Рішення

від 17.12.2024 по справі 134/1333/24

КРИЖОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/134/378/2024

Справа № 134/1333/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 грудня 2024 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого-судді: Зарічанського В.Г.

з участю секретаря: Балух О.В. представника позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , третя особа:Крижопільський відділдержавної виконавчоїслужби уТульчинському районі,Вінницької областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції України(м.Київ) про зменшення розміру аліментів та звільнення від заборгованості по сплаті аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Своїм позовом до суду ОСОБА_5 просив винести рішення, яким:

1.Змінити розмір аліментів, визначений відповідно до судового наказу, виданого Крижопільським районним судом 04.04.20118 (справа 134/367/18/ на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) та рішенням Крижопільського районного суду від 27.03.2023 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) щомісячно.

2. Стягувати з нього аліменти на утримання 3-х дітей : доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; синів ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/8 частки всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

3.Звільнити його від сплати заборгованості у розмірі 49911,88 гри за аліментами, які стягуються з нього відповідно до судового наказу, виданого Крижопільським районним судом 04.04.2018 (справа 134/367/18/ на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) та від сплати заборгованості у розмірі 96842,29 грн. за аліментами, які стягуються з нього відповідно до рішення Крижопільського районного суду від 27.03.2023 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) щомісячно, а також на її утримання у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно.

4.Визнати судовий наказ, виданий Крижопільським районним судом 04.04.2018 (справа 134/367/18) та виконавчий лист № 134/281/23, виданий 27.04.2023 Крижопільським районним судом в частині стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу), такими, що не підлягають виконанню.

Вказав, що відповідно до судового наказу, виданого Крижопільським районним судом 04.04.2018 (справа 134/367/18, з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 21.03.2018 і до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, на підставі рішення Крижопільського районного суду від 27.03.2023, з нього стягнуто на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 17 лютого 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.

Також, стягнуто з нього на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, до досягнення дітьми ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 трирічного віку, починаючи з 17 лютого 2023 року.

29.01.2020 державним виконавцем Крижопільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на виконання судового наказу № 134/367/18, виданого 02.05.2018 Крижопільським районним судом, винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ( ВП № 56362941).

01.05.2023 державним виконавцем Крижопільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження ВП № 71696620 за виконавчим листом № 134/281/23, виданого 27.04.2023 Крижопільським районним судом.

За вищезазначеними судовими рішеннями він сплачує аліменти на трьох дітей у розмірі відповідно 1/4 і 1/3 заробітку (доходу) та 2000 грн. на утримання ОСОБА_3 , тобто загальний розмір стягнень перевищує 1/2 заробітку (доходу).

З лютого 2022 року він являється військовослужбовцем та проходив службу у військовий частині НОМЕР_1 , відповідно з цього часу зросли його доходи, а отже збільшився розмір аліментів, які утримується за вищевказаними судовими рішеннями.

Так, за період з 01.06.2022 року до 01,07.2024 року ним на користь ОСОБА_6 на утримання доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачено 299 420,94 грн. ( в тому числі з квітня 2022 - 45 799, 72 грн.; у 2023 - 148 638,88грн.; з січня по червень 2024 - 104 982,34 грн.), при цьому залишається заборгованість 49 911,88 грн. (розрахунок заборгованості №23384/22-20-34/24 від 14.11.2023).

За період з 17.02.2023 року до 01.07.2024 року ним на користь ОСОБА_3 на її утримання сплачено 28000 грн. (заборгованість - 4 774,19 грн.) та на утримання малолітніх дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 сплачено 271 002,52грн. ( в тому числі з лютого 2023 - 131 685,42грн.; з січня по червень 2024 -139 317,10 грн.), при цьому залишається заборгованість 96 842,29 грн. (розрахунки заборгованості № 23386/22-20-34/24 від 17-18. 07,2024).

Згідно чинного законодавства у 2024 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2563 грн.; від 6 до 18 років - 3 196 грн., тому з січня 2024 року мінімальний гарантований розмір аліментів становить: для дітей віком до 6 років - І 281,5 грн; від 6 до 18 років -1 598 гри. Законодавець вважає, шо така сума вважається достатньою для забезпечення нормального функціонування і розвитку дитини. Згідно наданого розрахунку у квітні з нього на користь ОСОБА_6 стягнуто аліментів в сумі 28 644,64 грн., у травні -27 146,20 грн., червні - 24 964,26грн.; відповідно на користь ОСОБА_3 на утримання 2- х дітей у квітні з позивача стягнуто аліменти в сумі 39 461,56 грн., у травні -35 865,18 грн., червні - 32 952,29 грн. Отже, лише за червень 2024 року з нього на користь ОСОБА_6 стягнено аліменти сума яких у п`ятнадцять разів перевищує прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, аналогічно за червень 2024 року на користь ОСОБА_3 стягнено аліментів сума яких майже у тринадцять разів перевищує прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Тобто, розмір аліментів, які стягуються з нього на утримання трьох дітей в рази перевищує реальні потреби кожної дитини, не відповідає реальним потребам, не відповідає критеріям розумності та достатності, не відповідає вкладу матері в рівнозначне забезпечення дитини. Крім того, він позбавлений можливості проконтролювати цільове використання сплачених ним доволі суттєвих сум аліментів. Чинним законодавством ( ч. 5 ст. 183 СК ) чітко визначено розмір аліментів, які стягується на утримання трьох дітей, а саме на трьох і більше дітей 1/2 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 5 ст. 183 СКУ). В той же час, загальний розмір аліментів за рішеннями суду ( 1/4 на одну дитину та 1/3 на двох дітей) становить більше 1/2 доходу платника аліментів, у зв`язку з чим, згідно розрахунків виданих ДВС, виникла заборгованість по сплаті аліментів в загальному розмірі 146 754.17 грн., яку платник аліментів не має можливості сплатити. На сьогодні матеріальне його становище погіршилося, зокрема суттєво погіршився стан його здоров`я, він пересувається на милицях та як наслідок втратив працездатність. Так, будучи призваним на військову службу призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 в лютому 2022 року, він проходив військову службу у військовий частині НОМЕР_1 та 24.02.2024 в районі насаленого пункту Сєверне Донецької області, при виконанні, бойового завдання за при значенням, отримав поранення, у зв`язку, проходив стаціонарне лікування в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. I.L Мечникова» з 25.02.2024 по 02.03.2024, що підтверджується довідкою № 2025 від 02.03.2024 та випискою медичної карти хворого № 3127. На даний час він продовжує лікування, зокрема з 03.03.2024 по 04.06.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КПП «Хмельницька обласна лікарня», що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № IX- 240303/5292, та з 10.07.2024 перебуває на стаціонарному лікуванні у військово- медичному клінічному центрі Центрального регіону м. Вінниця. У зв`язку з довготривалим лікуванням, яке включає неодноразове оперативне втручання, він несе значні додаткові витрати на ліки, на поїздки до лікарень, харчування та ін. Крім того на його утримання перебуває непрацездатна мати пенсійного віку ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та рідна сестра ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 яка є інвалідом другої групи. Він розуміє свій обов`язок утримувати неповнолітніх дітей, не відмовляється від нього, але у зв`язку із отриманим пораненням, яке пов`язану із захистом Батьківщини, потребує тривалого дорого вартісного лікування, крім того враховуючи те, що на його утриманні перебуває непрацездатна мати та сестра - інвалід 2 групи, вважає, що наявні обґрунтовані підстави для застосування ст. 192 СК України та зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього відповідно до судового наказу, виданого Крижопільським районним судом 04.04.2018 в розмірі 1/4 частки заробітку за рішенням Крижопільського районного суду від 2 7,03.2023 в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу). З урахуванням наведеного, він вважає доцільним та справедливим зменшення розміру аліментів саме з 1/4 та 1/3 часток на 1/8 частку від усіх доходів заробітку (доходу) позивача до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно. Саме такий розмір аліментів на утримання трьох дітей, з урахуванням раніше сплачених досить значних сум, забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дітей, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів та відповідатиме потребам дітей, при цьому не порушить його права. Крім того, зважаючи на неможливість проконтролювати цільове використання сплачених ним доволі суттєвих сум аліментів ( на користь ОСОБА_6 - 299 420,94 гри.; на користь ОСОБА_3 - 271-002,52грн.) вважає, що це є також обставинами, які мають істотне значення та роблять можливим звільнення його від сплати заборгованості за аліментами. У зв`язку з тим, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає таку підставу для закінчення виконавчого провадження як припинення стягнення аліментів, тому для уникнення подвійного стягнення у випадку задоволення позову, необхідним є визнати судовий наказ, виданий Крижопільським районним судом 04.04.2018 (справа 134/367/18/ та виконавчий лист № 134/281/23, виданий 27.04.2023 Крижопільським районним судом такими,. що не підлягають виконанню згідно ст. 432 ЦПК України. Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. 24 жовтня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Глушкової Т.І. надійшов відзив на позовну заяву через підсистему «Електронний суд», в якому позовні вимоги не визнали, обґрунтовуючи тим, що свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що у нього на утриманні перебуває непрацездатна мати пенсійного віку та сестра, яка є інвалідом другої групи. При цьому позивач надав витяг про місце реєстрації у житловому будинку, що жодним не підтверджує, що зазначені особи знаходяться на його утриманні або потребують утримання, так як чинним законодавством України передбачене пенсійне забезпечення осіб, які досягли відповідного віку, та соціальна допомога у зв`язку з інвалідністю. Доказів того, що матеріальне становище позивача погіршилося через стан здоров`я також не надано, зокрема що він особисто несе витрати на своє лікування чи йому не вистачає коштів на лікування. Згідно із виписки з медичної карти зазначено, що працездатність втрачена тимчасово, однак це жодним чином не припиняє йому виплати як військовослужбовцю в порядку Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Крім того, позовні вимоги позивача належним чином не сформовані на кожного стягувача по провадженню, а звільнення від сплати заборгованості взагалі є безпідставним та суперечить інтересам дітей. Просила відмовити у задоволені позову. 24 жовтня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона підтримала позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. 30 жовтня 2024 року від представника відповідача адвоката Глушкової Т.І. надійшло заперечення на відзив через підсистему «Електронний суд», де вона підтримала свою позицію щодо позовних вимог та просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Вважає, що розмір аліментів, визначений в судовому порядку відповідають вимогам законодавства, не є надмірними, відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості та інтересам дітей, які мають право на достойний рівень матеріального забезпечення. Вказуючи у відповіді на відзив на те, що у Позивача з`явилися нові матеріальні зобов`язання, інші постійні додаткові матеріальні витрати, зокрема на поїздки до лікарів та на додаткове збалансоване харчування, не підтверджуються документально: доказів реальних витрат позивачем не надано. Підтвердження відсутності доходів у позивача також у матеріалах справи відсутнє. Позивач надав суду докази обставин, які гіпотетично можуть впливати на його матеріальний стан, проте не надано жодних доказів щодо реального погіршення його матеріального стану, наприклад, витрат на лікування, даних про зменшення доходу за період виникнення обставин, на які посилається позивач, в порівнянні з тим періодом, коли встановлювався первісний розмір аліментів. Щодо звільнення позивача від заборгованості, то зазначена вимога є безпідставною. Так, з наданих Позивачем доказів не вбачається, що наявна у позивача заборгованість за аліментами виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою чи іншою обставиною, що має істотне значення, які можуть бути підставами для зменшення розміру заборгованості за аліментами, також позивач зазначає, що підставою для звільнення від боргу є те, що він позбавлений можливості проконтролювати цільовим використання аліментів.

Звільнення позивача від заборгованості зі сплати аліментів на утримання дітей, які проживають окремо, призведе насамперед до порушення прав дітей. Також, позивачем не спростований належним чином розмір нарахованої заборгованості по аліментах і не доведено наявності обставин, які є суттєвими та могли б бути підставою для звільнення його від сплати існуючої заборгованості по аліментах, які стягнуті з нього в судовому порядку. Ухвалою суду від 13 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні представника позивача клопотання про інспекційне відвідування одержувача аліментів ОСОБА_3 та закрито підготовче судове засідання і призначено справу до судового розгляду. Позивач в судовому засіданні 05.12.2024 вказав, що з ОСОБА_2 одружився в 2011 році, а в 2012 році у них народилася донька ОСОБА_10 . З 2018 року сплачував аліменти та доньку. У 2018 році почав проживати з ОСОБА_3 і у них народилися діти ОСОБА_11 , 2020 року народження та ОСОБА_12 , 2023 року народження. Перестали проживати з липня 2024 року. 24.02.2022 мобілізувався, в березні 2023 року отримав перше поранення, а в лютому 2024 році отримав друге поранення. Почав проходити лікування і проходить лікування до сьогоднішнього часу. З липня 2023 року разом із дітьми проживав на найманій квартирі по АДРЕСА_1 та сплачував оренду плату 3000 гривень в місяць. В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовільнити. Відповідач ОСОБА_15 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та вказала, шо з позивачем одружилася в 2011 році, а в 2012 році у них народилася донька ОСОБА_10 . Перестали проживати з позивачем з 2015 року Із заявою про стягнення аліментів звернулася до суду в 2018 році. Зараз проживає з іншим чоловіком, який є військовим. Наданий час у неї троє дітей і вона ніде не працює. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала та вказала, що з позивачем почала проживати з 2018 року. В них народилося двоє дітей: син ОСОБА_11 , 2020 року народження та ОСОБА_12 2023 року народження. З дітьми проживає на найманій квартирі та живе за рахунок аліментів, сама не може працювати, так як доглядає малолітніх дітей. Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Глушкова Т.І. просила відмовити в задоволенні позову. Представник третьої особи Крижопільський відділдержавної виконавчоїслужби уТульчинському районі,Вінницької областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції України(м.Київ) в судове засідання не з`явився, причина неявки суду не відома. Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань. Так, судом встановлено, що відповідно до судового наказу виданого Крижопільським районним судом Вінницької області від 04.04.2018 по справі № 134/367/18, з позивача стягуються аліменти на користь ОСОБА_6 , на утримання їхньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.03.2018. 17 грудня 2022 року ОСОБА_6 уклала та змінила прізвище на ОСОБА_16 . Відповідно до рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 27.03.2023 по справі № 134/281/23, з позивача стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 , на утримання малолітніх дітей ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 17.02.2023 та на її утримання до досягнення дітьми трирічного віку в сумі 2000,00 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості наданого Крижопільським відділом ДВС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.07.2024 по рішенню суду № 134/281/23 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, заборгованість позивача ОСОБА_5 з 2023 року лютий 12 днів по червень 2024 року становить 92068 грн. 10 коп. Відповідно до розрахунку заборгованості наданого Крижопільським відділом ДВС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18.07.2024 по рішенню суду № 134/281/23 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , заборгованість позивача ОСОБА_5 з 2023 року лютий 12 днів по червень 2024 року становить 4774 грн. 19 коп. Відповідно до розрахунку заборгованості наданого Крижопільським відділом ДВС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18.07.2024 по рішенню суду № 134/367/18 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_10 , заборгованість позивача ОСОБА_5 з 2022 року по червень 2024 року становить 49911 грн. 88 коп. Згідно довідки військово лікарської комісії № 1620 солдат ОСОБА_5 був призваний на військову службу призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 в лютому 2022 року, де проходив військову службу у військовий частині НОМЕР_1 та 24.02.2024 в районі населеного пункту Сєверне Донецької області, при виконанні, бойового завдання за призначенням, отримав поранення та проходив стаціонарне лікування в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. I.L Мечникова» з 25.02.2024 по 02.03.2024, що підтверджується довідкою № 2025 від 02.03.2024 та випискою медичної карти хворого № 3127. Крім того, згідно випискою з медичної карти стаціонарного хворого № IX- 240303/5292 ОСОБА_5 з 03.03.2024 по 04.06.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КПП «Хмельницька обласна лікарня». Відповідно до медичної карти стаціонарного хворого № 4847 ОСОБА_5 з 10.07.2024 перебуває на стаціонарному лікуванні у військово - медичному клінічному центрі Центрального регіону м. Вінниця. Відповідно до витягу № 3071 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, ОСОБА_5 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , де зареєстровані також: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Згідно довідки до акту огляду медико соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 681204, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 має другу групу інвалідності, загальне захворювання. Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частин другої та третьої статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків. Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст. ст.12,13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд, тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений ч.2 ст.51 Конституції Україниє одним з головних конституційних обов`язків. Такий обов`язок послідовно визначений в сімейному законодавстві. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ст. 188 СК України, батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини. Судом встановлено, що сторонами не заперечується факт, що діти проживають з відповідачами. Щодо вимоги про зменшення розміру аліментів, суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Отже, за змістом ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Разом з тим, ст. 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів лише за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідну правову позицію, висловив і Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі №565/2071/19. Як роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли змінився сімейний стан та погіршилося його матеріальне становище чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти в уже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. Судом було встановлено, що сімейний стан позивача не змінився. З наданих суду доказів вбачається, що при винесенні судового наказу про стягнення аліментів у наказному провадженні, призначеного для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо, з позивача було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_10 , без урахування наявності інших утриманців у позивача. З урахуваннямвикладеного,враховуючи щоз позивачастягуються аліментив сукупномурозмірі більшеніж половинуйого доходу,враховуючи,що вінна данийчас перебуваєна лікуванні,розмір аліментівпідлягає зменшеннюна утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітніх ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/7 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття, що є розумним та не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом щодо захисту прав неповнолітніх дітей. Щодо вимогипро звільненнявід сплатизаборгованості поаліментах данувимогу судвважає передчасною,оскільки судомвже зменшенорозмір стягуванихаліментів в,тому числі, зпідстав знаходженняйого налікування,і наданий часперебіг лікуваннята йогонаслідки невідомі,йому невстановлено інвалідність. В позивача наявна заборгованість по виконавчим листам, що підтверджується розрахунками заборгованості по виконавчих провадженнях, хоча беручи до уваги позивач починаючи з 2022 року мав стабільний дохід і мав фінансову змогу утримувати дітей. Окрім того, суду не надано доказів того, що позивач у зв`язку із погіршенням стану свого здоров`я, поніс значні витрати. Довідки, які надано позивачем про погіршення стану здоров`я носять рекомендаційний характер щодо його поліпшення. З огляду на викладене вище, керуючись принципом пріоритету інтересів дитини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітніх ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , слід відмовити. Щодо вимоги про визнання судового наказу та виконавчого листа такими, що не підлягають виконанню, то вони не підлягають задоволенню, так як є похідними від вимог про звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів, в задоволенні яких судом відмовлено. Судові витрати, які поніс позивач, суд залишає за ним. Керуючись ст. ст.141,166,180,181,188,192,197 СК України, ст. ст.4,5,10,12,13,15,16,76,77,80,81,89,141,263,264,273 ЦПК України, суд - В И Р І Ш И В: Позов задовольнити частково. Розмір аліментів, визначений відповідно до судового наказу виданого Крижопільським районним судом Вінницької області від 04.04.2019 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки заробітку (доходу) та рішенням Крижопільського районного суду від 27.03.2023 про стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу), щомісячно, змінити. Стягувати з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (РНОКПП НОМЕР_2 ): - на користь ОСОБА_17 , аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/7 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття. В задоволені інших вимог ОСОБА_5 , відмовити. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Найменування сторін: Позивач: ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) житель АДРЕСА_2 . Відповідач: ОСОБА_15 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 . Відповідач: ОСОБА_3 , жителька АДРЕСА_1 . Третя особа: Крижопільський відділдержавної виконавчоїслужби уТульчинському районі,Вінницької областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції України(м.Київ) , ЄДРПОУ 34625591, місце знаходження селище Крижопіль, вул. Чабанюка, 1 Тульчинського району, Вінницької області. Повний текст рішення суду виготовлений 25 грудня 2024 року.

Суддя: