Рішення

від 15.11.2024 по справі 183/8205/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/8205/22

№ 2/183/305/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду,-

за участю прокурора Серченка С.А.,

представника відповідача Сінцової Т.В.,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2022 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахування заяви про зміну предмету позову від 01.06.2023 року просив суд:

-усунути перешкоди у здійсненні Піщанською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 2 га, з кадастровим номером 1223285500:01:402:0033, шляхом її повернення на користь Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Піщанської сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 ;

-скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 1223285500:01:402:0033 у Державному земельному кадастрі.

В обґрунтування заявленого позову прокурор посилається на те, що головою Новомосковської районної державної адміністрації 19.03.2008 року видано розпорядження № 431, яким ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради.

В подальшому, розпорядженням голови Новомосковської районної державної адміністрації від 15.07.2008 № 1148-р-08 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га, кадастровий номер 1223285500:01:402:0033 у власність для ведення особистого селянського господарства, а потім відповідачеві видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 381525 від 31.07.2008.

В рамках кримінальної справи, що перебувала в провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 183/8071/13-к (1-1014/11) встановлено, що відповідна земельна ділянка належить до земель водного фонду, була протиправно віднесена до земель сільськогосподарського призначення, та у відповідності до положень ст. 4 Водного кодексу України та ст. ст. 58, 59, 84 Земельного кодексу України не могла бути передана у приватну власність ОСОБА_1 , внаслідок чого протиправно вибула з власності Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади.

Заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, після отримання доступу до відомостей Державного земельного кадастру, встановлено, що до ДЗК 31.07.2008 року внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номером 1223285500:01:402:0033, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 381525 від 31.07.2008.

Між тим, позивач наполягає на тому, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1223285500:01:402:0033, розташована на острові у північно-західній частині Самарської затоки належить до земель водного фонду, та у відповідності до положень до ст. 4 Водного кодексу України та ст. ст. 58, 59, 84 Земельного кодексу України за своїм цільовим призначенням не передбачала можливості для її відведення у приватну власність за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення.

Таким чином, прокурор просить усунути перешкоди у здійсненні Піщанською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 2 га, з кадастровим номером 1223285500:01:402:0033, шляхом її повернення на користь Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Піщанської сільської ради (код ЄДРПОУ 04338836) з незаконного володіння ОСОБА_1 , та скасувати її державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі, з метою фактичного поновлення інтересів територіальної громади.

Саме такий спосіб захисту порушеного права держави прокурор вважає ефективним та забезпечить реальне відновлення порушених прав територіальної громади.

У письмових поясненнях на позов представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Сінцова Т.В. заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі, спростовувала доводи прокурора щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду, посилаючись на те, що розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації від 15.07.2008 № 1148-р-08 було предметом спору у справі № 6/5005/9069/2011, що перебувала в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області саме за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області. Частково позов прокурора було задоволено, однак апеляційна інстанція, переглядаючи справу, звернула увагу на те, що прокурорм не надано доказів визнання оспорюваної території островом, у відповідності до вимог Закону України «Про топографо0геодезичну і картографічну діяльність», Закону України «Про географічні назви», Постанови КМУ від 11.05.2006 року № 622 «Про затвердження Положення про Державний реєстр географічних назв». Рішення першої інстанції постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 06.12.2011 року, - скасоване, прокуророві відмовлено у задоволенні позову, і постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2012 року постанова апеляційної інстанції залишена без змін. Відповідач наполягає на тому, що обставини, встановлені судовим рішенням, не підлягають доказуванню та мають преюдиційне значення (т.1, а.с. 5-8).

Позиція сторін в судовому засіданні.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник Піщанської сільської ради звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність (т.1, а.с. 242).

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Сінцова Т.В. просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Рух по справі.

Ухвалою суду від 06 грудня 2022 року відмовлено прокуророві у задоволенні заяви про забезпечення позову (т.1, а.с.153-156).

Ухвалою суду від 13 квітня 2023 року відкрите загальне позовне провадження по справі (т.1, а.с. 162).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року ухвала Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2022 року, - залишена без змін (матеріали щодо оскарження цієї ухвали).

Ухвалою суду від 05 липня 2023 року відмовлено прокуророві у задоволенні заяви про забезпечення позову (т.1, а.с. 215-219).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року, - скасувано. Заяву Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову,- задоволено частково. Заборонено відповідачеві ОСОБА_1 , та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майноземельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1223285500:01:402:0033. В задоволенні іншої частині заяви, - відмовлено (матеріали апеляційного оскарження).

