Рішення

від 24.12.2024 по справі 320/7752/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 року м. Київ № 320/7752/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФІБІСТЕЙД»

доГоловного управління ДПС у Київській області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІБІСТЕЙД» (далі позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2022 № 0053630705;

- зобов`язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем, у розмірі 5469344,00 грн.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в акті перевірки пов`язує виявлені порушення з тим, що відсоток обсягу імпортних операцій склав у грудні 2021 року 99,9 відсотків. Проте з акту перевірки неможливо встановити, яким чином зазначений факт впливає на правомірність формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

При цьому, під час перевірки надано усі необхідні документи, які підтверджують реальність спірних господарських операцій, а саме: товарно-транспортні накладні, інвентаризаційний опис, митні декларації, платіжні доручення про оплату.

Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що під час проведення перевірки було встановлено, що позивач на підтвердження оплати товарів надав платіжні доручення. Проте кожне із наданих платіжних доручень заповнене всупереч вимогам для заповнення платіжних документів. З огляду на зазначене, надані позивачем докази оплати не можуть бути враховані контролюючим органом при перевірці, а тому у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість слід відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, якому наполягає на задоволенні позовних вимог та зазначає про безпідставність наведених у відзивах доводів

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

У зв`язку зі звільнення головуючого судді у відставку, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р. В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 справу прийнято до провадження та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті, викликано свідків, а також доручено Одеському окружному адміністративному суду допитати як свідка директора ПрАТ «Будіндустрія-2020».

У судовому засіданні 06.06.2024 суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 року визначено неможливість виконання судового доручення, оскільки суд здійснив всіх можливих заходів для виклику свідка, але свідок не з`явився.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Головне управління ДПС у Київській області провело документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІБІСТЕЙД» щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

Результати перевірки оформлено актом від 23.02.2022 № 2731/10-36-07-05/43164719, в якому встановлено порушення пунктів 200.4, 200.14 статті 200 Поадткового кодексу України, вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, та вимог Порядку заповнення платіжних доручень на сплату податків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 № 666, у зв`язку з чим відмовлено у бюджетному відшкодуванні на загальну суму 5469344,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки відповідач ухвалив податкове повідомлення-рішення від 15.06.2022 № 0053630705, яким відмовлено у праві на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за грудень 2021 року, у розмірі 5469344,00 грн.

Уважаючи указане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у статті 200 ПК України.

Так, згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Фібістейд» порушило вимоги Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, а також Порядку заповнення платіжних доручень на сплату податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів № 666 від 24.07.2015, у зв`язку чим відмовлено в бюджетному відшкодуванні на загальну суму 5469344,00 грн.

Суть порушення полягає в тому, що надані до перевірки платіжні доручення заповнені всупереч вимогам зазначених нормативно-правових актів, а тому не можуть бути враховані при перевірці та при визначенні права бюджетному відшкодуванні.

В акті перевірки відповідач не конкретизував, що саме порушено чи не заповнено у наданих до перевірки платіжних дорученнях. Представник відповідача у судовому засіданні також не зміг чітко відповісти на таке запитання.

Суд зауважує, що відповідно до принципів визначеності та передбачуваності правових наслідків, які мають дотримуватися контролюючі органи під час перевірок, останні повинні чітко та конкретно відображати в акті перевірки всі обставини, які вважають порушеннями з боку платника податків. У разі, якщо такі обставини (зокрема, нереальність господарських операцій) не наведені у відповідному акті, контролюючий орган не може в подальшому, під час судового розгляду, посилатися на нові або додаткові факти чи аргументи, які не були предметом дослідження під час перевірки та не відображені в акті перевірки.

Суд бере до уваги, що в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не міститься будь-яких висновків щодо фіктивності чи нереальності господарських операцій позивача або сумнівності походження товарів/послуг чи діяльності контрагентів. Навпаки, єдиною підставою для донарахувань (відмови у відшкодуванні) у межах перевірки визначено невідповідність платіжних доручень вимогам нормативних актів Міністерства фінансів. Із матеріалів справи та пояснень представника відповідача убачається, що вперше про нереальність операцій відповідач почав говорити лише під час судового розгляду, без обґрунтування цього факту належними доказами в акті перевірки.

При цьому суд наголошує, що в силу положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для вирішення спору є саме обставини, викладені в акті перевірки та підтверджені під час її проведення. Уся доказова база, що обґрунтовує спірні податкові зобов`язання чи відмову у відшкодуванні, має бути зібрана контролюючим органом саме в межах перевірки. Податковий орган не може після закінчення перевірки розширювати коло встановлених порушень або доповнювати висновки новими доказами чи посилатися на інші правові підстави, які не були відображені в акті перевірки. Така позиція узгоджується із засадами добросовісності й прозорості діяльності контролюючих органів, що передбачає чітке та повне викладення результатів перевірки в офіційному документі.

З огляду на викладене, аргументи відповідача про нібито «нереальність господарських операцій», наведені під час розгляду справи у суді, не можуть братися до уваги, оскільки не були зафіксовані в акті перевірки та не підтверджені відповідними доказами, належним чином дослідженими в процесі контролю. Порушення, на які посилається контролюючий орган, мають бути визначені виключно в межах перевірки.

Відтак, правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розглядається судом виключно у контексті встановлених в акті перевірки порушень дефектів платіжних доручень. Тоді як доводи відповідача щодо нереальності господарських операцій, за відсутності констатації таких фактів в акті перевірки є недопустимими під час розгляду справи у суді, оскільки не були підставою для ухвалення оскаржуваного рішення.

До перевірки, як і до матеріалів справи, надані платіжні доручення, що підтверджують оплату за поставлений товар сум зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, а саме: № 29 від 01.12.2021 на суму 1357140,27 грн, № 30 від 02.12.2021 на суму 685000,00 грн, №31 від 03.12.2021 на суму 258265,31 грн, № 32 від 03.12.2021 на суму 600000,00 грн, № 33 від 08.12.2021 на суму 1268776,00 грн, № 35 від 09.12.2021 на суму 388621,69 грн, № 34 від 09.12.2021 на суму 1285714,30 грн, № 37 від 10.09.2021 на суму 60000,00 грн, № 38 від 14.12.2021 на суму 200000,00 грн.

Як вже було зазначено вище, в акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено наявність платіжних доручень, що заповнені всупереч вимогам Порядку заповнення платіжних доручень на сплату податків, що затверджений наказом Міністерства фінансів № 666 від 24.07.2015 року, та не можуть бути враховані при перевірці та при бюджетному відшкодуванні. Але при цьому відповідачем не конкретизовано, що саме порушено чи не заповнено.

До перевірки були надані платіжні доручення з електронним цифровим підписом.

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

Вищевказані платіжні доручення містять всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами; призначення платежу, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Із змісту Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 вбачається, що електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

Статтею 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису, для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ.

При виконанні платіжних доручень банк проводить перевірку електронного підпису позивача та встановлює, що документ підписаний ЕЦП директора, тобто, банк ідентифікує особу підписанта, перевіряє та встановлює наявність всіх необхідних для платіжного доручення реквізитів та його відповідність вимогам чинного законодавства (наявні дата і номер, назва, код платника та номер його рахунку, код банку платника, назва, код одержувача платежу та номер його рахунку, код банку одержувача, сума цифрами, призначення платежу).

Таким чином, у даному випадку саме банк перевірив електронний підпис, перевірив цілісність, достовірність, авторство електронного документа на переказ та відповідність вимогам чинного законодавства України.

Пунктом 2.1. Інструкції передбачено, що розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів та їх реєстрів заповнюються згідно з вимогами, зазначеними в указівках щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та їх реєстрів (додаток 9) та відповідних главах цієї Інструкції.

Кожний документ, сформований в системі «Клієнт-Банк», повинен бути посвідчений шляхом накладення електронно-цифрового підпису. Після створення документу на нього накладається ЕЦП осіб, що мають право підпису фінансових документів згідно наявних в банку зразків підписів з відтиском печатки. Обмін інформацією між клієнтом та банком встановлюється у зашифрованому вигляді.

Платіжні доручення, подані до банку місять окрім того електронний цифровий підпис директора підприємства.

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувана. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа, яким є параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб`єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису. Сертифікат відкритого ключа (далі - сертифікат ключа) - документ, виданий центром сертифікації ключів, який засвідчує чинність і належність відкритого ключа підписувану. Сертифікати ключів можуть розповсюджуватися в електронній формі або у формі документа на папері та використовуватися для ідентифікації особи підписувана.

Розрахункові документи подані з порушенням - банк повертає їх без виконання.

Тобто, банк перевірив дешифрування та справжність електронних цифрових підписів, які на час підписання платіжних доручень були дійсними і сторонніх втручань в систему "Клієнт-Банк" не встановлено. Здійснена банком перевірка достовірності ЕЦП підтвердила, що платежі підписані легітимним цифровим підписом, що належить уповноваженому представнику позивача.

Крім того, фактична оплата підтверджується випискою з банківського рахунку з якого здійснювались відповідні платежі за період з 01.11.2021 до 31.12.2021.

Відповідно, висновки акту перевірки у наведеній частині судом визнаються безпідставними.

Разом з тим, суд зазначає про передчасність та помилковість позовних вимог щодо зобов`язання відповідача з огляду на положення пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, які зобов`язують контролюючий орган внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника лише на наступний робочий день після отримання, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили.

Зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податку.

Держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої, в даному випадку після вчинення контролюючим органом дій із внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника на наступний робочий день після отримання рішення суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили.

Зазначене правозастосування відповідає правовим висновкам викладеним Верховним Судом у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 320/6625/18, від 12 липня 2023 року у справі № 380/26122/21, від 25 жовтня 2024 року у справі № 380/14285/22.

Отже, станом на час вирішення цієї позовної вимоги у відповідача ще не виник обов`язок внести до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані за заявою позивача про повернення суми бюджетного відшкодування як такої, що є узгодженою.

А відтак, доводи позивача про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем, є помилковими.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору у розмірі 28 600,00 грн. Проте за позовну вимогу майнового характеру необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за вимогу немайнового характеру 1 розмір. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Таким чином, для обчислення суми судового збору необхідно враховувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом не безпосередньо на дату подання позову, а станом на 1 січня року, в якому позов подається. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2022 року становить 2481 гривні. Відповідно, з урахуванням задоволення лише позовних вимог майнового характеру, стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає лише сума у розмірі 24 810 гривень.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 15.06.2022 № 0053630705.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІБІСТЕЙД» (бул. Незалежності, 16, офіс 606/2, м. Бровари, Київська обл., 07400, ідентифікаційний номер 43164719) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151, ідентифікаційний номер 44096797) судовий збір у розмірі 24 810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн 00 коп.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.