Постанова від 05.08.2025 по справі 280/7211/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2025 року

м. Київ

справа №280/7211/24

адміністративне провадження № К/990/2981/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Класичного приватного університету

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 (головуючий суддя Семененко Я.В., судді Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.)

у справі №280/7211/24

за позовом Класичного приватного університету

до Міністерства освіти та науки України

про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:

1. Класичний приватний університет (далі - позивач, КПУ) звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти та науки України (далі - відповідач, МОН України) про:

- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства освіти і науки України від 17.06.2024 № 430-Л «Про результати позапланової перевірки «Класичний приватний університет»;

- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства освіти і науки України від 22.07.2024 № 495-л «Про результати позапланової перевірки «Класичний приватний університет»;

- визнання дій Міністерства освіти і науки України щодо обмеження можливості формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 протиправними;

- зобов`язання Міністерства освіти і науки України вчинити дії щодо відновлення Класичному приватному університету можливості формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

1.1. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, всупереч положенням статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», не дотримався процедури застосування до позивача крайнього заходу у вигляді анулювання ліцензії, оскільки не дав ліцензіату можливості усунути порушення ліцензійних умов через механізм тимчасового зупинення ліцензії.

1.2. Оскільки на період воєнного стану провадження господарської діяльності може здійснюватися суб`єктами господарювання взагалі без отримання дозвільних документів (ліцензії), здійснення позивачем освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти в тому обсязі, в якому провадиться, не є порушенням чинного законодавства.

1.3. Встановлення відповідності результатів навчання здобувачів вищої освіти на третьому (освітньо-науковому) рівні вимогам освітньої програми буде відбуватися на підставі публічного захисту наукових досягнень у формі дисертації через 4 роки навчання. Саме за результатами визначеної законодавством процедури атестації у передбачені законом терміни буде встановлено успішність чи не успішність навчання.

1.4. Недотримання позивачем нормативів, зазначених в пункті 13 «Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установ)», про що зазначено в Акті від 11.06.2024 № 10.3-12-61, актах № 10.3-12-62, № 10.3-12-63 від 16.07.2024, не є порушенням чинного законодавства, оскільки згідно з пунктами 24-2 частини 2 статті 32 Закону України «Про вищу освіту» заклади вищої освіти мають право самостійно встановлювати нормативи чисельності осіб, які навчаються, на одну посаду науково-педагогічного та наукового працівника. При цьому, пріоритетним є норма профільного закону, а саме - пункту 24-2 частини 2 статті 32 Закону України «Про вищу освіту», а не пункту 13 «Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установ)», який є підзаконним актом та звужує права автономії суб`єктів освітньої діяльності, що є прямим порушенням частини 2 статті 2 Закону України «Про освіту».

1.5. Всупереч нормам чинного законодавства, МОН України необґрунтовано та безпідставно обмежило можливість КПУ формувати в ЄДЕБО довідки про здобувачів освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024. При цьому, МОН України безпідставно заблокувало КПУ можливість формувати довідки про здобувачів освіти за даними ЄДЕБО на підставі інформації, що вже внесена та міститься в ЄДЕБО, тобто, тієї інформації, що вже пройшла верифікацію та згідно чинного законодавства має бути надана здобувачу освіти на його запит.

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2024 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства освіти і науки України від 17.06.2024 № 430-Л «Про результати позапланової перевірки «Класичний приватний університет».

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства освіти і науки України від 22.07.2024 № 495-л «Про результати позапланової перевірки «Класичний приватний університет».

Визнано дії Міністерства освіти і науки України щодо обмеження можливості формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 - протиправними.

Зобов`язано Міністерство освіти і науки України вчинити дії щодо відновлення надання Класичному приватному університету можливості формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

2.1. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ від 22.07.2024 № 495-л Про результати позапланової перевірки Класичного приватного університету прийнятий МОН України з недотриманням процедури передбаченої приписами статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» щодо анулювання ліцензії. Такі висновки суд обґрунтував тим, що у відповідності до положень Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» рішення про анулювання ліцензії повністю або частково може бути прийнято на підставі акта про не усунення ліцензіатом, протягом строку повного або часткового зупинення дії ліцензії, виявлених порушень. У спірному випадку відповідачем не було надано суду такого акта. Відтак, суд вказав на недотримання процедури, передбаченої приписами статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» щодо анулювання ліцензії позивача.

2.2. Суд першої інстанції також дійшов висновку про неправомірність застосування відповідачем у спірних відносинах Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 261 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.2023 № 502), на підставі якого зроблено висновок про незабезпечення ліцензіатом відповідної кількості науково-педагогічних працівників, які мають науковий ступінь для здійснення керівництва науковою складовою кожної освітньо-наукової програми. Такі висновки суд обґрунтував тим, що положення зазначеного Порядку суперечать приписам статті 2, частини 1 статті 23 Закону України «Про освіту», приписам пункту 24-2 частини 2 статті 32 Закону України «Про вищу освіту», якими встановлено певну автономію діяльності закладів освіти.