Ухвалою суду від 04 жовтня 2023 року призначено розгляд справи по суті (т.1, а.с. 226).

Фактичні обставини справи.

У відповідності до розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації від 19 березня 2008 року № 431 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради, згідно зі списком (а.с. 43-45).

Розпорядженням голови Новомосковської районної державної адміністрації від 15 липня 2008 року № 1148-р-08 «Про передачу земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Піщанської сільської ради» затверджено проект із землеустрою, передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки громадянам за рахунок земель запасу на території Піщанської сільської ради. Надано вказівку громадянам замовити виготовлення Державних актів на право власності на земельні ділянки (а.с. 46-48).

31 липня 2008 року на ім`я ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 381525, у відповідності до якого відповідач є власником земельної ділянки, площею 2,000 га, розташованої на території Піщанської сільської ради з цільовим призначеннямдля ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та права постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-08-126-02681. Кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:01:402:0033 (а.с. 49).

З листа Дніпропетровського обласного виробничого управління водного господарства від 31 серпня 2009 року № 1802/11 про надання інформації на запит органу досудового розслідування від 18 серпня 2009 року, вбачається, що Самарська затока - штучно утворений об`єкт в результаті затоплення заплави і першої надзапланової тераси р. Самара водами Дніпровського водосховища. В результаті затоплення в Самарській затоці штучно, незатоплені ділянки тераси утворили півострови, острови, підтоплені ґрунтовими водами, частково заболочені, зарослі вологолюбною рослинністю, застою води, відкладення річкових і прибережно річкових наносів. Штучно утворені острови в Самарській затоці належать до земель водного фонду. До таких штучно утворених островів в Самарській затоці належить і острів, на якому розташована земельна ділянка (а.с. 50-52).

Згідно з висновком Інституту проблем природокористування та екології НАН щодо статусу земельних ділянок, які відведені громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Новомосковського району, який 22 червня 2010 року затверджено директором Інституту проблем природокористування та екології НАН, територія, на якій передбачалося проведення комплексу робіт з меліоративного покращення земель і подальшим наданням їх у приватну власність для ведення особистого селянського господарства (городництво, пасовища, садівництво) розташована у північно-західній частині Самарської затоки (озеро імені Леніна) і за своїм статусом являє собою групу островів загальною площею близько 100 га. Група островів входить до складу території, яка зарезервована для подальшої організації об`єктів природно-заповідного фонду Дніпропетровської області. Рішенням сесії Дніпропетровської обласної ради «Про природно-заповідний фонд області» від 19 березня 2002 р. № 525-22/ХХІІІ на цій території планується створити об`єкт природно-заповідного фонду «Самарські плавні». На територіях, що зарезервовані для наступного заповідання об`єктів екологічної мережі (додаток до рішення Дніпропетровської обласної ради «Про внесення змін до рішення обласної ради від 22 березня 2006 року № 768-33/ІV «Про затвердження програми формування та розвитку національної екологічної мережі Дніпропетровської області на 2006-2015 роки»» № 576-19/V від червня 2009 року) забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан чи перешкоджає використанню за цільовим призначенням територій, що утворюють екологічну мережу, а саме порушення природних ландшафтів і поверхні ґрунту. Відповідно достатті 4 Водного кодексу Україниземлі, зайняті островами, належать до земель водного фонду. У постійне користування землі водного фонду надаються тільки водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. На островах, що розташовані у північно-західній частині Самарської затоки, розповсюджена деревна рослинність, яка формується окремими групами дерев (ясен звичайний або зелений, лох сріблястий, верба п`яти тичинкова, клен ясенелистий, тополя дельто листа, акація біла та ін.). Зі змісту висновку вбачається, що на висновок представлені, в тому числі: проект землеустрою № В06170708-017 (1\2) від 17 липня 2008 року щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Новомосковського району (частина 1), на 219 аркушах; проект землеустрою № В06170708-017 (2\2) від 17 липня 2008 року щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Новомосковського району (частина 2), на 236 аркушах (а.с. 53-69).

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2014 року провадження у кримінальній справі № 183/8071/13-к стосовно посадової особи заступника начальника районного відділу земельних ресурсів Дніпропетровської області , обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2ст. 364 КК України, -закрите, за відсутності в діянні складу злочину.

Вказаним судовим рішенням, що набрало законної сили встановлено, щоорганами досудового слідства посадова особа обвинувачувалася в тому, що він, будучи посадовою особою, призначеною наказом № 12-К від 01.04.2008 р.на посаду заступника начальника районного відділу земельних ресурсів Дніпропетровської області, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 12,тоді ж приступив до виконання своїх службових обов`язків. На підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації (РДА) № 859 від 27.06.2006 р. була затверджена оновлена конкурсна комісія з земельних питань, до складу якої, в тому числі, був включений начальник районного відділу земельних ресурсів, а за відсутності начальника відділу земельних ресурсів Новомосковського району, виконував обов`язки останнього, в тому числі на засіданнях конкурсної комісії при Новомосковській РДА. 29.02.2008 р. до Новомосковської РДА надійшли заяви 35 громадян України , в тому ОСОБА_1 про надання їм у власність земельних ділянок по 2,0 га кожному, в районі торгового павільйону «Маяк» і садового товариства «Троянда», для ведення особистого сільського господарства, на території Піщанської сільради Новомосковського району Дніпропетровської області. Після цього, відповідно до розпорядження голови Новомосковської РДА ОСОБА_2 , перераховані вище заяви громадян були направлені до відділу земельних ресурсів Новомосковського району для вивчення та подальшої передачі на розгляд конкурсної комісії. У зв`язку з тим, що в названий період часу начальник відділу земельних ресурсів Новомосковського району перебував у черговій відпустці, його обов`язки виконував заступник начальника зазначеної державної організації. Розглянувши зазначені заяви громадян, заступник начальника відділу земельних ресурсів, будучи службовою особою заступником начальника Новомосковського районного відділу земельних ресурсів і одночасно секретарем конкурсної комісії при Новомосковській РДА, усвідомлюючи той факт, що згідност. 58 Земельного кодексу України, землі, зайняті островами, належать до земель водного фонду, а відповідно дост. 59 Земельного кодексу України, землі водного фонду можуть передаватися громадянам лише на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, а також те, що передача земель водного фонду у власність кому-небудь, у тому числі для ведення особистого сільського господарства, заборонена, всупереч інтересам служби і держави, в порушення п.п. 2.8. і 2.9. своєї посадової інструкції прийняв протиправне рішення незаконно передати, зловживаючи своїм службовим становищем, землю трьох належних державі островів, загальною площею 70,0 га, що знаходяться в північно-західній частині Самарської затоки озера ім. В.І. Леніна, перерахованим вище громадянам України у власність для ведення особистого сільського господарства. 12.03.2008 р. в приміщенні Новомосковської РДА, за адресою: м.Новомосковськ, вул. Шевченка, 7, відбулося планове засідання конкурсної комісії з земельних питань, в ході якого обвинувачений, виступаючи в якості начальника районного відділу земельних ресурсів і одночасно секретарем зазначеної конкурсної комісії, доповів членам останньої про надходження до названої адміністрації вище перелічених заяв громадян, після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в порушення п. 2.9. своєї посадової інструкції та вимог земельного законодавства України, запропонував передати у власність даними громадянам земельні ділянки по 2,0 га кожному для ведення особистого сільського господарства, розташовані на островах озера ім. В.І. Леніна на території Піщанської сільради Новомосковського району Дніпропетровської області, в районі торгового павільйону «Маяк» і садового товариства «Троянда». При цьому, будучи фахівцем у галузі земельного законодавства України, а також згідно займаної посади зобов`язаним його дотримуватися, обвинувачений, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і бажаючи досягнення злочинного результату, нехтуючи своїми службовими обов`язками, навмисно не повідомив іншим членам конкурсної комісії, що згідност. 59 Земельного кодексу України, острови є землями водного фонду держави та надання даних земель у власність будь-кому для ведення особистого сільського господарства заборонено чинним законодавством, у зв`язку з чим вищевказані земельні ділянки не підлягали передачі у власність громадянам України. Після цього, за результатами розгляду заяв названих громадян, а також на підставі доповіді обвинуваченого, конкурсною комісією було прийнято рішення рекомендувати Новомосковській державній адміністрації передати у власність вище переліченим громадянам України, для ведення особистого сільського господарства 35 земельних ділянок, розміром по 2,0 га кожна, що знаходяться на 2 островах озера ім. В.І. Леніна, розташованих на території Піщанської сільради Новомосковського району Дніпропетровської області. В цей же день ОСОБА_3 , зловживаючи своїм службовим становищем, з метою подальшого надання до Новомосковської РДА, як секретар конкурсної комісії, підготував в електронному вигляді на службовій ПЕОМ, а після чого роздрукував і підписав протокол засідання конкурсної комісії № 132 від 12.03.2008 р., в якому вказав вищевказане рішення комісії про виділення даних земель, розташованих на островах. На підставі даного рішення конкурсної комісії, 19.03.2008 року начальником відділу земельних ресурсів Новомосковського району Бондарєвим М.М. було підготовлено розпорядження голови Новомосковської РДА № 431, щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаних земельних ділянок у власність громадянам України для ведення особистого сільського господарства на території Піщанської сільради Новомосковського району Дніпропетровської області. Наприкінці березня 2008 р. відповідно до заяв вищевказаних 35 громадян України та зазначеного розпорядження Новомосковської РДА № 431 від 19.03.2008 року, інженер-геодезист Новомосковського РКП БТІ «Інвентаризатор», діючи відповідно до встановленої процедури розробки названого проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для ведення особистого сільського господарства, провів заміри на місцевості запланованого до видачі земельної ділянки та визначив, що його площа становить 70,0 га, після чого склав проект акта вибору та обстеження даної земельної ділянки від 20.03.2008 року, який у подальшому мав бути розглянутий і підписаний представниками контролюючих органів Новомосковського району. Після цього при невстановлених обставинах названий проект акта вибору та обстеження даної земельної ділянки було передано ОСОБА_3 для розгляду та підпису. 20.03.2008 р. на виконання задуманого, діючи згідно з процедурою відведення землі, ОСОБА_3 , фактично не провівши візуальне обстеження земельної ділянки, запланованої до передачі у власність громадянам, тобто, діючи в порушення п. 2.8. своєї посадової інструкції та ст. 59 Земельного Кодексу України, зловживаючи своїм службовим становищем, підписав акт вибору та обстеження планованого до передачі у власність вказаної земельної ділянки, загальною площею 70,0 га, що містить відомості про факт нібито проведення ним його візуального обстеження, наявності з`єднання з сушею та придатності до подальшої передачі у власність громадянам для ведення особистого сільського господарства, після чого, як уповноважена особа, запевнив даний документ відбитком печатки відділу земельних ресурсів Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с. 110-114).

Крім того, судом досліджено протокол огляду від 02 червня 2010 року з додатками, протокол огляду від 19 травня 2011 року з додатками, проведених у справі № 183/8071/13-к за участю спеціалістів, з яких, у сукупності зі скріншотами відомостей ДЗК з зазначенням на ньому просторового розташування та геоданих земельної ділянки з кадастровим номером 1223285500:01:402:0033, співставлення геопросторового розташування земельної ділянки з кадастровим номером 1223285500:01:402:0033відповідно до відомостей ДЗК та вебпорталу kadastr.live, навігаційної програми GoogleEarth, відомостей про земельну ділянку 1223285500:01:402:0033 з Державного земельного кадастру вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1223285500:01:402:0033, розташована на островах озера ім. В.І. Леніна, що входять до групи островів у північно-західній частині Самарської затоки та відокремлена від берегової лінії водою (а.с. 78-109).

Надані протоколи огляду розцінюються судом, як достовірні та достатні, за змістом та формою відповідають вимогам процесуального законодавства, чинного на момент їх складення, внаслідок чого суд бере за належний доказ протокол огляду від 02 червня 2010 року з додатками, протокол огляду від 19 травня 2011 року з додатками.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 461/3675/17.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Згідно зі ст.ст. 7, 140Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Відповідно до ст.142Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, у тому числі, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Приписами ч. 5 ст.16Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У зв`язку з внесенням Законом України№ 1423-IXвід 28квітня 2021року змін до Земельного кодексу України, відповідно до п.п. «а» п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27 травня 2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук) та земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Таким чином, на час звернення з позовом, власником та розпорядником земельних ділянок водного фонду, розташованих за межами населеного пункту, у тому числі в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду місцевого значення є саме Піщанська сільська об`єднана територіальна громада в особі Піщанської сільської ради.

Статті 13 та 14Конституція України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5Земельного кодексуУкраїни (далі - ЗК України) завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на наведене, положення статті 1, частини першої статті 83, частини першої статі 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті14,19 Конституції України).

Також, згідно зі ст. ст. 3, 4 Водного кодексу Україниусі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води; природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

З вказаних статей вбачається, що водні об`єкти та землі водного фонду є національним багатством держави і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарногігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в водних ресурсах.

Усі водні об`єкти та землі водного фонду на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони протікають, та незалежно від права власності на них, становлять водний фонд та землі водного фонду України і перебувають під охороною держави. Водні об`єкти та землі водного фонду, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на землі водного фонду здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Відповідно до ст.41Конституції України та ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до ст.18ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами,які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Статтею 19ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст. 58 Земельного кодексу Українидо земель водного фонду належать а) землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Аналогічна норма передбачена такожст. 4 Водного кодексу України.

При цьому, положеннями ст.ст. 83, 84ЗК України в редакції, чинній на момент видачі Розпорядження № 1148-р-08 передбачалось, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: д) землі водного фонду, крім випадків,визначених цим Кодексом.

Статтею 59Земельного кодексуУкраїни установлено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Цією ж статтею встановлено вичерпний перелік видів функціонального використання земель водного фонду, для яких їх можуть передавати в користування громадян органи місцевого самоврядування та виконавчої влади.

Зокрема, землі водного фонду можуть передаватись в користування лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

З огляду на це, законом обмежено передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду, крім випадку передачі замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК України)

Статтею 22Земельного кодексуУкраїни визначено поняття земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання. Так, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Також, пунктом 3 вказаної статті передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Таким чином, вищевикладеними нормами законодавства не передбачено можливості відведення земель водного фонду для особистого селянського господарства, більш того, взагалі заборонено розорювання земель, садівництво та городництво.

Відповідно до ч. 1 ст.317Цивільного кодексуУкраїни права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно ізнормою ст. 319 ЦК Українивласник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 152 Земельного кодексу Українивизначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Так, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених устатті 59 ЗК України, а саме щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів.

Досліджені в судовому засіданні листи Дніпропетровського обласного виробничого управління водного господарства від 31 серпня 2009 року №1802/11, Висновок Інституту проблем природокористування та екології НАН, затверджений 22 червня 2010 року, у сукупності з розпорядженням Голови Новомосковської районної державної адміністрації від 15 липня 2008 року № 1148-р-08, протоколом огляду від 02 червня 2010 року з додатками, протоколом огляду від 19 травня 2011 року з додатками, скріншоти відомостей ДЗК, просторового розташування та геоданих земельної ділянки з кадастровим номером 1223285500:01:402:0029, постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2014 року, визначенням поняття острів, як частини суходолу, порівняно, невеликого розміру, оточеної з усіх сторін водою, свідчать, що земельна ділянка з кадастровим номером 1223285500:01:402:0029, розташована на островах озера ім. В.І. Леніна, що входять до групи островів у північно-західній частині Самарської затоки та відокремлена від берегової лінії водою, містять деревну рослинність, яка формується окремими групами дерев.

Таким чином, наданими прокурором та дослідженими судом доказами підтверджено той факт, що спірна земельна ділянка входить до складу групи земельних ділянок, оточених зі всіх сторін водою, тобто розташованих на острові, який не зайнятий лісами. При цьому, на момент прийняття розпорядження від 15 липня 2008 року № 1148-р-08, вказана земельна ділянка відносилась до державної власності та була земельною ділянкою водного фонду.

З огляду на викладене, виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак земельних ділянок водного фонду відповідач, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ділянка, яка знаходиться на острові, не є залісненою, належить до водного фонду та набуття приватної власності на неї є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому, ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексуУкраїни треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Вказана правова позиція наведена у висновках Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-71цс18), у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц) (провадження № 14-452цс18), у пункті 80 постанови від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та у пункті 96 постанови від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19)).

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Вказана правова позиція наведена у пунктах 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), пункті 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), пункті 97 постанови від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19)). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)). Відмова у задоволенні віндикаційного позову через обрання неналежного способу захисту не позбавляє позивача права заявити позов негаторний про повернення земельної ділянки водного фонду.

Відповідно до положень статей 391, 396ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Законний володілець земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права користування на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Цивільний оборот земельних ділянок водного фонду, є і був обмежений законодавчо з огляду зокрема на приписи статті 59, підпункту «ґ» частини четвертої статті 83 ЗК України.

Таким чином, у даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеномуст. 391 Цивільного кодексу Українидо фізичної особи з метою усунення перешкод, які ця фізична особа створює у користуванні та розпорядженні землями водного фонду шляхом повернення земельної ділянки її власнику Піщанській сільській територіальній громаді в особі уповноваженого органу Піщанської сільської ради.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 у справі №359/3373/16 дійшла до правових висновків, відповідно до яких рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу juranovitcuria - суд знає закони (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

При наданні оцінці рішенню органу державної влади суду виходить з того, що в силу положень діючих на момент прийняття Розпорядження від 15 липня 2008 року № 1148-р-08 статей 83, 84ЗК Україниіснувала прямо встановлена норма, яка забороняла передачу земельної ділянки водного фонду, яка не є залісненою, із державної або комунальної власності у приватну.

Таким чином, оскільки прокурором доведено факт належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, порушення інтересів держави в особі Піщанської сільської ради на момент подання позову, неможливість передачі розпорядженням Районної державної адміністрації спірної земельної ділянки, яка знаходиться на території острову та не є залісненою, у приватну власність зі зміною цільового призначення, належність способу захисту, суд приходить до висновку, що поданий позов підлягає задоволенню.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях називає навколишнє природне середовище такою цінністю, яка превалює над інтересами однієї особи (чи сім`ї), навіть якщо це стосується її приватного життя і власності. Так, у справі Hamer проти Бельгії (скарга № 21861/03) заявниці належав будинокв лісосмузі без отримання дозволу на будівництво. На неї був поданий позов до суду за зведення будинку з порушенням лісового законодавства. Суд вирішив, що заявниця повинна привести ділянку до його попереднього стану. Будинок було знесено примусово. Суд заявив, що навколишнє середовище являє собою цінність, у збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада. Економічні міркування і навіть право власності не повинні превалювати над екологічними проблемами, особливо коли з цього питання є прийняте чинне законодавство.

Вирішуючи вимоги позову в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу Україниземельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

За ч. 6 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ст.20Закону України«Про Державнийземельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Згідно з ч. 2 ст.21Закону України«Про Державнийземельний кадастр» відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: а) щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації;на підставі технічної документації із землеустрою - щодо інвентаризації земель; б) щодо виду цільового призначення в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки відповідно до комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту.

За змістом частини 1 статті 24, частини 4 статті 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр»державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У частині 10 статті 24Закону України«Про Державнийземельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 1223285500:01:402:0033, розташована на острові у північно-західній частині Самарської затоки, належить до земель водного фонду та, відповідно до положень ст. 4 Водного кодексу України, ст. ст. 58, 59, 84 Земельного кодексу України, з огляду на її цільове призначення, не передбачається можливості її відведення у приватну власність за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення, враховуючи висновок суду про неможливість її передачі у власність розпорядженням голови районної державної адміністрації та наявність підстав для її повернення на користь Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Піщанської сільської ради з незаконного володіння,- наявні підстави також і для скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, як належного способу захисту порушеного права разом із вимогою негаторного позову, оскільки таке скасування припиняє право володіння відповідача.

Крім того,з урахуваннямположень ст. 141 ЦПК України, враховуючи сплату прокурором при зверненні з позовом судового збору, задоволення позову, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати у справі, понесені позивачем при сплаті судового збору шляхом стягнення з відповідача судового збору, сплаченого при подачі позову та повернення позивачу надміру сплаченого судового збору.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст.81,82,141,142,259,263-265,268,265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду.

Усунути перешкоди у здійсненні Піщанською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 2 га, з кадастровим номером 1223285500:01:402:0033, шляхом її повернення на користь Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Піщанської сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 1223285500:01:402:0033 у Державному земельному кадастрі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 5165(п`ять тисяч сто шістдесят п`ять) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, ЄДРПОУ 02909938, місцезнаходження: проспект Дмитра Яворницького, 38, м.Дніпро, 49044.

Позивач Піщанська сільська рада, ЄДРПОУ 04338836, місцезнаходження: вул.Центральна, 4, с.Піщанка, Самарівський район, Дніпропетровська область, 51283.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О.В. Сорока.