Постанова

від 24.12.2024 по справі 280/7211/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/7211/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року (суддя Сацький Р.В.) в адміністративній справі №280/7211/24 за позовом Класичного приватного університету до Міністерства освіти та науки України про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 17.06.2024 року № 430-л Про результати позапланової перевірки Класичний приватний університет;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 22.07.2024 № 495-л Про результати позапланової перевірки Класичний приватний університет;

- визнати дії Міністерства освіти і науки України щодо обмеження можливості формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 - протиправними.

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України вчинити дії щодо відновлення надання Класичному приватному університету можливості формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач, всупереч положенням статті 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності, не дотримався процедури застосування до позивача крайнього заходу у вигляді анулювання ліцензії, оскільки не дав ліцензіату можливості усунути порушення ліцензійних умов через механізм тимчасового зупинення ліцензії. Позивач також зазначав те, що не дотримання позивачем нормативів, зазначених в пункті 13 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установ), про

що зазначено в Акті від 11.06.2024 № 10.3-12-61, Актах № 10.3-12-62, № 10.3-12-63 від 16.07.2024, не є порушенням чинного законодавства, оскільки згідно п. 24-2 ч. 2 ст. 32 Закону України Про вищу освіту заклади вищої освіти мають право самостійно встановлювати нормативи чисельності осіб, які навчаються, на одну посаду науково-педагогічного та наукового працівника. При цьому, пріоритетним є норма профільного закону, а саме - 24-2 ч. 2 ст. 32 Закону України Про вищу освіту, а не п. 13 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установ), який є підзаконним актом та звужує права автономії суб`єктів освітньої діяльності, що є прямим порушенням ч. 2 ст. 2 Закону України Про освіту. Позивач також посилався на те, що МОН України необґрунтовано та безпідставно обмежило можливість КПУ формувати в ЄДЕБО довідки про здобувачів освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року. При цьому, МОН України безпідставно заблокувало КПУ можливість формувати довідки про здобувачів освіти за даними ЄДЕБО на підставі інформації, що вже внесена та міститься в ЄДЕБО, тобто, тієї інформації, що вже пройшла верифікацію та згідно чинного законодавства має бути надана здобувачу освіти на його запит.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від16 жовтня 2024 року, позов задоволено в повному обсязі.

За наслідками розгляду справи судом першої інстанції, зокрема, зроблено такі висновки.

Суд дійшов висновку про те, що наказ від 22.07.2024 № 495-л Про результати позапланової перевірки Класичний приватний університет прийнятий МОН України з не дотриманням процедури передбаченої приписами ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності щодо анулювання ліцензії.

Такі висновки суд обгрунтував тим, що у відповідності до положень Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності рішення про анулювання ліцензії повністю або частково може бути прийнято на підставі акту про не усунення ліцензіатом, протягом строку повного або часткового зупинення дії ліцензії, виявлених порушень.

У спірному випадку відповідачем не було надано суду такого акту.

З цих підстав суд вказав на не дотримання процедури, передбаченої приписами ст.16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності щодо анулювання ліцензії позивача.

Суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність застосування відповідачем у спірних відносинах Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. № 261 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 2023 р. № 502), на підставі якого зроблено висновок про незабезпечення ліцензіатом відповідної кількості науково-педагогічних працівників, які мають науковий ступінь для здійснення керівництва науковою складовою кожної освітньо-наукової програми.

Такі висновки суд обгрунтував тим, що положення зазначеного Порядку суперечать приписам ст. 2, ч. 1 ст. 23 Закону України Про освіту, приписам п. 24-2 ч. 2 ст. 32 Закону України Про вищу освіту, якими встановлено певну автономію діяльності закладів освіти.

Суд дійшов висновку про те, що МОН України безпідставно заблокувало КПУ можливість формувати довідки про здобувачів освіти за даними ЄДЕБО на підставі інформації, що вже внесена та міститься в ЄДЕБО, тобто, тієї інформації, що вже пройшла верифікацію та згідно чинного законодавства має бути надана здобувачу освіти на його запит.