2.3. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що МОН України безпідставно заблокувало КПУ можливість формувати довідки про здобувачів освіти за даними ЄДЕБО на підставі інформації, що вже внесена та міститься в ЄДЕБО, тобто, тієї інформації, що вже пройшла верифікацію та згідно чинного законодавства має бути надана здобувачу освіти на його запит. Такі висновки суд обґрунтував тим, що відповідачем не повідомлено, якою нормою права він керувався при обмеженні позивачу можливості формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2024 скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

3.1. Ухвалюючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, як освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції на час виникнення спірних відносин) підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є, зокрема, акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти. Оскільки позивач не виконав розпорядження про усунення порушення ліцензійних умов, рішення про анулювання ліцензії відповідачем прийнято правомірно.

3.2. Порушення законодавства у сфері ліцензування освітньої діяльності, щодо усунення яких приймалося розпорядження відповідачем, суд апеляційної інстанції вважав встановленими.

3.3. Виходячи із законодавчо визначеного поняття «заклад вищої освіти», умов функціювання такого закладу - на підставі виданої ліцензії на провадження освітньої діяльності, з дотриманням закладом вищої освіти встановленого ліцензійного обсягу, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що особи, які зараховані понад ліцензований обсяг, не можуть вважатися такими, що набули статусу здобувачів вищої освіти у визначений законодавством спосіб та не користуються відповідними правами, зокрема і правом на отримання довідки, яка формується за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти та має підтверджувати статус здобувача вищої освіти. Крім того цей суд вказав, що заявлені у цій частині вимоги фактично обґрунтовані неможливістю здобувачів освіти отримати довідки за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560. Тобто, довідок необхідних для вирішення питання здобувачами освіти про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відтак з наведеного позивачем обґрунтування вбачається, що в цій частині позов фактично заявлено не з метою захисту прав чи законних інтересів позивача, а в інтересах інших осіб - здобувачів освіти, які не позбавлені можливості самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

4. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:

4.1. 24.05.2024 заступником Міністра М. Винницьким подано Міністру освіти і науки О. Лісовому Доповідну записку стосовно проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у Класичному приватному університеті. МОН України звернулось із листом Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 29.05.2024 № 1/9493-24 до Кабінету Міністрів України з проханням надання доручення МОН України провести позапланову перевірку в Класичному приватному університеті в частині підготовки здобувачів вищої освіти та третьому (освітньо-науковому) рівні на підставі, що встановлена пунктом 7 абзацу 4 частини 3 статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

4.2. Відповідно до доручення Прем`єр-міністра України від 05.06.2024 № 17199/1/1-24 (до листа МОН України від 29.05.2024 № 1/9493-24), Прем`єр-міністр України просив розглянути лист МОН України від 29.05.2024 № 1/9493-24 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану та у разі потреби вжити необхідних заходів реагування. 06.06.2024 МОН України прийнято Наказ № 387-Л Про позапланову перевірку Класичний приватний університет.

4.3. 11.06.2024 МОН України складено Акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню № 10.3-12-61. Наказом МОН України від 17.06.2024 № 430-л Про результати позапланової перевірки Класичний приватний університет наказано КПУ з дня отримання цього наказу розробити заходи та упродовж 21 (двадцяти одного) календарного дня усунути порушення, виявлені під час позапланової перевірки щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню (у сфері вищої освіти), що зазначені в Акті від 11.06.2024 № 10.3-12-61, та про результати поінформувати МОН України.

4.4. 21.06.2024 ректором Класичного приватного університету затверджено План заходів Класичного приватного університету щодо усунення недоліків, зазначених в акті від 11.06.2024 № 10.3-12-61, що складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню (у сфері вищої освіти).

02.07.2024 ректором Класичного приватного університету затверджено Звіт про виконання плану заходів Класичного приватного університету щодо усунення недоліків, зазначених в акті від 11.06.2024 № 10.3-12-61, що складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню (у сфері вищої освіти) станом на 02.07.2024.

03.07.2024 КПУ надіслано лист № 9056 Міністру освіти і науки України О. Лісовому щодо усунення частки недоліків та відтермінування усунення недоліків.

4.5. 12.07.2024 МОН України прийнято Наказ № 479-Л Про позапланову перевірку Класичний приватний університет.

16.07.2024 МОН України складено Акт про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності №10.3-12-63.

