Вирок

від 26.12.2024 по справі 641/6121/2021

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Комінтернівський районнийсуд м.Харкова

Номер провадження 1-кп/641/233/2024 Справа № 641/6121/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

законного представника ОСОБА_5 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши узакритому судовомузасіданні вм.Харкові кримінальнальнепровадження заобвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Волгоград, російської

федерації, особи без громадянства, без зареєстрованого місця проживання, проживаючого

за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 04.11.2020 року Київським районним судом міста Харкова за ч.2 ст.186 КК України до

5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України із іспитовим строком на 2 роки,

на підставі ухвали Київського районного суду міста Харкова від 15 червня 2021 року

скасовано звільнення від покарання з випробуванням, ОСОБА_7 направлений

для відбування покарання, призначеного вироком Київського районного суду міста

Харкова від 04 листопада 2020 року у виді 5 років;

- 26.02.2021 року Московським районним судом міста Харкова за ч.1 ст.185 КК України

до 80 годин громадських робіт, вирок Київського районного суду міста Харкова від

04 листопада 2020 року підлягає самостійному виконанню;

- 10.05.2024 року Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185,

ч.1ст.70,ч.1ст.71,72КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Неповнолітній ОСОБА_7 25.04.2021 року приблизно о 18:40 перебував в гаражному кооперативі «Чорнобилець», який розташований за адресою: м.Харків, вул. Танкопія, 34, де побачив біля гаражу N? 79 належний ОСОБА_9 велосипед торгової марки «Mifa», обладнаний вело комп?ютером ТМ «Sigma Germany ВС 509», ліхтарем TM «Ultrafire». В цей момент у неповнолітнього ОСОБА_7 виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме належного ОСОБА_9 велосипеду із зазначеним обладнанням та мобільним телефоном. Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований та таємне викрадення чужого майна, неповнолітній ОСОБА_7 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність свого діяння, скориставшись тим, що власник велосипеду - ОСОБА_9 перебуває всередині гаражу N? НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Чорнобилець», та за його злочинними діями ніхто не спостерігає, таємно викрав належне ОСОБА_9 майно, а саме: велосипед торгової марки «Mifa», чорного кольору, вартість якого складає 3670,00 грн., обладнаного вело комп?ютером ТМ «SigmaGermanyBC 509», вартістю 237,00 грн. та ліхтарем ТМ «Ultrafire» вартістю 158,00 грн.

Після цього, неповнолітній ОСОБА_7 місце вчинення злочину покинув, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_9 на загальну суму 4065,00 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнав повністю, у скоєному розкаявся, та пояснив, що в квітні 2021 року, коли він був неповнолітнім, за адресою: м. Харків, вул. Танкпія, 34, біля гаражу він побачив велосипед. Вказаний велосипед він вирішив викрасти та покататися. Близько 2 годин він іздив на вказаному велосипеді по місту та після чого вирішив його продати. Крім того зазначив, що до велосипеду були прикріплені катафоти, велокомп`ютер, фонарь та сумка. Зазначив, що щиро кається у скоєному.

Також, зазначив, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 визнає в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_9 до судового засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, цивільний позов підтримав. Щодо призначення покарання обвинуваченому поклався на розсуд суду.

Показання ОСОБА_7 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальних актах, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції - роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, за згоди учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Окрім цього, відповідно до ст.17ЗаконуУкраїни«Провиконаннярішеньтазастосування практикиЄвропейськогосудузправлюдини» суди застосовують Європейську конвенціюзправлюдини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю тта його дії кваліфіковано вірно.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, вчинив кримінальне правопорушення злочин, передбачений ч. 2 ст.185 КК України.

Згідно класифікації, передбаченої ст.12 КК України, ОСОБА_7 вчинив нетяжкий злочин, повністю визнав себе винним.

Відповідно до ст.66 КК України в якості бставиною, що пом`якшує покарання суд визнає щире каяття обвинуваченого та скоєння кримінальногоь правопорушення неповнолітнім.

Відповідно до ч.2 ст.67 КК України обставин, що обтяжує покарання судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він офіційно не працевлаштований, не має постійного місця реєстрації, не одружений,на облікуу лікаряпсихіатра танарколога неперебуває, проживав у родині тітки, батьки проживали на території російської федераці, бажання піклуватись дитиною не виявляли, останній раз судимий вироком Київського районного суду м. Харкова від 10.05.2024 року за ч. 2 ст.185,ч.3ст.185,ч.1ст.70,ч.1ст.71,72КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови ПленумуВерховногоСудуУкраїни№7від24.10.2003року „Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд керується ст.65ККУкраїни та практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права, а також враховує дані щодо особи обвинуваченого, а також умови проживання та виховання неповнолітнього ОСОБА_7 на момент вчинення інкримінованих злочинів, який фактично був позбавлений батьківського піклування та не відвідував навчальний заклад, в результаті чого не здобув освіту.

ОСОБА_7 вчинивкримінальне правопорушення25.04.2021року,тобто допризначення покаранняза вирокомКиївського районногосуду м.Харкова від10.05.2024року.

Враховуючи ступіньтяжкостівчиненогокримінальногоправопорушення таконкретні обставинивчиненогокримінальногоправопорушення,даніпроособуобвинуваченого,наявність обставинщо пом`якшуютьпокараннятавідсутністьобставин,щообтяжуютьпокарання, скоєння правопорушення неповнолітнім, а також враховує вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити покарання з застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

У даному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_9 поданоцивільний позовпро стягненняз ОСОБА_7 на його користь матеріальної та моральної шкоди.

Згідно з положенням ч.1 ст.128КПКУкраїни особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 22 ЦК України - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1166ЦКУкраїни майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обвинувачений під час розгляду зазначеного кримінального провадження визнав вимоги потерпілого ОСОБА_9 в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення підлягають задоволенню.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні не обирався.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначених за цим вироком та вироком Київського районного суду м. Харкова від 10.05.2024 року, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у вигляді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.

Зарахувати ОСОБА_7 в строк покарання за даним вироком строк частково відбутого покарання за вироком Київського районного суду міста Харкова від 10 травня 2024 року з 25 липня 2020 року по 04 листопада 2020 року та з 20 липня 2021 року по 25 грудня 2024 року включно.

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих вчиненням кримінального правопорушення в розмірі 19 604 (дев`ятнадцять тисяч шістсот чотири) грн.

Речові докази: диск DVD-R 4.7 GB сірого кольору, відповідь з ломбарду ПТ «Найкращий ломбард» Богдан Ю.М. і компанія» зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку вручається прокурору та обвинуваченому.

Інші учасники мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя - ОСОБА_1