Такі висновки суд обгрунтував тим, що відповідачем не повідомлено те, якою нормою права він керувався при обмеженні позивачу можливості формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не правильно застосовано положення Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та не враховано того, що ст.7 цього Закону визначено те, що освітня діяльність ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальним законом Законом України «Про вищу освіту». У свою чергу, як зазначає відповідач, Законом України «Про вищу освіту» не передбачена процедура анулювання ліцензії, про яку зазначив суд першої інстанції, зробивши висновок про її не дотримання відповідачем. Відповідач також звертає увагу на те, що проведеним заходом контролю було, зокрема, встановлено перевищення позивачем ліцензійного обсягу, що є порушенням вимог Закону України «Про вищу освіту» та вимог Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності і є підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії. Також, відповідач висловлює свою незгоду з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності блокування ЄДЕБО, оскільки таке твердження зроблено з помилковим висновком про те, що подана позивачем інформація пройшла верифікацію. З цього приводу відповідач також зазначає, що особи, яких зараховано до КПУ понад ліцензійний обсяг, не набули статусу здобувача вищої освіти у визначений законодавством спосіб та не користуються відповідними правами, зокрема і правом на отримання довідки, яка формується за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти та має підтверджувати статус здобувача вищої освіти.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обгрунтованість.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 24.05.2024 заступником Міністра М. Винницьким подано Міністру освіти і науки О. Лісовому Доповідну записку стосовно проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у Класичному приватному університеті.

МОН України звернулось із листом Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 29.05.2024 № 1/9493-24 (копія міститься в матеріалах справи) до Кабінету Міністрів України з проханням надання доручення МОН України провести позапланову перевірку в Класичному приватному університеті в частині підготовки здобувачів вищої освіти та третьому (освітньо-науковому) рівні на підставі, що встановлена пунктом 7 абзацу четвертого частини третьої статті 19 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності.

Відповідно до доручення Прем`єр-міністра України від 05.06.2024 № 17199/1/1-24 (до листа МОН України від 29.05.2024 № 1/9493-24), Прем`єр-міністр України просив розглянути лист МОН України від 29.05.2024 № 1/9493-24 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 303 Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану та у разі потреби вжити необхідних заходів реагування.

06.06.2024 МОН України прийнято Наказ № 387-Л Про позапланову перевірку Класичний приватний університет.

11.06.2024 МОН України складено Акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню № 10.3-12-61.

Наказом МОН України від 17.06.2024 № 430-л Про результати позапланової перевірки Класичний приватний університет наказано КПУ з дня отримання цього наказу розробити заходи та упродовж 21 (двадцяти одного) календарного дня усунути порушення, виявлені під час позапланової перевірки щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню (у сфері вищої освіти), що зазначені в Акті від 11.06.2024 № 10.3-12-61, та про результати поінформувати МОН України.

21.06.2024 ректором Класичного приватного університету затверджено План заходів Класичного приватного університету щодо усунення недоліків, зазначених в акті від 11.06.2024 № 10.3-12-61, що складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню (у сфері вищої освіти).

02.07.2024 ректором Класичного приватного університету затверджено Звіт про виконання плану заходів Класичного приватного університету щодо усунення недоліків, зазначених в акті від 11.06.2024 № 10.3-12-61, що складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню (у сфері вищої освіти) станом на 02.07.2024.

03.07.2024 КПУ надіслано лист № 9056 Міністру освіти і науки України О. Лісовому щодо усунення частки недоліків та відтермінування усунення недоліків.

12.07.2024 МОН України прийнято Наказ № 479-Л Про позапланову перевірку Класичний приватний університет.

16.07.2024 МОН України складено Акт про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності №10.3-12-63.

Зокрема, в Акті МОН України про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності від 16.07.2024 № 10.3-12-63 зазначено, що протягом строку, установленого наказом Міністерства освіти і науки України від 17.06.2024 № 430-л Про результати позапланової перевірки Класичний приватний університет, КПУ порушення не усунув. А саме: 1.Ліцензіат провадить освітню діяльність з перевищенням ліцензованого обсягу на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти та за освітньо-науковими програмами Право спеціальності 081 Право та Правоохоронна діяльність спеціальності 262 Правоохоронна діяльність, що є порушенням вимог пункту 7 Ліцензійних умов, частини першої статті 24 Закону України Про вищу освіту та частини першої статті 43 Закону України Про освіту. Ліцензіат має ліцензію на здійснення освітньої діяльності на третьому освітньо-науковому рівні в обсязі: - на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти - 165 осіб на рік; - за освітньо-науковою програмою Право спеціальності 081 Право - 25 осіб на рік; - за освітньо-науковою програмою Правоохоронна діяльність спеціальності 262 Правоохоронна діяльність - 20 осіб на рік. Станом на момент перевірки фактичний контингент здобувачів вищої освіти на третьому (освітньо-науковому) рівні становить: - на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти - 328 осіб (початок навчання 2022 рік) та 3380 осіб (початок навчання 2023 рік); - за освітньо-науковою програмою Право спеціальності 081 Право - 46 осіб (початок навчання 2022 рік) та 52 особи (початок навчання 2023 рік); - за освітньо-науковою програмою Правоохоронна діяльність спеціальності 262 Правоохоронна діяльність - 26 осіб (початок навчання 2022 рік) та 4 особи (початок навчання 2023 рік). Коригування кількості здобувачів освіти на третьому (освітньо-науковому/освітньо-творчому) рівні вищої освіти шляхом приведення її у відповідність до встановленого ліцензійного обсягу не відбулося. Зокрема, відсутній наказ про скасування наказів Університету про зарахування здобувачів освіти на третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти. 2. Ліцензіат не забезпечив укладання трудових договорів (контрактів) з науково-педагогічними працівниками за результатами конкурсного відбору. У ліцензіата відсутні накази про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад, протоколи засідань конкурсної комісії, рішення вченої ради щодо обрання на посади науково-педагогічних працівників, що є порушенням вимог абзацу третього пункту 23 Ліцензійних умов. Проте, на виконання плану, заходів щодо, усунення порушень, зазначених у Акті від 11.06.2024 № 10.3-12-61, Університет наказом від 27.06.2024 № 77 оголосив конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників вищезазначеного закладу освіти. 3. Ліцензіат не забезпечив відповідну кількість науково-педагогічних працівників, які мають науковий ступінь для здійснення керівництва науковою складовою кожної освітньо-наукової програми. А саме, відповідно до пункту 13 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 261 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.2023 № 502) вчений, який є доктором наук, може здійснювати одночасне наукове керівництво не більше п`яти здобувачів, а вчений, який є доктором філософії (кандидатом наук) - не більше трьох здобувачів на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти. Отже при фактичному контингенті здобувачів вищої освіти на третьому (освітньо- науковому) рівні 4016 осіб має бути щонайменше 800 науково-педагогічних працівників з науковим ступенем. За даними ЄДЕБО загальна кількість науково-педагогічних працівників закладу освіти 258 осіб, що не відповідає вимогам пункту 35 Ліцензійних умов, що зафіксовані в акті, складеному за результатами проведення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктом господарювання вимог Ліцензійних умов, від 16 липня 2024 року № 10.3-12-62, та дають підставу вважати таким, що суб`єкт господарювання не виконав вимоги наказу Міністерства освіти і науки України від 17.06.2024 № 430-л Про результати позапланової перевірки Класичний приватний університет.

Наказом МОН України від 22.07.2024 № 495-л Про результати позапланової перевірки Класичний приватний університет анульовано ліцензії Класичний приватний університет на провадження освітньої діяльності: - на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти з ліцензованим обсягом 165 осіб (наказ МОН від 01.07.2021 № 81-л); - за освітньо-науковою програмою Право спеціальності 081 Право на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти з ліцензованим обсягом 25 осіб (наказ МОН від 19.04.2021 № 49-л); - за освітньо-науковою програмою Правоохоронна діяльність спеціальності 262 Правоохоронна діяльність на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти з ліцензованим обсягом 20 осіб (наказ МОН від 19.04.2021 № 49-л).

Вказані обставини стали підставою звернення позивачем з позовом до суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Так, відповідно до п.6 ч.1 ст.7 цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.

Отже, вказаною нормою права прямо передбачено те, що освітня діяльність ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.

У свою чергу, п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено поняття «ліцензування» - засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямований на забезпечення безпеки та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров`я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Виходячи із законодавчо визначеного поняття «ліцензування» можливо дійти висновку про те, що вказане поняття включає в собі усі аспекти державного регулювання ліцензованих видів діяльності, у тому числі, питання щодо анулювання виданих ліцензій для провадження тих чи інших видів діяльності.

Приймаючи до уваги положення п.6 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», з метою надання правової оцінки оскаржуваним наказам відповідача, необхідним є встановлення підстав для анулювання ліцензій, а також визначених для цього процедур, передбачених Законом України «Про вищу освіту», як спеціальним Законом, що визначає засади функціювання системи вищої освіти.

Вказане судом першої інстанції залишено без уваги, а висновок суду першої інстанції щодо не дотримання відповідачем процедури анулювання ліцензії, грунтується виключно на положеннях Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції на час виникнення спірних відносин) підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є:

1) заява закладу вищої освіти про анулювання власної ліцензії;

2) наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи;

3) акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти;

4) акт про повторне порушення закладом вищої освіти ліцензійних умов. Повторним порушенням закладом вищої освіти ліцензійних умов вважається вчинення протягом двох років з дня видання центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення хоча б однієї з вимог ліцензійних умов, щодо якої видавалося таке розпорядження;

5) акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих закладом вищої освіти разом із заявою про отримання ліцензії;

6) акт про відмову закладу вищої освіти у проведенні органом ліцензування перевірки;

7) несплата за видачу ліцензії;

8) відсутність провадження освітньої діяльності ліцензіатом на певному рівні вищої освіти або за певною освітньою програмою, що передбачає присвоєння професійної кваліфікації з професій, для яких запроваджено додаткове регулювання, протягом 365 днів.

Рішення про анулювання ліцензії приймається протягом 15 робочих днів з дня виникнення або встановлення підстав для анулювання ліцензії.

У разі анулювання ліцензії відповідно до пунктів 1, 3-5, 7, 8 цієї частини заклад вищої освіти втрачає право провадити освітню діяльність у сфері вищої освіти за певним рівнем вищої освіти або за певною освітньою програмою, що передбачає присвоєння професійної кваліфікації з професій, для яких запроваджено додаткове регулювання. У разі анулювання ліцензії відповідно до пунктів 2 і 6 цієї частини заклад вищої освіти втрачає право провадити всі види освітньої діяльності у сфері вищої освіти.

Отже, виходячи з вказаної норми права, акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти є підставою для анулювання ліцензії, в частині права провадити освітню діяльність у сфері вищої освіти за певним рівнем вищої освіти або за певною освітньою програмою.

При цьому, вказаною нормою права не визначено процедур, як передумови для прийняття рішення про анулювання ліцензії, про які зазначив суд першої інстанції та які передбачені Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

У спірному випадку встановлено, що 16.07.2024 відповідачем було складено Акт про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності №10.3-12-63.

У вказаному акті зазначено про порушення позивачем ліцензійних умов провадження освітньої діяльності.

Зокрема, в акті зазначено те, що Ліцензіат провадить освітню діяльність з перевищенням ліцензованого обсягу на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти та за освітньо-науковими програмами Право спеціальності 081 Право та Правоохоронна діяльність спеціальності 262 Правоохоронна діяльність, що є порушенням вимог пункту 7 Ліцензійних умов, частини першої статті 24 Закону України Про вищу освіту та частини першої статті 43 Закону України Про освіту.

Факт перевищення ліцензійного обсягу як і факт не усунення такого порушення позивачем не заперечувався.

В той же час, з цього приводу позивач зазначав те, що, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 за № 314 Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану, освітня діяльність у сфері вищої освіти в умовах воєнного стану може провадитись без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензій або інших результатів надання публічних послуг).

З цими обставинами позивач пов`язував можливість збільшення ліцензійного обсягу здобувачів освіти в період дії воєнного стану.

Надаючи оцінку такій позиції позивача, з якою погодився суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у постанові Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 за № 314 Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану (набрала чинності з 19.03.2022) зазначено - відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінет Міністрів України постановляє установити, що: 1) у період воєнного стану право на провадження господарської діяльності може набуватися суб`єктами господарювання на підставі безоплатного подання до органів ліцензування, дозвільних органів та суб`єктів надання публічних (електронних публічних) послуг декларації про провадження господарської діяльності (далі - декларація), що містить відомості згідно з додатком 1, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензій або інших результатів надання публічних послуг), крім видів господарської діяльності за переліком згідно з додатком 2.

Органи ліцензування, дозвільні органи та суб`єкти надання публічних (електронних публічних) послуг формують та ведуть переліки поданих декларацій.

У спірному випадку встановлено, що Класичний приватний університет не звертався до органу ліцензування про провадження господарської діяльності без отримання дозвільних документів. У зв`язку з чим його посилання на положення постанови КМУ №314, як на виправдання перевищення ліцензійного обсягу, є безпідставним.

Іншим порушенням Ліцензійних умов, яке не було усунуто позивачем на вимогу відповідача, є не забезпечення позивачем (Ліцензіатом) відповідної кількості науково-педагогічних працівників, які мають науковий ступінь для здійснення керівництва науковою складовою кожної освітньо-наукової програми.

Натомість, в цьому випадку позивач заперечував наявність такого порушення і його заперечення, з якими погодився суд першої інстанції, полягали в неправомірності застосування відповідачем у спірних відносинах Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. № 261 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 2023 р. № 502), оскільки положення зазначеного Порядку суперечать приписам ст. 2, ч. 1 ст. 23 Закону України Про освіту, приписам п. 24-2 ч. 2 ст. 32 Закону України Про вищу освіту, якими встановлено певну автономію діяльності закладів освіти.

Не ставляючи під сумнів аргументи позивача як і висновки суду першої інстанції про те, що приписам ст. 2, ч. 1 ст. 23 Закону України Про освіту, п. 24-2 ч. 2 ст. 32 Закону України Про вищу освіту встановлено певну автономію діяльності закладів освіти, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що а ні Закон України «Про освіту», а ні Закон України «Про вищу освіту» не визначає кількість науково-педагогічних працівників, які мають науковий ступінь для здійснення керівництва науковою складовою кожної освітньо-наукової програми у закладі вищої освіти. Таку кількість визначено саме Порядком підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. № 261, яким встановлено максимально можливе одночасне здійснення наукового консультування (керівництва) одним вченим кількості здобувачів освіти.

Таким чином, оскільки Закон України «Про освіту» та Закон України «Про вищу освіту» не визначають кількості науково-педагогічних працівників, то твердження позивача і висновки суду першої інстанції про те, що положення наведеного Порядку суперечать ст. 2, ч. 1 ст. 23 Закону України Про освіту, приписам п. 24-2 ч.2 ст.32 Закону України Про вищу освіту є безпідставними.

При цьому, передбачена п. 24-2 ч. 2 ст.32 Закону України Про вищу освіту можливість закладу освіти самостійно встановлювати нормативи чисельності осіб, які навчаються, на одну посаду науково-педагогічного та наукового працівника, не означає того, що такий норматив може бути меншим, ніж визначений Порядком №261.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позивачем допущено порушення вимог Ліцензійних умов, в частині не забезпечення відповідної кількості науково-педагогічних працівників, які мають науковий ступінь для здійснення керівництва науковою складовою кожної освітньо-наукової програми.

Отже, встановлені відповідачем порушення Ліцензійних умов, які не були усунуті позивачем, що зафіксовано актом №10.3-12-63 від 16.07.2024, були правовою підставою для видання відповідачем оскаржуваного наказу про анулювання ліцензії.

Стосовно висновків суду першої інстанції, які стали підставою для задоволення позовних вимог щодо неправомірності обмеження доступу до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України Про освіту у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України Про освіту держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових. Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом. Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних", "Про авторське право і суміжні права" та "Про публічні електронні реєстри".

За ч. 6 ст. 74 Закону України Про освіту суб`єктами ведення Електронної бази є: держатель та адміністратор Електронної бази; органи управління у сфері освіти; суб`єкти освітньої діяльності; підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління держателя Електронної бази. Анулювання доступу суб`єкта ведення до Електронної бази здійснюється у разі припинення виконання суб`єктом ведення своїх функцій, припинення суб`єкта ведення та в інших випадках, визначених законом. Тимчасове блокування держателем Електронної бази доступу суб`єкта ведення до Електронної бази здійснюється у випадках несанкціонованого втручання в роботу Електронної бази, виявлення кіберзагроз, кіберінцидентів і кібератак, а також ризиків настання таких подій.

Як зазначено у п. 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 08 червня 2018 року № 620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2018 р. за № 1132/32584, це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України Про освіту (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 08 червня 2018 року №620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2018 р. за № 1132/32584, головним призначенням ЄДЕБО є забезпечення фізичних та юридичних осіб інформацією в галузі освіти.

Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 08 червня 2018 року № 620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2018 р. за № 1132/32584, уповноважений суб`єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

За абз.1 п. 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.

У спірному випадку позивач стверджував те, що МОН України безпідставно заблокувало КПУ можливість формувати довідки про здобувачів освіти за даними ЄДЕБО на підставі інформації, що вже внесена та міститься в ЄДЕБО, тобто, тієї інформації, що вже пройшла верифікацію та згідно чинного законодавства має бути надана здобувачу освіти на його запит.

Погоджуючись з такими аргументами позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не повідомлено те, якою нормою права він керувався при обмеженні позивачу можливості формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, які стали підставою для задоволення позову в цій частині заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з п. 3 розділу ІІІ Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 08 червня 2018 року №620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2018 р. за № 1132/32584, у разі порушення встановленого строку під час внесення інформації уповноважений суб`єкт, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО, додатково вносить до ЄДЕБО інформацію про причини такого порушення з накладенням кваліфікованого електронного підпису керівника. Якщо порушення встановленого строку становить більше 30 календарних днів, внесення інформації до ЄДЕБО здійснюється за погодженням розпорядника ЄДЕБО, сформованим у ЄДЕБО з накладенням кваліфікованого електронного підпису відповідального працівника розпорядника ЄДЕБО за результатами розгляду причин порушення строку.

У спірному випадку відповідачем в апеляційній скарзі наведено інформацію, яка з огляду на відзив на апеляційну скаргу не заперечується позивачем, згідно якої КПУ у 2024 році до ЄДЕБО внесено інформацію щодо здобувачів освіти з датами початку навчання в період з 10.10.2017 по 26.12.2023.

Тобто, вказану інформацію внесено з порушенням строків, встановлених п. 3 розділу ІІІ Положення про ЄДЕБО, при цьому, погодження розпорядника ЄДЕБО позивачем отримано не було. Протилежного позивачем суду не доведено.

Отже, аргументи позивача, з якими погодився суд першої інстанції щодо того, що внесена до ЄДЕБО інформація пройшла верифікацію, у зв`язку з чим має бути надана здобувачу освіти на його запит, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім цього, суд погоджується і з позицією відповідача про те, що особи, які зараховані понад ліцензований обсяг, не можуть вважатися такими, що набули статусу здобувачів вищої освіти, а відповідно не можуть користуватися і правом щодо отримання довідки, яка формується за даними ЄДЕБО.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про вищу освіту» ліцензія на провадження освітньої діяльності надається рішенням органу ліцензування про надання суб`єкту господарювання права на провадження освітньої діяльності на певному рівні вищої освіти в межах ліцензованого обсягу або на провадження освітньої діяльності за освітньою програмою, що передбачає присвоєння професійної кваліфікації з професій, для яких запроваджено додаткове регулювання, в межах визначеного для такої програми ліцензованого обсягу додатково до ліцензованого обсягу на відповідному рівні.

Ліцензований обсяг встановлюється на певному рівні вищої освіти або для певної освітньої програми, що передбачає присвоєння професійної кваліфікації з професій, для яких запроваджено додаткове регулювання, і визначає максимальну сумарну кількість здобувачів вищої освіти, які можуть протягом одного календарного року вступити на навчання до закладу вищої освіти, бути поновлені у ньому або переведені до нього з інших закладів вищої освіти для здобуття вищої освіти відповідного рівня, або за відповідною освітньою програмою.

Підпунктом 7 частині 1 статті 1 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Згідно із п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про вищу освіту» здобувачі вищої освіти - особи, які навчаються у закладі вищої освіти на певному рівні вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня і кваліфікації.

Отже, виходячи з законодавчо визначеного поняття «заклад вищої освіти», умов функціювання такого закладу - на підставі виданої ліцензії на провадження освітньої діяльності, з дотриманням закладом вищої освіти встановленого ліцензійного обсягу, можливо стверджувати те, що особи, які зараховані понад ліцензований обсяг, не можуть вважатися такими, що набули статусу здобувачів вищої освіти у визначений законодавством спосіб та не користуються відповідними правами, зокрема і правом на отримання довідки, яка формується за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти та має підтверджувати статус здобувача вищої освіти.

Також, з приводу заявлених позивачем вимог щодо доступу до ЄДЕБО, слід звернути увагу на те, що в цій частині заявлені вимоги фактично обгрунтовані неможливістю здобувачів освіти отримати довідки за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560. Тобто, довідок необхідних для вирішення питання здобувачами освіти про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Отже, з наведеного позивачем обгрунтування вбачається, що в цій частині позов фактично заявлено не з метою захисту прав чи законних інтересів позивача, а в інтересах інших осіб здобувачів освіти, які не позбавлені можливості самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

Тобто, в цій частині заявлених вимог, не можливо стверджувати те, що діями відповідача порушені права позивача, які б підлягали судовому захисту.

Посилання представника позивача в судовому засіданні на те, що умови укладених із здобувачами освіти договорів передбачають надання інформація з ЄДЕБО (довідки) навчальним закладом, не змінюють вказаних обставин, оскільки у будь-якому випадку такі довідки стосуються прав та інтересів саме здобувачів освіти, а не навчального закладу.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року в адміністративній справі №280/7211/24 скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позову Класичному приватному університету відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини проголошено 24.12.2024

Постанова складена у повному обсязі 25.12.2024

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк