Ухвала

від 23.12.2024 по справі 607/15459/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/15459/23Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження №22-ц/817/1240/24 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

У Х В А Л А

23 грудня 2024 р. м.Тернопіль

Суддя Тернопільського апеляційного суду Гірський Б.О., під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року вирішено спір по суті.

17 грудня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року.

При подачі апеляційної скарги відповідачка заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивуючи його тим, що вона перебуває у скрутному матеріальному становищі, тому просить звільнити відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий бір».

Також ОСОБА_1 зазначила, що на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від спалти судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Апеляційний суд вважає, що клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Спеціальним законодавством, яке визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI зі змінами, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається з наведеної норми, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Доказами рівня майнового стану фізичної або юридичної особи можуть бути наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність чи відсутність рухомого чи нерухомого майна, Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, довідка з Пенсійного фонду України, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо.

Аналогійний висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 990/13/23.

Таким чином особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому закон

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження свого майнового стану, а тому підстави для звільненнявід спалти судового збору відсутні.

Щодо відмови у звільненні від спалти судового збору ОСОБА_1 на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» апеляційний суд зазначає наступне.

У відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Преамбула Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Таким чином, позивач, який звільнений від сплати судового збору при пред`явленні позову, також звільняється від його сплати й при поданні апеляційної чи касаційної скарги якщо спір вирішено по суті.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц зазначила, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Велика Палата констатувала, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді.

Отже, Велика Палата Верховного Суду визначила єдиний підхід щодо застосування судами норм матеріального права під час визначення, чи звільнена особа від сплати судового збору за звернення до суду із позовом на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», сформулювавши, що виключно позивачі споживачі у таких справах звільняються від справляння судового збору на всіх стадіях судового розгляду.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №160/15864/20 зазначено, що стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб`єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об`єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.

Враховуючи вищенаведене,споживачі звільняютьсявід сплатисудового зборуна всіхстадіях цивільногопроцесу увипадку, якщо вони є позивачами і звертаються до суду з позовами про захист прав споживачів.

Зокрема, такої ж позиції дотримується Верховний Суд при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» за подачу касаційної скарги особами, які не мають процесуального статусу позивача (ухвала від 10 січня 2023 року у справі № 344/8736/21).

В постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року в справі № 743/1481/21, на яку посилається представник відповідача зроблено висновок, що у випадку пред`явлення такого позову, який стосується кредитних правовідносин, споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Однак, в даній справі, позивачем є Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», яке звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Тому ОСОБА_1 не має статусу позивача, а є відповідачем по даній справі, тому не є особою, яка звільнена від сплати судового збору відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, клопотання про звільнення від сплати судового збору до задоволення не підлягає.

За таких умов, відповідачем має бути сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на судове рішення у даній справі.

Згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI зі змінами, за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір та оплачується 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, що в даному випадку становить 4542 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 повинна сплатити судовий збір в сумі 4542грн. за наступними реквізитами рахунку:

Отримувач коштів ГУК у Терн.обл./тг м.Тернопіль/, 22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37977599

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA398999980313121206080019751

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), Тернопільський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа)

Також апеляційна скарга не відповідає вимогам передбаченим п.2 ч.2 ст. 356 ЦПК України.

Згідно п.2. ч.2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

У поданій апеляційній скарзі всупереч вимогам вищезазначених процесуальних норм не вказано номер і серія паспорта ОСОБА_1 , а також її номери засобів зв`язку.

Відповідно до ч.2 ст.357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 оформлена з порушенням вимог ст.356 ЦПК України, тому в силу ст.185 ЦПК України вказана скарга підлягає залишенню без руху з наданням терміну для належного оформлення апеляційної скарги та сплати судового збору або подання доказів звільнення від сплати судового збору.

В разі якщо скаржник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги щодо належного оформлення апеляційної скарги та сплати судового збору апеляційна скарга буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду. Якщо скаржник не усуне недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та буде повернута скаржнику.

Виходячи з наведеного, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху, надавши скаржнику визначений ч.2 ст. 185 ЦПК України строк для виконання вищевказаних вимог.

Керуючись ст.185, 356, ч.2 ст. 357 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк десять днів з дня отримання ухвали для належного оформлення апеляційної скарги та усунення зазначених вище недоліків.

Роз`яснити, що якщо скаржник не усуне недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та буде повернута у відповідності до ч.3 ст.185 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Б.О. Гірський