Зокрема, в Акті МОН України про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності від 16.07.2024 № 10.3-12-63 зазначено, що протягом строку, установленого наказом Міністерства освіти і науки України від 17.06.2024 № 430-л Про результати позапланової перевірки Класичний приватний університет, КПУ порушення не усунув. А саме:

1) Ліцензіат провадить освітню діяльність з перевищенням ліцензованого обсягу на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти та за освітньо-науковими програмами Право спеціальності 081 Право та Правоохоронна діяльність спеціальності 262 Правоохоронна діяльність, що є порушенням вимог пункту 7 Ліцензійних умов, частини 1 статті 24 Закону України «Про вищу освіту» та частини 1 статті 43 Закону України «Про освіту». Ліцензіат має ліцензію на здійснення освітньої діяльності на третьому освітньо-науковому рівні в обсязі: - на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти - 165 осіб на рік; - за освітньо-науковою програмою Право спеціальності 081 Право - 25 осіб на рік; - за освітньо-науковою програмою Правоохоронна діяльність спеціальності 262 Правоохоронна діяльність - 20 осіб на рік. Станом на момент перевірки фактичний контингент здобувачів вищої освіти на третьому (освітньо-науковому) рівні становить: - на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти - 328 осіб (початок навчання 2022 рік) та 3380 осіб (початок навчання 2023 рік); - за освітньо-науковою програмою Право спеціальності 081 Право - 46 осіб (початок навчання 2022 рік) та 52 особи (початок навчання 2023 рік); - за освітньо-науковою програмою Правоохоронна діяльність спеціальності 262 Правоохоронна діяльність - 26 осіб (початок навчання 2022 рік) та 4 особи (початок навчання 2023 рік). Коригування кількості здобувачів освіти на третьому (освітньо-науковому/освітньо-творчому) рівні вищої освіти шляхом приведення її у відповідність до встановленого ліцензійного обсягу не відбулося. Зокрема, відсутній наказ про скасування наказів Університету про зарахування здобувачів освіти на третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

2) Ліцензіат не забезпечив укладання трудових договорів (контрактів) з науково-педагогічними працівниками за результатами конкурсного відбору. У ліцензіата відсутні накази про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад, протоколи засідань конкурсної комісії, рішення вченої ради щодо обрання на посади науково-педагогічних працівників, що є порушенням вимог абзацу 3 пункту 23 Ліцензійних умов. Проте, на виконання плану, заходів щодо, усунення порушень, зазначених у Акті від 11.06.2024 № 10.3-12-61, Університет наказом від 27.06.2024 № 77 оголосив конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників вищезазначеного закладу освіти.

3) Ліцензіат не забезпечив відповідну кількість науково-педагогічних працівників, які мають науковий ступінь для здійснення керівництва науковою складовою кожної освітньо-наукової програми. А саме, відповідно до пункту 13 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 261 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.2023 № 502) вчений, який є доктором наук, може здійснювати одночасне наукове керівництво не більше п`яти здобувачів, а вчений, який є доктором філософії (кандидатом наук) - не більше трьох здобувачів на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти. Отже при фактичному контингенті здобувачів вищої освіти на третьому (освітньо- науковому) рівні 4016 осіб має бути щонайменше 800 науково-педагогічних працівників з науковим ступенем. За даними ЄДЕБО загальна кількість науково-педагогічних працівників закладу освіти 258 осіб, що не відповідає вимогам пункту 35 Ліцензійних умов, що зафіксовані в акті, складеному за результатами проведення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктом господарювання вимог Ліцензійних умов, від 16.07.2024 № 10.3-12-62, та дають підставу вважати таким, що суб`єкт господарювання не виконав вимоги наказу Міністерства освіти і науки України від 17.06.2024 № 430-л Про результати позапланової перевірки Класичний приватний університет.

4.6. Наказом МОН України від 22.07.2024 № 495-л Про результати позапланової перевірки Класичний приватний університет анульовано ліцензії Класичний приватний університет на провадження освітньої діяльності:

на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти з ліцензованим обсягом 165 осіб (наказ МОН від 01.07.2021 № 81-л);

за освітньо-науковою програмою Право спеціальності 081 Право на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти з ліцензованим обсягом 25 осіб (наказ МОН від 19.04.2021 № 49-л);

за освітньо-науковою програмою Правоохоронна діяльність спеціальності 262 Правоохоронна діяльність на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти з ліцензованим обсягом 20 осіб (наказ МОН від 19.04.2021 № 49-л).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу.

5. Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, Класичний приватний університет звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2024.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України).

5.2. Зокрема, Класичний приватний університет зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у зв`язку із застосуванням судом частини 4 статті 32 Закону України «Про вищу освіту» без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 640/22679/20 та від 05 .04.2023 у справі № 640/7985/21.

5.3. Також позивач вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у зв`язку із відступленням цим судом від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №200/7428/21 щодо застосування статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а саме - недотримання суб`єктом владних повноважень процедури застосування крайнього заходу у вигляді анулювання ліцензії, без надання можливості ліцензіату усунути порушення ліцензійних умов.

5.4. Ще однією підставою скасування постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024, зазначеною особою, яка подала касаційну скаргу, є відступлення судом апеляційної інстанції від правових висновків Верховного Суду щодо «якості закону», викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 492/446/15-а, та «принципу правової визначеності», викладеного у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №911/1521/18.

6. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому Міністерство освіти і науки України просить відмовити в її задоволенні, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 залишити без змін. Мотивами заперечень вказує на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права при постановленні оскарженого судового рішення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції.

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), у відповідності до яких Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин, щодо яких виник спір.

9. Питання щодо ліцензування освітньої діяльності врегульовано Законами України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (далі - Закон № 1556-VII) та «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII (далі - Закон № 222-VIII).

10. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону № 222-VIII ліцензуванню підлягає освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.

А за частинами 1 та 9 статті 9 цього ж Закону ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її отримання - відповідати ліцензійним умовам.

Вимоги ліцензійних умов мають бути обумовлені особливостями провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та включають, зокрема, кадрові вимоги щодо: мінімальної кількості працівників за окремими посадами (у разі якщо це зумовлено особливостями провадження певного виду господарської діяльності, встановлюються вимоги щодо наявності у певних працівників відповідної освіти, кваліфікації та (або) стажу роботи, зокрема у фізичних осіб - підприємців, мінімальної частки кваліфікованих працівників за певними посадами, які уклали трудові договори з ліцензіатом); даних про наявність трудових договорів з усіма найманими працівниками.

11. Відповідно до частин 1-3 статті 6 Закону № 222-VIII орган ліцензування видає ліцензії на право здійснення видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону.

Види господарської діяльності, на здійснення яких державний колегіальний орган видає ліцензії, встановлюються цим Законом.

Орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності, зокрема, отримує та розглядає заяву з документами, а також повідомлення, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, і за результатом їх розгляду приймає рішення про: залишення заяви без розгляду; видачу ліцензії або відмову у видачі ліцензії; переоформлення ліцензії; зупинення дії ліцензії повністю або частково; відновлення дії ліцензії повністю або частково; анулювання ліцензії повністю або частково; розширення або звуження провадження виду господарської діяльності ліцензіатом; видачу інших документів, визначених законом, що стосуються повноважень органу ліцензування.

Рішення органу ліцензування оформлюються організаційно-розпорядчими актами за підписом керівника органу або його заступника згідно з розподілом повноважень.

12. Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

13. Згідно з частинами 2 та 3 статті 19 Закону № 222-VIII контроль за наявністю у суб`єктів господарювання ліцензій здійснюють державні органи, на які згідно із законом покладено функції контролю за наявністю ліцензій.

Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування, крім Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка здійснює контроль відповідно до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Позапланові перевірки додержання ліцензіатами ліцензійних умов проводяться на підставах: 1) виявлення в документах, що подаються ліцензіатом до органу ліцензування згідно із цим Законом, інформації, що вказує на недотримання ним ліцензійних умов, - з метою перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов у відповідній частині; 2) виявлення у державних інформаційних ресурсах (паперових або електронних) інформації, що свідчить про порушення ліцензіатом ліцензійних умов або не узгоджується з інформацією, що подається ліцензіатом органу ліцензування відповідно до вимог цього Закону, - з метою перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов у відповідній частині або перевірки достовірності відповідної інформації; 3) розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, виданого за результатами проведення заходу державного нагляду (контролю), - з метою перевірки його виконання; 4) обґрунтованого звернення фізичної особи, фізичної особи - підприємця, юридичної особи про те, що внаслідок порушення ліцензіатом ліцензійних умов такій особі (особам) було завдано матеріальної шкоди або порушено її (їхні) законні права чи інтереси, - з метою перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов у відповідній частині; 5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю) про виявлені під час виконання контрольних повноважень порушення ліцензіатом ліцензійних умов - з метою перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов у відповідній частині; 6) неподання ліцензіатом в установлений строк органу ліцензування звітності, подання якої передбачено ліцензійними умовами, - з метою перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов у відповідній частині; 7) наявності загрози життю чи здоров`ю людей, навколишньому природному середовищу або державній безпеці, що безпосередньо пов`язана з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та документально підтверджена органом державної влади, уповноваженим у відповідній сфері, - з метою перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов, пов`язаних відповідним випадком; 8) подання ліцензіатом письмової заяви до органу ліцензування про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням.

Позапланова перевірка додержання ліцензіатом ліцензійних умов на підставах, передбачених пунктами 2, 4 і 5 частини 3 цієї статті, здійснюється лише за наявності погодження із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, що надається на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування за зверненням органу ліцензування.

Звернення органу ліцензування має містити документальне підтвердження виявлення інформації, передбаченої пунктом 2 частини 3 цієї статті, або завірену ним копію відповідного звернення чи повідомлення, передбаченого пунктом 4 або 5 частини 3 цієї статті.

Частинами 5 - 8 цієї ж статті визначено, що про проведення позапланової перевірки ліцензіат повідомляється у день перевірки.

Акт перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки.

В акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом ліцензійних умов.

У разі встановлення під час перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.

Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування протягом п`яти робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом ліцензійних умов.

У разі складення за результатом проведення перевірки акта, що є підставою для зупинення дії ліцензії повністю або частково, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов не видається.

Ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, зобов`язаний в установлений у розпорядженні строк усунути зазначені порушення та подати до органу ліцензування інформацію про виконання вимог такого розпорядження.

14. Частинами 7 та 9 статті 7 Закону № 877-V визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов`язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу).

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; посилання на акт, у якому були зазначені виявлені під час заходу державного нагляду (контролю) порушення; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб`єкта господарювання, а також прізвище, ім`я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім`я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п`яти робочих днів з дня складення акта надається суб`єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю).

15. Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності (пункт 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (далі - Положення № 630).

16. Відповідно до покладених завдань, МОН, зокрема: здійснює ліцензування освітньої діяльності у сферах вищої, післядипломної, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти; розробляє проекти ліцензійних умов провадження освітньої діяльності і змін до них та подає їх в установленому порядку на затвердження Кабінету Міністрів України; здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сферах вищої, післядипломної, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти шляхом проведення планових та позапланових перевірок (підпункти 44, 44-1, 44-2 пункту 4 Положення № 630).

17. Згідно пункту 8 цього Положення МОН в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази МОН, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

18. Зі змісту наведених положень законодавства можна встановити, що діяльність у сфері вищої освіти підлягає обов`язковому ліцензуванню. Органом ліцензування у цій сфері є МОН України, яке, зокрема, здійснює контроль за дотриманням ліцензійних вимог у сфері вищої освіти, а також перевірку достовірності документів, поданих разом із заявою на отримання ліцензії. Така перевірка проводиться з дотриманням вимог Закону № 877-V з урахуванням особливостей, визначених Законом № 222-VIII. У разі виявлення порушення ліцензійних вимог МОН України видає розпорядчий акт у формі наказу, в якому визначає строк усунення таких порушень, крім випадків, якщо за результатом перевірки було складено акт, що є підставою для зупинення дії ліцензії. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 17.01.2023 у справі № 640/22679/20 і колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для відступу від них.

19. У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що МОН України проведено позапланову перевірку позивача, за результатом якої 11.06.2024 складено акт про порушенням ним:

1) вимог пункту 7 Ліцензійних умов, частини 1 статті 24 Закону України «Про вищу освіту» та частини 1 статті 43 Закону № 1556-VIII. Суть порушення у тому, що ліцензіат має ліцензію на здійснення освітньої діяльності на третьому освітньо-науковому рівні в обсязі 165 осіб на рік, з яких за освітньо-науковою програмою Право спеціальності 081 Право - 25 осіб на рік, за освітньо-науковою програмою Правоохоронна діяльність спеціальності 262 Правоохоронна діяльність - 20 осіб на рік. Станом на момент перевірки фактичний контингент здобувачів вищої освіти на третьому (освітньо-науковому) рівні становить 328 осіб (початок навчання 2022 рік) та 3380 осіб (початок навчання 2023 рік), з яких за освітньо-науковою програмою Право спеціальності 081 Право - 46 осіб (початок навчання 2022 рік) та 52 особи (початок навчання 2023 рік), за освітньо-науковою програмою Правоохоронна діяльність спеціальності 262 Правоохоронна діяльність - 26 осіб (початок навчання 2022 рік) та 4 особи (початок навчання 2023 рік);

2) вимог абзацу третього пункту 23 Ліцензійних умов, оскільки Ліцензіат не забезпечив укладання трудових договорів (контрактів) з науково-педагогічними працівниками за результатами конкурсного відбору. У ліцензіата відсутні накази про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад, протоколи засідань конкурсної комісії, рішення вченої ради щодо обрання на посади науково-педагогічних працівників;

3) вимог пункту 35 Ліцензійних умов, оскільки Ліцензіат не забезпечив відповідну кількість науково-педагогічних працівників, які мають науковий ступінь для здійснення керівництва науковою складовою кожної освітньо-наукової програми. Зокрема, відповідно до пункту 13 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 261 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.2023 № 502) вчений, який є доктором наук, може здійснювати одночасне наукове керівництво не більше п`яти здобувачів, а вчений, який є доктором філософії (кандидатом наук) - не більше трьох здобувачів на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти. Відтак при фактичному контингенті здобувачів вищої освіти на третьому (освітньо- науковому) рівні 4016 осіб має бути щонайменше 800 науково-педагогічних працівників з науковим ступенем. За даними ЄДЕБО загальна кількість науково-педагогічних працівників закладу освіти 258 осіб.

20. У подальшому, на підставі вказаного акта перевірки МОН України прийнято Наказ від 17.06.2024 № 430-л Про результати позапланової перевірки Класичний приватний університет, у якому міститься вимога до КПУ з дня отримання цього наказу розробити заходи та упродовж 21 (двадцяти одного) календарного дня усунути порушення, виявлені під час позапланової перевірки щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню (у сфері вищої освіти), які зазначені в Акті від 11.06.2024 № 10.3-12-61, та про результати поінформувати МОН України.

21. Колегія суддів касаційного суду вважає зазначений наказ належним доказом прийняття відповідачем розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти. Вказаний висновок зроблено на підставі аналізу норм статті 19 Закону № 222-VIII та статті 7 Закону № 877-V, які під розпорядженням розуміють не назву чи форму ухваленого органом ліцензування рішення про усунення порушень ліцензійних умов, а розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) як обов`язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Крім того, згідно пункту 8 Положення № 630 МОН України у межах здійснення своїх повноважень видає накази і цим Положенням не передбачено видання такого розпорядчого документа як розпорядження.

22. Необхідно також відмітити, що Наказ МОН України від 17.06.2024 № 430-л Про результати позапланової перевірки Класичний приватний університет містить всі необхідні відомості для розпорядчого документа, визначені частиною 9 статті 7 Закону № 877-V.

23. Оскільки вимоги, які МОН України виклало у зазначеному вище наказі, Класичним приватним університетом у встановлений строк не були виконані, що не оспорює сам позивач, відповідачем 12.07.2024 прийнято Наказ № 479-Л Про позапланову перевірку позивача. 16.07.2024 МОН України складено Акт №10.3-12-63 про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, а на його підставі Наказом МОН України від 22.07.2024 № 495-л Про результати позапланової перевірки Класичний приватний університет анульовано ліцензії Класичний приватний університет на провадження освітньої діяльності:

на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти з ліцензованим обсягом 165 осіб (наказ МОН від 01.07.2021 № 81-л);

за освітньо-науковою програмою Право спеціальності 081 Право на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти з ліцензованим обсягом 25 осіб (наказ МОН від 19.04.2021 № 49-л);

за освітньо-науковою програмою Правоохоронна діяльність спеціальності 262 Правоохоронна діяльність на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти з ліцензованим обсягом 20 осіб (наказ МОН від 19.04.2021 № 49-л).

24. Відтак доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про порушення відповідачем порядку прийняття рішення про анулювання ліцензії у зв`язку з відсутністю розпорядження про усунення порушення ліцензійних вимог не відповідають обставинам справи та нормативному регулюванню спірних правовідносин, про що правильно вказав суд апеляційної інстанції. При цьому висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам щодо застосування норм статті 24 Закону № 1556-VIII, які висловлені Верховним Судом у постанові від 17.01.2023 у справі № 640/22679/20.

25. Що стосується доводів позивача про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду про застосування цієї ж норми права, які викладені у постанові від 05.04.2023 у справі № 640/7985/21, то вони відхиляються як нерелевантні до обставин справи, яка розглядається. Предметом спору у справі № 640/7985/21 було оскарження наказу МОН України про анулювання ліцензії на підставі пункту 5 частини 4 статті 24 Закону № 1556-VIII - складання акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих закладом вищої освіти разом із заявою про отримання ліцензії. З приводу застосування саме цієї норми зроблені висновки Верховним Судом. Проте у справі, яка розглядається, анулювання ліцензії відбулося на підставі пункту 3 частини 4 статті 24 зазначеного Закону. Відтак за предметом спору і правовим його регулюванням справи не є подібними.

26. За наслідками розгляду скарги у зазначеній частині колегія суддів касаційного суду робить висновок про те, що положення пункту 3 частини 4 статті 24 Закону України «Про вищу освіту» у системному зв`язку з положеннями частини 2 та 3 статті 19 Закону № 222-VIII і частини 9 статті 7 Закону № 877-V необхідно розуміти так, що алгоритм дій МОН України у разі виявлення під час проведення перевірки ліцензіата порушення Ліцензійних умов передбачає складання в останній день перевірки акта про виявлені порушення. Після цього, протягом п`яти днів з дня закінчення проведення перевірки складається розпорядчий документ у формі наказу про усунення виявлених порушень Ліцензійних умов з наданням строку на таке усунення. У разі невиконання вимог розпорядження, МОН України складає новий акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти, який є підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії.

27. Іншим доводом в обґрунтування касаційної скарги позивачем вказано на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у зв`язку із відступлення цим судом від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 200/7428/21 щодо застосування статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а саме - недотримання суб`єктом владних повноважень процедури застосування крайнього заходу у вигляді анулювання ліцензії, без надання можливості ліцензіату усунути порушення ліцензійних умов.

28. З цього приводу колегія суддів касаційного суду зазначає, що статтею 16 Закону № 222-VIII дійсно не передбачено такої підстави для анулювання ліцензії як у пункті 3 частини 4 статті 24 Закону № 1556-VIII - наявність акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти. А статтею 2 цього Закону встановлено, що він регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

29. Проте пунктом 6 частини 1 статті 7 визначено, що ліцензуванню підлягає освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти. Отже, зміст цієї норми права свідчить, що Закон № 1556-VIII є спеціальним по відношенню до Закону № 222-VIII. Відтак норми, визначені спеціальним Законом є пріоритетними перед нормами загального Закону. За таких обставин до обставин цієї справи підлягає застосуванню спеціальна норма, яка передбачає анулювання ліцензії за наявності акта про невиконання розпорядження про усунення порушення ліцензійних умов - норма пункту 3 частини 4 статті 24 Закону № 1556-VIII, а не норми статті 16 Закону № 222-VIII.

30. З огляду на вказані висновки хибними є доводи позивача про неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 200/7428/21 щодо застосування статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», оскільки предметом спору у вказаній справі було питання застосування ліцензіатом - Мінзахистдовкілля України, лише норм статті 16 Закону № 222-VIII і не вирішувалося питання застосування їх у сукупності з нормами статті 24 Закону № 1556-VIII.

31. З наведених вище підстав хибними варто вважати також доводи позивача про неврахування судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.07.2019 у справі № 911/1521/18, суть яких зводиться до того, що відповідно до вимог принципу правової визначеності, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

32. Проте у правовідносинах, щодо яких виник спір, норми Закону № 1556-VIII є достатньо чіткими і передбачуваними. Позивач є закладом вищої освіти, діяльність якого регулюється і нормами, зокрема вказаного Закону. Пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону № 222-VIII чітко визначено, що ліцензуванню підлягає освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти, яким є Закон № 1556-VIII. Пункт 3 частини 4 статті 24 цього Закону щодо анулювання ліцензії внаслідок невиконання розпорядження про усунення порушення ліцензійних вимог є достатньо передбачуваним щодо правових наслідків невиконання розпорядження. Також вказаний Закон не передбачає підстав та можливості для органу ліцензування повністю або частково зупиняти дію ліцензії.

33. Відтак, на переконання колегії суддів касаційного суду, норми законів № 222-VIII та № 1556-VIII відповідають вимогам «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, оскільки є достатньо доступними, чітко сформульованими і передбачуваними у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля. Їх норми не допускають неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків позивача у цій справі.

34. Не погоджується колегія суддів касаційного суду також з іншими доводами касаційної скарги, зокрема щодо помилкового застосування судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. № 261 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.2023 № 502)(далі - Постанова № 261) всупереч приписам статті 2, частини 1 статті 23 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII (далі - Закон № 2145-VIII), частини 3 статті 2, пункту 24-2 частини 2 статті 32 Закону № 1556-VIII, якими встановлено певну автономію діяльності закладів освіти.

35. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що наведені вище норми Закону України «Про освіту» та Закону України «Про вищу освіту» встановлюють певну автономію діяльності закладів освіти, зокрема і самостійно встановлювати нормативи чисельності осіб, які навчаються, на одну посаду науково-педагогічного та наукового працівника. При цьому, як вірно зауважив суд апеляційної інстанції, вказані Закони не визначають кількість науково-педагогічних працівників, які мають науковий ступінь, для одночасного здійснення наукового консультування (керівництва) здобувачів наукового ступеня доктора наук та доктора філософії.

36. Тому, з огляду на приписи частини 1 статті 3 Закону № 1556-VIII та частини 2 статті 5 Закону № 2145-VIII, Кабінет Міністрів України, як орган, який реалізує Державну політику у сфері вищої освіти та освіти, прийняв Постанову № 261. Пунктом 13 цієї постанови визначено, що вчений, який є доктором наук, може здійснювати одночасне наукове консультування (керівництво) не більше п`яти здобувачів, у тому числі не більше трьох здобувачів наукового ступеня доктора наук.

Вчений, який є доктором філософії (кандидатом наук), може здійснювати одночасне наукове керівництво не більше трьох здобувачів ступеня доктора філософії.

37. Вказаний нормативно-правовий акт виданий уповноваженим органом з реалізації Державної політики у сфері вищої освіти та освіти і є обов`язковим до виконання згідно статті 117 Конституції України. Ухвалення такого акта не суперечить приписам Закону України «Про освіту» та Закону України «Про вищу освіту» самостійно встановлювати нормативи чисельності осіб, які навчаються, на одну посаду науково-педагогічного та наукового працівника, проте з дотриманням мінімальної кількості вчених, які є докторами наук та докторами філософії, які можуть здійснювати одночасне наукове керівництво здобувачами наукового ступеня доктора наук або доктора філософії. Зазначене також відповідає засадам державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності, якими є, зокрема, забезпечення якості освіти та якості освітньої діяльності.

38. Стосовно доводів касаційної скарги щодо неправомірного обмеження відповідачем доступу до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, суд касаційної інстанції зазначає, що згідно з частиною 1 статті 74 Закону № 2145-VIII у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Відповідно до частини 5 цієї статті держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових. Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом. Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних», «Про авторське право і суміжні права» та «Про публічні електронні реєстри».

Частиною 6 вказаної статті визначено, що суб`єктами ведення Електронної бази є: держатель та адміністратор Електронної бази; органи управління у сфері освіти; суб`єкти освітньої діяльності; підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління держателя Електронної бази. Анулювання доступу суб`єкта ведення до Електронної бази здійснюється у разі припинення виконання суб`єктом ведення своїх функцій, припинення суб`єкта ведення та в інших випадках, визначених законом. Тимчасове блокування держателем Електронної бази доступу суб`єкта ведення до Електронної бази здійснюється у випадках несанкціонованого втручання в роботу Електронної бази, виявлення кіберзагроз, кіберінцидентів і кібератак, а також ризиків настання таких подій.

39. Наказом Міністерства освіти і науки України 08.06.2018 № 620 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за № 1132/32584) затверджено Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, яке розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти головним призначенням ЄДЕБО є забезпечення фізичних та юридичних осіб інформацією в галузі освіти.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ цього Положення уповноважений суб`єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

40. За абзацом 1 пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.

41. У справі, яка розглядається, позивач стверджував, що МОН України безпідставно заблокувало КПУ можливість формувати довідки про здобувачів освіти за даними ЄДЕБО на підставі інформації, що вже внесена та міститься в ЄДЕБО, тобто, тієї інформації, що вже пройшла верифікацію та згідно чинного законодавства має бути надана здобувачу освіти на його запит.

42. Проте згідно пункту 3 розділу ІІІ Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 08.06.2018 №620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за № 1132/32584, у разі порушення встановленого строку під час внесення інформації уповноважений суб`єкт, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО, додатково вносить до ЄДЕБО інформацію про причини такого порушення з накладенням кваліфікованого електронного підпису керівника. Якщо порушення встановленого строку становить більше 30 календарних днів, внесення інформації до ЄДЕБО здійснюється за погодженням розпорядника ЄДЕБО, сформованим у ЄДЕБО з накладенням кваліфікованого електронного підпису відповідального працівника розпорядника ЄДЕБО за результатами розгляду причин порушення строку.

43. У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що КПУ у 2024 році до ЄДЕБО вніс інформацію щодо здобувачів освіти з датами початку навчання в період з 10.10.2017 по 26.12.2023. Тобто, вказану інформацію внесено з порушенням строків, встановлених зазначеним вище пунктом 3 розділу ІІІ Положення про ЄДЕБО, при цьому погодження розпорядника ЄДЕБО позивачем отримано не було.

44. Відтак суд апеляційної інстанції обґрунтовано поставив під сумнів доводи позивача про те, що внесена до ЄДЕБО інформація пройшла належну верифікацію, у зв`язку з чим має бути надана здобувачу освіти на його запит.

45. Крім того, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що особи, які зараховані понад ліцензований обсяг, не можуть вважатися такими, що набули статусу здобувачів вищої освіти, а відповідно не можуть користуватися і правом щодо отримання довідки, яка формується за даними ЄДЕБО.

46. Такий висновок відповідає нормам частини 3 статті 24 Закону № 1556-VIII, за якою ліцензія на провадження освітньої діяльності надається рішенням органу ліцензування про надання суб`єкту господарювання права на провадження освітньої діяльності на певному рівні вищої освіти в межах ліцензованого обсягу або на провадження освітньої діяльності за освітньою програмою, що передбачає присвоєння професійної кваліфікації з професій, для яких запроваджено додаткове регулювання, в межах визначеного для такої програми ліцензованого обсягу додатково до ліцензованого обсягу на відповідному рівні.

Ліцензований обсяг встановлюється на певному рівні вищої освіти або для певної освітньої програми, що передбачає присвоєння професійної кваліфікації з професій, для яких запроваджено додаткове регулювання, і визначає максимальну сумарну кількість здобувачів вищої освіти, які можуть протягом одного календарного року вступити на навчання до закладу вищої освіти, бути поновлені у ньому або переведені до нього з інших закладів вищої освіти для здобуття вищої освіти відповідного рівня, або за відповідною освітньою програмою.

47. Підпунктом 7 частині 1 статті 1 цього Закону визначено, що заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

48. Згідно із пунктом 11 частини 1 цієї статті здобувачі вищої освіти - особи, які навчаються у закладі вищої освіти на певному рівні вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня і кваліфікації.

49. Отже, виходячи з законодавчо визначеного поняття «заклад вищої освіти», умов функціювання такого закладу - на підставі виданої ліцензії на провадження освітньої діяльності, з дотриманням закладом вищої освіти встановленого ліцензійного обсягу, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що особи, які зараховані понад ліцензований обсяг, не можуть вважатися такими, що набули статусу здобувачів вищої освіти у визначений законодавством спосіб та не користуються відповідними правами, зокрема і правом на отримання довідки, яка формується за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти та має підтверджувати статус здобувача вищої освіти.

50. Крім того, вірним, з огляду на обґрунтування позивачем позовних вимог у цій частині неможливістю здобувачів освіти отримати довідки за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 є висновок суду апеляційної інстанції про те, що фактично позов заявлено не з метою захисту прав чи законних інтересів позивача, а в інтересах інших осіб - здобувачів вищої освіти, які не позбавлені можливості самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

51. За таких обставин суд касаційної інстанції приходить до переконання, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права і згідно статті 350 КАС України це є підставою для залишення вказаного судового рішення без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

Керуючись статтями 327, 345, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Класичного приватного університету залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі № 280/7211/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і не оскаржується.

Головуючий суддя В. М. Шарапа

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін