Ухвала

від 11.12.2024 по справі 521/6853/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3413/24

Справа № 521/6853/20

Головуючий у першій інстанції Михайлюк О.А.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Марущак Юлія Валеріївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Крицький Олександр Васильович, Державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Одеської області Махортов Ігор Олександрович, Одеська міська рада, Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності ОМР про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання договору купівлі-продажу недійсним, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви.

Представник Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державний реєстратор ЦНАП Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Марущак Юлія Валеріївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Крицький Олександр Васильович, Державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Одеської області Махортов Ігор Олександрович, Одеська міська рада, Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності ОМР про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання договору купівлі-продажу недійсним, зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що за результатами проведеної позапланової перевірки встановлено, що ОСОБА_1 наведено недостовірні дані в повідомлені про початок виконання будівельних робіт №ОД 061181701993 «Реконструкція нежитлового приміщення в існуючих габаритах, з надбудовою другого поверху за адресою: м. Одеса, Серединський сквер, 1» стосовно підстави використання земельної ділянки, чим порушено п. 11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.11.2011 року.

Позивач вказував, що замовником будівництва внесено недостовірні дані та, в подальшому, протиправно оформлено ОСОБА_1 на самочинно збудований об`єкт право власності за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим Управління державного архітектурно будівельного контролю Одеської міської ради вимушено звернутися до суду за захистом своїх прав у зв`язку із самочинним будівництвом на землях комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Позивач просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30. 11.2016 року (індексний номер: 32632195); визнати договір купівлі-продажу від 06.12.2016 року № 2101, посвідчений приватним нотаріусом Крицьким О.В., яким ОСОБА_2 здійснив відчуження самочинно збудованого об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,3 кв.м ОСОБА_1 недійсним; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.12.2016 року (індексний номер: 32746469); скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.03.2019 року (індексний номер: 45895205); зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованого нежитлового приміщення, загальною площею 63,3 кв.м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2023 року позов Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державний реєстратор ЦНАП Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Марущак Ю.В., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Крицький О.В., Державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Одеської області Махортов І.О., Одеська міська рада, Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності ОМР про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання договору купівлі-продажу недійсним, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30. 11.2016 року (індексний номер: 32632195). Визнано договір купівлі-продажу від 06.12.2016 року № 2101, посвідчений приватним нотаріусом Крицьким О.В., яким ОСОБА_2 здійснив відчуження самочинно збудованого об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,3 кв.м ОСОБА_1 недійсним. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.12.2016 року (індексний номер: 32746469). Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.03.2019 року (індексний номер: 45895205). Зобов`язано ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованого нежитлового приміщення, загальною площею 63,3 кв.м.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов помилкових висновків про задоволення позовних вимог.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про закриття провадження в справі з огляду на таке.

Фактичні обставини справи.

На підставі матеріалів справи встановлено, що згідно з Порядком здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 року, на підставі наказу Управління №01-13/333ДАБК від 01.08.2019 року та звернення фізичної особи - ОСОБА_3 від 17.12.2019 року (вх. №01-10/559-ЗГ від 17.12.2019 року) та, на підставі направлення для проведення позапланового заходу № 002110 від 17.12.2019 року, позивачем ініційовано комісійне обстеження об`єкту за участю начальника відділу контролю та моніторингу за станом території району Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради - Косьміна Дениса Миколайовича та головним спеціалістом інспекційного відділу № 2 Управління Ташматової Н.Л. здійснено позапланову перевірку на об`єкті: реконструкція нежитлового приміщення в існуючих габаритах фундаменту, з надбудовою другого поверху за адресою: м. Одеса, Малиновський район, Серединський сквер, 1.

На час проведення позапланової перевірки та у відповідності до даних Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, наявні відомості стосовно повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ОД 061181701993 «Реконструкція нежитлового приміщення в існуючих габаритах фундаменту, з надбудовою другого поверху за адресою м. Одеса, Серединський сквер, 1».

Згідно з повідомленням про початок виконання будівельних робіт щодо о`бєктів що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС) № ОД 061181701993 на реконструкцію нежитлового приміщення в існуючих габаритах фундаменту, з надбудовою другого поверху, за адресою: Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, Серединський сквер, 1: замовник - ОСОБА_1 ; вид будівництва - реконструкція; код об`єкта - 1220.9; технічний нагляд здійснює - ОСОБА_4 , кваліфікаційний сертифікат серія та номер: AT № 000452; проектна документація розроблена Державним підприємством «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЩЯ» (код ЄДРПОУ 0329083); головний інженер проекту - Герасімук Любов Яковлівна, наказ ДП «ДНД та ПВІ «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» № б/н від 25.01.2018 року», кваліфікаційний сертифікат - сері АР № 002979; проектна документація затверджена замовником, ОСОБА_1 від 12.06.2018 року; експертиза проекту будівництва проведена - філія ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» в Одеській області, код ЄДРПОУ 35850107, експерт Лисенко Г.І., сертифікат АЕ 004401, позитивний експертний звіт № 16-0980-18 від 05.06.2018 року; відповідальною особою проектувальника, що здійснює авторський нагляд, визначено - ОСОБА_5 ; інформація про генерального підрядника - ОСОБА_1 , Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, Серединський сквер, 1, паспорт серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 17.01.2000 року Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, ІПН - НОМЕР_2 ; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-07/22, від 16.02.2018 року; земельна ділянка використовується для будівництва на підставі - не потребує згідно п. 7 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт Постанова КМУ від 13.04.2011 року № 466; загальна площа об`єкта відповідно до проектної документацїї-145,8 кв.м.; основні показники об`єкта загальна площа - 145,8 кв.м., основна площа - 112,6 кв.м., підсобна площа - 33,2 кв.м., будівельнй об`єм - 560,0 кв.м., поверховість -2; кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією - 100 тис. грн., у тому числі витрати на будівельні роботи - 100 тис. грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Справою адміністративної юрисдикції, відповідно до частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до підпункту 3 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Аналогічна норма закріплена у статті 14 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII «Про основи містобудування».

Відповідно до статті 7 цього Закону державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до Положення № 977 повноваженнями районної адміністрації у сфері будівництва, зокрема, є розгляд та вжиття заходів у встановленому виконавчим комітетом щодо фактів самочинного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо) порядку.

Згідно з пунктом 3.1 Положення № 835 розгляд питань за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) об`єктів за підвідомчістю справ здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.

За пунктом 5 «Наслідки самочинного будівництва» Положення № 835 міжвідомчі комісії при районних адміністраціях можуть приймати у кожному конкретному випадку самочинного будівництва одне з таких рішень: про передачу матеріалів до суду в разі істотного відхилення будівництва від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або істотного порушення будівельних норм і правил з відповідним позовом про зобов`язання проведення особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відповідної перебудови (підпункт 5.1.1); про передачу матеріалів до суду щодо визнання за територіальною громадою міста права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці, що знаходиться у комунальній власності, якщо це не порушує права інших осіб (підпункт 5.1.2); про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її кошти (підпункт 5.1.3); про погодження самочинного будівництва за наявності позитивних висновків, документів і матеріалів, обумовлених у пунктах 4.3, 4.6, 4.8 цього Положення та договору про погодження самочинного будівництва (підпункт 5.1.4).

За положеннями частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Водночас частиною сьомою цієї ж статті визначено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У справі, що переглядається, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулося до суду з позовними вимогами, у тому числі, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30. 11.2016 року (індексний номер: 32632195); скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.12.2016 року (індексний номер: 32746469); скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.03.2019 року (індексний номер: 45895205); зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованого нежитлового приміщення, загальною площею 63,3 кв.м., тобто, реалізуючи у спірних правовідносинах надані їй владні управлінські функції.

Отже, спірні правовідносини в цій справі в указаній частині обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже, і публічно-правову природу таких правовідносин.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального та процесуального права у подібних відносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 та 11 квітня 2018 року у справах № 14-48цс18 та № 11-96апп18 і від 15 та 30 травня 2018 року у справах № 11-346апп18 та № 14-92цс18.

У частині другій статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №1519/2-787/11 (провадження № 14-48цс18) зроблено висновок, що «у справі, яка розглядається, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду з позовом, у якому просила суд зобов`язати ОСОБА_3 за свій рахунок привести до попереднього стану житловий будинок, мотивувавши свої вимоги тим, що будівництво та реконструкція здійснені відповідачем без необхідних дозвільних документів та з недотриманням вимог зокрема законів України: від 24 лютого 1994 року № 4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», від 17 грудня 1993 року № 3745-XII «Про пожежну безпеку», від 20 травня 1999 року № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» та низки підзаконних актів. Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин. Більше того, звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкту самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає, що спори, які виникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими».

За таких обставин колегія суддів вважає, що спір у цій справі, який виник за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовим.

Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 квітня 2019 року у справі № 914/2584/17 (провадження № 12-259гс18) дійшла висновку, що такий спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування. Справа за позовом такого суб`єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про демонтаж самочинно збудованого об`єкта, відповідно до наведеного вище припису закону належить до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що спір в цій справі в контексті позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30. 11.2016 року (індексний номер: 32632195); скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.12.2016 року (індексний номер: 32746469); скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.03.2019 року (індексний номер: 45895205); зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованого нежитлового приміщення, загальною площею 63,3 кв.м., підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Щодо заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.12.2016 року №2101, то колегія суддів вбачає в цьому зловживання процесуальним правом з метою зміни юрисдикції суду з огляду на таке.

Відповідно до п. 3-4 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою

Згідно із частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 27 жовтня 2021 року у справі №202/7377/16-ц (провадження № 61-20139 св 19) Верховний Суд дійшов висновку, що, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійснимидоговорів купівлі-продажумайна та скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суди: не урахували, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, оскільки вирішеннявимог прознесення самочинногобудівництва виключаєзастосування іншихвимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Крім того, про те, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва є неефективними способами захисту, вказував Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2022 року у справі №521/21538/19 (провадження № 61-204 св 22). Аналогічний висновок також був викладений у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №522/14563/18.

Таким чином, впродовж тривалого періоду часу (як і до подання позивачем позову, так і після) існує стала судова практика Верховного Суду, згідно із якою під час заявлення позовних вимог про знесення самочинного будівництва визнавати договори купівлі-продажу цього самочинного будівництва не є ефективним захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч. 3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Водночас позивач вказаного не врахував, заявив не ефективний спосіб захисту порушеного права з метою зміни юрисдикції суду з адміністративної на цивільну, а тому позовні вимогипро визнаннянедійсним договорукупівлі-продажувід 06.12.2016року №2101, посвідченого приватнимнотаріусом КрицькимО.В.,яким ОСОБА_2 здійснив відчуженнясамочинно збудованогооб`єкту заадресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею63,3кв.м ОСОБА_1 ,підлягають залишеннюбез розгляду та не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суд зауважує, що у справі, що переглядається, спір не пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права або спору про право, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту внесення недостовірних відомостей в частині заниження класу наслідків та усунення порушень шляхом приведення у відповідність до договору. Справа за позовом такого суб`єкта належить до компетенції адміністративних судів.

Звертаючись до суду з такими позовами і мотивуючи їх порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав, з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам, а не для захисту своїх приватних прав та інтересів.

Спори, які виникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими.

Враховуючи зазначене і те, що позов направлений не на вирішення речового права між сторонами справи, а на реалізацію владних повноважень Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в частині контролю за порушення архітектурно-будівельних норм, то позовна заява підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. За ч. 2 вказаної статті порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 цієї статті у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки позовні вимоги Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Марущак Юлія Валеріївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Крицький Олександр Васильович, Державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Одеської області Махортов Ігор Олександрович, Одеська міська рада, Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності ОМР про скасування рішення про державну реєстрацію та зобов`язання вчинити певні дії підлягають розгляду за правилами іншої юрисдикції - в порядку адміністративного судочинства, апеляційний суд на підставі ст. 377 ЦПК України скасовує рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2023 року, закриває провадження в справі та роз`яснює позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання нею відповідної ухвали звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2023 року скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Марущак Юлія Валеріївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Крицький Олександр Васильович, Державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Одеської області Махортов Ігор Олександрович, Одеська міська рада, Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності ОМР про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання договору купівлі-продажу недійсним, зобов`язання вчинити певні дії.

Повідомити Управлінню державногоархітектурно-будівельногоконтролю Одеськоїміської радипро те, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Роз`яснити Управлінню державногоархітектурно-будівельногоконтролю Одеськоїміської радипро наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним ухвали звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 грудня 2024 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк