку, визначеному п. 13.3 Договору.

За наведеного, судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта про те, що Договір припинив свою дію 31 грудня 2021 року, а тому відсутніми були підстави для розірвання вже припиненого договору з боку Замовника.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що докази підписання між сторонами, після направлення Замовником повідомлення про розірвання Договору, акта звірки взаємних розрахунків, актів приймання виконаних робіт за Договором, а також передачі Підрядником Замовнику всіх результатів Робіт виконаних Підрядником до моменту розірвання Договору у матеріалах справи відсутні.

Протилежного до суду першої та апеляційної інстанції сторонами не надано.

Окремо апеляційний господарський суд враховує, що під час судового провадження відповідач не звертався, в порядку, передбаченому ГПК України, із зустрічним позовом до позивача в питаннях, наприклад, відшкодування збитків.

Крім того, відповідач не був обмежений в процесуальному праві й на звернення в окремому провадженні з відповідним позовом до позивача, втім докази такого в матеріалах справи відсутні.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частинами 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даними нормами, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Частиною третьою статті 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 4 статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 частини 3 статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

З системного аналізу частини 3 статті 651, частини 4 статті 653, пункту 3 частини 3 статті 1212 ЦК України вбачається, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона, яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 537/4259/15-ц.

Тобто, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ч. 2 ст. 849 ЦК України у сукупності з приписами ст. 1212 ЦК України, оскільки припинення договору за односторонньою відмовою замовника від договору у даному випадку надає йому право на повернення сплаченого за таким правочином авансового платежу в заявленій сумі. Дана правова оцінка правовідносин, за висновками суду, правильно здійснено місцевим господарським судом у даному спорі.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постановах Верховного Суду: від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 05.06.2024 у cправі № 908/659/23.

Отже, враховуючи припинення дії Договору внаслідок його розірвання, з урахуванням того, що відповідачем не доведено виконання робіт за Договором на сплачену позивачем суму попередньої оплати у розмірі 2 381 696 грн. 29 коп., обґрунтованими, на переконання судової колегії, є висновки суду попередньої інстанції про збереження відповідачем грошових коштів у розмірі 2 381 696 грн. 29 коп. без достатніх правових підстав.

Беручи до уваги зазначені вище обставини цієї справи та наведені висновки в цілому, судовою колегією відхиляються, як необґрунтовані, доводи скаржника про неправильність посилань позивача на норми матеріального права, зокрема, ст. 1212 ЦК України.

Щодо доводів апелянта в частині процесуальних порушень, колегія суддів зазначає таке.

Згідно прохальної частину позову ТОВ "ЦЕНТРОМІСТОБУД" просило стягнути з ТОВ "ВАВИЛОН БУД" 2 381 696,29 грн., а тому твердження апелянта про стягнення судом першої інстанції суми, що не відповідає ціні позову є безпідставним.

Відповідно до ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, остання містила відомі позивачу номери засобів зв`язку відповідача та про наявність в останнього електронного кабінету.

У відповідності до ч. 8 ст. 6 ГПК України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (ч. 7 ст. 42 ГПК України).

За ч.ч. 3, 4 ст. 91 ГПК України учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Так, в позовній заяві зазначено про наявність у позивача та відповідача електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Позовна заява разом з додатками, в тому числі протокол загальних зборів учасників ТОВ "ЦЕНТРОМІСТОБУД" від 21.10.2020, направлена представником позивача до електронного кабінету відповідача. На долучені до позову письмові докази накладено кваліфікований електронний підпис.

З огляду на вказане, судом апеляційної інстанції визнаються необґрунтованими відповідні твердження відповідача.

Щодо поданих 20.06.2024 представником відповідача - Марченком Д. в судовому засіданні до господарського суду заяв, а саме: від 19.06.2024 № 19-06-1/24 про встановлення судом строку для усунення недоліків позовної заяви позивача; від 19.06.2024 № 19-06-2/24 про встановлення судом строку для усунення недоліків позовної заяви позивача; від 19.06.2024 № 19-06-3/24 про залишення позовної заяви позивача без руху, судова колегія зазначає наступне.

Заяву від 19.06.2024 № 19-06-1/24 про встановлення судом строку для усунення недоліків позовної заяви позивача місцевим господарським судом залишено без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.,

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4323/24; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 16.05.2024; зобов`язано відповідача у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Звернуто увагу відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 ГПК України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України). Попереджено сторін, що всі заяви, клопотання, додаткові докази та пояснення необхідно подати до суду в строк до 13.05.2024 з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 ГПК України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/4323/24 в передбаченому ГПК України порядку була надіслана відповідачу до його електронного кабінету та доставлена 16.04.2024 о 18:35, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи. Відповідно, починаючи з 17.04.2024 відповідач був повідомлений про зміст ухвали Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/4323/24.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

В силу ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч. 2 ст. 119 ГПК України).

У строк, встановлений місцевим господарським судом, зокрема до 13.05.2024 відповідачем не подавались до суду першої інстанції заяви, клопотання, додаткові докази та пояснення.

Протилежного матеріали справи не містять.

Тим самим, колегією суддів відхиляються, як невмотивовані, доводи апелянта про безпідставність залишення судом 1-ої інстанції заяви від 19.06.2024 № 19-06-1/24 про встановлення судом строку для усунення недоліків позовної заяви позивача без розгляду.

В призначене ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/4323/24 підготовче засідання на 16.05.2024 відповідач не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/4323/24 призначено розгляд справи до судового розгляду по суті на 20.06.2024.

В судовому засіданні 20.06.2024 представником відповідача - Марченком Д. подано заяву від 19.06.2024 № 19-06-2/24 про встановлення судом строку для усунення недоліків позовної заяви позивача та заяву від 19.06.2024 № 19-06-3/24 про залишення позовної заяви позивача без руху, які залишено судом першої інстанції без розгляду на підставі ст. 43 ГПК України.

Заява від 19.06.2024 № 19-06-2/24 про встановлення судом строку для усунення недоліків позовної заяви ТОВ "ЦЕНТРОМІСТОБУД" мотивована не додержанням останнім вимог, встановлених ч. 2 ст. 164 ГПК України.

Як вже зазначалось, позовна заява разом з додатками, в тому числі протокол загальних зборів учасників ТОВ "ЦЕНТРОМІСТОБУД" від 21.10.2020, направлена представником позивача до електронного кабінету відповідача. На долучені до позову письмові докази накладено кваліфікований електронний підпис.

Крім того, наявні у справі докази досліджувалися судом першої інстанції в судовому засіданні 16.05.2024.

За таких обставин, судовою колегією критично оцінюються твердження апелянта щодо недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 164 ГПК України щодо незавірення останнім копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ЦЕНТРОМІСТОБУД" від 21.10.2020 в порядку визначеному п. 5.26. ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».

Щодо поданої відповідачем заяви від 19.06.2024 № 19-06-3/24 про залишення позовної заяви позивача без руху, то апеляційний господарський суд акцентує, що вказана заява подана відповідачем сукупно за аналогічних підстав, що зазначені представником ТОВ "ВАВИЛОН БУД" - Марченком Д. у попередніх двох заявах.

За наведеного, колегією суддів визнаються необґрунтованими твердження апелянта про безпідставне залишення без розгляду судом попередньої інстанції заяви від 19.06.2024 № 19-06-2/24 про встановлення судом строку для усунення недоліків позовної заяви позивача та заяви від 19.06.2024 № 19-06-3/24 про залишення позовної заяви позивача без руху.

В межах аргументів скаржника про недотримання судом першої інстанції вимог, викладених у частині 2 статті 182 ГПК України, оскільки необґрунтованим, як вважає апелянт, було закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, колегія суддів вказує, що в силу ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд: 1) оголошує склад суду, а також прізвища секретаря судового засідання, перекладача, спеціаліста, з`ясовує наявність підстав для відводів; 2) з`ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді; 3) у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; 4) вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; 5) може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; 6) з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; 7) з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; 8) вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; 9) за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову, про зустрічне забезпечення; 10) вирішує заяви та клопотання учасників справи; 11) направляє судові доручення; 12) встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення; 13) встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення; 14) встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення; 15) встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; 16) з`ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат; 18) призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; 19) здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні. Суд може оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі необхідності, зокрема у випадках: 1) заміни відведеного експерта, перекладача, спеціаліста; 2) невиконання учасником справи вимог ухвали про відкриття провадження у справі у встановлений судом строк, якщо таке невиконання перешкоджає завершенню підготовчого провадження; 3) неподання витребуваних доказів особою, яка не є учасником судового процесу; 4) витребування нових (додаткових) доказів; 5) якщо сторони домовилися провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації (ст. 183 ГПК України).

За ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

У підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (ст. 185 ГПК України).

Як вже зазначалось, з урахуванням вище зазначених норм ГПК України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4323/24.

У строк, встановлений місцевим господарським судом в ухвалі Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/4323/24, зокрема до 02.05.2024, правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Також в строк до 13.05.2024 відповідачем не подавались до суду першої інстанції заяви, клопотання, додаткові докази та пояснення.

В призначене ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/4323/24 підготовче засідання на 16.05.2024 відповідач не з`явився.

Поряд із цим, в матеріалах справи відсутні клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи.

16.05.2014 в судовому засіданні судом першої інстанції досліджено наявні у справі докази, без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження.

Зважаючи на наведені обставини, приймаючи до уваги приписи ст.ст. 182, 183, 202 ГПК України в їх системному зв`язку в питаннях закриття судом першої інстанції підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, за висновками судової колегії, не знайшли своє підтвердження доводи апелянта щодо недотримання судом першої інстанції вимог, викладених у частині 2 статті 182 ГПК України.

Крім того, здійснюючи оцінку означених вище доводів скаржника, суд апеляційної інстанції враховує, що за ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, - чого колегією суддів за наведених обставин справи не встановлено.

Окремо судовою колегією зазначається, що інші доводи апелянта в межах вказаних, на його думку, процесуальних порушень, здійснених судом першої інстанції під час здійснення останнім судового розгляду справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті до уваги апеляційним господарським судом однак вони, по-перше, не є підставою для скасування або зміни рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України, по-друге, не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення ухвалено з: не відповідністю висновків, встановленим обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/4323/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

В свою чергу, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в спростування викладених відповідачем в апеляційні скарзі доводів в цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАВИЛОН БУД" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/4323/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАВИЛОН БУД".

4. Справу № 910/4323/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.12.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков